16

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….2

1. Структурні зрушення при виконанні Державного бюджету України за останніх п’ять років (2007-2011 рр.)……………………………………………….3

2. Доходи від операцій з капіталом у доходах державного бюджету, призначення і економічні наслідки використання таких видів доходів…………5

3. Видаткова частина Державного бюджету України, чинники, що вплинули на зміни видатків Державного бюджету України…………………………………….7

4. Основні джерела профіцитного фінансування державного бюджету за останні п’ять років (2007 – 2011 роки)……………………………………………………..10

5. Реструктуризація (рефінансування) державного боргу України за останні 20 років……………………………………………………………………………...13

Висновки……………………………………………………………………………16

Вступ

Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права.

Державний бюджет України – план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів.

Державний бюджет України – це розпис доходів і видатків, які здійснює держава, для виконання своїх функцій.

При виконанні Державного бюджету планові показники (згідно ЗУ «Про Державний бюджет») не співпадають з фактичними, що являє собою проблему формування достатньої кількості коштів для ефективного виконання покладених на державу функцій.

Профіцит бюджету – це перевищення доходів бюджету над його видатками.

Реструктуризація – це процес здійснення організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форми власності, організаційно-правових форм, з метою фінансового оздоровлення підприємства.

Рефінансування – це процес здійснення банком активних операцій за рахунок позик, отриманих у інших банків.

Структурні зрушення при виконанні Державного бюджету України за останніх п’ять років (2007-2011 рр.)

Державний бюджет України складається з доходів та видатків держави. В Україні видатки перевищують доходи (дефіцит Державного бюджету).

У 2007 році видатки перевищили доходи на 9 млрд. 812,5 млн. грн. (доходи становили 165 млрд. 942,1 млн. грн., видатки – 175 млрд. 754,6 млн. грн.).

У 2008 році дефіцит становив 12 млрд. 500,7 млн. грн. (доходи – 231 млрд. 686,3 млн. грн., видатки – 244 млрд. 187 млн. грн.).

У 2009 році дефіцит становив 32 млрд. 737 млн. грн. (доходи – 209 млрд. 700,4 млн. грн, видатки – 242 млрд. 437,2 млн. грн.).

У 2010 дефіцит був критичним і становив 64 млрд. 417 млн. грн. (доходи становили 240 млрд. 477 млн. грн., видатки – 303 млрд. 596 млн. грн.).

У 2011 дефіцит становив 23 млрд. 557,5 млн. грн. (доходи – 314 млрд. 616,9 млн. грн, видатки – 333 млрд. 459,5 млн. грн.).

В 2011 році план доходів був виконаний на 100,4%, а план видатків на 94,1% це позитивно впливає на економічну ситуацію в країні. Рівень дефіциту становить 60,7% від планового.

Найбільшого дефіциту бюджет України досяг у 2010 році, він становив 64 млрд. 417 млн. грн. Найменшого рівня він досяг у 2007 році. Порівнюючи показники 2007 та 2011 років можна зробити висновки, що доходи за 5 років зросли на 148 млрд. 674, 8 млн. грн., у відсотковому значенні на 89,6 %. Видатки зросли на 157 млрд. 704,9 млн. грн., у відсотках – на 89,7 %.

Тобто відношення зростання доходів і видатків майже однакове.

У структурі доходів і видатків з 2007 по 2011 роки простежується поступове зростання двох показників, дефіцит коливається.

Державний борг України на серпень 2012 року становить 491 млрд. 879 млн. грн., зовнішній борг України дорівнює 129 млрд. дол. США, що складає 74 % від ВВП.

Найбільші частки доходів Державного бюджету складають: Податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів, ПДВ з вироблених в Україні товарів та Податок на прибуток підприємств. Найбільшу частку видатків становлять: кошти, що передаються до бюджетів інших рівнів, соціальний захист та соціальне забезпечення та видатки на економічну діяльність.

Основні напрямки бюджетної політики для покращення економічної ситуації в країні та зростання Державного бюджету України: підвищення ефективності державних видатків, підвищення ефективності та продуктивності державних інвестицій, запровадження механізмів стримування необґрунтованого підвищення видатків соціального спрямування,розширення фінансової бази місцевих органів влади підвищення ефективності боргової політики, зменшення дефіциту бюджету, зменшення боргового навантаження на економіку підвищення соціальних стандартів, інвестиції в проведення реформ та ін.

Доходи від операцій з капіталом у доходах державного бюджету, призначення і економічні наслідки використання таких видів доходів

Доходи від операцій з капіталом (капітальні доходи) — це доходи від продажу капітальних активів (основних фондів, державних запасів і резервів, землі), а також капітальні трансферти з недержавних джерел, тобто надходження безповоротних, необов'язкових платежів цільового призначення (на будівництво будівель і споруд для бюджетних організацій і установ, наприклад лікарень, на придбання обладнання тощо).

Це надходження до бюджету, що мобілізуються неподат­ковим методом. До них належать такі групи надходжень.

1.  Надходження від продажу основного капіталу. Вони включають надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів і знахідок, включаючи валютні цінності і кошти, власники яких неві­домі, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних ме­талів і дорогоцінного каміння, а також надходження від відчуження майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та майна, що зна­ходиться у комунальній власності.

2.  Надходження від реалізації державних запасів товарів. Вони включають надходження від реалізації державних запасів товарів, що містять надходження від реалізації матеріальних цінностей державно­го резерву, надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Найбільшу питому вагу доходи від операцій з капіталом становили у 2007 році – 21 %. Найменшу у 2011 році – 1,9 %.

За грошовим рівнем найбільшого значення досяг у 2008 році – 5996, 74 млн. грн. Найменшу – у тому таки 2011 році ( 636,15 млн. грн.).

З 2008 року простежується чіткий спад доходів від участі в капіталі. На 2012 рік дохід від участі в капіталі прогнозується ще меншим.

Починаючи з 2007 року частка доходу від участі в капіталі щороку зростає, а в 2011 році набуває свого мінімуму за останні роки (додаток 2).

Факторами, від яких залежить розподіл доходів від операцій з капіталом є:

а) внутрішня економічна політика держави, яка ґрунтується на досягненні поставлених державою цілей, виконанні державних програм і передбачає збільшення доходів державного бюджету. Рівень розвитку місцевої економіки та її спеціалізація визначають спрямованість та швидкість обороту грошових потоків, що дають можливість акумулювати додаткові кошти в бюджет.

б) чисельність, віковий склад та рівень доходів населення – впливає на можливість місцевих органів отримати додаткові грошові кошти від продажу основного капіталу, землі та державних запасів товарів до бюджету даного регіону.

Чим більше матеріальне забезпечення та соціальний захист населення регіону, тим більше коштів вони готові витратити на додаткові блага, якими в даному випадку є земля та дорогоцінності.

в) розвиток підприємництва, в регіоні – характеризує активність процесу купівлі – продажу земельних ділянок, участі у продовольчих, земельних та інших аукціонах, сприятиме збільшенню як доходів від операцій з капіталом, так і податкових надходжень до бюджету. Сприяння розвитку бізнесу та захист інтересів підприємців підвищить стабільність їх роботи та прибутковість, що збільшить зацікавленість у додаткових трудових та матеріальних ресурсах, нових технологіях і матеріальних благах.

г) природно – кліматичні та екологічні умови наявність шляхів сполучення, розташування населеного пункту зумовлюють інтенсивність вкладання коштів в земельні ресурси, що також є джерелом доходів місцевих бюджетів.

Виходячи з того, що на законодавчому рівні існує певна невизначеність напрямів спрямування надходжень від операцій з капіталом, і підходи до розподілу цих надходжень постійно змінюються, що призводить до незацікавленості органів місцевого самоврядування у збиранні таких доходів.