Видаткова частина Державного бюджету України, чинники, що вплинули на зміни видатків Державного бюджету України

Видаткова частина бюджету являє собою, як уже зазначалося, зведення бюджетних асигнувань конкретним міністерствам і відомствам, об'єднанням та установам, управлінням і відділам виконавчих органів місцевого самоврядування. Головне завдання щодо виконання видаткової частини бюджету — забезпечення раціонального використання державних коштів на всіх ділянках бюджетного фінансування.

Відомча класифікація видатків бюджету дає можливість здійснювати повний економічний аналіз і контроль за витрачанням бюджетних коштів. Вона засвідчує, якому міністерству, відомству спрямовуються кошти, тобто містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр формування і використання фінансових ресурсів розпорядниками бюджетних коштів.

Серед міністерств та відомств найбільше зросли видатки:

1. Міністерства фінансів України (включаючи загальнодержавні видатки) - на 10,5 млрд. грн., або на 23,2 %, в основному, завдяки збільшенню видатків на обслуговування державного боргу та міжбюджетних трансфертів;

2. Державної автотранспортної служби України - на 2,2 млрд. грн., або на 68,0 %;

3. Міністерства оборони України - на 0,9 млрд. грн., або на 22,0 %;

4. Міністерства аграрної політики та продовольства України – на 0,9 млрд. грн., або на 38,6 %.

Отже, відомча класифікація видатків виконує такі головні функції:

1. забезпечує ведення реєстру всіх розпорядників бюджетних коштів;

2. дає змогу чітко розподіляти відповідальність за виконання програм розпорядниками бюджетних коштів.

Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

Найбільше кредитів iз державного бюджету було надано у сфері сільського господарства, дорожнього господарства, а також у сфері фінансів, зокрема:

1. Міністерству аграрної політики та продовольства України за бюджетною програмою «Формування державного інтервенційного фонду Аграрним фондом, а також для закупівлі матеріально-технічних ресурсів для потреб сільськогосподарських товаровиробників» - 2,0 млрд. грн.;

2. Державній службі автомобільних доріг України за бюджетною програмою «Розвиток автомагістралей та реформа дорожнього сектору» - 0,9 млрд. грн.;

3. Міністерству фінансів України (загальнодержавні видатки) за програмою «Фінансування проектів розвитку за рахунок коштів, залучених державою» - 0,2 млрд. грн.

Щодо структурних зрушень в 2012 р., має бути заплановане зменшення видатків на владу при зростанні видатків на силові відомства. Зокрема, Міністерство оборони у 2012 р. повинно отримати із бюджету на 11% більше, ніж в 2011 р.  При цьому витрати на реформування та розвиток війська є утричі меншими, аніж витрати на його медичне обслуговування. Майже на 8% потрібно підняти утримання СБУ, збільшити також і видатки на судову владу й прокуратуру, на 15% підвищити видатки на Державну службу автомобільних доріг України, при цьому видатки на розвиток самих доріг зростуть менше ніж на 1%, значна частка видатків піде на покриття раніше отриманих для розвитку автомобільних доріг кредитів.

Удосконалення системи бюджетних видатків є об’єктивно необхідною умовою та підґрунтям реалізації комплексу економічних реформ в країні.

Реалії економічного сьогодення вимагають використання сукупності виважених форм, методів і принципів перерозподілу видатків між рівнями бюджетної системи, економічними характеристиками операцій тощо з метою посилення ефективності виконання функцій і завдань держави та забезпечення її сталого соціально-економічного розвитку.

При цьому структура видатків має віддзеркалювати стратегію трансформації економічних відносин і базуватися на оцінці впливу державних рішень на майбутній розвиток країни.

Таким чином, основними причинами негативного впливу на формування та реалізацію бюджетної політики, що виявляються перш за все при виконанні затверджених видатків державного бюджету за відомчою класифікацією є:

1. неналежне нормативно-правове забезпечення бюджетного процесу;

2. недосконалість системи бюджетного планування та прогнозування;

3. неефективність бюджетного управління наявними фінансовими ресурсами як головними розпорядниками так і окремими соціальними установами;

4. недоліки в системі державного контролю за використанням бюджетних ресурсів.

При цьому причини неефективного та нераціонального використання бюджетних коштів мають системний характер і відповідно потребують розробки механізмів їх усунення з метою формування та реалізації ефективної бюджетної політики.