Сіткове планування і управління операційною діяльністю підприємства і. Теоретична частина

Застосування методів СПУ доцільно в тих випадках, коли результати поставленого завдання вимагають погоджених у часі дій багатьох учасників комплексу робіт, охоплення великої кількості різноманітних робіт і взаємозв'язку їхніх виконавців. Ці методи ґрунтуються на використанні сіткового графіка як моделі процесу, що планується і потім контролюється в ході виконання.

Сітковий графік складається з наступних елементів: робота, подія, чекання, залежність (фіктивна робота).

Робота – це виробничий процес, що вимагає витрат часу і ресурсів. Кожна робота характеризується тривалістю.

Подія – це факт закінчення однієї чи декількох робіт, що визначає можливість початку наступних робіт. Розрізняють подію вихідну, що не має попередніх робіт, і кінцеву, що не має наступних робіт.

Очікування – це процес, що вимагає лише витрат часу.

Залежність служить для позначення логічних зв'язків між закінченням одних і початком інших робіт і, отже, не потребує ні витрат часу, ні ресурсів.

На сітковому графіку подія зображується кружком, робота і чекання – суцільною стрілкою, залежність – пунктирною стрілкою.

Прийнято позначати подію, що розглядається, через і, наступні – через j,k, попередні – через h. Відповідно до цього роботи позначаються h-і, і-j, j-k, а їх тривалість t_h-i, t_i-j, t_j-k.

Неперервна послідовність взаємозалежних робіт у сітковому графіку утворює шлях, а сума тривалостей цих робіт визначає його довжину. Шлях від початкової до кінцевої події називається повним. Повний шлях найбільшої тривалості (довжини) називається критичним і позначається t_кр. Критичний шлях визначає загальну тривалість виконання комплексу робіт або найбільш ранній можливий термін його виконання. Повні шляхи, що мало відрізняються по довжині від критичного, називаються підкритичними. Всі інші повні шляхи називаються ненапруженими.

Усі шляхи, крім критичного, мають визначені резерви часу, що дозволяє передати частину ресурсів з робіт, що лежать на ненапружених шляхах, на роботи критичного шляху, скоротивши в такий спосіб його тривалість і прискоривши закінчення всього комплексу робіт.

Ступінь напруженості того чи іншого повного шляху характеризує коефіцієнт напруженості: ,

де t – довжина досліджуваного шляху, для якого визначається коефіцієнт напруженості;

t_KP(L) – тривалість критичних робіт, по яких частково проходить досліджуваний шлях.

Сіткові графіки виконуються без масштабу за визначеними правилами, на яких тривалість робіт проставляється під стрілкою, а їхня назва – над стрілкою.

Іі. Методика побудови і розрахунку сіткового графіка

1. Побудова сіткового графіка.

Для побудови сіткового графіка весь комплекс робіт необхідно представити у вигляді переліку складових робіт відносно однорідних за кількістю використовуваних ресурсів і сутністю. Далі кожна робота кодується, при цьому враховується їхній логічний взаємозв'язок і послідовність виконання. Шляхом зіставлення кодів робіт будується вихідний сітковий графік, у якому не повинно бути замкнутих контурів. У вихідний графік вводяться чекання, а також необхідні залежності.