Автоматизація калькулювання.
В умовах комп’ютеризації обліку облік витрат на виробництво має бути нормативним. Основними завданнями розробки та впровадження нормативного методу обліку є підвищення рівня і ступення деталізації нормування витрат, обчислення впливу зміни норм на величину фактичної собівартості, виявлення відхилень від норм за причинами, за місцями винекнення і центром відповідальності. Технічно обґрунтоване, максимально диференційоване формування витрат за видами, місцем формування витрат та об’єктами калькулювання, системи виявлення й облік змін норм створюють необхідну і достатню інформаційну базу для управління собівартістю продукції і пов’язаними з нею іншими якісними показниками виробничо-фінансову діяльність підприємства. Як вважав професор В.Б. Івашкевич, “…експлуатаційні можливості ЕОМ дозволяють без суттєвого збільшення трудоміскості обчислити нормативну, а в подальшому – планову і звітну калькуляцію по всій номенклатурі продукції, що випускається, законною модифікацією виробу або видом використання”. При цьому не має місця необхідності виконувати всю сукупність розрахунків за кожним виробом, обчислювати і зберігати в базі даних результати таких розрахунків. Розрахунок нормативної собівартості виду продукції може проводитися за запитом шляхом вибірки, систематизації і підсумування нормативів деталей та інших первинних елементів, які в нього входять.
В умовах автоматизації розрахунків і групування нормативів є можливість для переходу від складання норматитвних калькуляцій на перше число місяця, кварталу, року до розробки їх на будь-яку дату поточного місяця. Це дозволяє відмовитися від щомісячного перерахунку залишків завершеного виробництва у зв’язку із змінами норм на початок місяця і більш точно обчислювати фактичну собівартість товарного відпуску продукції.
Зазначемо також, що в комп’ютерній бухгалтерії завдяки розширеним можливостям аналітичного обліку можлива побудова багаторівневих розрізів статтей витрат, необхідні для потреб управління, а також облік витрат за центрами відповідальності. Припустимо, необхідно деталізувати витрати по цехах, за видами продукції і видами витрат. Багаторівнева аналітика в одному разрізі в цьому разі не допоможе: підбивши підсумки, наприклад, по цехах, ми не отримаємо підсумків за видами продукції. У сучасних комп’ютерних системах, наприклад, у програмах “1С: Бухгалтерия 7.7”, “Галактика 5.71” це завдання може бути вирішено таким чином:
для кожного виробничого підрозділу відкрнивається окремий субрахунок рахунка 23;
види витрат задаються окремих переліком аналітичних статей “витрат”;
для деталізації за видами продукції використовується довідник “нуменклатура”.
Така схема калькуляції дозволяє отримати інформацію: про витрати певного виду ресурсів на одиницю окремого вибору в конкретному підрозділі; про витрати за видами витрат або за групами витрат (при цьому використовуються різні рівні аналітичного обліку).
Можливості організації аналітичного обліку доповнюються гнучкими засобами формування операцій, що дозволяють, наприклад. Розносити загальновиробничі витрати пропорційно заробній платі в основному виробництві.