Висновки

Отже, як бачимо, в роботі ГМК є істотні проблеми і недоліки. Закон України “Про проведення економічного експерименту на підприємствах ГМК” дозволив за 5 років забезпечити збільшення виробництва основних видів металопродукції на 25-30%, поліпшити фінансово-економічні показники. У тому числі майже в 30 разів знизилася заборгованість до бюджетів всіх рівнів, майже удесятеро збільшилася рентабельність, втричі скоротився дефіцит оборотних коштів і удесятеро - заборгованість по зарплаті. Цим позитивним зсувам сприяла і відповідна кон'юнктура на світовому ринку сталі, враховуючи експортну спрямованість вітчизняного ГМК.

Але з четвертого кварталу 2001 р. фінансово-економічна ситуація на підприємствах комплексу значно ускладнилася через погіршення кон'юнктури на світовому ринку сталі і підвищення вартості послуг природних монополістів.

Для поліпшення стану, підйому галузі необхідно вирішити ряд питань на державному рівні. Серед яких є як стратегічні — наприклад, повернення металургійних гігантів, які пристосовані для роботи у низці підприємств (комбінати), у руки держави (наприклад, комплекс «Криворіжсталь»), — так і досить конкретні: приміром, питання металолому: скільки розкрадатиметься і вивозитиметься за межі країни стратегічна сировина?

Важливою проблемою останнім часом для галузі стало зменшення майже удвічі заготівки лому чорних металів, необхідного для виробництва.

Щоб вийти на якісно новий рівень виробництва, металургійним гігантам слід зайнятися техпереозброєнням і економією енергоресурсів.

Слід звернути увагу і на те, що сьогодні близько 90% підприємств і організацій ГМК вже приватизовані або приватизовуються. Але в більшості випадків вона ведеться через банкрутство, передачу державної власності в управління, реструктуризацію [1]. Для уникнення цього потрібне зміцнення регулюючої ролі держави, посилення його впливу в економічній і соціальній сферах.

Металургійний комплекс вимагає корінного перевлаштування, як технічного, так і структурного. Можна одержувати високоякісну сталь, минуючи стадію чавунного виробництва в доменних печах - через «шлакове переплавлення». У такому разі відпадає необхідність в агломераційних і збагачувальних коксохімічних заводах і доменних печах. Стане чистішим навколишнє середовище, з'явиться можливість відмовитися від більшості прокатних станів, блюмінгів, слябінгів [10].

Останніми роками в світовій практиці з'явилася тенденція до будівництва невеликих заводів неповного циклу потужністю 50-500 тис. т, оснащених електропечами, машинами безперервного розливу сталі і сортовими станами. Вони перспективні і в Україні, оскільки спиратимуться на ресурси металевого лому і задовольнятимуть попит споживачів на різні ефективні види прокату.

Разом з цим в чорній металургії знизилися темпи зростання продуктивності праці в гірничодобувному виробництві, що пов'язано з поглибленням гірських робіт, збільшенням гірського тиску, повільними темпами технічного переоснащення підприємств.

Металургійний комплекс породжує і екологічні проблеми, вирішення яких залежить від упровадження нових технологій і удосконалення металургійних процесів.

До пріоритетних завдань чорної металургії на найближчу пору віднесено виробництво тонкого автомобільного листа, високоміцних труб, водо- і газопровідних труб з покриттям, алюмінієвої фольги і губчастого титана, сталевих канатів і арматури.

Розвиток внутрішнього ринку споживання металопродукції - одна з ключових проблем, що вимагають екстреного вирішення. Нинішня ситуація з експортом металу, який складає 75% від загального виробництва, поза сумнівом, є небезпечною. Це стало особливо відчутним з погіршенням кон'юнктури зовнішнього ринку. Закриття ринків збуту коштує сотні мільйонів доларів для металургійної галузі. Для уникнення такої залежності необхідно направляти зусилля на розвиток внутрішнього ринку чорних металів, тобто на розвиток виробництв, які вимагають його. І експортувати вже не сировину або напівфабрикати, а готову продукцію. Для цього, звичайно, необхідний зв'язок галузі з іншими областями народного господарства.

Необхідна централізація виробництва. Підприємства сфери повинні працювати за схемою «сировина - готова продукція», щоб реальні результати роботи оцінювалися в продукції, наприклад, літаках, машинах і т.п. Такий підхід значно краще, ніж за безцінь продавати метал за межу.