Міжнародні ринки цінних паперів

Міжнародний ринок цінних паперів утворюється складною системою національних і міжнародних фінансових інструментів та інститутів. Цей ринок здатний створювати фінансові активи з різноманітними характеристиками: від короткострокових боргових інструментів до "вічних" облігаційних позик та акцій, отже, спроможний задовольнити будь-які потреби позичальників і запропонувати інвесторам будь-які види фінансових вкладень.

Міжнародний ринок цінних паперів охоплює два великих сегменти:

- іноземні ринки - фінансові ринки держав, на яких укладаються угоди щодо фінансових активів нерезидентів - іноземних цінних паперів. Це означає, що обіг іноземних цінних паперів регулюється законодавством тієї країни, де вони були випущені. Іноземні ринки належать до традиційних між­народних фінансових ринків.

- євроринок, де здійснюється обіг цінних паперів, грошовим компонентом яких є євровалюта, тобто валюта, яка перебуває в руках нерезидентів країни її походження. Офіційне визначення статусу європаперів наведене в законодавстві Європейського Союзу. Згідно з Директивою Комісії ЄС №89/ 298/ЕЕС, європапери - це обігові цінні папери, які:

- проходять андерайтинг і розміщуються за посередництвом синдикату, щонайменше два учасники якого зареєстровані в різних країнах;

- пропонуються у значних обсягах в одній або більше країнах, за винятком країни реєстрації емітента;

- можуть бути початково придбані (у тому числі й шляхом підписки) лише за посередництва кредитної організації або іншої фінансової інституції.

- Андерайтинг - придбання цінних паперів нових випусків з метою подальшого розміщення (продажу) на первинному ринку. Євроринок не підпадає під юрисдикцію окремої держави, отже, не регулюється її законодавством, хоча учасники ринку мають діяти в рамках законів тієї країни, де вони здійснюють операції.

З огляду на тривалість залучення коштів та характер їх використання міжнародний ринок цінних паперів включає в себе:

1. Міжнародний ринок боргових цінних паперів, який охоплює ринок міжнародних облігацій і ринок середньострокових нот, а також цінні папери грошового ринку.

2. Міжнародний ринок титулів (прав) власності, представлений міжнародними акціями та іншими правами власності, що є похідними від акцій інструментами, зокрема такими, як депозитарні розписки.

Загальна структура міжнародного ринку цінних паперів представлена на рис. 16.3.

Рис. 17.3. Міжнародний ринок цінних паперів

Залежно від типу емітента міжнародний ринок цінних паперів поділяється на:

1. ринок суверенних боргів, який утворюється зобов'язаннями, випущеними на міжнародний ринок урядовими інституціями або державними установами якоїсь країни. Окремий сектор ринку суверенних боргів - ринок облігацій Бреді, які випуска­ються в рамках програми скорочення заборгованості країн, що розвиваються;

2. ринок приватних боргів, це цінні папери, емітовані приватними фінансовими інституціями і нефінансовими корпораціями. Ринок приватних боргів за обсягами майже в 4 рази перевищує ринок суверенних боргів, хоча останнім часом динаміка його розвитку дещо уповільнилася.

Як джерела фінансування міжнародні ринки цінних паперів мають важливі переваги порівняно з банками та іншими фінансо­вими посередниками.

Протягом останніх 10 років щорічний обсяг міжнародних емісій цінних паперів зріс більш ніж у 6 разів. Найбільшою мірою це зростання стосувалося міжнародних емісій звичайних акцій - їхній щорічний обсяг збільшився майже у 20 разів. Утім, фінансування через різні інструменти на міжнародному ринку цінних паперів розподіляється нерівномірно. Міжнародний ринок боргових зобов'язань розвинутий значно більше за міжнародний ринок акцій. Основними інструментами залучення фінансування є міжнародні облігації й середньострокові ноти, причому понад 50 % ринку припадає лише на два інструменти - прості єврооблігації та середньострокові євроноти.

Розглянемо основні тенденції, які на сьогодні визначають розвиток світового ринку цінних паперів:

1. Фінансове глобалізація - процес інтеграції міжнародних і національних фінансових ринків у єдиний світовий фінансовий ринок. Основою процесів фінансової глобалізації та інтеграції, посилення тенденцій взаємозалежності і взаємозв'язку ринків цінних паперів стали:

- лібералізація національних фінансових ринків, яка забезпечила спрощений доступ на зовнішні ринки, і посилення активності учасників ринків у провідних фінансових центрах світу - СІЛА, Європі, Японії;

- новітні технології інновації, які з 90-хроків набувають дедалі більшого поширення у фінансовій сфері;

- інституціоналізація фінансових ринків - підвищення ролі фінансових інституцій, яке виявляється у зростанні частки цінних паперів, що перебувають у володінні цих інституцій, а також: у зростанні частки угод, які укладаються фінансовими інституціями, відносно частки аналогічних приватних угод з цінними паперами.

- Зміни в структурі пропозиції цінних паперів і відповідна зміна структури міжнародного ринку цінних папери та користь інструментів реального сектора - корпоративних цінних паперів та їхніх похідних.

- Зміни в структурі попиту на цінні папери. Якісні зміни в попиті приватних (роздрібних) інвесторів зумовлені такими причинами, як зростання добробуту населення і відповідне зростання обсягів приватних заощаджень, підвищення довіри приватних інвесторів до фондового ринку як сектора для вкладання вільних коштів тощо. Але вирішальним фактором є демографічні процеси - зміна демографічної структури населення (внаслідок його старіння) у більшості розвинених країн, що сприяло розвитку й реформуванню системи пенсійного забезпечення, збільшенню питомої ваги довгострокових капітальних інвестицій, зростанню попиту на безризикові фінансові активи. Так, вартість світових пенсійних активів зросла з 6 трлн дол. у 1992 р. до 9,7 трлн. дол. у 1997 р. і, за прогнозами, глобальні пенсійні активи у 2002 р. мали становити 13,7 трлн. дол. США. Власники цих ресурсів намагаються інвестувати їх з високою нормою прибутку в низькоризиковані фінансові активи на різних сегментах світового фінансового ринку.

- Застосування численних фінансових інновацій, поява яких викли­кана як бажанням учасників ринку мінімізувати ризики, так і їхнім намаганням збільшити прибутки шляхом зменшення витрат усіх груп учасників ринку. Результатами даного процесу стали, по-перше, розширення спектра фінансових інструментів і послуг, що збільшило діапазон інвестиційних можливостей, по-друге, зменшення грансакційних витрат на проведення фінансових операцій, унаслідок чого зросли швидкість здійснення операцій та їхній обсяг, і, по-третє, зменшення вартості залучення капіталу для позичальників і поява можливостей більш якісної диверсифікації портфеля активів для інвесторів.

Інший напрям інноваційного процесу у фінансовій сфері -розгалуження мережі фінансових посередників і поширення нових типів фінансових інституцій, таких, наприклад, як: хеджувальні фонди.

- Зростання масштабів глобального технологічного переозбро­єння фінансових ринків на основі телекомунікаційних технологій. Фінансова індустрія стала привілейованою галуззю застосування передових технологій щодо торгівлі цінними паперами. До таких механізмів належать:

- незалежні електронні системи торгівлі, які забезпечують пряме укладання угод між: інституційними інвесторами. Зокрема, це електронні комунікаційні мережі (наприклад, ринок Тradероіпt у Великій Британії) та альтернативні торговельні системи (наприклад, INSTINET та POSIT у США);

- електронні брокери, котрі надають послуги щодо торгівлі цінними паперами за допомогою інтернет-технологій.

Поява інтернет-технологій призвела до ігнорування національ­них кордонів між фінансовими ринками, а також: 1) інтернет-технології сприяють установленню безпосередніх зв'язків між інвесторами та емітентами безвідносно до їхньої національної належності; 2) поява інтернет-технологій уможливила вільну участь приватних інвесторів у інвестиційних процесах на міжнародному ринку.

1. Уніфікація та стандартизація діяльності учасників ринку цінних паперів. Запровадження міжнародних стандартів у сфері обігу цінних паперів входить у компетенцію Міжнародної організації комісій з цінних паперів - IOSCO. Задля підтримки стабільності та ефективності ринків цінних паперів ІOSСО створює і розробляє стандарти насамперед з регулювання обігу цінних паперів.

- Нові механізми консолідації фінансового сектора. Консолідація інституцій фінансового ринку - комерційних й інвестиційних банків, інвестиційних компаній і фондів, бірж і позабіржових торговельних систем, а також відповідне створення об'єднаних міжнаціональних структур - стала важливим чинником інтегрування національних ринків у напрямі створення єдиного світового ринку цінних паперів. Основними способами консолідації виступають злиття та погли­нання, стратегічні альянси та спільні товариства.

-Трансформація інфраструктури міжнародного ринку цінних

тапери. Результатом фінансової консолідації стала трансформація ринкової інфраструктури міжнародного ринку цінних паперів, яка виявилася у таких аспектах, як:

- концентрація більшої частини послуг для користувачів фінансо­вих ринків у межах однієї структури (вертикальна кон­солідація);

- об'єднання однотипних фінансових інституцій і створення на цій основі регіональних і міжрегіональних торговельних систем та систем розрахунків за цінними паперами (горизонтальна консолідація).

- Посилення фінансової нестабільності на міжнародних ринках цінних паперів. Можна виокремити три джерела об'єднання ризиків і поширення локального негативного впливу на національні й міжнародні ринки цінних паперів:

- позабіржовий ринок похідних інструментів;

- інституційна структура сучасної міжнародної фінансової системи;

- зростання ступеня інтегрованості національних фінансових ринків.