3. Моральна свідомість та її структура.

Моральна свідомість – це складний соціально-психологічний і культурний феномен, що виконує функції оцінки оточуючого світу (інших людей, суспільства в цілому), а також самооцінки (совість). Моральна свідомість – це внутрішній світ людини в усій його складній багатоманітності.

Первинними елементами моральної свідомості є моральні почуття та моральні емоції.

Моральні емоції – це емоції схвалення, засудження, задоволення, радості, сумніву, гніву, сорому, співчуття. Моральні почуття – це більш стійкі суб’єктивні стани (любов, ненависть).

Моральні почуття формуються у ранньому дитинстві, і якщо вони не сформовані у свій час, то вже не сформуються ніколи. Жодна освіта не зможе компенсувати відсутність моральних почуттів, а без моральних почуттів неможливі ні моральність, ні мораль. Людина, яка не відчуває співчуття до слабких, любові до близьких, благоговіння перед життям – здатна на будь-який злочин.

Слід розрізняти емоції і почуття. Почуття – більш стійкі, постійні утворення. Емоції можуть бути миттєвими. Вони можуть допомагати чи заважати людині у прийнятті рішень. Надмірна емоційність іноді є наслідком інформаційного голоду, і, навпаки, надлишкова інформація породжує відсутність емоцій. Тим не менше, емоції виконують важливі функції. Вони виникають на основі фізіологічних потреб і поступово переростають у почуття (почуття справедливості, честі, обов’язку, патріотизму, творчого натхнення).

Спектр емоцій і почуттів сучасної людини є дуже широким. Виділяють естетичні, комунікативні, альтруїстичні, гедоністичні, романтичні емоції.

Особливу сферу моральної свідомості утворюють потреби та установки. Моральність – це сфера духовних потреб, які називаються інакше екзистенційними потребами (потреба у співчутті, у підтримці, у повазі, самоповазі, у сенсі життя).

Важливими елементами моральної свідомості є цінності: поняття добра і зла, щастя, справедливості, сенсу життя. Цінності складають реальні цілі і прокламовані мотиви людської поведінки. Цінності формуються культурою і складають екзистенційні потреби особистості, деякі ідеальні цілі, які надають життю культурного значення і морального сенсу.

Якщо цінності – це межові цілі, то норми – найпростіші форми (зразки) моральної поведінки, загальні правила, яких усі дотримуються.

Важливою складовою моральної свідомості є совість, яка здійснює моральну самооцінку особистості. Августин Аврелій зазначав, що совість – це моральний закон, написаний Богом у серці людини.

У зв’язку із розвитком психоаналізу, уявлення про совість змінювалися. Так, наприклад, З. Фройд оцінював феномен совісті доволі негативно, він вважав її відповідальною за різні психічні захворювання і неврози, як у жінок, так і в мужчин.

А. Швейцер взагалі називає чисту совість «винаходом диявола», маючи на увазі той факт, що чим більше людину мучить її совість, тим більше вона добродійна, і навпаки, чиста совість – свідчення її відсутності. Негативне ставлення до совісті висловлював також Ф. Ніцше, котрий асоціював совість із жорстокістю та помстою, які спрямовані людиною на саму себе і ведуть до подвоєння страждання. Совість – атрибут посередності, людей слабких і заздрісних. У сильної людини, говорить Ніцше, немає совісті.

Моральна оцінка ситуації здійснюється не лише на свідомому, а й на несвідомому рівні. Виділяють два типи несвідомого: індивідуальне несвідоме (існуюча в кожної людини несвідома пам'ять про всі події її життя, в тому числі досвід народження) і колективне несвідоме (пам'ять дуже далеких предків, що проявляється у глибокому сні, а також у культурі). Індивідуальне несвідоме було відкрито А. Шопенгауером і проаналізовано З. Фройдом. Колективне несвідоме відкрив К. Ґ. Юнг.

Юнг вважав, що у кожній людині уживаються кілька духовних суб’єктів, кілька особистостей. Для розгляду і розшифрування колективного несвідомого, яке найяскравіше проявляється у сні, потрібно використовувати давні міфи, котрі містять у собі архетипи колективного несвідомого.

Найвищий рівень моральної свідомості складають моральні знання, котрі існують у вигляді етичної теорії, моральних норм, приписів, вимог і заборон.