Драматизація

Драматизація – найулюбленіша дітьми форма ігрової діяльності, яка надає великі можливості для розвитку їхньої творчої уваги.

У повсякденному житті дітей виникають ігри «В театр», «клуб» «спектакль», «стадіон» і містять у собі різні компоненти драматизації. Наприклад, починаючи гру в театр, діти самостійно організовують обстановку театру (ряди стільців, сцену, білети) і розігрують для глядачів якусь казку і з співом, наприклад «Пан Коцький»; драматизують пісні «Ой, жур-журавель», «Грає півник на гармоні». У грі-драматизації вони зазвичай використовують матеріал, розучений на музичних заняттях. В цих іграх важливою складовою є текст пісні та її мелодія. Однак персонажі, своєрідна їхня емоційна характеристика – творчість самих дітей.

Такі ігри-драматизації мають велике значення для розвитку творчої виконавської діяльності, музичного слуху і ритму. Окрім того це діяльність «для інших» (для глядачів), і тому ігри набувають суспільного сенсу; це надихає дітей, підвищує якість виконання взятих на себе ролей, виховує почуття відповідальності, приносить творчу радість. Усвідомлення, що дитина приносить радість іншим, викликає у неї емоційний підйом, допомагає виразно інтерпретувати ігровий образ – виховує артистичність. Ігри-декламації із співами, які виникають за ініціативою дітей, заслуговують на увагу, заохочення, підтримку і допомогу з боку вихователя у наданні необхідного для них оформлення спектаклю.

Заохочуючи ігри-драматизації, вихователю слід звертати увагу на активність всіх дітей групи і обов’язкову зміну їхніх ролей – організаторів гри і артистів. Організаторами драматизації можуть бути вихователь і музичний керівник. Так, при складенні плану роботи вони у якості розваг можуть запланувати деякі сюжетні музичні ігри, розучені на музичних заняттях у супроводі фортепіано. В такому випадку в розвагах беруть участь безпосередньо музичний керівник, а в якості глядачів запрошуються діти інших вікових груп. Треба, щоб вивчена музична гра-драматизація (наприклад, «Магазин іграшок», «Моряки», «Космонавти») повторювались неодноразово протягом деякого часу. Це дозволить всім дітям виступити в якості артистів і виконавців різних ролей. Наприклад, у грі «Магазин іграшок» бере участь вся група, кожний виконує ту чи іншу роль: продавець, заводні іграшки (конячки, ляльки, літаки, пташки, солдатики). Окрім того, 2-3 дітей можуть бути організаторами – зустрічають гостей, перевіряють білети, дають дзвоники, оголошують учасників гри. При повторі гри-спектаклю ролі організаторів виконують інші діти, а організатори стають артистами.

Є казки-ігри з невеликою кількістю персонажів, наприклад, «Теремок» (7 дітей). В такому випадку, щоб надати можливість участі в спектаклі кожній дитині групи, гра повторюється декілька разів для різних вікових груп.

Як показали дослідження і практика, організація повторних ігор-спектаклів має велике виховне значення. Вона створює атмосферу дружби, виключає засмучення, образу, заздрість, виховує у кожної дитини творчі здібності, віру у свої сили, почуття рівноцінності в колективі.

На думку Сухомлинського, нездатність дитини до чогось є наслідком педагогічного безсилля вихователя, невміння її навчити, надихнути, заохотити перші спроби, в даному випадку самостійної творчої виконавської діяльності. На жаль, в практиці є випадки, коли педагог не проявляє уваги до більш слабких, відсторонює їх від участі в індивідуальних і групових виступах, бо боїться знизити рівень певного «номера» при виступі дітей. Такі випадки неприпустимі. Навпаки, педагог має звернути на дітей, які потребують допомоги і підтримки, пильну увагу, створити в групі атмосферу добрих стосунків, взаємодопомоги і дружності. Приязність і увага педагога, дружня підтримка дітей групи допоможуть розкритися кожній дитині, будуть сприяти розвитку її музичних і творчих здібностей. Це відповідає одному з основних сучасних педагогічних завдань – формуванню всебічно розвинутої творчої особистості.