Література

Аляєв Г.Є., Горбань О.В., Мєшков В.М. Лекції з релігієзнавства. – К., 1996.

Буддизм. Словарь. – М., 1992.

Васильев М.И. История религий Востока. – М., 1983.

Калінін Ю.А., Харковщенко Є.А. Релігієзнавство. – К., 1998.

Колодний А.М., Лобовик Б.О. Релігієзнавчий словник. – К., 1996.

Лубський В.І. Релігієзнавство. – К., 1997.

Малераб Мишель. Религии человечества. – М., 1997.

Ольденберг Г. Будда: его жизнь, учения и община. – М., 1990.

Релігієзнавство: Навчальний посібник / За ред. С.А.Бублика. – К., 1998.

Тараненко В.М. Религиеведение. – Х., 1999.

Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М., 1986.

Тема 5 Іслам План

1. Виникнення та поширення ісламу.

2. Мусульманське віровчення та звичаї.

3. Головні течії ісламу.

4. Культурна роль ісламу та його місце в сучасному світі.

Вивчення проблеми виникнення ісламу у першому питанні потребує перш за все з’ясування соціально-економічних підстав розвитку арабських племен Аравійського півострова на початку VІІ ст., а також життя й особистості засновника ісламу пророка Мухаммада. Треба звернути увагу на те, що іслам значною мірою ґрунтувався на релігіях, що вже існували, головним чином на іудаїзмі та християнстві. Тому не випадково, що багато християнських й іудейських мотивів та обрядів “увійшло до мусульманської традиції”. Так іслам визнає святість об’явлень, що були дані Мусі (тобто Мойсею), Дауду (Давиду) та Ісі (Ісусу).

У житті Мухаммада (570-632 рр.) й ісламу важливе місце займає 610 рік, коли пророку почали з’являтись видіння, але особливо 622 рік – рік гіджри (переселення пророка з Мекки до Медіни), який вважається початком нової ери за мусульманським календарем. Саме в Медіні він стає не лише проповідником, а духовним та політичним лідером общини. Саме звідси починається поширення ісламу на арабські племена півострова. Після смерті Мухаммада (632 р.) територія впливу мусульманської общини, що перетворилась на державу (халіфат), дуже швидко розширяється.

При вивченні другого питання теми головним є положення про п’ять “стовпів” ісламу. Тому студентові треба з’ясувати їх зміст.

1. Сповідання віри. Символ віри дуже короткий: “Немає ніякого Бога, крім Аллаха, і Мухаммад – його посланець! Аллах – єдиний та одноосібний Бог, творець світу і господар Судного дня, а Мухаммад є його посередником”.

2. Молитва повинна виконуватися п’ять разів на добу та пов’язана з ритуальним очищенням.

3. Мусульманський піст полягає в повному утриманні протягом світлого часу доби від приймання їжі, напоїв, тютюну і т. ін. Із настанням темряви обмеження відміняються, але забороняється надмірність.

4. Податок на користь мусульман, що потребують допомоги, своєрідна милостиня.

5. Паломництво до Мекки, яке зобов’язаний, принаймні раз у житті, здійснити кожен мусульманин.

Студент має розрізняти священні книги ісламу. Святим письмом мусульман є Коран. За їх уявленням, це слова Аллаха, що безпосередньо були звернені до Мухаммада та були виголошені останнім як “пророчі одкровення”. Святим переказом ісламу є Суна – збірка переказів (хадисів). Вона містить приклади з життя Мухаммада як зразок та керування для кожного мусульманина.

Розглядаючи третє питання, студент повинен знати про основні течії ісламу, а також головні розбіжності між ними. Треба наголосити, що розмаїття в ісламі значно більше, ніж тільки розкол на сунітів та шиїтів.

Вивчаючи четверте питання, особливу увагу треба звернути на поширеність ісламу в сучасному світі. В наш час чисельність мусульман у світі сягає більше 1 млрд. В Україні іслам сповідують кримські татари.

Наприкінці вивчення даної теми необхідно зробити висновки.

Перевірте себе:

1. Коли і де виник іслам?

2. Хто є засновником ісламу?

3. Що являє собою Коран?

4. Перерахуйте основні положення віровчення ісламу.

5. Назвіть і дайте характеристику 5 “стовпів” ісламу.

6. На які напрями розділився іслам?

Література

Грюнебаум Г.Э. Классический ислам. Очерк истории (600–1258). – М., 1988.

Ислам: Энциклопедический словарь. – М., 1991.

Климов В. Іслам у політичному контексті // Політика і час. – 1994. – № 8.

Климович Л.И. Книга о Коране, его происхождении и мифологии. – М., 1986.

Массэ А. Очерк истории. – М., 1982.

Аляєв Г.Є., Горбань О.В., Мєшков В.М. Лекції з релігієзнавства. – К., 1995.

Тема 6 Виникнення християнства

План

1. Біблія: її походження, зміст та релігійно-культурне значення.

2. Виникнення і розвиток християнства.

3. Основи християнського віровчення. Християнський культ.

4. Період Вселенських Соборів.

Розпочинаючи вивчення теми, слід звернути увагу на те, що християнство є однією з найвпливовіших релігій сучасного світу, розвиток якого неможливо уявити без внеску християнства в культуру і цивілізацію людства протягом останніх двох тисячоліть. Виникнення християнства пов’язане з Ісусом Христом, який приніс людям нове віровчення, заснував християнську Церкву.

Розглядаючи перше питання, слід наголосити, що “Біблія” (в перекладі з грецької – “книга”) може бути розглянута як Святе Письмо, як історія народів Стародавнього Сходу і як літературна пам’ятка.

Вона має складну структуру, містить багато самостійних книг. Але головним є поділ на Старий і Новий Завіт. Ці дві частини Біблії, в свою чергу, мають у своєму складі книги законодавчі, книги історичні, книги навчальні і книги пророцькі.

Студент повинен зрозуміти, що існують розбіжності стосовно кількості книг, що складають Біблію, які пов’язані з розподілом на канонічні і неканонічні книги.

Особливу увагу слід звернути на походження та зміст Біблії, історію написання Старого й Нового Завіту, переклади і видання Біблії та її історичне значення.

У другому питанні слід звернути увагу на передумови виникнення християнства, основні періоди його розвитку – від заснування Церкви Ісусом Христом до її визнання державою.

Засновником християнства виступив Ісус Христос, тому треба звернути увагу на основні джерела, що розповідають про його життя: свідчення істориків того часу, апокрифічні Євангелія, антихристиянську традицію, Біблію.

Розглядаючи третє питання, слід наголосити, що Ісус Христос був виключно релігійним діячем у період свого суспільного служіння. Він приніс у світ нове вчення, нове Слово Боже, започаткував християнство та його організацію, окреслив вчення християнської віри та моралі. В той же час він не пориває з іудейською вірою, високо цінує Старий Завіт, постійно звертається до нього. Але додержуючись іудейських обрядів і свят, він у той же час по-своєму тлумачить Старий Завіт, який є лише підготовкою до Нового.

Виходячи з цього, необхідно наголосити, що сутність учення становить любов, як найбільш людське і в той же час Боже почуття. Ісус учить про Бога, який Своєю любов’ю зігріває світ і складає з людьми Новий Завіт за допомогою Свого Сина, який своїми стражданнями і смертю рятує рід людський. Це провідна думка Нового Завіту – вона базується на Його жертовній крові. “Він сам возніс гріхи наші тілом Своїм на дерево, щоб ми, вмерши для гріха, жили для праведності, руками Його ви зцілились” (І Петра 2, 24). Стражданнями, смертю та воскресінням з’явилось спасіння для людини – грішної і смертної.

Засвоюючи питання про християнський культ, треба звернути увагу на те, що таке культ, місце і характер молитви в ньому, форми богослужінь, місця, де традиційно відбуваються богослужіння (будинки, храми і т. ін). Необхідно зважати на те, що в християнському культі важливу роль відіграють таїнства, тобто священні символічні дії, за допомогою яких людина знаходить шлях до Бога, долучається до Нього.

Вивчаючи питання про християнський культ, необхідно розглянути свята, відмінність їх у православ’ї, католицизмі, протестантизмі, звернути увагу на піст як спосіб очищення, посилення молитви прохання. Наголосити на тому, що піст і молитва є однією з найважливіших дій, що виражають перед Богом упокорення, надію, любов людини.

Необхідно зважити на те, що християнська церква, крім свят, відзначає дні, присвячені пам’яті святих, знаменним подіям, уславленню ікон.

Вивчаючи четверте питання слід звернути увагу, що період Вселенських Соборів доходить до розколу між Західною та Східною Церквами 1054 р. Саме в період Вселенських Соборів установлюються всі догматичні вчення та канони Православної Церкви.

Перевірте себе:

1. Біблія: історія виникнення та зміст.

2. Склад Біблії та її історичне значення.

3. Виникнення християнства: від общини до церкви.

4. Історія Вселенських Соборів.

Література

Крывелев И.А. Библия: историко-критический анализ. – М., 1982.

Рижский М.И. Библейские пророки и библейские пророчества.

– М., 1987.

Аляєв Г.Є., Горбань О.В., Мєшков В.М. Лекції з релігієзнавства. – К., 1995.

Карташев А.В. Вселенские соборы. – СПб., 2002.

Тема 7 Православ’я, католицизм і кротестантизм

План

1. Православ’я і католицизм – напрями християнства. Порівняння особливостей віровчення й культу.

2. Протестантизм як напрям християнства.

3. Види протестантизму: лютеранство, кальвінізм, англіканство та ін.

4. Візантійська і Руська православна церква – одні з найвпливовіших і найбільших православних Церков.

Вивчаючи перше питання про православ’я і католицизм як напрями християнства, пам’ятаємо те, що їх об’єднують загальні корені, певні положення віровчення і культові дії.

Православна церква містить сім таїнств: хрещення, миропомазання, причастя, покаяння, священство, шлюб, єлеопомазання. Їх визнає і католицька церква. Протестантські течії визнають лише хрещення та причастя, але не як таїнства, а як обряди.

Виходячи з цього, слід розглянути, як відбувався процес становлення католицизму й православ’я – головні віхи історії, взаємна анафема Папи Римського і Константинопольського патріарха в червні 1054 р., що призвела до розколу між Східною та Західною церквами.

Розглядаючи католицизм, треба звернути увагу на церковні реформи, які надали католицизму головні притаманні йому риси (целібат, філіокве, інквізиція, практика індульгенцій, особливе поклоніння Богородиці та ін.).

Треба знати хрестові походи, ініційовані католицькою церквою, спрямовані як проти викорінення єресей, так і на боротьбу зі “схизматиками”, тобто з православ’ям.

Необхідно звернути увагу на інквізицію як таємний трибунал для боротьби проти єресей, який мав право використовувати тортури, страти та ін.

Також слід вивчити інститут папства та організацію католицької церкви, особливості католицького віровчення, догматики й обрядності.

Розглядаючи православ’я, доцільно зважити на його виникнення та історичний розвиток, основні засади догматики й літургіки, на історію семи Вселенських Соборів, історію помісних православних церков, насамперед найвпливовіших із них – Візантійської і Руської.

Розглядаючи друге питання, слід пам’ятати, що негативні явища в житті католицької церкви спричиняли Реформацію, яка розколола західне християнство, відокремивши протестантизм.

У третьому питанні слід розглянути загальні риси та особливості вчення всіх протестантських церков (визнання Святого Письма єдиним авторитетом; визнання “виправдання вірою”; догмат про абсолютне довічне приречення; визнання загального священства тощо), а також його головні напрями: лютеранство, кальвінізм, англіканство.

Також звернути увагу, що поряд із цими трьома головними напрямами протестантизму виникли нові течії та секти: менноніти, баптисти, п’ятдесятники, свідки Єгови й ін. Слід зауважити, що на даний час протестантські церкви в християнському світі виявляють високу активність місіонерської діяльності та поширюють свій вплив.

Вивчаючи четверте питання особливу увагу слід звернути на історію Руської православної церкви, сутність церковної реформи, підкорення церкви державі (реформа Петра І 1721 р.), становище церкви після революції 1917 року та сучасний стан православних церков.

Вивчаючи це питання, треба розглянути історію церкви в Україні: дохристиянські вірування східних слов’ян, хрещення Русі, головні етапи розвитку християнської церкви, українська церква в Російській імперії, боротьба за відновлення автокефалії та сучасний стан церкви в Україні.

Підводячи підсумок, слід наголосити на відмінностях православ’я від інших християнських конфесій, які можна згрупувати у догматичні, церковно-організаційні, обрядові, моральні, політичні.