Тема 1: Освіта як суспільне явище план

1. Поняття «Освіта». Становлення освіти як особливої сфери суспільного життя.

2. Педагогічна система і її види.

2. Загальна характеристика системи освіти України.

3. Проблеми сучасного суспільства в сфері освіти

4. Шляхи модернізації освіти на сучасному етапі розвитку суспільства.

Література:

1. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посібник /За ред.В.Г.Кременя. – Тернопіль, 2004.

2. 2. Закон України «Про освіту»//Голос України. -1996.-25 квітня.- С. 1-8

3. Каменская Е.Н. Педагогика: Учеб. пособие. –Москва, 2007.- С. 55-60

4. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи).- К., 2003. -

6. Сластенин В.А., Исаев И.Ф., Шиянов Е.Н. Педагогика.- Москва, 2007.- С.62-71.

1. Поняття «Освіта». Становлення освіти як особливої сфери суспільного життя.

Поняття «освіта» походить від німецького слова «bildung», що означає образ. Під освітою розуміється єдиний процес фізичного і духовного становлення особистості, процес соціалізації, свідомо орієнтований на певні ідеальні образи, на історично зафіксовані в суспільній свідомості соціальні еталони (наприклад, спартанський воїн, енергійний підприємець, всебічно розвинена особистість). В такому розумінні освіта виступає як невід’ємна сторона всіх суспільств. Тому освіта є перш за все соціальне явище, яке являє собою цілеспрямований процес виховання і навчання в інтересах людини, суспільства і держави.

Становлення освіти як особливої сфери суспільного життя почалося з того часу, коли процес передачі знань і соціального досвіду виокремився з інших видів життєдіяльності суспільства і став справою людей, які спеціально займалися навчанням і вихованням.

Освіта як соціальне явище – це соціальний інститут, який виконує функції підготовки і включення індивіда в різні сфери життєдіяльності суспільства, залучення його до культури даного суспільства через оволодіння певними знаннями, умінням, навичками, ідейно-моральними цінностями і нормами поведінки, зміст яких в кінцевому рахунку визначається соціально-економічним і політичним ладом даного суспільства і рівнем його матеріально-технічного розвитку

Інститут освіти складався на протязі довгого періоду історичного розвитку і приймав різні історичні форми.

На початкових етапах людської історії освіта була вплетена в систему суспільно-виробничої діяльності. Функції навчання і виховання, передача культури від покоління до покоління здійснювалася всім дорослим населенням безпосередньо в процесі залучення дітей до виконання трудових і соціальних обов’язків.

Розвиток мови і загальної культури привело до збільшення інформації і досвіду, який необхідно було передати підростаючому поколінню Передати досвід в процесі безпосередньої життєдіяльності було вже не можливо. Вирішувалося це пртиріччя шляхом створення соціальних структур, які спеціалізувалися на накопиченні і поширенні знань – інститута освіти.

Історики свідчать, що вже в умовах первісного суспільства в кожному племені створювалися спеціальні школи, в яких найбільш знаючі люди передавали молодим знання і досвід племені, знайомили їх з обрядами, звичаєми, посвящали його в мистецтво магії і чаклунства.

Виникнення приватної власності, виокремлення сім’ї як економічної спільності людей привели до уособлення функцій навчання і виховання і переходу від суспільної освіти до сімейної, коли в ролі педагога стали виступати батьки. Головною метою освіти стало виховання доброго господаря, спадкоємця, здатного зберігати і примножувати накопичене батьками майно як основу сімейного благополуччя.

Але вже мислителі стародавнього світу усвідомлювали, що матеріальний добробут окремих громадян і сімей залежить від могутності держави, що його досягти можливо не сімейними, а суспільними формами освіти. Так, давньогрецький філософ Платон вважав обов’язковим для дітей пануючого класу отримання освіти в спеціальних державних закладах. Існування поряд із сімейним державних, храмових і інших форм освіти було характерно для багатьох рабовласницьких суспільств.

Таким чином відбулося виокремлення із єдиного процесу відтворення суспільного життя духовного відтворення – освіти, яка здійснювалася з допомогою навчання і виховання в пристосованих для цієї мети закладах.

Ускладнення суспільного життя і державного механізму потребувало все більшої кількості освічених людей, підготовкою яких займалися міські школи, які були незалежні від церкви.

В ХII-ХIII ст. в Європі з’явилися університети, які готували лікарів, аптекарів, юристів, нотаріусів, секретарів і державних чиновників. В середині ХVII століття все зростаючі соціальні потреби в освічених людях привели дозапровадження класно-урочної системи в школах і лекційно- семінарської – в університетах. Використання цих систем забезпечило можливість передавати знання одночасно великій кількості людей, що підвищило ефективність освіти і зробило її доступною для більшості населення.

Розвиток математики, природознавства, географії, астрономії, інженерної справи, необхідність широкого використання наукових знань у виробництві привело до виникнення реальних училищ, технічних шкіл, вищих технічних навчальних закладів. Вимоги машинного виробництва в Х1Х ст. сприяли тому що, що розвинутих капіталістичних країнах були прийняті закони про обов’язкову початкову освіту.

Напередодні Другої світової війни для успішного оволодіння робітничими професіями необхідна була середня освіта.

Друга половинах століття характеризується масовим охватом дітей, молоді і дорослих різними формами освіти. Це був період «освітнього вибуху», тому що людина, яка не мала середньої освіти, фактично була позбавлена можливості отримати сучасну професію.

Таким чином, виокремлення освіти в специфічну галузь духовного виробництва відповідало історичним умовам і мало прогресивне значення.

На сучасному етапі розвитку суспільства інститут освіти має велику соціальну цінність. Моральний, інтелектуальний, науково-технічний, духовно-культурний і економічний потенціал любого суспільства в повній мірі залежить від рівня розвитку цього соціального інституту. Визнання освіти в якості загальнолюдської цінності підтверджується конституційно закріпленим правом людини на освіту в більшості країн.