- •Лекція №1
- •Тема 1. Основи організації міжнародних розрахунків.
- •Сутність, види, способи та умови здійснення міжнародних розрахунків.
- •Роль банків та їх кореспондентських рахунків в організації та проведенні міжнародних платежів.
- •Система свіфт
- •Відкриття та ведення валютних рахунків
- •Купівля банками іноземної валюти для міжнародних розрахунків
- •Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення.
- •Заява на переказ грошей №______
- •Предмет контракту
- •Ціна товару
- •7. Здавання та приймання товарів
- •8. Страхування
- •9. Претензії
- •10. Форс-мажор
- •11. Арбітраж
- •12. Інші умови
- •13. Юридична адреса сторін
- •Лекція №2
- •Тема 2. Документи та умови поставок у зовнішньоторговельних операціях.
- •Зовнішньоторговельний контракт для здійснення міжнародної торговельної операції.
- •Документація, що супроводжує транспортні операції.
- •Комерційні документи
- •Транспортні документи
- •Страхові документи
- •Фінансові документи
- •Умови поставки товарів у міжнародній торгівлі.
- •Додаток 3 Базисні умови постачання «інкотермс»
- •Лекція № 3-4
- •Тема 3. Способи платежів у міжнародних розрахунках.
- •Особливості використання в міжнародній сфері основних форм розрахунків.
- •Банківський переказ
- •Оплата після відвантаження
- •Платіж на відкритий рахунок
- •Платежі за чеками, пластиковими картками та векселями
- •Документарні форми розрахунків: міжнародні розрахунки за допомогою акредитиву, міжнародні розрахунки за допомогою інкасо. Документарний акредитив
- •Фази акредитива
- •Форми акредитива
- •Види і конструкції акредитива
- •Конструкції акредитива
- •Відкриття акредитива
- •Заява на відкриття акредитивА №____
- •Виконання акредитива
- •Уніфіковані правила для акредитива
- •Види інкасо
- •Фази документарного інкасо
- •Узгодження умов інкасо
- •Виписка інкасового доручення і подання документів
- •Уніфіковані правила для інкасо (упі)
- •Лекція №5
- •Тема 4. Банківська гарантія у міжнародних розрахунках.
- •Сутність та цілі банківського гарантування.
- •Поручительство
- •Платіжне зобов’язання
- •Обов’язкові умови банківської гарантії.
- •3.Типи, види банківських гарантій та порядок їх надання.
- •Види банківських гарантій
- •Видача банківських гарантій
- •Переваги використання банківської гарантії у міжнародних розрахунках.
- •Лекція №6
- •Тема 5. Банківське фінансування зовнішньоторговельних угод.
- •Фінансування зовнішньої торгівлі.
- •Види фінансування імпорту: відкриття акредитивів і гарантії без фінансового покриття, фінансування відстроченого платежу, пост-імпортне фінансування. Акредитив
- •Фінансування імпорту
- •Імпортне фінансування "до відвантаження"
- •Фінансування відстроченого платежу
- •Постімпортне фінансування
- •3.Види фінансування експорту: пост-експортне фінансування, форфейтинг, факторинг, експортний лізинг. Експортний факторинг та форфейтинг
- •Факторинг
- •Форфейтинг
- •Пост-експортне фінансування (Post-export financing)
- •Експортний лізинг
- •Основні види лізингових операцій:
- •Експортний лізинг
- •Фінансування експорту
- •Перед-експортне фінансування
- •Пост-експортне фінансування
- •Лекція № 7-8
- •Тема 6. Валютні операції комерційного банку.
- •Валютний ринок та його функції.
- •Депозитні валютні операції. Міжбанківські депозитні операції в іноземній валюті. Поточні конверсійні операції.
- •Валютування депозитних угод
- •Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті
- •Котирування процентних ставок. Сторони котирування
- •Депозитна позиція
- •Ринок євровалюти
- •Зв’язок між процентними ставками та валютними курсами
- •Сутність, види та цілі конверсійних операцій
- •Валютні операції на умовах спот
- •Котирування валют. Курси покупця і продавця
- •Крос-курси та їх розрахунок
- •Розрахунок крос-курсу для валют із прямим котируванням до долара сша (долар є базою котирування для обох валют).
- •Розрахунок крос-курсу для валют із прямим та непрямим котируванням до долара сша, де долар є базою котирування для однієї з валют.
- •Валютна позиція
- •3.Форвардні операції та своп-угоди. Валютні ф’ючерси і опціони.
- •Інформаційне забезпечення операцій на валютних ринках
- •4.Банківський неттінг.
- •Лекція №9
- •Тема 7. Управління валютним ризиком.
- •Види валютного ризику та їх ідентифікація.
- •Класифікація банківських ризиків
- •Поняття валютного ризику та його види
- •Управління валютним ризиком
- •Огляд супутніх ризиків
- •2.Управління бухгалтерським ризиком.
- •3.Управління валютно-економічним ризиком (контрактні методи та інструменти термінового ринку.
- •Валютні ризики як впливові чинники ведення банківського бізнесу
3.Види фінансування експорту: пост-експортне фінансування, форфейтинг, факторинг, експортний лізинг. Експортний факторинг та форфейтинг
При кредитуванні зовнішньої торгівлі експортний факторинг як одна з альтернативних форм кредитування останнім часом набув вагомого значення. Він використовується переважно середніми торговельними підприємствами та виробниками, які серед своїх клієнтів мають постійних покупців. Експортний факторинг як інструмент кредитування непридатний для експортних операцій з тривалою відстрочкою платежу.
Рис. 3.1. Переваги використання факторингу експортерами
Факторинг як метод кредитування експорту розглядають як продаж права щодо вимоги торговельних боргів. Експортний факторинг вигідно використовувати за умови, що експортер має проблеми з грошовими потоками та здійснює торгівлю на умовах відкритого рахунку. Позитивні моменти при використанні факторингу відображені на рис. 3.1.
Результатом використання факторингу є можливість розширення обсягу торговельних угод, використання додаткового джерела фінансування та економія управлінських видатків. Особливо вигідним для експортера є використання факторингу при торгівлі за відкритим рахунком.
Поряд з позитивними моментами використання факторингу його розвитку можуть перешкоджати деякі негативні моменти, а саме:
експортери можуть надавати перевагу традиційним методам фінансування;
може існувати думка, що використання факторингу є свідченням нестабільного фінансового стану;
в експортерів виникає побоювання, що втручання факторингової фірми чи банку може погіршити взаємовідносини між партнерами.
Факторинг
Факторинг і форфейтинг (варіант факторингу) застосовуються в експортному фінансуванні й передбачають комплекс фінансових послуг банку в обмін на уступку дебіторської заборгованості.
– така схема, за якої банк кредитує експортера на термін розстрочки платежу імпортера, за умови, що експортер переуступає банку права вимоги боргу.
Початок операціям факторингу поклав створений в Англії ще у XVII столітті Дім факторів (House of Factors). У той час великі європейські торгові доми мали свої представництва в колоніях – факторії, які очолювали фактори (торгові посередники зі збуту товарів на незнайомих іноземним виробникам ринках). Перед фактором, що знав товарний ринок, платоспроможність покупців, закони й торгові звичаї даної країни, ставилися задачі пошуку надійних покупців, зберігання та збуту товару, а також наступного інкасування торгової виручки. Велика кількість факторингових компаній виникла наприкінці XIX ст. в США. Вони були агентами «дель-кредере» німецьких та англійських постачальників одягу й текстилю, а в силу великих дистанцій між населеними пунктами в Америці та відмінностей у законодавстві різних штатів надавали свої послуги місцевим виробникам.
Агент «дель-кредере» (Del credere agent) – це торговий агент, який гарантує оплату всіх товарів, які він продає від імені свого принципала, якщо його клієнт виявиться неплатоспроможним. В якості компенсації ризику неплатежу він бере додаткову комісійну винагороду.
Зі збільшенням факторингових компаній до перерахованих вище послуг додалась функція фінансування постачальника.
Форфейтинг зародився на початку 60-х років ХХ століття у той час, коли економіки країн Східної та Центральної Європи почали відчувати потребу в західних товарах і технологіях, але при цьому не мали достатнього обсягу твердої валюти, аби підтримувати такий імпорт. Виробники, розміщені на Заході, особливо в Західній Німеччині, з нетерпінням чекали розширення власних ринків на так званий комуністичний блок. Вони готові були надавати фінансування на період до 5 років під імпорт засобів виробництва в ці країни.
Розширення фінансування імпортерів на такі довгі періоди мало несприятливий вплив на фінансову стійкість компаній-експортерів, а також на ризик, пов'язаний з неплатежем банку імпортера. Тоді основні європейські фінансові інститути прийняли на себе зобов’язання по сплаті за виконані поставки й надали необхідне фінансування західним експортерам. Таким чином, було сформовано ринок форфейтингу.
Використання факторингу є зручним методом фінансування експортера, якщо термін кредитування від трьох до шести місяців. У разі необхідності фінансування з більш тривалими строками використовують форфейтинг.
Форфейтинг — кредитування експортера через придбання векселів чи інших боргових зобов’язань. Якщо факторинг використовується для кредитування короткострокової заборгованості усередині країни та за кордоном і, як правило, через придбання усіх вимог, то форфейтування є інструментом кредитування окремих експортних вимог, зазвичай середньострокових. Спільні риси між факторингом та форфейтингом полягають у тому, що ці методи використовуються для скорочення заборгованості у балансі в результаті продажу вимог. Позитивні риси форфейтингу відображені на рис. 3.2.
Серед недоліків форфейтингу заведено виділяти два: висока вартість операції та складність знайти форфейтера. Вартість форфейтингу складається з:
прибутку форфейтера;
вартості наданих грошових коштів;
покриття від комерційного ризику;
покриття від політичного ризику;
покриття від валютного ризику;
покриття процентного ризику.
Рис. 3.2. Переваги використання форфейтингу експортерами
Серед причин, через які банки неохоче виступають у ролі форфейтера, можна виділити такі:
існування у країні імпортера обмежень на здійснення платежів за кордон;
незадоволеність кредитоспроможністю покупця;
незадовільний стан банку, що буде здійснювати аваль.