Тема 10. План з праці та персоналу

При вивченні даної теми студент повинен оволодіти знаннями що­до методів планування продуктивності праці, трудомісткості виробни­чої програми; розрахунку балансу робочого часу, чисельності персо­налу, планового фонду оплати праці; на основі теоретичних знань ово­лодіти практичними навичками розробки плану з праці та персоналу.

План з праці та персоналу складається з трьох розділів:

•     план з праці;

•     план з чисельності персоналу;

•     план із заробітної плати.

При плануванні застосовуються наступні методи планування про­дуктивності праці: пофакторний; прямого рахунку.

Пофакторний метод чи метод планування продуктивності праці за техніко-економічними факторами:

1. 1.   Визначається умовна чисельність виробничого персоналу в пла­новому періоді для випуску планового обсягу продукції при збережен­ні базисного рівня виробітку:

де ОП_п – обсяг виробництва продукції в плановому періоді;

П_б – виробіток в базисному періоді.

2. 2.   Розраховується зміна чисельності працюючих під впливом різних факторів:

де Е_і – зміна чисельності під впливом і-го фактора;

п – кількість факторів.

3. 3.   Розраховується планове зростання продуктивності праці:

4. 4.   Розраховується планова продуктивність праці:

де В_п, В_б – планований і базисний виробіток.

Планування продуктивності праці на основі трудомісткості вироб­ничої програми (прямий рахунок):

де ОП – обсяг виробництва, грн;

Т – трудомісткість виробничої програми, люд.-год.;

Ф – корисний фонд робочого часу одного працівника, год.

Планування потреби в персоналі засновано на балансі робочого ча­су одного середньоспискового робітника (працюючого) на плановий рік.

Чисельність робітників, що зайняті в основному виробництві, ви­значається:

•     за трудомісткістю виготовлення продукції:

де К_в – очікуваний (середній) коефіцієнт виконання норм на підпри­ємстві.

•     за нормами виробітку:

де О – планова кількість виробів, одиниць;

Н_в – годинна норма виробітку одного робітника, одиниць.

•     за нормами обслуговування:

де в – кількість одиниць обладнання, що обслуговується;

П_з – кількість змін за добу;

К_с – коефіцієнт спискового складу;

Н_б – норма обслуговування на один працівника.

Чисельність допоміжних робітників:

де П_рм – кількість робочих місць допоміжних робітників.

Чисельність керівників, спеціалістів, службовців визначається на основі типових штатних розкладів та згідно нормативів чисельності.

Планова чисельність може бути визначена на основі обсягів вироб­ництва продукції в оптових цінах підприємства і планованого виробіт­ку на одного працівника:

Методи визначення планового фонду оплати праці:

•     нормативний метод:

де Н_зп – плановий норматив заробітної плати на одну гривну (нормо-го­дина) обсягу продукції;

•     прямий відрядний фонд оплати праці:

Р_с – сумарна планована відрядна розцінка на 1 виріб, грн.

•     прямий тарифний фонд оплати праці:

де Ф_п – планований фонд робочого часу одного робітника, год;

Ч_п – чисельність робітників, охоплених погодинною формою заро­бітної плати, осіб;

ТС_С – середньогодинна тарифна ставка, грн.

Фонд заробітної плати робітників, праця яких оплачується на ос­но­ві місячних окладів, визначається множенням їхнього окладу на кіль­кість робітників, що мають однаковий оклад, і на кількість місяців ро­боти в плановому періоді.

Загальний плановий фонд оплати праці підприємства – це сума фон­дів оплати праці виробничого персоналу та працівників непромисло­вої групи.

Література: 11, с. 382-507; 13, с. 126-152; 18, с. 128-150.

[Вгору] [Вниз]