Тема 5. Методика стратегічного планування

При вивченні даної теми студент повинен оволодіти знаннями що­до особливостей та етапів стратегічного планування, критичних точок організаційного середовища, методів оцінки інформації про організа­ційне середовище, методів та етапів стратегічного аналізу; на основі теоретичних знань вміти визначати критичні точки організаційного середовища підприємства, застосовувати методи оцінки інформації та стратегічного аналізу.

Стратегічне планування передбачає формування цілей та стратегій підприємства, розробку стратегічного плану для забезпечення ефек­тивного функціонування підприємства на довготривалу перспективу.

Етапи стратегічного планування: визначення місії підприємства; формулювання цілей і завдань підприємства; аналіз і оцінка зовніш­нього середовища; аналіз і оцінка внутрішньої структури підприєм­ства; розробка й аналіз стратегічних альтернатив; вибір стратегії; під­готовка стратегічного плану.

Аналіз організаційного середовища передбачає: визначення основ­них елементів внутрішнього та зовнішнього середовища; визначення «критичних точок» для підприємства; збір інформації про критичні точки; оцінка інформації. Методи оцінки інформації: метод «5 ´ 5», метод SWOT.

Ключові фактори успіху – це характерні для даної галузі фактори, що приносять їй переваги .

Стратегічний аналіз передбачає перетворення інформації про ор­ганізаційне середовище підприємства у стратегічний план організації.

Етапи стратегічного аналізу: аналіз та визначення стратегічних аль­тернатив; порівняння намічених цілей з реальними можливостями під­приємства, аналіз розриву між ними; вибір певного варіанта стратегії.

Методи стратегічного аналізу

1. 1.   Аналіз динаміки ринку на основі моделі життєвого циклу.

2. 2.   Модель «продукт-ринок» – матриця, що включає класифікацію ринків і продуктів на існуючі, нові, але ув'язані з існуючими, і зовсім нові продукти. Вона використовується для визначення імовірності успішної діяльності при виборі того чи іншого виду діяльності.

3. 3.   Матриця БКГ будується на основі темпів ростів ринку та від­носної частки підприємства на ринку. Модель може бути основою для аналізу різних стадій розвитку бізнесу.

4. 4.   Аналіз розриву передбачає визначення існування розриву між ці­лями підприємства і його можливостями, розробку заходів для «запов­нення» розриву.

Література: 11, с. 129-140; 12, с. 64-90; 26, с. 6-64, 338-373.

[Вгору] [Вниз]

Тема 6. Формування стратегічного плану підприємства

При вивченні даної теми студент повинен оволодіти знаннями що­до етапів формування стратегії, конкурентного аналізу, процесу роз­робки стратегічного плану, методів аналізу та планування ризику. На основі теоретичних знань набути практичного досвіду щодо складання страте­гічного плану підприємства.

Конкурентний аналіз включає два основних етапи: визначення го­ловних конкурентних сил у галузі; формулювання основних варіантів конкурентних стратегій.

П’ять сил конкуренції за М. Портером: нові конкуренти, товари-за­мінники, внутрішньогалузева конкуренція і її інтенсивність, сила впли­ву постачальників, сила впливу покупця.

Визначення конкурентних сил необхідне для визначення конкурен­тних переваг. Види конкурентних переваг: цінова характеристика, ди­ференціація, положення на ринку.

Загальні конкурентні стратегії за М. Портером: перевага у витра­тах; диференціація; фокусування.

Технологія планування стратегії передбачає наступні етапи: оцінку поточної стратегії; аналіз портфеля продукції; вибір стратегії; оцінку обраної стратегії; розробка стратегічного плану.

Вибір стратегії здійснюється на основі ключових факторів успіху та включає наступні етапи: формування загальної стратегії організації; формування конкурентної (ділової) стратегії; визначення функціо­нальних стратегій підприємства.

Загальна стратегія: стратегія стабільності, стратегія росту, страте­гія скорочення. Ділова (конкурентна) стратегія організації націлена на досягнення конкурентних переваг. Функціональні стратегії роз­робляються для кожного напряму діяльності підприємства.

Стратегічний план може включати наступні розділи: корпоративна місія продукції (послуги); конкуренція; ринки; ресурси; інновації; ін­вестиції.

Верхніми обмеженнями можливостей підприємства як по обсягах продажу, так і по цінам реалізації служать ринкові умови, а нижні­ми – мінімально припустиме завантаження обладнання та витрати.

Планування ризику – це оцінка можливих втрат ресурсів при на­станні несприятливих обставин і відхилень від наміченої стратегії, а також упущеної вигоди при здійсненні господарських операцій:

•     ранжирування ризиків по ступеню небезпеки;

•     розрахунок втрат від настання несприятливих подій і визначення заходів для зниженню ризику.

Для аналізу ризику використовуються наступні методи: аналіз чут­ливості; перевірка стійкості; аналіз сценаріїв; метод «Монте-Карло», дерево рішень.

Література: 11, с. 135-140; 16, с. 85-97, 246-256.

[Вгору] [Вниз]