2) Кваліфікаційні ознаки колективу: за масштабом, реальності існування, тривалості існування та ін

колектив розрізняються не тільки за масштабом, але й за іншими ознаками: - По реальності існування: реальні й умовні (виділені за обліковими даними; наприклад, група громадян, що перебувають в списках на поліпшення житлоплощі, група виплачують аліменти та ін Члени таких груп зазвичай не знаходяться разом, не знайомі, не спілкуються); - За способом виникнення: офіційні («формальні») і неофіційні («неформальні»). Першим надається офіційний статус (підприємства, установи тощо), другі виникають стихійно і не реєструються (група друзів, земляків, що зібралися в дискотеці, на стадіоні, гравці в карти, громадські формування та ін); - За тривалістю існування: довготривало існуючі, молоді, тільки що організовані і короткочасно існуючі (наприклад, група громадян, які очікують на зупинці автобус); - За ступенем контактності (щільності спілкування): контактні (тісного і постійного спілкування), малоконтактні (рідкого спілкування), практично неконтактні (приклад їх - умовні групи, населення великого міста як група); - За родом занять: навчальні, виробничі, управлінські, військові, правоохоронні, спортивні, наукові та ін Організовані, займаються єдиної діяльністю, з високим рівнем соціально-психологічного розвитку групи, які надають тривалий вплив на розвиток і поведінку своїх членів, іменуються колективами. Кожну групу можна характеризувати за комплексом підстав. Наприклад, студентська група у вузі: реальна, офіційна, організована, молода, контактна, молодіжна, навчальна. Кожен класифікаційна ознака певним чином відображає відповідні особливості соціально-психологічних явищ у групі. Психологія особливо розвинена й діюча в контактних, довго існуючих групах, колективах.

3)

Стадії становлення та розвитку колективу.

Кожен колектив людей, які працюють разом, незалежно від часу існування, структури, напрямку діяльності обов’язково проходить певні стадії формування (становлення) та подальшого розвитку в процесі діяльності. Становлення та розвиток колективу проходить через все його так зване життя.

Велика кількість спеціалістів з менеджменту визначають три стадії становлення та розвитку колективу.

Перша стадія розвитку колективу характеризується тим, що працівники на цьому етапі тільки вивчають один одного, включаючи і керівника, який у свою чергу теж придивляється до підлеглих.

В цей момент працівники прилаштовуються один до одного, до керівника, до методів його роботи, до умов праці. На цій стадії керівник знайомить підлеглих з основними задачами, розподіляє роботу кожному з них (обов’язки) і здійснює контроль за виконанням завдань та покращенням якості роботи.

Іншими словами на першій стадії цілі та задачі виходять від керівника, а всі інші члени колективу більш-менш з бажанням та сумлінно їх виконують.

Друга стадія розвитку колективу характерна появою в малій групі активу, від якого починають виходити цілі, завдання, вимоги. Після закінчення взаємного вивчення відбувається зближення людей з виробничих та невиробничих питань. Окрім активу з’являються також мікро групи, які формуються за характером, за землячеством, за інтересами тощо.

На другій стадії керівник радиться з колективом, вимагає виконання задач не тільки від свого імені, а і від імені активу. І якщо до цього часу авторитет активу достатньо високий, то частину своїх функцій керівник може передавати активу. Так за допомогою активу колектив стає саморегульованою системою, яка пізніше переходить самоуправляєму систему.

В тих випадках, коли актив підтримує керівника та більшість членів колективу також, з’являються передпосилки переходу на більш високий рівень розвитку.

Третя стадія характерна тим, що весь колектив пройнявся єдиними цілями, завданнями і свідомо ставить вимоги до конкретних його членів. У взаємовідносинах між членами колективу панує співробітництво, взаємодопомога, загальні інтереси, тощо.

На третій стадії керівництво групою, з одного боку, полегшується, а з другого боку — ускладнюється. Це пов’язано з тим, що, з одного боку, працівники активно підтримують всі намагання керівника, а з іншого боку, працівники вимагають більш гнучкого керівництва.

На третій стадії складаються умови для проявлення творчої ініціативи та професійної майстерності кожного. Рівень культури в роботі високий, виховний процес зводиться до самовиховання, до намагання максимально підвищувати вимоги до себе.

Керівник дуже тактично спрямовує діяльність само організованої системи.

Такий колектив вважається сформованим.