Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
пр№6.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
17.11.2019
Размер:
73.04 Кб
Скачать

1)Видатним представником вітчизняної педагогіки, який розробив теорію колективу, був А.С.Макаренко. Він сформулював закон життя колективу: рух – форма життя колективу, зупинка – форма його смерті; визначив принципи розвитку колективу (гласності, відповідальної залежності, перспективних ліній, паралельної дії); розробив етапи розвитку колективу.

Щоб стати колективом, група повинна пройти нелегкий шлях якісних перетворень. На цьому шляху А.С.Макаренко виділяє декілька стадій (етапів).

1 стадія – становлення колективу. В цей час колектив виступає, насамперед, як мета виховних зусиль педагога, який намагається організаційно оформлену групу (клас, кружок і т.д.) перетворити в колектив. Організатор колективу – педагог, від нього ідуть усі вимоги. Важливо сформулювати вихованцям систему педагогічних вимог, рішучих за формою, зрозумілих за змістом, з певними елементами навіювання. Перша стадія вважається завершеною, коли в колективі виділяється і починає працювати актив, коли вихованці об’єднуються на основі загальної мети, загальної діяльності і загальної організації. Актив готують з учнів, які добре вчаться, виконують вимоги шкільного режиму і правила для учнів, вимогливі до себе й до інших, мають організаторські здібності.

На 2 стадії посилюється вплив активу. Тепер вже актив не тільки підтримує вимоги педагога, але і сам висуває їх до членів колективу, керуючись своїми поняттями про те, що приносить користь, а що – ні. Робота з активом на цьому етапі потребує уваги педагога, оскільки ядро активу ще не має досвіду роботи.

Особливу увагу приділяють засвоєнню органами самоврядування своїх прав і обов’язків, методів роботи. Розширюється актив. Іноді на цій стадії може утворитися і неофіційна група, яка протиставляє себе активу. Проте наявність органів самоврядування допомагає вчителеві справлятися з нею.

На 3 стадії вимоги висуває колектив. Цього досягають, згуртувавши вихованців у єдиній діяльності. Педагог працює з активом, допомагає йому завойовувати авторитет серед учнів, контролює його діяльність, прагнучи залучити до нього найбільше учнів з метою посилення його виховних можливостей. Вимоги педагогів і активу учнів стають лінією поведінки всього учнівського колективу.

На 4 стадії кожен учень сприймає колективні, загальноприйняті вимоги як вимоги до себе. Створюють умови для нових, складніших вимог, які висуваються в процесі розвитку колективу, розширюються права та обов’язки активу, ускладнюються види діяльності колективу.

На всіх стадіях розвитку учнівського колективу педагоги цілеспрямовано працюють над його згуртуванням. Важливою у цій роботі є система – низка послідовно поставлених перед колективом цілей, досягнення яких зумовлює перехід від простого задоволення до глибокого почуття обов’язку.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------У своєму розвитку колектив проходить три основні стадії (етапи).

На першій стадії розвитку колектив характеризується такими ознаками:

• він лише починає створюватись;

• члени колективу недостатньо знають один одного;

• вихованці неповною мірою усвідомлюють завдання;

• відсутня ініціатива в конкретній діяльності;

• відсутній актив.

Провідною тактичною лінією діяльності вчителя є забезпечення системи вимог і організація діяльності на засадах єдиноначального керівництва і педагогічного авторитаризму.

Виходячи з ознак колективу на цій стадії і тактичної лінії діяльності вихователя, можна визначити такі напрями його роботи:

• вивчення членів колективу;

• забезпечення знайомства вихованців між собою;

• висунення конкретних завдань перед вихованцями;

• організація спільної діяльності, спрямованої на виконання означених завдань;

• сприяння формуванню активу.

На цій стадії розвитку колективу взаємини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу як на колектив загалом, так і на кожного члена колективу зокрема. Вихователь у своїх діях не має змоги спиратися на помічників (актив) з числа вихованців. Тому доводиться виявляти авторитаризм і діяти за принципом єдиноначальства. Вихователь одноосібно визначає конкретні завдання кожному вихованцеві колективу, керує виконанням цих завдань і перевіряє та оцінює результати.

З цього приводу А.С. Макаренко в одній зі своїх лекцій про виховання говорив: "Така вимога, висловлена у формі, що не припускає заперечень, необхідна на початку в кожному колективі. Я не уявляю собі, щоб можна було дисциплінувати розладнаний, знервований колектив без такого холодного тону вимоги окремого організатора. А потім це йде значно легше"1.

Схематично структуру діяльності первинного колективу на першій стадії можна подати так (рис. 3.6).

Колективу класу необхідно зробити генеральне прибирання класної кімнати. Вихователь збирає всіх учнів класу, пояснює сутність завдання; порядок його виконання; розподіляє доручення між учнями, конкретизує, хто чим має займатися, які інструменти, пристрої, знаряддя праці необхідно використати, хто відповідає за них; показує, інструктує учнів, контролює їхні дії; у підсумку оцінює діяльність кожного учня і колективу загалом.

Класному керівникові треба виставити оцінки за поведінку вихованців за першу чверть. Педагог самостійно (в окремих випадках проконсультувавшись з учителями, які працюють у цьому класі) виставляє оцінки кожному учневі, оголошує їх на класних зборах. Це в тому випадку, якщо в школі оцінюється поведінка учнів.

Дирекція школи доручила учням 6-го класу на пришкільній ділянці скопати грядку землі для розміщення клумби. Класний керівник обстежує об'єкт, знайомить учнів із обсягом роботи. Розділяє всю площу на окремі ділянки; за кожною ділянкою закріпляє по два учні; дає їм інвентар (лопати, граблі); контролює хід роботи; окремим показує, як треба копати і скородити, вибирати корінці; після завершення приймає роботу від кожної ланки, оцінює якість.

Як довго колектив може перебувати на першій стадії залежить від багатьох чинників: від віку членів колективу; від обізнаності вихователя з теорією та технологією формування і розвитку колективу; від рівня соціально-психологічного розвитку членів колективу; від уміння педагога правильно визначити перспективну мету діяльності колективу.

У процесі життєдіяльності колективу на першій стадії в ньому визрівають ознаки (соціальні, психологічні), які піднімають його на вищий щабель.

Колективу на другій стадії розвитку властиві такі ознаки:

• сформувався актив;

• більшість вихованців підпорядковується меншості;

• члени колективу усвідомлюють свої завдання;

• актив починає виявляти ініціативу у визначенні завдань та організації колективної діяльності.

Провідна тактична лінія керівника: здійснювати керівництво колективом на демократичних засадах з опорою на актив. Тут діє принцип: "Ми вирішили разом з активом".

Відповідно до такого статусу колективу педагог організовує свою діяльність у таких напрямах:

• продовжує вивчати вихованців (їх розвиток постійно перебуває в динаміці);

• навчає членів активу здійснювати керівні функції;

• сприяє формуванню органів самоврядування;

• спільно з активом, органами самоврядування визначає перспективні лінії та завдання діяльності колективу на перший період.

На другій стадії розвитку взаємини між педагогом (керівником) і вихованцями базуються на засадах демократизму і принципі паралельних впливів на особистість вихованців (поєднання безпосереднього й опосередкованого впливів).

З цього приводу А.С. Макаренко розмірковував: "Друга стадія розвитку цієї вимоги, коли на ваш бік перейшли перший, другий, третій, четвертий активісти, коли навколо вас

Схематична структура діяльності первинного колективу на другій стадії має такий вигляд (рис. 3.7).

На другій стадії розвитку колективу починає діяти принцип паралельної дії: педагог впливає на вихованців через актив і одночасно тактовно і ненав'язливо здійснює безпосередній вплив. Це дієвий, але водночас і доволі тонкий інструмент фор-

мування колективу і забезпечення належних умов для життєдіяльності кожного його члена.

Педагог, який працює з колективом тривалий час, помічає якісні зміни у його становленні. Якщо в роботі з колективом, який перебував на першій стадії розвитку, керівник стоїть на позиції педагогічного авторитаризму, то з переходом на другу стадію треба виявити педагогічну мудрість і рішуче перебудувати своє ставлення до вихованців — перейти на позицію педагогічного демократизму. Якщо ж педагогу не вистачить розуміння і він буде продовжувати керувати колективом у новій якості з позицій авторитарного стилю, подавлятиме ініціативу активу — все завершиться, врешті-решт, глибоким конфліктом між керівником і колективом. Прояви такої закономірності стосуються не лише шкільних

Період діяльності колективу на 2-й стадії може тривати довго. Це знову ж таки залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних чинників.

Далі настає період, коли колектив набуває ознак третьої стадії:

більшість вихованців перейшла на бік активу, усвідомлює вимоги керівника;

більшість підпорядковує собі меншість;

колектив усвідомлює свої завдання;

вихованці в змозі самі формувати нові завдання;

органи самоврядування спроможності організувати колектив на виконання означених завдань.

Тактична лінія діяльності керівника такого колективу: здійснювати управління через загальні збори з дотриманням демократичних основ.

Основні напрями роботи педагога з колективом на третій стадії:

продовжує вивчати вихованців;

включає активістів почергово у виконання керівних функцій;

спільно з усім колективом визначає перспективні лінії діяльності.

На цьому етапі важлива зміна напрямів вимог. "...Третя стадія розвитку цієї вимоги, — писав А.С. Макаренко, — коли вимагає колектив. Це — той наслідок, що винагороджує вас за нервову працю першого періоду. Коли вимагає колектив, коли колектив збився в певному тоні і стилі, робота вихователя стає математично точною, організованою роботою"1.

Структура діяльності колективу на 3-й стадії вкладається в таку схему (рис. 3.8).

Всі питання життєдіяльності колективу на цій стадії розглядаються на загальних зборах. Педагог-вихователь набуває статусу рядового члена колективу з правом одного голосу. У нього є одна перевага: знання і практичний досвід, який вихованці можуть використовувати в консультативному плані.

Повернувшись до тих завдань, які треба було виконати з колективом на першій стадії розвитку — організація належної дисципліни, прибирання класу, робота на пришкільній ділянці тощо, на третій стадії ці питання розв'язуються рішеннями загальних зборів. Для виконання певних короткотермінових

завдань загальними зборами можуть бути призначені керівники (старости, бригадири, ланкові та ін.)* Вихователь на цій стадії не повинен виконувати роль наглядача, контролера. Найбільш зручна для нього позиція — брати активну участь у конкретних справах разом з учнями, показуючи їм приклад.

На успішність розвитку і становлення колективу впливає низка соціально-педагогічних чинників. Зокрема:

• глибокі знання вихователями психолого-педагогічних основ теорії і практики формування та розвитку колективу;

• забезпечення наступності і єдності дій педагогів у роботі з колективом;

• володіння технікою створення перспективних ліній;

• забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом і органами самоврядування;

• дотримання належного тону і стилю діяльності колективу;

• наявність традицій у життєдіяльності колективу;

• створення соціально-педагогічних умов для ефективної діяльності членів колективу.

Етапи розвитку колективу організації

Процес створення трудового колективу являє собою послідовну зміну дій керівників вищої і середньої ланки, спрямованих на формування персоналу підприємства. Процес створення трудового колективу складається з таких етапів: 1. Встановлення конкретних цілей. 2. Складання графіку робіт. 3. Узгодження різних видів робіт (проведення експерименту). 4. Організаційна робота з розподілу повноважень. 5. Обговорення проблем, проведення дискусій. 6. Аналіз ходу і результатів роботи. 7. Забезпечення зворотного зв’язку. Для успішного створення трудового колективу підприємства необхідно забезпечити такі умови: - усі члени колективу повинні чітко уявляти собі цілі спільної роботи; - вміння кожної людини відомі керівнику та іншим робітникам (відповідно до цього розподілені функції); - організаційна побудова колективу повинна відповідати завданням, що стоять перед ним; - у колективі аналізують методи роботи і намагаються їх удосконалювати; - розвинута самодисципліна, що дозволяє добре використовувати час і ресурси; - колектив підтримує своїх членів і створює тісні взаємовідносини; - відносини у колективі є відкритими. Для створення ефективного трудового колективу його керівник повинен відповідати таким вимогам: - наявність навичок керівництва; - послідовність; - вміння щодо правильного підбору робітників; - турбота про членів колективу; - здатності до створення сприятливого морально-психологічного клімату; - підтримка особистого розвитку робітників, заохочення їхнього творчого потенціалу; - вміння раціонально використовувати робочий час; - високі вимоги до працівників; - прагнення до зворотного зв’язку. Навички керівника по формуванню трудового колективу особливо важливі у випадках, коли потрібно об’єднати разом велику кількість людей і навчити їх ефективно працювати на загальну мету в атмосфері співробітництва. В процесі свого розвитку трудові колективи проходять через ряд послідовних етапів (стадій). 1. Формування (зародження) колективу. Для стадії формування трудового колективу є характерними: наявність групи мало пов’язаних між собою людей, відсутність соціального контролю, традицій. На даному етапі формуються усі види відносин, норми поведінки, правила регулювання внутрішньо колективних зв’язків, зміцнюються усі види дисципліни, затверджується певний стиль роботи. Формальний характер колективу визначає автократичний стиль керівництва. Для такого колективу є характерною централізація управління в руках керівника, що ставить перед підлеглими конкретні задачі, детально регламентує і жорстко контролює їхнє виконання. На даній стадії розвитку трудового колективу переважають організаційно-розпорядницькі методи управління. 2. Становлення колективу На етапі становлення трудового колективу формується актив, що поєднує більшість членів колективу, починають складатися традиції, громадська думка, яка спрямована на підтримку вимог керівника більшістю робітників. Як наслідок, рішення всі частіше приймаються колегіально, стиль керівника стає більш демократичним. Задача керівника на даному етапі полягає в тому, щоб, спираючись на актив колективу, визначити позиції, цілі і мотиви діяльності кожного члена трудового колективу. Це дозволить йому обрати найбільш ефективні методи впливу на мотиви поведінки людей, активізувати і залучити до участі в управлінні усіх членів колективу. 3. Зрілість колективу Трудовий колектив на стадії зрілості має усі ознаки і виконує усі функції, які властиві трудовому колективу. Основні регулятори поведінки людей на даному етапі — взаємна вимогливість, соціальний контроль. Для даного етапу є характерними: демократичний стиль керівництва, колегіальне прийняття рішень, переважне застосування соціально-психологічних методів впливу. Даній стадії розвитку трудового колективу притаманні високі економічні показники діяльності підприємства, найбільш повний збіг особистих інтересів з інтересами колективу, сприятливий морально-психологічний клімат. 4. Старіння колективу На стадії старіння колектив перестає розвиватися, втрачає здатність до адаптації, соціальний контроль набуває консервативного характеру і визначає статику колективу. На даному етапі роль керівника полягає у підтримці колективу в стані відкритості, поповненні колективу новими членами, орієнтуванні персоналу на інновації, що забезпечать виживання колективу, його адаптацію до оточення, що змінюється.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.