3. Операційне планування процессу вирощування вівса

3.1 Визначення планових обсягів виробництва вівса

Оскільки овес – це культура помірного клімату, тому її доцільно вирощувати в СВК «Залузький», що знаходиться в центральній Україні.

Овес — найважливіша зернофуражна культура; по сумі посівних площ він займає п’яте місце у світі після пшениці, рису, кукурудзи і ячменя.

Зерно вівса — концентрований корм для коней і молодняку усіх видів худоби і домашньої птиці. Воно характеризується рядом цінних властивостей: підвищеним вмістом у білку ряду незамінних амінокислот, особливо лізину і триптофану, багатим складом вітамінів і мінеральних речовин, а також гарними енергетичними властивостями завдяки високому вмістові жиру. Овес — один з основних компонентів комбікормів, що готуються для всіх сільськогосподарських тварин. У районах розвинутого тваринництва овес широко використовують на зелений корм, силос і сіно, у південних країнах, у республіках Середньої Азії і Сибіру — для випасу овець.

Використання вівса в харчовій промисловості (вівсяна крупа, хлоп’я, борошно, толокно й ін.) пов’язано з гарною засвоюваністю живильних речовин і вітамінів, що робить його особливо цінним для дитячого і дієтичного харчування. За вмістом білка, жиру, фосфору і заліза вівсяна крупа значно багат манної, пшоняної і гречаної.

Овес краще за інші зернові культури переносить підвищену кислотність грунту, однак високі і сталі врожаї він дає на грунтах з невеликою кислотністю. Для вівса характерним є широкий інтервал рН, він слабо чутливий до кислотності грунту і може задовільно рости на кислих та слабко лужних грунтах. Негативна дія високої кислотності пов’язана з підвищеною розчинністю сполук алюмінію, заліза і марганцю.

В умовах ринкової економіки значно підвищується роль прийняття обґрунтованих рішень при здійсненні організаційних заходів та плануванні виробничих процесів. В зв’язку з цим при складанні перспективних і поточних планів підприємств необхідно, виходячи з попиту на продукцію, передбачити такі шляхи розвитку виробництва, які при раціональному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів можуть забезпечити одержання максимального прибутку [7].

Планування обсягів виробництва культури включає визначення беззбиткового рівня її виробництва, планування урожайності із врахуванням визначеної норми прибутковості та визначення планової посівної площі, виходячи із рекомендованої структури посівів, залежно від виробничого напряму підприємства.

Для визначення планових обсягів виробництва кукурудзи на зерно потрібно спочатку визначити беззбитковий рівень, який зображений у таблиці 3.1.(Додаток Ж)

Плановий рівень урожайності із врахуванням запланованої норми прибутковості виробництва розраховується за схемою:

Планова норма прибутковості (Н_пр) визначається за формулою 3.1.:

Упл=Ур+Ур*Нпр:100,

(3.1)

де У_пл – плановий рівень урожайності, ц/га;

У_р – розрахунковий рівень беззбиткового виробництва, ц/га;

Н_пр – планова норма прибутковості.

Спочатку розрахуємо планову норму прибутковості:

Н_пр = 3+1+3+3+10 = 20.

Тоді:

У_пл= 29,06+(29,06*20)/100 = 34,87

Планова площа посіву культури розраховується за формулою 3.2, виходячи із площі ріллі підприємства з врахуванням його виробничого напряму і рекомендованої структури посівних площ сільськогосподарських культур:

Sк=Sр*Пк:100,

(3.2)

де Sк – планова площа посіву відповідної культури, га;

S_р – площа ріллі господарства, га;

П_к – питома вага культури у площі ріллі,%

S_{к =} 1426,54*5/100 = 71,38 [методичка].