5.6. Захист авторського права і суміжних прав

Під захистом авторського права і суміжних прав розу­міють сукупність заходів, спрямованих на поновлення або визнання авторського права і суміжних прав, а також захист інте­ресів їх набувачів при порушенні або оспорюванні цих прав.

Порушенням права інтелектуальної власності є будь-яке заподіяння моральної (немайнової) шкоди і (або) майнових збитків суб’єкту цього права протиправними діями. Пору­шен­ня права інтелектуальної власності, в тому числі не­визнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність.

Стаття 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає види порушень цієї групи прав інтелек­туальної власності:

• порушення особистих немайнових і майнових прав;

• піратство;

• плагіат;

• увезення об’єктів авторського і суміжного права без дотримання прав автора або набувачів прав на митну тери­торію України;

• свідомий обхід технічних засобів захисту авторських і суміжних прав;

• загроза порушення авторських і суміжних прав;

• підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

• розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об’єк­тів автор­ського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Одним з найбільш привабливих способів незаконного одержання доходів є інтелектуальне піратство, попри пильну увагу уряду до заходів, спрямованих на запобігання виготов­ленню та розповсюдженню контрафактної товарної продукції із використанням інтелектуального продукту.

Термін «контрафактний» походить від французьких слів contrefacon – підроблена річ і contrefaction – підробка (дія), а також від співзвучного з ними англійського слова counterfeit – підробка (підроблений, фальшивий). Нині часто також ужи­ва­ється слово «піратський», яке походить від ан­глій­ського piracy – порушення авторського права і pirate – порушник авторського права, а також від французь­кого слова pirate – незаконний, підпільний (edition pirate – твір, виданий з пору­шенням авторського права). Поняття «піратство» – синонім терміна «контрафакція».

Контрафакція – підробка; порушення авторського права і (або) суміжних прав унаслідок відтворення і розповсю­дження чужого твору, порушення виключного права патенто­воло­дільця, несанкціоноване використання товарних знаків, як правило, виробів, що вже зарекомендували себе тощо. Щодо аудіовізуальних записів, фонограм, відеограм або їх дуб­ліка­тів, то виготовлення контрафактних примірників може також бути порушенням відповідних суміжних прав⁴⁸.

Контрафакт можна охарактеризувати як збірне поняття, яке включає дві категорії об’єктів:

• речі, які містять результати інтелектуальної діяльності і (чи) прирівняні до них об’єкти, які були виготовленні чи використані за відсутності необхідного дозволу власника виключного права на відповідні об’єкти, що встановлено актом компетентного органу правозастосування, який набув законної сили;

• речі, основним призначенням яких є виготов­лення чи інше використання матеріальних носіїв, які містять резуль­тати інтелектуальної власності чи прирівняні до них об’єкти, за відсутності дозволу власника виключного права, що встановлено актом компетентного органу правозастосування, який набув законної сили.

Порушенням телерадіоорганізаціями, провайдерами про­грам­ної послуги вимог законодавства у сфері авторського права і суміжних прав є:

• відсутність договору з суб’єктом авторського права чи його повіреним або організацією колективного управління;

• відсутність договору з уповноваженою організацією колективного управління у разі використання фонограм, відео­грам, опублікованих з комерційною метою та зафіксо­ваних у них виконань;

• відсутність договору з іншою телерадіоорганізацією, передачі (програми), мовлення якої використовуються;

• невиконання або неналежне виконання телерадіо­орга­нізацією, провайдером програмної послуги умов укладе­ного договору, зокрема несвоєчасне подання або подання недосто­вірних відомостей, необхідних для збирання і розподілу винагороди, неправильне нарахування належної до виплати винагороди (роялті)⁴⁹.

Суб’єктами права на захист виступають автори творів, їх представники, особи, які на підставі договору прийняли на себе права автора, після смерті автора – спадкоємці та правонаступники.

Порушниками авторського права і суміжних прав, є будь-які фізичні та юридичні особи, які порушили права автора, що охороняються.

Захист прав здійснюється в юрисдикційній та не­юрис­дикційній формах. На практиці найчастіше використо­вується судовий порядок захисту авторського права і суміжних прав. Спеціальним порядком захисту є адміністративний порядок. Підстава для адміністративного захисту – подання скарги до Антимонопольного комітету України.

До правопорушників застосовуються примусові заходи матеріально-правового характеру, спрямовані на поновлення порушених прав або відшкодування шкоди, завданої в резуль­таті протиправних дій. Такі заходи називаються способами захисту авторського права і суміжних прав. До них належать цивільно-правовий, адміністративний, кримінальний захист.

Відповідальність за порушення авторського права і суміж­них прав настає або на підставі договору (тоді засто­со­вуються санкції, передбачені в договорі), або на підставі делікту (позадоговірних правопорушень).

Вибір способу захисту залежить від того, які права висту­пають предметом захисту: особисті немайнові права автора (виконавця та інших суб’єктів суміжних прав), май­нові права автора (виконавця та інших суб’єктів суміжних прав), майнові права замовників або набувачів.

Цивільно-правовий захист особистих немайнових прав може здійснюватися такими способами (ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»):

• визнання та поновлення порушених прав автора (виконавця);

• припинення дій, що порушують права, або створюють загрозу порушенню;

• відшкодування моральної шкоди;

• публікація в ЗМІ даних про допущене право­пору­шення.

Цивільно-правовий захист майнових прав може здійсню­ватися такими ж способами, як і особистих немайнових прав, а також шляхом:

• виставлення вимоги про відшкодування збитків або стягнення доходу, отриманого внаслідок порушення прав;

• прийняття участі в інспектуванні виробничих при­мі­щень, складів, технологічних процесів і господарських опера­цій, пов’язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

• виплати компенсації, що визначається судом, у роз­мірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

• заборони опублікування творів, їх виконань чи поста­но­вок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх спові­щення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіска­цію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення;

• суд може постановити рішенням про накладання на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача.

ЦК України надає суду широкі можливості у визначенні виду відповідальності в кожному конкретному випадку. Слід зазначити, що деякі види відповідальності, наприклад, конфіскація примірників, можуть бути застосовані за умови доведеності факту правопорушення.

Стаття 53 Закону передбачає спеціальні заходи забезпе­чення позову у справах з порушення авторських і суміж­них прав:

• заборона відповідачеві до моменту винесення рішення суду вчиняти певні дії;

• накладання арешту на примірники творів, що є контра­фактними, матеріали і обладнання, які використо­вува­лися для виготовлення контрафактної продукції, рахунки юридичної особи;

• забезпечення позову заставою в розмірі не менше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше розміру завданої шкоди.

Адміністративна відповідальність за порушення автор­ського права і суміжних прав настає за проступки, передба­чені Кодексом України про адміністративні правопорушення:

• за незаконне використання об’єктів авторського права і суміжних прав, а також привласнення авторства на цей об’єкт – накладення штрафу від 10 до 200 неоподат­ко­вуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виго­тов­леної продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення (ст. 51² КУпАП);

• за імітацію, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені – накладення штрафу від 30 до 44 неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян з конфіска­цією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої (ст. 164³ КУпАП);

• за демонстрування і розповсюдження фільмів без дер­жавного посвідчення на право розповсюдження і демон­стру­вання фільмів – накладення штрафу від 20 до 45 неопо­дат­ко­вуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією філь­мо­копій, а також грошей, отриманих від їх демонстрування, продажу або передачі в прокат (ст. 164⁶ КУпАП);

• за порушення умов розповсюдження і демонстру­вання фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів – накладення штрафу від 20 до 35 неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян з конфіскацією фільмокопій, а також грошей, отриманих від їх демонстрування, продажу або передачі в прокат (ст. 164⁷ КУпАП);

• за недотримання квоти демонстрування національних фільмів при використанні національного екранного часу – накладення штрафу на посадових осіб від 60 до 90 неоподат­ко­вуваних мінімумів доходів громадян (ст. 164⁸ КУпАП).

Адміністративна відповідальність за визначені право­пору­шення накладається на керівників підприємств (розпо­ряд­ників), а також осіб, які займаються підприємницькою діяльністю. Ці проступки порушують установлений держа­вою порядок використання об’єктів авторського права і суміжних прав, дотримання добросовісної конкуренції.

Кримінальна відповідальність настає за незаконне від­тво­рення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а також за незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та роз­пов­сюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі – караються штрафом від 200 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправ­ними роботами на строк до двох років, або позбав­ленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних про­грам, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використо­вувались для їх виготовлення (ст. 176 КК України).

Суб’єктами злочину виступають фізичні особи, які досягли 16 років. Злочинець учиняє таке порушення умисно, переслідуючи мету отримання прибутку або просування по службі. Об’єктом злочину є майнові права автора і суб’єктів суміжних прав. Відповідальність настає за матеріальну шкоду, завдану у великому розмірі – 200 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; особливо великим розміром є шкода в розмірі 1000 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливості захисту авторських і суміжних прав у мережі Інтернет. Способами захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет є⁵⁰:

• ідентифікація об’єктів авторського права і суміжних прав. Ідентифікаційний код ISBN (Міжнародний стандартний книжковий номер) призначений для захисту фонограм; ISAN – номер, розроблений на Міжнародній конференції товариств авторів і композиторів (CISAC), дозволяє ефек­тивно захи­щати фільми та інші аудіовізуальні твори; цифровий ідентифікатор DOI супроводжує твори або їхні частини, доз­воляючи тим самим простежити «долю» об’єкта в торго­вельному обігу; існують й інші програмні коди, що дають можливість порушити цілісність твору при неправи­льному його використанні;

• цифровий підпис, суть якого полягає в тому, що він дозволяє ідентифікувати справжнього автора того або іншого твору, тим самим знімаючи в контрагента будь-які сумніви про те, з ким він має справу;

• цифрові марки («цифрових водяних знаків», упро­ва­джуваних у твори в Інтернеті, які при звичайному візуаль­ному розгляді зображення користувач не бачить яких-небудь зако­дованих позначень, – значка копірайта ©, імені автора, року видання. Але потім при застосуванні певного програм­ного засобу можна довести, що файли містять додаткову інфор­ма­цію, яка вказує на особу, яка її записала. Можливе і засто­сування спеціальних «відбитків»: вони також дозво­ля­ють контролювати використання творів в інформаційних мере­жах, а при виявленні порушень автор­ського права і суміжних прав, забезпечувати належну доказову базу в суді);

• «цифрові конверти», що передбачають укладання угоди із власниками тих або інших ресурсів у Інтернеті;

• методи криптографічного перетворення матеріалів, такі як шифрування, використання якого дозволяє обмежити або повністю виключити можливість копіювання творів (наприклад, система SCMS, що дозволяє виготовити одну копію документа й унеможливлює подальше копіювання цього примірника);

• метод антикопії, або антикопіювання. Суть полягає в тому, що на СD-ROM ставиться своєрідний заслін – забо­ро­на робити копії;

• створення web-депозитаріїв, що дозволяють фіксувати об’єкти інтелектуальної власності у мережі Інтернет і закріп­лювати їх правовий статус, інакше кажучи, які визначають, що і кому належить;

• метод перехресного субсидування при використанні об’єктів авторського права і суміжних прав.