Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Коноплянко З. Основні поняття теорії штучного інтелекту

.doc
Скачиваний:
28
Добавлен:
02.05.2014
Размер:
149.5 Кб
Скачать

ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК

"ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ"

УПОРЯДНИК З. Д. КОНОПЛЯНКО

(ТРАВЕНЬ 1996 р.)

А

Абдукцiя - правдиве доведення вiд часткового до часткового.

Абстракцiя - процес усування поодинокого, випадкового чи несуттєвого для наступних крокiв роботи. А. завжди має мiсце під час передавання даних та знань про навколишнiй свiт у iнтелектуальних системах. А. використовується під час узагальнення знань, тлумачення й планування цiлеспрямованої дiяльностi. А. є засобом утворення поняття.

Автомат- абстрактна машина, що переробляє послiдовнiсть уведених символiв у послiдовнiсть виведених символiв. У залежностi вiд числа внутрiшнiх станiв пам’ятi автомати подчляються на скiнченнi та нескiнченнi; в залежностi вiд однозначностi та неоднозначностi формування виведених послiдовностей - детермiнованi та недетермiнованi; в залежностi вiд особливостей структури - магазиннi, стековi та клiтиннi.

Автомат скiнченний - автомат, якого множина внутрiшнiх станiв пiдраховухться, так, наприклад, машина Посту та машина Т’юрiнга. Автомат скiнченний - автомат, робота якого визначається двома функцiями:

y (t+1) = F1 (x (t), y (t)) z (t) = F2 (x (t), y (t))

Перша функцiя задає змiну стану автомата в дискретнi такти часу t й називається функцiєю переходiв; друга - уведенi сигнали автомата i зветься функцiєю виходу; x, y, z - множини двiйкових векторiв фiксованної довжини, iнакше скiнченнi множини.

Автомат нескiнченний - абстрактний автомат, хоча б одна з визначальних множин якого нескінченна.

Автомат ймовiрнісний - окремий випадок стохастичного автомата, коли структура автомата залишається незмiнною при будь-яких наслiдках його дчї.

Автомат детермiновий - автомат, у якого в будь-який такт роботи набiр уведених символiв та внутрiшнiй стан однозначно визначають набiр виведених символiв й внутрiшнiй стан автомата в наступному тактi роботи.

Автомат iнiціальний - автомат з зазделегiдь фiксованим внутрiшнiм станом на початку роботи.

Автомат клiтинний - однорiдна структура, що складається з клiтин, у кожнiй з яких перебувають однаковi скiнченнi автомати, що мають у загальному випадку 4 входи вiд сусiднiх клiтин, які ведуть до них. А. к. дозволяє моделювати паралельнi асинхроннi процеси.

Автомат лiнiйно-обмежений - окремий вид машини Т’юрiнга, у якої в кожну мить стрiчка має скiнчену довжину. При необхiдностi переміщення керуючої головки за межі стрiчки, стрiчка нарощується на скiнчений вiдрiзок, необхiдний головцi. А. Л. О. вiдповiдають контекстно-залежнi граматики, якi породжують контекстно-залежнi мови.

Автомат магазинний - окремий випадок стекового автомата, з якого можна зчитувати тiльки ту iнформацiю, що записана в стек останньою.

Автомат недетермiнований - автомат, у якого в деякi такти роботи набiр уведених символiв та внутрiшнiй стан задають альтернативний вибiр набору виведених символiв та\або внутрiшнього стану А. Н. в наступному тактi роботи.

Автомат з змiнною структурою - див <автомат стохастичний>.

Автомат секвенцiйний - скiнченний автомат, описаний на мовi секвенцiй, що задають автоматнi функцiї. Кожнiй такiй системi можна поставити у вiдповiднiсть типову структуру А. С., що складається з регiстра схем збiгу та двох матриць, одна з яких служить для реалiзацiї функцiй переходів автомата, а інша - функцiй виходiв.

Автомат стековий - автомат, пам’ять якого органiзована у виглядi стека, в якому запам’ятовується послiдовнiсть уведених символiв iз зберiганням порядку щх надходження. Зчитування iнформацiї iз стека вiдбувається за номером позицiї в стецi. А. С. застосовується для породження контекстно-залежних мов з заданою глибиною тексту, що веде до використання його у лiнгвiстичних процесорах.

Автомат стахостичний - автомат у якого замiсть функцiй переходiв та виходiв у загальному випадку задається розподiл ймовiрностей дискретного типу. Для переходiв задаються ймовiрностi H (i, j), що характеризують можливiсть змiни стану з номером j, а для виходу - ймовiрностi Q (i, j), які характеризують появу виходу з номером j, якщо теперешнiй стан автомата має номер i.

Акт мовний - виголошення мовцем деякого повiдомлення за умови наявностi слухача та конкретного ситуативного оточення.

Актант - термiн А. зв’язаний з окресленою синтаксичною концепцiєю, в згодi з якою елементарне висловлювання розбивається на функцiї (об’єкт, суб’єкт, предикат) й предикат розглядається як ядро висловлювання. А. при цьому грає роль аргументу в предикатi.

Актор - сецiально органiзована процедура, характерна для ООП.

Алгоритм хвильовий - органiзация обчислювального процесу на мережевiй структурi, наприклад, семантичної мережi. Передбачається, що в вершинах мережi є оператори, якi необхiдно обробити, а дуги (ребра) мережi описують можливi зв’язки мiж операторами. Вiд кожного оператора по всiх дугах, що виходять з нього, поширюється хвиля оброблення з урахуванням вимог, що ставить до органiзацiї розповсюдження хвилi А. В.

Алгоритм генетичний - органiзацiя процесу, що нагадує еволюцiю в живiй природi. Альтернативнi рiшення iмiтують популяцiю. Для вибору рiшення використовують механiзми, що подібнi до мутацiї та кросинговер. Альтернативнi рiшення зрiвнюються мiж собою й "виживає" те рiшення, яке набуває в "популяцiї" максимальну вагу.

Аналiз кластерний - розбиття множини об’єктiв на кластери (компактнi групи об’єктiв) в спецiально сконструйованому просторi, метрика якого є такою, що в один клас потрапляють об’єкти близькі один до одного з точки зору цiєї метрики.

Аналiз морфологiчний - оброблення тексту, яке дає iнформацiю про морфологiчний характер кожного слова в текстi.

Аналiз протокольний - ведення протоколу роботи з експертом під час придбання знань, у якому будь-яким чином фiксується увесь дiалог.

Аналiз синтаксичний - 1) Перевiрка виразу на входження його у сукупнiсть правильно побудованих виразiв формальної системи. 2) Під час оброблення природної мови пiд А. С. розумiється побудова синтаксичної структури речення на деякiй природнiй мовi.

Аналiз сцен - комплекс моделей та методiв, що забезпечує в iнтелектуальних системах вiдображення пам’ятi. Під час проектування сцен у пам’ятi вiдбувається перехiд до їх формального опису. При цьому необхiдно правильно розпiзнати об’єкти, що приймають участь у сценi, визначати їх розмiщення в глибину, доповнити загородженi дiлянки об’єктiв тощо.

Аналiзатор синтаксичний - засiб для перевiрки вiдповiдностi уведених ланцюжкiв заданої мови її граматицi. Класифiкацiя А. С., як правило, базується на класифiкацiї вiдповiдностi формальних граматик.

Анафора - повтор одного й того ж слова чи словосполучення в межах одного речення або сусiднiх реченнях у текстi.

Атом - див. <Формула атомарна>.

Атрибут - унiкальне iм’я, що приписане домену значень якої-небудь iнформацiйної одиницi.

Б

Бектрекинг - процедура повернення під час пошуку на деякiй структурi (дерево рiшень, лабiринт).

Біхейвіоризм - зведення поведiнки до поведiнки типу "стимул - реакцiя". Для Б. характерний розгляд суб’єкта, як чорного ящика.

В

Виправдання Одна з функцiй iнтелектуальної системи. За допомогою В. певне рiшення системи обгрунтовується не шляхом логiчних мiркувань чи звернення до знань, якi є в системi, а шляхом звернення до структури, яка є у системi цiнностей.

Вiдношення Завдання на множинi М декартового добутку M’*M’’ <= M. Пари, якi належать до M’*M’’ є елементами В. а cукупнiсть цих пар утворює графiк В., або його екстенсіонал. В. може мати ряд внутрiшнiх властивостей i деяку зовнiшню семантику, що зв’язана з його iм’ям. Уся ця iнформацiя створена до цього iнтенсіоналом.

Вiдношення антирефлесивне Термiн пояснюється у статтi "Вiдношення рефлексивне"

Вiдношення антисиметричне Термiн пояснюється у статтi "Вiдношення симетричне"

Вiдношення антитранзитивне Термiн пояснюється у статтi " Вiдношення транзитивне"

Вiдношення вiртуальне Вiдношення, у явнiй формi не присутнх у базi знань, але яке визначається з тих вiдношень, що є в базi.

Вiдношення тимчасове Вiдношення, за допомогою якого описується зв’язки фактiв, подiй та явищ у часі.

Вiдношення дiї Вiдношення, за допомогою якого описуються дiї, якi вiдбуваються у реальному свiтi.

Вiдношення iнтенсіональне Вiдношення, на множинi тверджень, що вiдносяться до iнтенсіональної складової знань.

Вiдношення каузуальне Вiдношення, за допомогою якого описуються рiзнi види причинно-наслiдкових зв’язкiв мiж об’єктами,

Вiдношення моделювання нечiтке Вiдношення, що задається спецiальною комутативною діаграмою, що зв’язує елементи та операцiї однієї множини з елементами i операцiями iншої множини за допомогою операторiв, властивих для розмитої логiки.

Вiдношення нерефлексивне Термiн пояснюється у статтi "Вiдношення рефлективне"

Вiдношення несиметричне Термiн пояснюється у статтi "Вiдношення симетричне"

Вiдношення нетранзитивне Термiн пояснюється у статтi "Вiдношення транзитивне"

Вiдношення просторове Вiдношення, за допомогою якого описуються просторовi взаємозв’язки об’єктiв.

Вiдношення релевантностi Зв’язок двох чи бiльше iнформацiйних одиниць, що встановлюються на основi їх семантичної близькостi.

Вiдношення рефлексивне Універсальне бінарне відношення R на деякій множині таке, що для елемента а з цієї множини має місце R (a, a), тобто для будь-якої пари (А, В) елементiв, якi перебувають у цьому вiдношеннi, справедливе твердження, що пара (А, А) елементiв теж перебуває у цьому вiдношеннi.

Вiдношення семантичне Вiдношення, що використовується у базах знань, семантика якого задається його iм’ям.

Вiдношення симетричне Вiдношення, яке володiє тією властивiстю, що для будь-якої пари (А, B) елементiв, якi перебувають у цьому вiдношеннi, пара (В, А) теж перебуває у цьому ж вiдношеннi.

Вiдношення толерантностi Рефлексивне, симетричне та нетранзитивне вiдношення. Таке вiдношення може трактуватися як вiдношення схожостi. На вiдмiну вiд вiдношення еквiвалентностi, яке дає розбиття множини елементiв, на якому воно визначене, на пiдмножини, що не перетинаються. В. Т. дає покриття цiєї пiдмножини.

Вiдношення транзитивне Вiдношення, для якого з того, що пара (А, В) та (В, С) перебувають у цьому вiдношеннi завжди виходить, що в цьому ж вiдношеннi перебуває пара (A, C). Якщо ця властивiсть не виконується хоча б для однiєї трiйцi елементiв, то таке вiдношення має назву нетранзитивного, а якщо воно не виконується для жодної трiйцi елементiв - антитранзитивного.

Вiдношення функцiональне Вiдношення, за допомогою якого в базу знань задаються зв’язки мiж iнформацiйними одиницями. Цi зв’язки визначають процедури пошуку одних одниць через iншi.

Вiдношення еквiвалентне Симетричне, рефлексивне та транзитивне вiдношення. Використовується для класифiкацiї множин елементiв шляхом подiлу його на класи, що не перетинаються. Цi класи всi разом покривають усю початкову множину.

Вiдношення екстенсiональне Вiдношення на множинi конкретних фактiв, що зберiгаються у базi даних.

Вивiд - отримання нових iнформацiйних одиниць iз вiдомих ранiше.

Вивiд абдуктивний- вивiд на пiдставi абдукцiї.

Вивiд ймовiрний - вивiд, при якому кожний вираз, що використовується в ньому, має оцiнку правдоподiбностi у виглядi ймовiрностi того, що вiн є iстинним. При В. Й. застосовуються спецiальнi процедури для обчислюваня ймовiрностi iстинного значення результуючого виразу за ймовiрністю посилань, що використовуються під час виводу.

Вивiд натуральний - вивiд, отриманий на пiдставi "здорового глузду". В. Н. може вiдповiдати логiчному виводу у деякiй формальнiй системi, або спирається на розумiннях, якi не вкладаються в суворi рамки формальної сиcтеми.

З

Заперечення - Одномiсна логiчна операцiя, що позначається НЕ а. Для двозначної логiки вона визначається так: якщо а є iстина, то НЕ а є хибнiсть, а якщо а є хибнiстю, то НЕ а є iстина. У випадку багатозначної логiки маємо кiлька рiзновидiв заперечення. Пряме узагальнення двозначного заперечення для k-значної логiки виглядає так: a = (k-a) mod k.

Заперечення логiчне Див. <Заперечення>.

Вiдмiнок глибинний Див. <Актант>.

Вiдмiнок Фiллмора Див. <Актант>.

Змiнна лiнгвiстична Змiнна, що використовує слова та словосполучення, якч є характеристикою будь-якого явища, як свої значення.

Змiнна пропозицiональна Змiнна, яка використовується у пропозицiйнiй логiцi.

Змiнна зв’язана Змiнна, яка стоїть у зонi дiї квантора спiльностi або iснування.

І

Iлокутивний потенцiал - Комунiкацiйнi можливостi конкретного виду мовного акту. Наприклад, можливiсть висловлювати питання, сумнiв, прохання питальним реченням типу: "А хiба ви не прийдете? ".

Iлокуцiя - Одна з складових частин мовного акту поряд з локуцiєю i перлокуцiєю. Виконання дiї за допомогою мови: спонукання, питання, сумнiв, ствердження, обiцяння.

Iмплiкацiя - Логiчна операцiя (зв’язка) для двох виразiв. Результивний вираз є хибним тiльки тодi, коли перший вираз iстинний, а другий хибний (операцiя "Iмплiкацiя" не комутативна).

Iндукцiя - Метод переходу вiд окремих спостережень до загальної закономiрностi, що задовольняє усiм окремим спостереженням.

Iндукцiя неповна (емпiрична) - Знаходження закономiрностей, яким пiдпорядковуються всi вiдомi до цього спостереження. Знайденi закономiрностi можуть спростовуватися новими спостереженнями.

Iндукцiя повна (математична) - Математичний доказ справедливостi певної зокономiрностi, що базується на висуваннi гiпотези за скiнченним числом фактiв та обгрунтувань iстинностi того, що додавання будь-якого нового факту не приведе до змiни цiєї закономiрностi.

Iнтелект штучний - 1. Науковий напрям, у межах якого ставляться та розв’язуються задачi апаратного чи прогорамного моделювання тих видiв людської дiяльностi, якi традицiйно вважаються iнтелектуальними. 2. Властивiсть iнтелектуальних систем виконувати функцiї (творчi), що традицiйно є прерогативою людини.

Iнтерфейс природно-мовний Сукупнiсть технiчних та програмних засобiв, що забезпечують спiлкування iнтелектуальної системи з користувачем на обмеженiй рамками проблемної областi природнiй мовi. До складу I. П. -М. входять словники, лiнгвiстичнi процесори.

Iнтерфейс iнтелектуальний Iнтерфейс, до складу якого залученi засоби, що дозволяють людинi спiлкуватися з ЕОМ, не використовуючи для уведення в ЕОМ спецiальних програм.

К

Карта когнiтивна - Уява суб’єкта про просторову ситуацiю, вiдому йому. Iснує ряд варiантiв К. К., вiдмiнних один вiд одного складнiстю та докладнiстю, наприклад, карта-огляд i карта-шлях.

Каузацiя - Встановлення зв’язку мiж двома явищами чи фактами. У точнiй формi К. установлює причинно-наслiдковi зв’яки мiж явищами чи фактами. У ширшому розумiннi К. встановлює вплив одних явищ чи фактiв на iншi.

Квантифiкатор - У вузькому розумiннi - це вказівник області iстинностi деякого ствердження. Прикладами К. у цьому розумiннi можуть служити лексеми: " завжди", "майже нiколи", "для багатьох ", "у половинi випадкiв" тощо. У формальних системах, як правило, використовуються два квантифiкатори, що мають назву квантора загальностi та квантора iстинностi. У широкому розумiннi К. може означати будь-яке значення лiнгвiстичної змiнної.

Квантифiкацiя - Приписування оцiнок, у тому числi числових виразiв, формальної системи. Цi оцiнки iнодi називаються квантифiкаторами. Оцiнки можуть характеризувати міру правдоподiбностi виразiв, пріоритетнiсть під час розв’язання задач тощо.

Кластеризацiя - Спосiб розбиття об’єтiв чи явищ на класи, що базується на певному вiдношеннi близькостi у просторi ознак.

Клауза - Див. <Диз’юнкт>

Компонента декларативна - Див. <Знання декларативнi> .

Конкатенацiя - Операцiя приписування одних елементiв до iнших так, що з’являється новий похiдний елемент.

Конструкт Келлi - Унiполярна або бiполярна шкала, що характеризує вiдношення особистостi до деякого суб’єкту чи будь-якої з його сторін.

Концепт - Див. <Поняття>

Кон’юнкцiя - Логiчна операцiя (зв’язка) для n і 2 виразiв. Результивний вираз (кон’юнкцiя вихiдних виразiв) iстинний тiльки тодi, коли iстиннi всi вихіднi вирази.

Л

Ланцюжок виводу - Послiдовнiсть формул, що починається з аксіом, у якiй кожна наступна формула виводиться на основi сукупностi попередніх елементiв ланцюжка.

Лiнгвiстичнi комп’ютери - Роздiл лiнгвiстики, задачею якого є дослiдження проблем, пов’язаних з машинним обробленням тексту.

Логiка - Наука про правильнi способи мiркувань. Складається з учення про поняття, учення про розмірковування, учення про умовиводи.

Логiка вiрогiдностей - Логiка, у якiй формулам приписуються оцiнки зi значеннями 0 Ј p[i] Ј1, що iнтерпретуються як вiрогiднiсть того, що дана формула приймає значення "iстина".

Логiка вiри - Вид логiки, у якій використовуються конструкцiї типу "X вiрить, що вiрно Y".

Логiка тимчасова - Логiка вiдношень, у якiй вiдношення (предикати) чи спецiальнi оператори характеризують тимчасовi залежностi.

Логiка другого порядку - Формальна система, у якiй дозволяється, що квантори iснування та загальностi можуть зв’язувати не тiльки iндивiдуальнi змiннi, але й предикатнi символи.

Логiка двійкова - Логiка, де в якостi iстиностних значень виразiв розглядаються лише значення 0 та 1, що iнтерпретуються, як абсолютна хибнiсть чи абсолютна iстина.

Логiка дiї - Система розмiрковувань про закономiрностi дiй у деякому проблемному середовищi. Л. Д. спирається на тимчасову логiку простору, а також на якостi конкретного середовища.

Логiка деонтична - Загальна назва для логiки норм, що характеризує нормативну поведiнку та логiки оцiнок.

Логiка динамiчна - Система розмiркувань, що враховує динамiку, об’єктiв до яких застосовуються цi розмiрковування. Якщо час входить до розмiрковувань у явнiй формi, то Л. Д. збігається з одним із варiантiв тимчасової логiки. Якщо динамiка задається законами змiни ситуацiй, то Л. Д. перетворюється у ситуацiйне числення.

Логiка здорового глузду - Закономiрності, які характеризуються розмiрковуваннями, що мають ходiння у побутi та вiдбивають, зокрема, систему цiнностей, мотиви вчинкiв та цiлi людей.

Логiка iндуктивна - Формальна система, описуюча правила формування загальних стверджень на основi скiнченностi множини окремих стверджень. У Л. I. всi ствердження отримують вагу через оцiнки правдоподiбностi.

Логiка iнтуiцiонiстська - Логiка, що використовується у формальних системах, якi спираються не на класичнi, а на умогляднi конструкцiї. У розмiркуваннях про цi конструкцiї виявляється неможливiсть застосування законiв зняття подвiйного заперечення та виключного третього.

Логiка каузальна - Логiка, в якiй вiдношення збiгаються з причинно-наслiдковими чи близькі до них за змiстом.

Логiка команд - Логiка, в якiй рiзноманiтнi iмперативи використовауються як оператори. Ближча до логiки дiй.

Логiка конструктивна - Логiка, в якiй дозволенi лише конструктивнi докази.

Логiка математична - Логiка, заснована не на змiстовному боцi висловлювань, а на синтаксичних категорiях та їх структурних зв’язках. У основi Л. М. лежить поняття формальної системи.

Логiка багатозначна - Логiка, в якiй натуральнi числа 0,1,..., k виступають як значення iстинностi.

Логiка монотонна - Логiка замкненого свiту, еквiвалентна певнiй формальнiй системi. В Л. М. дiє принцип монотонностi: якщо на деякому кроцi виводу одержано ствердження, то його iстинность на наступних кроках виводу не можна змiнити.

Логiка немонотонна - Логiка вiдкритого свiту. У Л. Н. порушується головний принцип монотонної логiки. Якщо на деякому кроцi виводу одержано ствердження, то пiд час надходження до системи нової iнформацiщ iстинність цього виводу може змiнитися.

Логiка нечiтка - Логiка, в якiй використовуються нечiткi квантифiкатори. Мiркування з такими квантифiкаторами вимагають спецiальних засобiв для знаходження квантифiкатора, що повинен бути приписаним до висновку, коли засновки позначенi нечiткими квантифiкаторами.

Логiка норм - Див. <Логiка деотонiчна>.

Логiка оцiнок - Див. <Логiка деотонiчна>.

Логiка першого порядку - Формальна система, в якiй квантори спiльностi та iснування можуть зв’язувати тiльки iндивiдуальнi змiннi, але не можуть зв’язувати символи предикатiв чи iнших функцiональних символiв.

Логiка пропозицiйна - Логiка, характерна для пропозицiйного числення.

Логiка просторова Формальна система, в якiй використовуються аксiоми, характернi для опису можливих розташувань об’єктiв у тривимiрному просторi, вiдстанi мiж ними.

Логiка псевдофiзична Логiка, що вiддзеркалює сприймання суб’єктом чи штучною системою закономiрностей зовнiшнього середовища. Особливостю Л. П. є присутнiсть розмитих шкал, на якi проектуються об’єкти.

Логiка розмита - Див. <Логiка нечiтка>.

Логiка мiркувань за замовчуванням - Мiркування, в яких за вiдсутностi явної iнформацiї, необхiдної для подальших мiркувань, iнтелектуальна система чи людина звертаються до своєї пам’ятi та використовують iнформацiю, що є в нiй. Уведення механiзму замовчувань веде до того, що Л. М. З. стає немонотонною логiкою.

Логiка епiстемологiчна - Формальна система, в який використовуються оператори типу "знає", "бажає", вiрить"" тощо.

Лок - Обмежена частина простору, в якiй повнiстю розташовується певний об’єкт, чиї зовнiшнi межi збігаються з межами Л.

Локуцiя Одна з складових частин мовного акту - власне мовлення, що характеризується дикцiєю, швидкiстю мовлення, його правильністю тощо, без урахування намiрiв розмовляючого та досягнутого при цьому ефекту. Двi iншi складовi частини - iлокуцiя та перлокуцiя.

Лямбда-числення - Числення, в якому використовується операцiя функцiональної абстракцiї (лямбда-конверсiї) L*M, що задає функцiю, значення якої для будь-якого аргумента можна отримати пiдстановкою цього аргумента замiсть х до усiх його входжень у М.

М

Машина абстрактна - Теоретична кострукцiя, в якiй вiдображаються всi формальнi аспекти дії деякого реального чи гiпотетичного обладнання. Прикладами М. А. є скiнченний автомат, машина Поста, Т’юринга тощо.

Машина Поста - Абстрактна машина, що складається з безкрайньої в обидва боки стрiчки, подiленої на клiтини та керуючої голiвки. Клiтини стрiчки можуть бути порожнiми чи позначеними спецiальними символом. Вздовж клiтини рухається керуюча голiвка. За один такт роботи М. П. виконує одну з шести базових команд: зсув керуючої голiвки на одну клiтину влiво, зсув на одну клiтину вправо, вписування вiдмiчаючого символа в порожню клiтину, умовний перехiд та зупинення. Перед початком роботи М. П. необхiдно заповнити потрiбнi клiтини стрiчки вiдмiчаючими символами та розташувати керуючу голiвку проти деякої клiтини. Пiсля цього М. П. буде виконувати команду програми з номером один. Якщо це не команда зсуву або припинення роботи, то наступна команда, що виконується пiсля даної визначається спецiальними вказiвниками, якi входять до кожної команди запису i стирання позначаючих символiв. У командi умовного переходу вибiр нової команди визначається станом спостержуваної в даному тактi роботи клiтини - позначена вона символом чи порожня. У залежностi вiд ситуацiї вiдбувається перехiд до програми, що вказана в командi умовного переходу.

Машина Т’юринга - Абстрактна машина, складена з безкрайньої в один бiк стрiчки, подiленої на клiтини та керуючої голiвки, що може рухатися вздовж стрiчки. Cимволи вхiдного алфавiту, що включають порожнiй символ, можуть розташовуватися на стрiчцi по одному в клiтинi. Керуюча голiвка може перебувати в одному з скiнченного числа внутрiшнiх станiв, один з яких є особливим. Вiн вiдповiдає увiмкненню М. Т. Кожний крок роботи полягає в тому, що керуюча голiвка за парою (символ, що спостерiгається у клiтинi стрiчки, проти якої перебуває керуюча голiвка - внутрiшнiй стан голiвки) виробляє трiйку (новий змiст клiтини - новий внутрiшнiй стан голiвки - зсув голiвки на одну клiтину влiво чи вправо, або зберiгання положення голiвки). Робота М. Т. завершується, коли керуюча голiвка переходить до стану "кiнець роботи". Початкове заповнення стрiчки та початкове положеня голiвки разом з її початковим станом задаються зовнi. Дiї М. Т. на кожному кроцi визначаються скiнченною таблицею, розмiр якої вiдповiдає добутку числа символiв зовнiшнього алфавiту й числа внутрiшнiх станiв голiвки.