Коноплянко З. Основні поняття теорії штучного інтелекту

Метазнання - Знання iнтелектуальної системи про знання, що зберiгаються в її базi знань чи про процедури, якi можна здiйснювати iз знаннями, що зберiгаються в базi знань.

Метапродукцiя Продукцiя, яка включається до системи продукцiй для вказiвки порядку виконання продукцiй, що входять до списку готових для виконання.

Метамова Мова для опису iнших мов.

Метод вiток та меж Засiб розв’язання завдань цілочисленного лiнійного програмування та пошукових завдань на деревоподібних структурах, що використовує евристичнi правила вiдсiкання варiантiв, пошуку на основi локальних оцiнок доцiльностi подальшого пошуку в даному напрямку, якi формуються у процесi реалiзацiї методу.

Мережа - П’ятiрка M= <A, B, P, Pl, C>, де A - множина вершин, B - множина iмен (ваг); P - множина дуг, що з’єднують пари вершин, Pl - множина вiдзначених вхiдних та вихiдних дуг, C - множина iмен (вагарiв).

Множина нечiтка Множина, характеристична функцiя якої може приймати значення з вiдрiзку [0,1]. Значення характеристичної функцiї для деякого елемента характеризує мiру належностi цього елемента множинi.

Модель - Об’єкт (реальний, знаковий чи уявний), що відрізняється вiд вихiдного, але здатний замiнити його в межах завдань, що вирiшуються.

Модус поненс Правило виводу у логiцi, яке стверджує: " Якщо виведенi А i А==> В, то В є виводимим".

Модус толленс Правило виводу в логiцi, що стверджує: " Якщо вiрно НЕ А i В==> А, то вiрно НЕ В". Це правило використовується в методi резолюцiй.

Монотоннiсть під час виводу Властивiсть, характерна під час виводу в замкненiй формальнiй системi i замкненiй базi знань, яка полягає в тому, що ранiше виведенi ствердження не втрачають iстинностi під час розширення множини засновкiв для виводу.

Н

Наслiдок логiчний - Факт, одержаний у процесi логiчного виводу у формальнiй системi.

Нейробiонiка Напрям у дослiдженнях з штучного iнтелекту, для якого характерне використання в iнтелектуальних системах процесiв, властивих бiологiчним об’єктам, структур та функцiй, аналогiчних до структур i функцiй цих об’єктiв.

Нейрон формальний Елeмент, робота якого описується фцнкцiєю: { 0 при SUM a[i]*x[i] - SUM b[i]*z[i] <h Y= { 1 при SUM a[i]*x[i] - SUM b[i]*z[i] Ј h, тут Y - двійковий вихiд;

x[i] - дозволяючi двійковi входи; z[i] - забороняючi двійковi входи; a[i], b[i] - ваговi коефiцiєнти; h - порiг. Змiнюючи значення вагових коефiцiєнтiв та порогу, можна за допомогою Н. Ф. реалiзувати будь-яку булеву функцiю. В Н. Ф. входи асоцiюються з синапсами нейрона, а вихiд - з його аксоном.

Немонотоннiсть під час виводу - Властивiсть, характерна для виводу у вiдкритiй формальнiй системi та у вiдкритiй базi знань, що полягає у тому, що ранiш отриманi твердження можуть припинитися виводитися при появi нових фактiв.

Невизначенiсть Властивiсть iнтерпретацiї виразiв, коли їм приписують оцiнки правдоподiбностi вiдмiннi вiд абсолютної iстини та хибностi. Робота з такими виразами потребує спецiальних засобiв перерахунку оцiнок правдоподiбностi.

Невизначенiсть лiнгвiстична Невизначенiсть, що з’являється через розпливчастiсть та неоднозначність мовних виразiв. Пiд час опису якiсних виразів доводиться вживати спецiальнi заходи для усунення Н. Л.

Неповнота - Властивiсть опису мовної області, яка полягає в тому, що цей опис не може бути перетворений у формальну систему.

О

Область мовна - Сукупнiсть реальних чи абстрактних об’єктiв, зв’язкiв та вiдношень мiж цими об’єктами, а також процедур перетворення цих об’єктiв під час розв’язування задач, що з’являються у О. М.

Оброблення природної мови - Сукупнiсть процесiв аналiзу текстiв на природнiй мовi, їх розумiння й синтезу текстiв. У процесi аналiзу в найбiльш розвиненх системах оброблення природно-мовиних повiдомлень здійснюється морфологiчний, синтаксичний i семантичний аналiз тексту, пiсля якого виявляється глибинна структура тексту, що перекладається у внутрiшнє подання, яке використовується у базi знань iнтелектуальної системи. Спiввiдношення цiєї структури з тими знаннями, що зберiгаються у системi, дозволяє зрозумiти змiст початкового тексту.

П

Подiя - Iнформацiйна одиниця, якiй у базi знань приписується iнтервал часу, пiд час якого ця одиниця iснує.

Пояснення - Одна з функцiй iнтелектуальної системи. П. дає iнформацiю про те, як iнтелектуальна система одержала видане користувачевi рiшення. На вiдмiну вiд обгрунтування П. опирається лише на той маршрут, що зберiгся у пам’ятi системи вiд процесу пошуку рiшення.

Перлокуцiя - Одна зі складових мовного акту поряд iз локуцiєю та iллокуцiєю; ефект, що досягається у наслiдок iлокуцiї.

Перцепцiя - Див. <Спpийняття>.

Пiдхiд Байєсівський - Метод приймання оптимальних статистичних рiшеннь, який базується на положеннi, що параметр розподiлу ймовірностей спостережуваної випадкової подiї, який впливає на характер рiшеннь, що приймаються, є випадковою величиною, визначеною апріорним розподiлом. П. Б. мiнiмiзує середнiй риск або математичне очiкування втрат, пов’язанних з невiрними чи неточними рiшеннями.

Правило де-Моргана Правила, що встановлюють зв’язок кон’юнкцiї та диз’юнкцiї. НЕ (а & в) = НЕа v НЕв, НЕ (а v в) = НЕа & НЕв.

Правило Див. <Продукцiя>.

Предикат У численнi предикатiв спецiальний знак, що вiдображає певне вiдношення мiж скiнченною множиною сутностей - аргументiв. У звичайному варiантi числення предикатiв на множинi визначених аргументiв значеннями П. виступають iстина та хибнiсть.

Пресуппозицiя Вислiв, дiйснiсть якого є передумовою того, що iнший вислiв буде iстинним або хибним.

Принцип резолюцiї Метод логiчного виводу, в основi якого лежить твердження, яке треба довести, для множини диз’юнктiв та пошуку на цiй множинi пар, один диз’юнкт яких мiстить певну лiтеру, а iнший - заперечення цiєї лiтери, для їх послiдовного усунення з початкової множини. Якщо цей процес через скiнченне число крокiв веде до порожнього диз’юнкту, то вивiд успiшний. В iншому випадку - формулу неможливо довести.

Продукцiя Спосiб поданння процедурних знань у наступному, найзагальнішому виглядi: (i); Q; P; C; A=> B; N. Тут (i) - власне iм’я П.; Q - сфера застосування П., що видiляє з предметної областi певну її частину, у якiй знання, що мiстяться у П., мають сенс; P - передумова, що мiстить у собi iнформацiю про пріоритетнiсть П., вказує - чи є вона iстиною тощо.

Протофрейм Фрейм, у якому заповнення деяких (або усiх) слотiв таке, що воно дозволяє рiзнi конкретизацiї цих значень.

Розпiзнавання мови Один з видiв сприймання у iнтелектуальних системах. У процесi Р. М. вiдбувається аналiз вхiдного акустичного сигналу, видiлення в ньому фонем, слiв, лексем, стандартних шматкiв тексту, якi спiввiдносяться з інформацiєю, що зберiгається в базi знань системи та дозволяє системi розумiти текст, який уводиться.

Р

Розпiзнавання образiв Науковий напрям, головною задачею якого є створення моделей, методiв та засобiв, пов’язаних з рiшенням задач класифiкацiї, таксономiї, формування понять тощо.

Резольвента Створення диз’юнкту (ct - lt) V (dt - НЕ lt), де c та d диз’юнкти, у яких немає спiльних змiнних; l та НЕ l контрарна пара лiтер, кожна з яких належить до диз’юнкта, t - найспiльніший уніфiкатор контрарної пари лiтер.

Резолюцiя Засiб, який використовується під час дедуктивного виводу, що полягає у знаходженнi двох диз’юнктiв, один з яких мiстить лiтеру, а інший - її заперечення. На основi цього порiвняння формується новий диз’юнкт, що називається резольвентою.

С

Силогiзм Спецiальна форма умовиводу вiд загального до часткового. С. є висновок, що випливає з двох засновкiв, що мiстять твердження про спiввiдношення об’єктiв двох класiв чи про належнiсть деякого елемента класовi.

Слот Основна структурна одиниця фрейма. С. є парою атрибутiв (iм’я слота - значення). Як значення можуть виступати константнi факти, вирази, що мають у своєму складi змiннi, посилання на iншi С. тощо. С. може мати структуру, елементи якої самi є слотами. Часто цi дрiбнiші С. називають фасетами, аспектами, комiрками тощо.

Ceквенцiя У вузькому змiстi - правило логiчного переходу А==> В, яке iнтерпретується таким чином: якщо А iстинне, то В також iстинне, якщо А - хибне, то про В нiчого сказати неможливо.

Семантика ситутивна Приписування деяким об’єктам, що зберiгаються у базi знань, характеристик у залежностi вiд ситуацiї, в якiй цi об’єкти спостерiгаються чи використовуються.

Семантика - 1.Один з аспектiв семантики. Розглядає вiдношення знакiв до позначенного, незалежно вiд того, хто служить адресатом знаку.

2.Значення окремих одиниць знаку.

3.Вивчення окремих одиниць мови - мовознавча семантика.

Семiотика - Наука, що вивчає влстивостi знакiв та знакових систем. Видiляються три основних аспекти дослiдження: семантика, яка вивчає внутрiшнi властивостi систем знакiв безвiдносно до iнтерпретацiї, семантика, що розглядає вiдношення знакiв до позначенного безвiдносно до особливостей iнтерпретатора знакiв, прагматика, яка вивчає проблеми iнтерпретацiї знакiв.

Cкладова знань iнтенцiональна - Знання про предметну область, що вiдображає факти, закономiрностi, властивостi, справедливi для будь-яких конкретних ситуацiй чи класiв однотипних ситуацiй, що можуть з’явитися у цiй предметній областi.

Складова знань екстенсіональна - Знання про предметну область, що вiдображає факти, закономiрностi, властивостi i характеристики, типовi для конкретних ситуацiй чи класiв однотипних ситуацiй, що можуть виникнути в цiй областi.

Список асоцiативний - Сукупнiсть пар "атрибут - значення "

Структура глибинна - Структура, що вiдображає семантику тексту на природнiй мовi. У С. Г. вiдсутнi особливостi морфологiчної чи синтаксичної побудови природної мови. С. Г. використовується під час машинного перекладу з однієї мови на iншу.

Структура когнiтивна Гiпотетична структура, за допомогою якої вiдображаються й зберiгаються у пам’ятi людини знання про навколишнiй свiт, можливi дiї в ньому та про саму людину.

Cтруктура однорiдна Структура обчислювальної системи, утворена однаковими активними елементами чи процесорами, що з’єднанi мiж собою однотипним чином.

Cтруктура вiдмінкова Структура тексту, в якiй використовуються глибиннi вiдмiнки. Цi вiдмiнки не залежать вiд граматичних вiдмiнкiв будь-якої природної мови, а вiдображають глибиннi (рольовi) взаємозв’язки елементiв, про якi йдеться в текстi.

Структура пiзнавальна - У штучному iнтелектi - модель, в якiй вiдображається спiввiдношення об’єктiв дiйсностi з їх внутрiшнiм зображенням у пам’ятi iнтелектуальної системи. С. П. не залежить вiд особливостей мови, на якiй написано текст, а визначається тими механiзмами, якi має людська свiдомiсть для сприймання навколишнього свiту та його осмислення.

Сценарiй - Семантична мережа, в якiй як вiдношення використовуються каузуальнi вiдношення чи вiдношення типу "дiя-результат", "дiя-мета", "знаряддя-дiя".

Т

Тезис Черча - Ствердження про те, що лямбда-числення еквiвалентне iнтуїтивному розумiнню алгоритму. Т. Ч. аналогiчний до iнших тезисів, що дозволяють формалiзувати розумiння алгоритму.

Терм Константа, чи вираз виду f (t1, t2,..., tn) де f- функцiональний символ, tі - терм.

У

Унiверсум Область, на якiй визначенi значення предиката. З цiєї областi беруться значення для означування змiннних, що належать до предикату. Для багатозначних предикатiв У. є декартiв добуток областi визначення для кожного з аргументiв предиката.

Унiверсум Ербана Спеціальна область, на якiй перевiряється нездiйсненність множини диз’юнктiв, під час реалiзацiї процедур виводу типу методу резолюцiй.

Унiфiкатор Термiн пояснюється у статтi <Унiфiкацiя>

Унiфiкатор найспiльніший Унiфiкатор r, який має таку властивiсть, що для всякого iншого унiфiкатора q для тієї ж множини виразiв iснує така пiдстановка t, що q = rt, де rt - композицiя пiдстановок r та t.

Унiфiкацiя Процедура пiдстановки термiв у два логiчних вирази замiсть змiнних. Терми добираються таким чином, що при замiнi ними однойменних у двох виразах змiнних, обидва вирази стають iдентичними. Сама пiдстановка називається унiфiкатором.

Узагальнення iндуктивне Процесс випрацювання гiпотези, за допомогою якої описується загальна закономiрнiсть, що зв’язує докупи розрiзненi факти, які виступають як окремий випадок цiєї закономiрностi.

Ф

Фасет - Див. <Слот>

Фокус У штучному iнтелектi сукупнiсть знань, що активiзуються під час формування чи iнтерпретацiї повiдомлення на природних мовах.

Формула атомарна Вираз виду H (t1,t2,..., tm), де H - m-мiсний предикат; t[i]терми.

Формула замкнена Вираз у формальнiй системi, в якiй або немає змiнних, або змiннi зв’язанi квантифiкаторами.

Формула загальнозначуща Замкнена формула, що зберiгає тотожну iстиннiсть при цих iнтерпретацiях.

Формула вiдкрита Вираз у формальнiй системi, до якої належить хоч би одна змiнна, не зв’язана квантифiкатором.

Фрейм Спецiальна форма зображення знань, яка визначається рекурсивно. Ф. складається з скiнченного числа слотiв, кожний з яких має iм’я та значення.

Фрейм вiдмінковий Фрейм, у якому всi слоти мають iмена, що є глибинними вiдмiнками.

Фрейм прототип Фрейм, у якого в частини слотiв (або й у всiх) вiдсутнi константнi значення.

Фрейм-екземпляр Фрейм-прототип, у якого значення усiх слотiв є константою.

Функцiя виходiв Термiн пояснюється у статтi <Автомат кiнцевий>.

Функцiя довiри Функцiя, значення y якої характеризує вiру суб’єкта в iстиннiсть подiї чи факту.

Функцiя переходiв Термiн пояснюється у статтi <Автомат кiнцевий>.

Функцiя належностi Характеристична функцiя для нечiткої множини, що приймає значення з вiдрiзку [0... 1].

Функцiя Сколема Функцiональний символ операцiї усунення кванторiв iснування в логiчних виразах, зведенних до префiксної нормальної форми.

Ч

Числення Формальна система, що задається четвiркою <T, B, A, P> - де, Т - множина базових символiв числення, В - синтаксичнi правила, за допомогою яких з елемента Т породжуються похiднi елементи, A - множина апріорно iстинних елементiв числення (аксіоми числення), P - множина семантичних правил (правил виводу), за допомогою яких з одних елементiв системи породжуються iншi.

Числення пропозицiй Див. <Числення пропозицiональне>

Числення Генцена - Числення, в якому аксіоми задаються у виглядi секвенцiй.

Числення логiчне - Об’єкт математичної логiки, в основi якого лежить поняття формальної системи. У штучному iнтелектi використовуються рiзнi Ч. Л.: числення предикатiв, пропозицiональне числення, числення класiв, числення вiдношень, багатосортнi та багатозначнi логiки.

Числення предикатiв - Числення, в якому поряд із формулами числення висловлювань використовуються формули, до яких можуть входити вiдношення (предикати), що зв’язують мiж собою групи елементiв числення i квантори спiльностi та iснування.

Числення предикатiв першого роду (порядку) - Числення предикатiв, у якому пiд знаком квантора не можуть перебувати символи предикатiв розчленованi речення, вiдносно яких у кожний момент можна стверджувати, що вони є або абсолютно iстинними, або абсолютно хибними. Ч. П. вивчає зв’язки мiж цими висловлюваннями, що задаються логiчними зв’язками. У Ч. П. усi аксіоми є тотожно iстинними висловлюваннями, а правила виводу не змiнюють цiєї властивостi. За допомогою Ч. П. породжуються усi тотожно iстиннi висловлювання, i тiльки вони.

Числення ситуацiйне - Числення предикатiв, в якому всi чи декiлька предикатiв, забезпеченi помiтками, що прив’язують їх до тих чи iнших ситуацiй. Кожна ситуацiя задається описом, у якому приймають участь позаситуацiйнi вирази та тi, що зв’язанi з цiєю ситуацiєю. Як аксіоми Ч. С. використовує звичайнi аксіоми числення предикатiв й аксiоми, що вiдбивають специфiку змiни ситуацiй i характеристик цих ситуацiй в тій проблемнiй областi, задля якої Ч. С. використовується.

Ш

Шкала абсолютна - Шкала, на якiй задана метрика, що дозволяє оцiнити вiдстань вiд абсолютного початку.

Шкала метрична Шкала, на якiй задана метрика, що дозволяє обчислювати вiдстань мiж елементами, якi вiдображенi на шкалу.

Шкала Осгуда - Шкала, яка використовує пари слiв-антонiмiв, що стоять на кiнцях шкали. Середня позицiя шкали є нейтральною. Крiм цього, є ще декiлька промiжних подiлок, як правило, не позначених нiякими словами.

Шкала вiдносна Метрична шкала, в якiй вiдстанi вiдраховуються вiд будь-якого вiдносного маркера.

ШI - програмування - Розроблення iнструментального забезпечення для розв’язання задач штучного iнтелекту.

25