3.Технологія доставки туристичного продукту до споживача.

П росування туристичних послуг до кінцевого споживача - процес не прямий, часто не передбачає їхнього безпосереднього зв'язку. У процесі просування туристичні послуги комплектуються в туристичний продукт (через туроператора) і через систему дистриб’юції (через турагентства) доводяться до споживача. У схематичному виді це представлено на рисунку.

Схема просування туристичних послуг від постачальників послуг до споживачів

Музеї, ресторани, готелі та транспортні підприємства являються постачальниками виробництва туристичного продукту.

Кінцевою метою будь-якого підприємства є отримання прибутку. Для досягнення цієї мети туристичне підприємство повинне здійснити просування туристичного продукту до кінцевого споживача

Згідно статті 1 Закону України „Про туризм”, просування туристичного продукту - комплекс заходів, спрямованих на створення та підготовку до реалізації туристичного продукту чи туристичних послуг (організація рекламно-ознайомлювальних подорожей, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, видання каталогів, буклетів тощо).

Основними етапами з просування туру на ринок є:

1.Формування туру відповідно до конкретизованого попиту

2.Експерементальне впровадження, яке може бути поєднане з рекламою та презентацією туру

3.Реалізація на ринку.

До основних технологічних процесів туристичної діяльності відносяться: виробництво туристичного продукту, його реалізація і споживання.

Виробниками туристичного продукту виступають туристичні фірми (туроператори і турагенти), що працюють з метою дістати прибуток і задовольнити потреби туристів.

А точніше виробником є фірма-туроператор, яка займається комплектацією турів, туристичних програм, розробкою маршрутів подорожей, складанням угод з готелями, перевізниками, підприємствами розважальної сфери і т.д..

Після процесу виробництва турпродукту наступає процес його реалізації. На цій стадії просування туристичного продукту втілюється в життя маркетингова стратегія туроператора, виготовляються і розповсюджуються рекламні та цінові каталоги, приймається учать у виставках і т.д. У випадку, коли турагент займається прямим продажем свого турпродукту споживачам (туристам), то на цій стадії процес реалазації закінчується. Споживач оплачує путівку – процес реалазації завершено. Але, як правило, туроператор реалізує турпродукт через мережу турагенств (або свої власних, або тих з якими заключено договір про реалізацію турпродукту) і в такому випадку процес реалізації закінчує турагенство продажем путівки споживачу.

Процес споживання туристичного продукту починається в момент виходу на маршрут, зазначений в путівці (наприклад при посадці в транспортний засіб, або при розміщенні в готелі, пансіонаті і т.д.). Процес споживання заключається у використанні туристом оплачених послуг в повному обсязі і відповідної якості. Незважаючи на те, що момент і місце продажу, як правило, не співпадають з моментом і місцем споживання туристичних послуг, гарантами відшкодування збитків у випадку неповного надання туристичних послуг, або надання послуг неналежної якості виступає саме та фірма, яка заключила договір про надання туристичних послуг. Тобто у випадку коли турист купує турпродукт у туроператора або турагента відповідальність за якість послуг, які надають транспортні, готельні або підприємства харчової промисловості несе туроператор або турагент.

Схема доставки турпродукту до споживача.

Доставка (доведення) продукту до споживача - це діяльність фірми з реалізації можливостей зробити його більш доступним для покупця. Головним елементом при цьо­му є вибір оптимальних схем доставки.

Схема або канал доставки ( розподілу, дистри­буції) турпродукту - це шлях, яким він рухається від виробника до споживача.

Прямий канал є найпростішим і складається з вироб­ника, який формує і продає тур споживачеві. Однак, більшість турфірм уникають суміщення виробництва (фор­мування) товару та його безпосереднього продажу клієнтам. З організаційної точки зору виділяють звичайні канали роз­поділу, вертикальні та горизонтальні схеми.

Звичайний канал розподілу. При просуванні туру до кінцевого споживача, як правило, не бажано використову­вати схему, де незалежні посередники (виробники, продавці) не пов'язані єдиним ланцюгом, а працюють кожен сам по собі. Ця обставина безпосередньо визначається специфікою турпродукту, зокрема, його непридатністю для зберігання.

В сфері послуг домінує вертикальна схема, яка доз­воляє її учасникам діяти в єдиній системі. При цьому один з членів каналу або є власником інших, або має з ними кон­тракти, чи має достатню силу для забезпечення повної співпраці. Розрізняють корпоративну та договірну схеми вер­тикальної (підпорядкованої) співпраці. Корпоративна верти­кальна схема об'єднує послідовні стадії виробництва і роз­поділу одним власником, який здійснює керівництво системою. Завдяки різноманітності туристичних послуг така схема не може охопити всю сферу туризму, але цілком мож­лива в її окремих галузях. Договірна вертикальна схема складається з незалежних компаній, пов'язаних договірними відносинами з метою ефективної реалізації їх виробничої і обслуговуючої діяльності. Більшість туристичних фірм, а та­кож підприємств, що складають інфраструктуру туризму, співробітничають за цією схемою.

Одним з різновидів договірних вертикальних каналів співробітництва є франшизні схеми.

Франшиза (право голосу) відповідає праву продавати послуги від імені певної фірми на основі угоди. В готельному та ресторанному бізнесі такі системи отримали назву ланцюгів. Головна відмінність франшизи від інших контрактних систем полягає в тому, що вона грунтується або на унікальних послугах, або на методах ведення бізнесу, або на торговому імені, патенті чи авторському праві. Франшиза сприяє ефективній діяльності на рин­ку як правовласників так і правокористувачів. Останні, ніби вливаються в уже функціонуючу систему на контрактній основі, зберігаючи при цьому формальну незалежність. Готелі, наприклад, при цьому отримують доступ до централізованих систем бронювання, які належать ланцюгу, що спрямовує своїх клієнтів, приймаючи на себе рекламні витрати.