МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МОГИЛІВ – ПОДІЛЬСЬКИЙ ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Роботи виконав студент(ка) Роботи перевірив викладач

_____________________ ________МАКСІМОВА І.М.

групи _______________

2012

Практична робота №1

Тема: “Оцінка запиленості повітря”

Мета: набути практичних навиків щодо визначення відносної запиленості повітря; навчитися складати карти забруднення пилом певної території.

Література: Білявський Т.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія та практикум.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Оцінка запиленості повітря

Запиленість повітря — важливий екологічний чинник. Небезпека пилу для людини визначається його хімічною природою, концентрацією, формою часточок, токсичністю, здатністю сорбувати забруднювальні речовини.

За розміром часточок пил можна розподілити на дві групи:

• тонкодисперский пил (порох), який складається з легких і рухомих часточок розміром до кількох десятків і сотень мікрометрів (1 мкм = 10³мм), який довго утримується в повітрі і в разі вдихання людиною може накопичуватися в легенях;

• грубодисперсний пил, що складається з великих і важких часточок, який швидко осаджується з повітря.

У закритому приміщенні в 1 см³ повітря може міститися до 10⁶ пилових часточок різних розмірів, токсичності, природи.

Оцінка запиленості листя дерев та токсичності пилу

Пилові часточки можуть мати різні розміри, колір, хімічну природу, форму тощо. Потрапляючи на листя дерев, вони не лише створюють перешкоду для проходження со­нячного світла, знижуючи інтенсивність фотосинтезу, отже, і первинну продуктивність рослин, а й можуть завдавати механічних пошкоджень гострими краями або спричинюва­ти опіки та отруєння.

Особливістю пилу є те, що він може бути нетоксичним, але, адсорбуючи на своїй поверхні газоподібні, паруваті чи рідкі сполуки, набуває зовсім інших властивостей і збіль­шує цим небезпеку як для рослин, так і для тварин та людей.

Найбільше пилове забруднення повітря спостерігається поблизу кар'єрів, де видобу­ток корисних копалин ведуть відкритим способом, біля цементних, металургійних заводів (часточки вуглецю, металів), ТЕС тощо.

Обладнання і матеріали: аналітичні терези, термостат, фарфорова ступка, мікроскоп, садо­вий секатор, пінцети, чашки для випарювання, предметні стекла з лункою, лінійка, каль­ка, вата, фільтрувальний папір, карта частини міста, що досліджується.

Хід роботи

1. Визначення кількості пилу

Листки одного виду тополі відбирають у позначених на карті місцях на висоті 1,5—2 м (висота шару повітря, яке вдихає людина) з 10— 15-разовою повторюваністю по 100—150 шт., використовуючи секатор. Одночасно відбирають листя тополі з чистої зони (контроль). Листя складають у пакети з кальки і переносять у лабораторію, уникаючи струшування пилу.

I спосіб. У лабораторних умовах зважують шматочок вологої вати, загорнутий у кальку (т₁) на аналітичних терезах з точністю до + 0,0002 г. Листя тополі ретельно витирають шматоч­ком вати з обох боків, розгортаючи її пінцетом, і зважують разом з ватою повторно (т ₂). Масу пилу т обчислюють як різницю між двома зважуваннями (т = т₂ — т_}).

Площу листка S обчислюють, вимірявши листкові пластинки уздовж (А) і впоперек (В) та помноживши результат на коефіцієнт к:

S = А·В·к.

Коефіцієнт к коливається для різних видів тополь від 0,6 до 0,66. Кількість пилу обчислюють за формулою:

М = , мг/см².

II спосіб. Фільтрувальний папір зволожують водою до стікання. На нього кладуть листок верхнім боком, а поряд - нижнім і прикривають аркушем кальки або поліетиленовою плів­кою. На фільтрі дістають відбиток, який оцінюють візуально за ступенем забрудненості (су­цільна — 100%, навпіл — 50% тощо).

III спосіб. Пил змивають з 30—50 листків пензликом у заздалегідь зважену випарювальну чашку; воду випарюють, чашку з пилом висушують у сушильній шафі за температури 105° С до сталої маси.

Отримані дані заносять у таблицю:

Місце збирання зразка	Площа листків, см2	Кількість пилу
		мг/см2	% від контролю

Сухий пил у чашці розтирають скляною паличкою з водою (з розрахунку 1 г пилу на 25 мл води), фільтрують і оцінюють його токсичність за реакцією з найпростішими (див. далі).