5. Кримінально-процесуальний кодекс України. – Х., 2001 (зі змін.).

6. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю: Наказ Генерального прокурора України від 19.09.2005 р. № 4/2 гн (на кафедрі).

7. Прокурорський нагляд в Україні: Підруч. / За ред. І.Є. Марочкіна, П.М. Каркача. – Х.: Одіссей, 2005.

8. Наказ Генерального прокурора України № 4гн від 19.09.2005 «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство».

9. Каркач п.М. Організація роботи прокуратури міста, району. Методичний посібник. – х.: Право, 2008. – 352 с.

10. Прокурорський нагляд в Україні: Підручник для студентів / За ред. Проф. І.Є. Марочкіна, п.М. Каркача. – х.: тов „Одіссей”. – 2005. – 240 с.

11. Трагнюк Р.Р. Прокурорський нагляд за додержанням законів, що забезпечують права обвинуваченого: Монографія. – Х.: Факт, 2004. – 200 с.

Тема 16. Прокурорське кримінальне переслідування (прокурор як суб’єкт кримінального переслідування)

П л а н

1. Сутність кримінального переслідування

2. Прокурор в структурі кримінального переслідування

Нормативні акти та література

1. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 (зі змін. та доп.) // Там же. – 1991.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. – Х., 2001 (зі змін.).

3. Баев О.Я. Прокурор как субъект уголовного преследования. – М: Издательство «Юрлитинформ», 2006.

4. Козубенко Ю.В. Уголовное преследование. – СПб: Издательство «Юр. центр. пресс», 2006.

5. Каркач п.М. Організація роботи прокуратури міста, району. Методичний посібник. – х.: Право, 2008. – 352 с.

6. Прокурорський нагляд в Україні: Підручник для студентів / За ред. Проф. І.Є. Марочкіна, п.М. Каркача. – х.: тов „Одіссей”. – 2005. – 240 с.

7. Васильева Е.Г. Правовые и теоретические проблемы прекращения уголовного преследования и производства по уголовному делу. – М: Юрлитинформ, 2006. – 312 с.

Тема 17. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді

П л а н

1. Сутність і завдання представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді.

2. Поняття представництва інтересів та особливості його здійснення прокурором.

3. Приводи та підстави представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді.

4. Форми представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді.

5. Повноваження прокурора при здійсненні представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді.

Завдання

1. До прокуратури N-ського р-ну надходили звернення громадян, які працювали на приватному підприємстві „Буд-технологія”, щодо порушення їх права на працю, зокрема її оплату.

Перевіркою встановлено, що заробітна плата працівникам зазначеного підприємства виплачується з порушенням строків, передбачених ст. 115 КЗпП України.

Гр. Плясун працював на підприємстві столяром з квітня 2004 р. Йому станом на початок серпня 2005 р. не виплачувалась заробітна плата у розмірі 5000 грн, тим самим були грубо порушені конституційні права громадян на своєчасне отримання винагороди за труд (ст. 43 Конституції України).

До того ж Плясун звернувся до прокурора з позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі і з проханням захистити порушені його конституційні права.

Усе це він пояснив тяжким матеріальним становищем, відсутністю спеціальних юридичних знань для особистого звернення до суду.

Яке рішення повинен прийняти прокурор? Чи є достатні підстави для представництва в суді інтересів громадянина Плясуна? Складіть проект позовної заяви чи проект відповіді прокурора гр. Плясуну про відмову.

2. Прокуратурою N-ського р-ну проведено перевірку додержання вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Як з’ясувалось, згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 972 від 18.09.2001 р. Управлінням комунального майна та приватизації N-ської міської ради (орендодавець) приватному підприємцю О. було надано в орендне користування приміщення площею 100 кв. м., яке розташоване по вул. Дунаєвського, 41.

Обов’язки, передбачені договором, орендодавець виконує повністю, проте орендар систематично порушує п.п. 3.3, 4.6 договору оренди, п. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, п. 1 ст. 265 ЦК України, згідно з якими він зобов’язаний не пізніше 15 числа поточного місяця своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

З моменту укладання договору орендна плата вноситься їм несвоєчасно, заборгованість склала 816,71 грн. Невнесення орендної плати протягом трьох місяців з моменту закінчення строку відповідного платежу є достатньою підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Тривале невиконання з боку орендаря О. вимог договору призвело до негативних наслідків – ненадходження коштів до місцевого бюджету, який є складовою частиною державного бюджету.

Прокурор району прийняв рішення звернутися до господарського суду області в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації N-ської міської ради з позовом до відповідача – приватного підприємця О. про дострокове розірвання договору оренди № 972 та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 816,71 грн.

При цьому він керувався положеннями ст. 2 ГПК України, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п. 2 резолютивної частини), ст. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, а також тим, що відповідно до Положення про Управління комунального майна та приватизації N-ської міської ради, Управління, є виконавчим органом міської ради, підзвітне та підконтрольне N-ській міській раді. Метою діяльності Управління є збереження та примноження власності територіальної громади міста Х., створення умов для ефективного її використання.

З урахуванням підстав представництва в суді інтересів держави проаналізуйте наведені законодавчі акти. Складіть проект позовної заяви.

3. Через заяву громадянки Карасьової – жінки похилого віку, яка через фізичний та матеріальний стан не спроможна була в повній мірі відстоювати свої інтереси в суді, прокурор N-ського району вивчив матеріали цивільної справи за позовом Карасьової до Слюсарюк про розірвання договору довічного утримання.

Вважаючи рішення N-ського місцевого суду м. Харкова від 01.07.2004 р. по цій справі незаконним і необґрунтованим, прокурор вніс апеляційне подання.

Ухвалою N-ського місцевого суду від 06.09.2004 р. у прийнятті апеляційного подання йому відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що прокурор відповідно до ст. 290 ЦПК України не мав права на оскарження в апеляційному порядку рішення суду, оскільки не приймав участі у розгляді справи.

Прокурор не погодився із зазначеною ухвалою і звернувся з апеляційним поданням до судової палати з цивільних справ апеляційного суду в Харківській обл.

Законність своєї позиції він бачить у наступному: гл. 14 ЦПК України (у ред. від 21.06.2001 р.) регулює порядок участі у судовому процесі прокурора, який за законом має повноваження захищати права і свободи громадян шляхом представництва їх інтересів у суді; ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” регламентує це представництво, його можливі форми, такі як внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення..; ст. 37 Закону визначає обсяг повноважень прокурора на право апеляційного оскарження залежно від компетенції та участі у процесі; ст. 121 ЦПК України є бланкетною та відсилає до встановлених в інших нормативних актах правил, якими є Закон України „Про прокуратуру”.

Яке рішення за поданням прокурора слід прийняти апеляційному суду області? Чи повністю урегульовано цивіль-но-процесуальним законодавством положення про суб’єкти, що мають право на апеляцію.