11.09.2012

Загальні риси (характерні ознаки) класичної системи нотаріату.

Український нотаріат належить до класичного нотаріату.

Класичний (латинський)

нотаріально посвідчені документи володіють повною доказовою силою і не можуть бути оспорені показаннями свідків (визнається особлива важливість письмових доказів) ч.2 ст. 62 ЦПК – жоден доказ не має наперед встановленого значення, але нотаріально посвідчені документи мають особливе значення – ст.ст. 209, 220, ЦК (заборони оспорювати нотар док свідками немає – це проблема); визначення статусу нотаріуса як посадової особи, що одночасно є представником вільної юридичної професії і наділяється повноваженнями державою – це дозволяє простежити специфіку діяльності нотаріуса, нотаріус призначається на посаду відповідним державним органом; стати нотаріусом можна лише за умови спеціалізації – в момент призначення його на посаду, в Україні – визначення статусу нотаріуса є проблемою, був 1 указ президента (який зараз втратив чинність), де зазначалося, що нотаріус не є приватним підприємцем і їх діяльність не можна розглядати як підприємницьку. Питання про статус нотаріуса українським законодавством не вирішено, в українському законодавстві приватні нотаріуси не призначаються на посаду, а проходять реєстрацію. В законі не вказано, що їх діяльність здійснюється від імені держави. «інститут гарантій нотаріальної діяльності» - в усіх країнах вона законодавчо закріплена і вона закріплює відповідальність нотаріуса перед уповноваженою особою; нотаріуси здійснюють юрисдикційну діяльність, а не надають послуги ( інакше – до нього б застосовувався ЗУ «Про захист прав споживачів»)/ Законодавче встановлення системи гарантій нотаріальної діяльності як приписів закону, що забезпечують незалежність та неупередженість нотаріуса: нотаріусові, як посадові особи заборонено прямо чи побічно здійснювати несумісні з посадою нотаріуса функції та брати участь у діяльності, що представляє собою небезпеку для матеріальних інтересів самого нотаріуса або усіх, хто до нього звертається (посередницька діяльність, на біржі та ін.). Також нотаріусу заборонено використовувати свою посаду для отримання документів або інформації, що представляють інтерес для нього самого або членів його родини; (головне – щоб нотаріус був в змозі відшкодувати шкоду, яку він заподіяв). ч. 3 ст. 3, ст.4 , ст. 9, ч.3 ст. 8-1 ЗУ «Про нотаріат» (далі – ЗУ) – гарантії, закріплені у ст. 8-1 спрямовані на непереривання роботи самого нотаріусу при потраплянні у сферу правоохоронних органів; обмеження кількості посад нотаріусів у нотаріальних округах – так зване квотування: кількість нотаріальних полісів, їх розташування, кількість посад нотаріусів цих округах визначається органами державної влади спільно з органами нотаріального самоуправління (кількість посад нотаріусів визначається на законодавчому рівні – переглядається тільки у зв»язку зі збільшенням кількості населення або збільшення попиту на нотаріальні послуги) – це унеможливлює конкуренцію між нотаріусами, дозволяє вирішити питання про наявність посад нотаріусу у місцевостях; поняття нотаріального округу визначено в ст. 13 ЗУ «Про нотаріат», обмежень кількості посад нотаріусів за законами України не існує (такі спроби робилися, Указ президента 1998 році), хоча є наказ Міністерства юстиції, де визначена гранична чисельність, але це дуже велика кількість. територіальні обмеження компетенційних повноважень нотаріуса в межах нотаріального округу: нотаріус не має права вчинювати нотаріальні дії поза межами свого нотаріального округу; в Україні ч.3 ст. 13-1, ст. 25, ст. 41 ЗУ «Про нотаріат» - такі обмеження є (можливо в іншому окрузі – лише коли нотаріус заміщує іншого); правила територіального обмеження – але це не логічно, бо не передбачено механізму квотування посад нотаріусів; законодавче фіксування державою розміру оплати за вчинені нотаріальні функції – таким чином зменшується конкуренція (є країни, які встановлюють тільки вищий поріг, а є країни , де передбачена «вилка» - вища і нижча межа); хоча є таке поняття як рентабельні та нерентабельні процесуальні дії ( є дії, які мало оплачуються, але вимагають великих зусиль)/ ст. 19, ст. 31 ЗУ «Про нотаріат», Указ Президента від 10.07.1998 «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» державні нотаріуси – відповідно до державного мита; приватні – за домовленістю між нотаріусом та особою, але не нижче мита гарантування професійної діяльності нотаріуса шляхом обов’язкового страхування (нотаріус має також відповідати і власним майном); ст. 21, ст. 28, ст. ЗУ «Про нотаріат» ( відповідно до ст. 21 ЗУ державний нотаріус відповідає за шкоду за нормами ТРУДОВОГО законодавства, бо перебуває у трудових відносинах з державою, позов пред’являється до державної нотаріальної контори, в якій працює нотаріус); приватний нотаріус якщо порушив – він же буде і відповідачем; посада нотаріуса характеризує його як своєрідного юридичного арбітра та юридичного радника (в однаковий спосіб щодо обох сторін) сторін, тобто зміст нотаріальної діяльності охоплює собою не тільки власне вчинення нотаріальних дій, але й реалізацію роз’яснювальних та консультативних повноважень. Так у всіх країнах класичного нотаріату. Роз’яснювальні повноваження – окрема функція нотаріату. ч.2 ст. 4, ч. 2 ст.5 ЗУ «Про нотаріат» - така функція закріплена і в українському законодавстві. корпоративна побудова системи класичного нотаріату – нотаріуси обов’язково є членами незалежної від державної влади професійної організації, основними завданнями якої є: представлення професії на всіх рівнях, участь у підборі та навчанні кадрів, розгляд спорів між самими нотаріусами та контроль за дотриманням правил нотаріальної етики. (в українській практиці, нажаль, це не так) (професійний контроль) (В Україні немає обов’язкового членства?) Ст. 16 ЗУ «Про нотаріат» мають право (а не зобов’язані) об’єднуватись у професійні громадські організації.

18.09.2012

Майже всі етичні правила підкріплені вимогами закону.

Питання 2.

Нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб......... (Ч.1 ст. 1 ЗУ «Про нотаріат»)

Нотаріат (теоретичне визначення) – це публічно-правовий інститут, діяльність якого спрямована на позасудове правове забезпечення охорони та захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у цивільно-правових відносинах через надання офіційної сили юридичним правам, документам та діям, чим підтверджується їх безспірність від імені держави.

Ознаки нотаріату:

1. це публічно-правовий інститут: публічно – бо від імені держави, надається сила документам, держава встановлює процедуру засвідчення, поєднання публічних і приватних ознак нотаріату – є такі думки, їх можна прийняти)

2. це складова системи юстиції;

3. це різновид органів цивільної юрисдикції;

4. це система позасудового захисту та охорони прав (це одна з найголовніших ознак нотаріату);

5. має власні завдання, функції та компетенцію, що не співпадають з характеристиками інших органів цивільної юрисдикції.

6. має своїх посадових осіб (нотаріуси) – головний лікар у лікарні не здійснює жодних нотаріальних дій, посвідчені ним документи тільки дорівнюються до нотаріально посвідчених;

7. діяльність вчинюється не на розсуд нотаріуса і не за бажанням заінтересованих осіб – вона чітко регламентована державою.

8. форма нотаріальної діяльності – вони є різними.

Нотаріальна діяльність – це правозастосовча діяльність нотаріусів та інших осіб, уповноважених державою на вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення безспірних прав і фактів, засвідчення документів з метою надання їм офіційної та доказової сили, а також надання консультацій правового характеру, що здійснюється у спосіб та у порядку, передбаченому законом.

Формами здійснення нотаріальної діяльності є:

1. вчинення нотаріальних дій, передбачених законом (ст. 34-38 ЗУ «Про нотаріат»)

2. надання консультацій правового характеру (ч. 3 ст. 4 ЗУ)

Характерні ознаки нотаріальної діяльності:

1. не є підприємницькою і не має на меті отримання прибутку;

2. нотаріальні дії вчинюються на підставі закону та в порядку, встановленому законом – ЗУ «Про нотаріат»

3. нотаріальні дії тягнуть за собою настання юридичних наслідків – фактично воно має ту саму дію, що і судове рішення, тільки судове рішення поставновляється у разі спору (після порушення), а нотаріальне рішення – без спору, щоб не допустити порушення права;

4. здійснюється від імені держави

5. законом передбачено порядок набуття нотаріальних повноважень;

6. нотаріальна діяльність є різновидом специфічної правозастосовної діяльності.(3 кола – дослідження доказів, встановлення фактів, правовий висновок)

7. володіє превентивним (попереджувальним) характером – забезпечує здійснення превентивного захисту;

8. регулюється та контролюється державно. (ст. 2-1 ЗУ)

Зміст нотаріальної діяльності полягає у наданні офіційної сили та юридичного значення безспірним правам фактам та документам, чим в подальшому забезпечується належна реалізація пов’язаних з ними цивільних правовідносин (той статус, який набувається нотаріальному процесі, реалізується в безкінечній кількості правовідносин).

Завданнями нотаріальної діяльності є забезпечення відповідно до законодавства охорони та превентивного захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом вчинення нотаріальних дій, а також запобігання виникнення судових спорів.

25.09.2012

Предмет нотаріальної діяльності складають юридичні справи, що характеризуються 2-ма ознаками (ст. 34 -38 ЗУ – перелік нотаріальних дій):

1. якістю безспірності;

2. наявністю зв’язку з певними цивільними ( у широкому розумінні) матеріальними правовідносинами.

Співвідношення судової та нотаріальної юрисдикції – заінтересована особа має визначитись, куди йти:

1. позовне – спірні справи; нотаріус – безспірні;

2. наказне – безспірна заборгованість, не модна видати судовий наказ лише за нотаріально посвідченим правочином; нотаріус – також безспірна заборгованість; для вирішення питання – звернутись до підстав стягнення ( у ЦПК та у ЗУ – вони не співпадають)

3. окреме (безспірне щодо цивільного права, спір про факти); нотаріат – безспірні; існують 2 шляхи визначення спірності факту:1. він існував до того, як особа звернулась до суду і переконатися в ньому наочно неможливо; нотаріус – можна переконатися наочно у факті.(наприклад, особа є живою на час звернення до нотаріуса; посвідчення будь-якого правочину); 2. встановлення факту у тому чи іншому документі.

Відмінність нотаріального процесу стосовно 3-х видів судового провадження:

1. позовне провадження – предметом судового розгляду є спір про право; у нотаріальному процесі – спір відсутній;

2. наказне: вид безспірної заборгованості, яка стягується відповідно у порядку наказного провадження, визначається ст. 96 ЦПК, а у порядку нотаріального провадження – ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» та Переліком документів, за якими стягнення провадиться в безспірному порядку нотаріусом;

3. окреме провадження – в суді встановлюються спірні факти, нотаріус посвідчує – безспірні. Відміна спірних від безспірних фактів провадиться за такими ознаками: 1. факт відбувається тепер і в ньому можна переконатися наочно – безспірний, якщо відбувався раніше – спірний; 2. якщо є достатні і належні документи доказів, передбачені законом для даного факту – він безспірний; документів немає і треба доказувати в інший спосіб – спірні факти, окреме провадження.

Іноді нотаріальна діяльність не може бути реалізована, бо деякі факти не встановлені - треба отримати судове рішення, а потім піти до нотаріуса.

Функції нотаріату (основні напрямки діяльності):

1. функція забезпечення безспірності та доказової сили документів – нотаріально посвідчений договір у випадку спору полегшує довести певні факти, набувати і реалізовувати певний статус;

2. функція забезпечення законності (контрольна) – якщо договір є чітким і законним і це перевірено, це забезпечує уникнення спорів у подальшому (ст. 49 ЗУ – підстави для відмови, нотаріус може не посвідчувати незаконний договір);

3. функція надання правової допомоги – роз’яснити, як забезпечити законність (ст. 4,5 ЗУ) – відміна нотаріально діяльності від інших сфер юридичної практики; нотаріус – єдиний роз’яснює 2-м сторонам, як краще досягнути згоди; 2 юридичні професії є найбільш близькими – судова діяльність, адвокатська – вони спрямовані на вирішення подібних завдань; суд і нотаріат – відмінності в юрисдикції; від адвокатської діяльності – 1) нотаріус не може довільно і на свій розсуд відмовляти у вчиненні нотаріальної дії; адвокат – на свій розсуд відмовляється від представництва і не зобов’язаний пояснювати причини; 2) діяльність нотаріуса, через її публічно-правовий характер, відбувається в межах нотаріального провадження та детальної процедурної регламентації (до якого б нотаріуса ми не звернулися – ода і та є процесуальна дія здійснюється за однаковими правилами; усі нотаріуси вимагають однаковий склад документів, притягують одне і те ж коло заінтересованих осіб; видаватиму оди і той же акт); для адвоката не передбачені процедури досягнення тієї чи іншої правової мети, він сам обирає засоби; 3) правовідносини між адвокатом та клієнтом базуються на підставі договору представництва та доручення і мають приватноправовий характер; правові відносини між нотаріусами та заінтересованими особами володіють публічно-правовим характером, внаслідок якого нотаріус забезпечує рівні правові умови для всіх учасників нотаріально провадження, навіть до тих, що до нього не зверталися. Не можна називати заінтересованих осіб , які звертаються до нотаріуса «Клієнтом» як і у адвоката, бо «Клієнт» - це приватноправовий характер, передбачає , що нотаріус буде діяти в інтересах цієї особи, а не за правилами; нотаріальна діяльність не може бути дорівнена до підприємницької. Нотаріус роз’яснює і матеріальні , і процесуальні права, але в інтересах обох сторін, він роз’яснює права для осіб, які до нього не зверталися. 4) внаслідок публічності інституту нотаріату кількість посад нотаріусів має обмежуватися державою, цим відрізняється від адвокату

Питання 3. Нотаріат як інститут правосуддя.

Нотаріат – інститут превентивного правосуддя.

Сутність – взаємодія нотаріату та судової системи – 1) унеможливлюється необхідність звернення до суду через виконання функцій нотаріату; зменшується навантаження на судову систему; 2) попередньо вчинена нотаріальна дія полегшує доказову діяльність.

Взаємодія нотаріату та судової системи має наступні прояви:

1. за допомогою нотаріальної діяльності попереджається необхідність звернення до суду і порушення власне цивільного судочинства. виконання цього завдання досягається 2-ма шляхами: 1) через реалізацію повноважень нотаріуса щодо забезпечення законності та з’ясування справжнього волевиявлення сторін; 2) через реалізацію повноважень нотаріуса щодо вчинення виконавчих написів та протесті?

2. нотаріальна діяльність забезпечує доказову силу правам, фактам і документам, що полегшує процес розгляду та вирішення цивільних справ у суді.

Висновок – метою нотаріальної діяльності є не здійснення правосудних функцій, а сприяння виконанню завдань правосуддя та запобігання виникненню судових спорів.

02.10.2012

Тема. Поняття та джерела нотаріального права. План

1. Поняття нотаріального права, його предмет і метод регулювання.

2. Джерела нотаріального права.

Питання 1. Поняття нотаріального права, його предмет і метод регулювання.

Нотаріальне законодавство – це система нормативних актів, що регулюють питання організації нотаріату в Україні та порядок здійснення нотаріальних функцій.

*Замість 1-го закону про нотаріат мають бути окремі закони, які б регулювали процедурні аспекти нот. діял. та організаційні.

*До нот. законодавства іноді відносять помилково ті акти, на підставі яких нотаріус постановляє нотаріальний акт (матеріальне право).

*У процесі нотаріус може бути тільки або 3-ю особою, яка не заявляє самост. вимог, або свідком.

*Нот. законодавство – мінливе, змінюється після змін в матеріальному законодавстві; змінюється законодавство щодо організаційних засад нот. діял..

*Нотаріус може бути відповідачем, якщо він порушив закон при вчиненні нот. дії (але немає спору про право цивільне); позови, про відшкодування шкоди, спричиненої незакон. діями нотаріуса.

Нотаріальне право - це комплексна галузь права, що містить у собі норми, як організаційно-правового, так і процедурно-процесуального характеру.

Нотаріальне право – це сукупність правових норм, що регулюють організаційні засади нотаріальної діяльності, а також правові відносини, що виникають при вчиненні нотаріальних дій між нотаріусами та іншими суб’єктами

нотаріального процесу.

Ознаки нотаріального права:

1. нотаріальне право – це самостійна галузь права;

2. це комплексна галузь права;

3. нот. право регулює всі відносини, що виникають в межах нотаріального процесу: як між нотаріусами та заінтересованими і незаінтересованими учасниками нотаріальної справи, так і між самими нотаріусами, а також між нотаріусами, та органами, що здійснюють контроль за їх діяльністю.

4. предметом регулювання нот. права є не нотаріальна діяльність, а нотаріальні процесуальні правовідносини – дії нотаріуса здійснюються в певному порядку, правовідносини виникають в певному порядку;

5. нотаріальні процесуальні правовідносини слід відрізняти від матеріальних правовідносин, що є предметом розгляду нотаріальних органів при вчиненні нотаріальних дій;

6. нот. право перебуває у взаємозв’язку та взаємодії з іншими галузями права. Найтісніші зв’язки – цивільне право.

Система нот. права складається із загальної та особливої частини.

До загальної частини належать питання про поняття нотаріату, систему та компетенцію нотаріальних органів, організаційні засади нотаріальної діяльності, а також загальні правила вчинення нотаріальних дій.

До особливої частини належать спеціальні правила, що визначають порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій, а також правила застосування законодавства інших держав і вчинення нотаріальних дій з іноземним елементом.

Самостійність нотаріального права. Існують 3 основні точки зору на нот. право:

1. нот. право – підгалузь адміністративного права, бо нот. органи довго розгляд. досить довго лише як держ. органи (бо раніше були тільки державні нотаріуси)) - навіть тоді нотаріус не був органом державного управління, тому нот. право не можна відносити до адміністративного; така проблема виявляється при оскарженні нотаріальних дій – особи звертаються до адмін. суду; (раніше спори за участю нотаріуса розглядалися за правилами окремого провадження; з прийняттям КАСу це положення зникло, дехто вирішив , що це пов’язано з тим, що дії нотаріуса оскаржуються за КАСом – це неправильно); нотаріус здійснює владні повноваження, а не управлінські, тому такі справи не розглядаються адміністративними судами;

2. нот. право - це підгалузь цивільного процесуального права;

3. самостійна галузь права.

Першу т. зору не можна визнати правильною, бо між нотаріальною та адмін. діяльністю існує принципова різниця за:

1. юридичним характером – попри владні повноваження нотаріуса його діяльність обмежується нотаріальними функціями та принципом диспозитивності;

2. колом суб’єктів та структурою їх правовідносин;

3. цілями – охорона та захист прав;

4. результатами – нот. акт, що є правозастос. юрисд. актом; адмін – обов’язковий припис;

5. методами діяльності: адмін – імперативний; нотар. – імперативно-диспозитивний, диспозитивний.

Співвідношення нотаріального та цивільного процесуального права: це не тотожні явища, хоча між ними є тісний взаємозв’язок, що відбивається у подібності предметів та методів регулювання, а також низки принципів і правових інститутів.

Предмет нотаріального права складають суспільні відносини у галузі організації та здійснення нотаріальної діяльності, спрямовані на охорону та захист цивільних прав і забезпечення інтересів фізичних та юридичних осіб державою. При цьому, предмет нот. процесуального права представляють суспільні відносини , що складаються між нотаріальними органами та ін. суб»єктами нотаріального процесу з приводу вчинення нотаріальних дій, що мають на меті надання вірогідності правам, фактам та документам.

Специфіка предмету регулювання нот. права – обов’язковим суб’єктом правовідносин є нотаріус; зміст – права, обов’язки та діяльність суб’єктів процесу; виникають правовідносини тільки за наявності відповідної норми права.

09.10.2012

Метод правового регулювання нотаріальної процесуальної діяльності можна визначити як способи та засоби, що використовуються в межах правового регулювання в нотаріальних процесуальних правовідносинах. Специфікою методу нотаріального регулювання є:

1. загальноюридичний стан сторін та структура їх правовідносин – нот. проц. правовідносини можуть характ. як владовідносини з певними обмовками – елемент влади обмежується диспозитивнистю та процесуальною формою;

2. специфіка юридичних фактів, як передумова виникнення нотаріальних процесуальних правовідносин (форма тих чи ін. фактів передбачена законом; факти є різними за юр. характером – можуть ставати передумовою всієї системи таких правовідносин, є факти, які впливають на виникнення конкретних правовідносин (направлення документів на експертизу);

3. особливий спосіб формування змісту нотаріальних правовідносин (дозволено те, що прямо передбачено в законі; правовідносини формуються тільки в той спосіб, як передбачено законом);

4. специфіка правових санкцій в нотаріальному процесі (санкції передбачають неможливість вчинення дій, які б допустили порушення закону);

   

5. наявність вимог нотаріальної процесуальної форми (особливий процедурний порядок вчинення нотаріальних дій)(акт повинен мати юридичне значення і бути безспірним).

Питання 2. Джерела нотаріального права

ст. 2, ст. 7, ст. 39 ЗУ «Про нотаріат»

КУ – розглядається як джерело нот. права, нотаріальна діяльність не вичерпується лише вчиненням нот. дій (як у ст. 39), а мова йде і про організаційну і ін. діяльність (ст. 2 ЗУ). Ст. 7 ЗУ – нотаріуси здійснюють діяльність на підставі джерел матеріального права, а не на свій розсуд.

Джерела НП – це система законодавства, що регулює організацію та здійснення нотаріальної діяльності в Україні.

Джерелами є:

1. Конституція України (як джерело нот. права, ст. ст. 3, 8 , 10, 13,14, 19, 24, 55, 59, 67);

2. ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993 (звернути увагу на структуру!!!!!) Розд. 1 – нотаріат в Україні, передбачає структуру нот. органів,інші питання організації, різницю між державними та приватними нотаріусами; Розд. 2; Розд. 3 – процедура вчинення нот. дій, є як загальні, так і спеціальні правила вчинення нот. дій.

3. ЦК, ГК, КЗпП та ін.

4. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом МЮУ від 22.02.2012;

5. Консульський статут України затв. Указом ПУ від 02.04.1994 року (ред. від 21.04.2004) – через те, що консю. уст. мають право вчиняти нот. дії;

6. Указ ПУ від 10.07.2010 «про впорядкування стягнення оплати за вчинення нотаріальних дій»;

7. Правила ведення нотаріального діловодства затв. Наказ МЮУ від 22.12.2010;

8. Порядок вчинення нотаріальнизх дій посадовими особами органів МС затв. Наказом МЮУ від 11.11.2011;

9. Порядок проходження стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса та підготовки стажиста до нот. діяльності затв. Наказом МЮУ від 28.06.2008 (ред від 21.12.2009);

10. Порядок допуску до складання кваліфікаційного іспиту осіб, які пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату затв. Наказом МЮУ від 28.07.2011;

11. ПКМУ від 31.08.2011 «Про затвердження положення про вищу кваліфікаційну комісію нотаріату»

12. Порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю затв. Наказом МЮУ від 22.06.2009 ( в ред. 10.06.2011)

13. Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльносіт та заміщення приватного нотаріуса затв Наказом МЮУ від 22.03.2011

14. Положення про державний нотаріальний архів затв. Наказом МЮУ від 18.05.2009;

15. Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності затв. Наказо МЮУ від 23.03.2011;

16. Порядок перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства затв. Наказом МЮУ від 24.12.2008;

17. Положення про єдиний реєстр довіреностей затв. Наказом МЮУ від 26.12.2006

18. Положення про єдиний реєстр заборон відчуження об»єктів нерухомого майна затв. Наказом МЮУ від 09.06.1999 (у ред. від 18.08.2004)

19. Положення про спадковий реєстр затв. Наказом МЮУ від 07.07.2011

20. Перелік документів, за якими стягенння заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затв. ПКМУ від 29.06.1999;

21. Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна затв. МЮУ від 27.10.1999