3. Вогнища ядерного ураження

Вогнище ядерного ураження - це місцевість з будівлями, спору­дами, людьми та тваринами, які потрапили під дію ядерного вибуху. Ядерною зброєю називають зброєю, уражаюча дія якої базується на використанні енергії, що виділяється в виді вибуху при ядерних перетвореннях ділення або синтезу.

Потужність ядерних боєприпасів визначається тротиловим екві­валентом, т. б. вагою вибухової речовини (тротилу), енергія ви­буху котрого дорівнює енергії вибуху даного боєприпаси. За потужності ядерні боєприпаси, ділять на: дуже малі—до 1 кт, ма­лі - до 15 кт, середні - від 15 До 100 кт, крупні—від 100 кт, зверх крупні - більше 500 кт.

При вибуху ядерного боєприпасу утворюються такі уражаючі фактори:

1) ударна повітряна хвиля;

2) світлове випромінювання;

3) проникаюча радіація;

4) радіоактивне зараження місцевості;

5) електромагнітний імпульс;

6) сейсмічне коливання ґрунту.

Ударна повітряна хвиля - це шар стиснутого повітря, який розповсюджується від епіцентру вибуху в усі сторони з надзву­ковою швидкістю, Це один з основних факторів ураження. Осе­редок ядерного ураження в залежності від тиску у фронті удар­ної хвилі умовно поділяються на зони зруйнування: повні, сильні середні і слабкі.

Зона повних порушень. В цій зоні тиск повітряної хвилі понад 0,5 кг/см² (50 к ПА), а тому відмітається порушення різних спо­руд та загибель людей на відкритій місцевості.

Зона сильних порушень. В цій зоні тиск повітряної хвилі до 0,5 кг/см², що призводить до сильних порушень Споруд, травму­вання людей уламками споруд. Суцільна пожежа ускладнює проведення рятувальних робіт. Отруєння СО - потрібні ізолюючі протигази. В сховищах накопичуватиметься СО2. В решті все це приведе до великих людських втрат поза сховищами.

Зона середніх порушень. Тиск повітряної хвилі до 0,3 кг/см². Будівлі мають середні порушення. Виникають окремі пожежі. Серед людей буде багато травмованих, які потребують першої допомо­ги.

Зона слабких порушень. В пій зоні тиск повітряної хвилі до 0,2 кг/см². Порушення будівель незначні. Люди на відкритій міс­цевості одержать опіки та різні травматичні пошкодження уламками споруд, склом.

Територія за межами тиску хвилі нижче 0,1 кг/см² не викликає пошкоджень і вважається поза міською зоною.

Захист від ударної хвилі - укриття в сховищах, підземних спо­рудах, складках місцевості.

Світлове випромінювання ядерного вибуху ц не потік видимих, ультрафіолетових і інфрачервоних променів. Джерелом випроміню­вання є вогняна куля ядерного вибуху, тривалість якої 3-30 сек. Викликає ураження очей, опіки, спалахування одежі, пожежі. Пошкодження очей може бути наступними:

- осліплення - тимчасове порушення функції ока до 3-5 хв. вдень до ЗО хв.. в ночі;

- опікочного дна.

Світлове випромінювання розповсюджується прямолінійно. То­му будь-яка непрозора перешкода може бути захистом від нього. Повний захист забезпечується сховища, протирадіаційні укриття.

Проникаюча радіація ядерного вибуху - це потік гама-нейтронного випромінювання, яке утворюється в процесі ланцюгової реакції. Термін її дії - 10-15 сек. з моменту вибуху під час існування вогняної кулі.

Наслідки опромінювання організму можуть бути такими, як при опромінюванні великими дозами за короткий проміжок часу, гостра променева хвороба, променеві опіки шкіри, променева катаракта, стерилізація статті. Окрім того, також збільшується вірогідність лейкозів, ракових пухлин, генетичних мутацій в наступному.

Основним способом захисту віх проникаючої радіації є укриття в захисних спорудах, розміщених під землею. Додатково-використання радіопротекторів з аптечки АІ-2 - цистаміна.

Радіоактивне зараження (забруднення) місцевості і приземного шару атмосфери при ядерному вибуху, а також повітря, води та інших об’єктів виникав внаслідок випадання р/а речовин з хмари цього ви­буху.

Джерелами р/а зараження являються:

- продуктів ланцюгової ядерної реакції;

- непрореагувавша частка ядерного заряду;

- наведена радіоактивність ґрунту під впливом потоку нейтронів. Опади р/а речовин продовжуються після вибуху протягом декількох годин і навіть цілу добу. За цей час р/а речовини переносяться над місцевістю потоками повітря, що і призводить до забруднення території на великій відстані від вибуху.

Ураження людей при цьому діється шляхом зовнішнього опроміню­вання (в основному гама випромінювання) та шляхом внутрішнього опромінювання при проникненні р/а речовин в середину організму з їжею, водою й повітрям (альфа, бета, гама випромінювання). Рівень радіації в одній точці простору на сліді р/а ураження після ядер­ного вибуху з часом зменшується по закону Вейль-Вігнера за перші 7 годин в 10 разів в результаті розпаду р/а речовин.

Забруднену територію називають слідом р/активної хмари на яко­му р/а опади розподілені нерівномірно. А тому весь слід цієї хмари поділяють на 4 зони з різними рівнями зараження в залежності від ступеня р/а зараження і можливих наслідків зовнішнього опромінення на сліді:

Зона А - (помірного р/а зараження). Рівень радіації в цій зоні знаходиться в межах від 8 до 80 р/г на 1 год після вибуху. Макси­мальна доза зовнішнього опромінювання в цій зоні 40-400 бер. Захист населення: укриття в сховищах (коефіцієнт ослаблення іонізуючих випромінювань - сотні тисяч раз) в першу - другу добу перебування в будинках після сховищ з максимальним обстеженням виходу на вули­цю - до чотирьох діб. Евакуація з цієї зони не потрібна.

Зона Б - (сильного р/а зараження). Рівень радіації - від 80 до 240 р/г на 1 годину після вибуху. Максимальна доза зовнішнього опромінювання 400 - Т200 бер. Захист: в сховища перші 3-5 діб; в будинках після сховищ до 6 Діб. Евакуація не обов'язкова.

Зона В - (небезпечна р/а зараження). Рівень радіації - від 240 до 800 р/г на 1 годину після вибуху. Захист: в сховищі - перші 6-15 діб. Обов’язкова евакуація, але не раніше як через 5 діб після випа­дання р/а опадів (при умові наявності сховища).

Зона Г - (надзвичайно небезпечна р/а зараження). Рівень радіації на 1 годину після вибуху - більше 800 р/г. Обов’язкова евакуація, а при наявності сховищ - не раніше, як 7 діб після вибуху.

В) Особливості радіоактивного зараження (забруднення) території при аваріях на атомних електростанціях.

Джерелами р/а зараження при аваріях на АЕС являються продук­ти ланцюгової ядерної реакції, ядерне паливо, наведена радіоактив­ність в середині ядерного реактора.

Всього може бути більше 200 різних видів радіонуклідів.

- При невеликих аваріях в навколишнє середовище в першу чергу можуть бути викинуті газоподібні радіонукліди (ксенон, кріптон) аерозольні частинки йоду і цезію.

- При великих аваріях, коли відбувається викид великої кількості різноманітних р/а речовин.

При цьому в зв’язку з тим, що в середині реактора знаходиться велика кількість ядерного палива (більше 100 тон), може відбутися більш сильне р/а забруднення території, ніж при ядерному вибуху. Так, зараження території, яке відбулося в результаті аварії на ЧАЕ9 1986 р. приблизно відповідає забрудненню, яке могло виникнути при вибусі 100 ядерних боєприпасів такої ж потужності, якою був ядерний боєприпас, зірваний над м. Хіросіма (Японія) в кінці другої світової війни.

При аварії на АЕС в складі викиду в відсотковому відношенні більше довго живучих радіонуклідів, ніж при ядерному вибуху. Це пов’язано з тим, що ланцюгова реакція йде годинами і коротко живу­чі радіонукліди встигають розпастись до моменту розгерметизації реактора. Тому рівні радіації не такі високі, крива складу рівнів радіації більш полога, ніж при ядерному вибуху.

- Район радіоактивного забруднення неможливо спрогнозувати так точно, як при ядерному вибухові, так як викид радіоактивних речовин може відбуватися протягом довгого часу і можуть змінюватися метеоумови.

- Нерівномірність_, плямистість забруднення території.

Внаслідок аварії в навколишнє середовище було викинуто радіоак­тивний струмком більше 200 різноманітних видів радіонуклідів за­вальною масою біля 80 кг (орієн. розрахунки). Крім цього викину­то поблизу АЕС декілька тон ядерного палива графіту та мате­ріалів конструкції блоку.

Сильне забруднення отримали північні райони Житомирської і Київської областей України, Могилівська і Гомельська області Білору­сі, Західні райони Брянської області Росії. Менш сильне забруд­нення північних районів Ровенської області, окремих районів Він­ницької області України, частини тульської, Орловської і Калужської області Росії,

Найбільшу загрозу для здоров’я людей в перші два місяці після аварії викликав йод-1З1. В навколишнє середовище було викинуто біля 142 г. Йоду - 131, або 65·10¹⁶ беккерелей. Період піврозпаду його біля 8 діб. Розповсюджувався в вигляді легких аерозольних час­тинок Під час свого розпаду Йод-ІЗІ створював бета- і гама випро­мінювання і перетворювався в нерадіоактивний ксенон -131. При по­паданні в середину організму добре засвоювався і накопичувався в щитовидній залозі, вражаючи її.

Пізніше найбільшу загрозу для людей_;викликали забруднення цезієм 137-134, стронцієм-90, плутонієм 239-240.