- •I етап - iх-хvi ст. У цей період благодійність починалася з діяльності
- •II етап - з початку XVII в. До реформи 1861 р. У цей період відбувається зародження
- •1706 Відкриваються притулки для "аморальні немовлят", куди було наказано брати
- •III етап - з 60-х рр.. XIX в. До початку XX ст. В цей період часу спостерігається перехід від
- •XIX століття представляла собою розгалужену мережу благодійних товариств і установ,
- •1914 Рр.. Відбулися перший та другий з'їзди діячів соціальної сфери.
- •IV етап - з 1917 р. До середини, 80-х рр.. XX в. Переломним моментом у розвитку
IV етап - з 1917 р. До середини, 80-х рр.. XX в. Переломним моментом у розвитку
благодійності в Росії стала Жовтнева революція 1917р. Більшовики засудили
благодійність як буржуазний пережиток, а тому будь-яка благодійна
діяльність була заборонена. Відділення церкви від держави і фактично її
репресування закрило шлях церковної благодійності.
Знищивши благодійність, яка була реальною формою допомоги нужденним
дітям, держава взяла на себе турботу про соціально знедолених, число яких в
Внаслідок найгостріших соціальних катаклізмів (першої світової війни, декількох
революцій, громадянської війни) різко зросла. Сирітство, безпритульність, правопорушення
серед підлітків, проституція неповнолітніх - найгостріші соціальні й
педагогічні проблеми того періоду, які вимагали свого рішення.
Радянська Росія поставила завдання боротьби з дитячою безпритульністю і її причинами.
Цими питаннями займаються так звані соцвоси - відділи соціального виховання при
органах влади всіх рівнів. Були створені установи з соціально-правову охорону
неповнолітніх, у вузах Москви і Ленінграда було розпочато підготовку фахівців для
системи соціального виховання. Крім притулків і дитячих будинків для безпритульних в 20-ті -
30-ті роки відкривалися трудові колонії, дитячі комуни, дитячі городки, піонерські
будинки. Досвід ліквідації безпритульності в радянській Росії досі служить прикладом
професійного вирішення соціальної проблеми для зарубіжних фахівців.
Нові соціальні потрясіння, пов'язані з Великою Вітчизняною війною (1941-1945 рр..),
знову загострили становище дітей. Держава намагається вирішити їх проблеми шляхом створення
шкіл-інтернатів для евакуйованих дітей, розширення мережі дитячих будинків для дітей воїнів
і партизан. Але поряд з цим фактично відроджується благодійність (хоча це слово і
не вживається), яка проявляється у відкритті спеціальних рахунків і фондів, у
перерахування солдатами і офіцерами грошей для дітей, в передачі особистих заощаджень
населення на їхні потреби.
У 60-70 рр.. в педагогічній науці та практиці намітився явний поворот в сторону
соціальної педагогіки, створення і розвитку її організаційних форм та інститутів,
відновлення теоретичних досліджень у галузі педагогіки середовища, пов'язаних з
розробкою системного підходу в навчанні і вихованні.
Благодійність - надання безкорисливої (безоплатної або на пільгових умовах)
допомоги тим, хто цього потребує. Основною рисою благодійності є вільний
і невимушений вибір виду, часу і місця, а також змісту допомоги.
Причини і мета благодійності
До спонукальним причин благодійності відноситься усвідомлення її учасниками
цілісності людського суспільства, більш загальне - всього живого на Землі, співпричетності і
соответственности за світ, в якому ми живемо.
Благодійною організацією є неурядова (недержавна і
немуніципальних) некомерційна організація, створена для здійснення
благодійних цілей шляхом благодійної діяльності в інтересах суспільства в
цілому або окремих категорій осіб.
Благодійні організації створюються у формах громадських організацій
(Об'єднань), фондів, установ та в інших формах, передбачених федеральними
законами для благодійних організацій.
Благодійна організація може створюватися у формі установи, якщо її
засновником є благодійна організація.