3.4. Відповідальність за порушення виборчих прав громадян

Під відповідальністю за порушення виборчих прав розуміють систему правових норм, організаційних засобів, форм, за допомогою котрих Конституція й та інші законодавчі акти держави встановлюють порядок організації та проведення виборів, забезпечують їхню охорону, а у випадку порушення визначеного порядку – відновлюють їх конституційність та законність. Відповідальність за порушення виборчих прав розподіляють на конституційно-правову, адміністративну та кримінальну.

Конституційно-правова відповідальність за порушення виборчих прав. У теорії виборчого права розглядають такі види санкцій за порушення законодавства: попередження; відмова у реєстрації кандидата (кандидатів); скасування рішення про реєстрацію кандидата (кандидатів); визнання дільничною виборчою комісією голосування на виборчій дільниці недійсним; визнання окружною виборчою комісією голосування на виборчій дільниці недійсним; визнання виборів недійсними; дострокове припинення повноважень виборчої комісії; дострокове припинення повноважень члена виборчої комісії. Усі ці санкції закріплені в Законі України “Про вибори народних депутатів України”.

Виборчі законодавства інших держав мають різні підходи до згаданих санкцій. Законодавства Албанії, Болгарії, Литви, Польщі, Словаччини, Молдови, Казахстану, Киргизії, Російській Федерації взагалі не містять такого положення, як попередження. Однак у Білорусі передбачена можливість нести відповідальність у формі попередження за порушення Виборчого кодексу й інших законодавчих актів, що стосуються проведення виборів кандидатом його довіреною особою чи ініціативною групою зі збору підписів громадян на підтримку його особи як кандидата. Повторне накладення цієї санкції – підстава для застосування до правопорушника санкції у вигляді відмови від реєстрації кандидатом у депутати відповідної особи (осіб). І хоча попередження як санкція за порушення виборчого законодавства окремими кандидатами у депутати та політичних сил уперше було закріплене лише в Законі про вибори народних депутатів України 2001 р., але під час проведення останніх парламентських виборів практика його застосування засвідчила багато позитивних обставин, пов’язаних насамперед і з зменшенням протиправних дій учасниками виборчого процесу.

Інша санкція конституційно-правової відповідальності, яку застосовують лише до органів та їхніх посадових осіб, котрі організовують вибори, а сам− до виборчих комісій, дострокове позбавлення повноважень члена виборчої комісії.

Виборчий кодекс Албанії визначає: у випадку порушення членом ЦВК Конституції або тоді коли, його поведінка дискредитує честь та репутацію члена ЦВК, порушник може бути звільнений парламентом. Водночас автоматично припиняються повноваження члена ЦВК після прийняття остаточного рішення суду, яким члена ЦВК звинувачено у вчиненні злочину; якщо він не з’являється на роботі більше, ніж 3 місяці у невиборчий час і понад 5 днів під час виборчого процесу. Такі ж підстави звільнення передбачені й для членів окружних виборчих комісій і виборчих комісій органів місцевого самоврядування.

Закон про вибори до парламенту Польщі передбачає вихід із членства у виборчій комісії округу та виборчої дільниці у випадку порушення заборон щодо набуття статусу кандидатів у депутати чи сенатори, фінансових агентів, спостерігачів та за їхнього відкликання Державною виборчою комісією. Обов’язкова умова початку виконання обов’язків члена виборчої комісії Литви складання ним присяги. За відмови складення присяги особа позбавляється права працювати у складі виборчих комісій.

Член комісії, який порушив заборону стосовно проведення передвиборної агітації або в інший спосіб впливав на волю виборців, чи порушив положення присяги, повинен бути виведений зі складу комісії та притягнений до відповідальності.

Члена також члена виборчої комісії може відкликати партія, коаліція, що його запропонувала, виборча комісія, яка затвердила склад цієї комісії. Законодавство Румунії, означає, не передбачає можливості відкликання та позбавлення права члена виборчої комісії. Член виборчої комісії Казахстану може бути звільнений від виконання обов’язків за рішенням органу чи посадової особи, котра його призначила, а також у випадку подання заяви про відставку, позбавлення громадянства, набуття щодо неї чинності обвичувального вироку суду, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним та безвісти відсутнім. Повноваження члена виборчої комісії Білорусі можуть бути припинені внаслідок: відкликання органом, що висунув відповідну кандидатуру на затвердження члена комісії; унаслідок порушення цієї особою положення Виборчого кодексу та систематичного невиконання ним обов’язків.

Повноваження члена виборчої комісії Російської Федерації з правом вирішального голосу можуть бути скасовані в будь-який час за рішенням особи чи органу, що призначив цю особу на посаду члена комісії.

Окрім того, зазначимо: що Виборчий кодекс Албанії передбачає кримінальну відповідальність членів комісій за відмову члена виборчої комісії від служби без законних підстав. Санкція за це правопорушення – штраф або ув’язнення від 6 місяців до 2 років. У виборчих законодавствах багатьох держав, хоч й існує процедура призначення, обрання членів виборчих комісій різних рівнів, визначено відповідні кваліфікаційні критерії, але не передбачено санкції припинення повноважень членів виборчих комісій у випадку вчинення відповідних правопорушень. Немає таких санкцій у виборчому законодавстві Болгарії, Словаччини, Румунії та ін.

Вважається обґрунтованим і доцільним передбачення можливості юридичної відповідальності членів виборчих комісій. Адже ці особи є учасниками конституційно-правових відносин, пов’язаних із проведенням виборів, котрі використовують надані їм права й повинні виконувати законодавчо визначені для них обов’язки, порушення а де їх –нести конституційно-правову відповідальність.

Аналіз підтверджує, що український законодавець достатньо вдало визначив можливість нести конституційно-правову відповідальність. Така санкція, як відмова в реєстрації особи кандидатом чи списку кандидатів, має правообмежувальний характер і обмежує відповідну особу (осіб) у разі недотримання чітких законодавчих вимог у реалізації пасивного виборчого права, зокрема участі у виборчому процесі як кандидата (кандидатів). Наразі чинне законодавство України містить вичерпний перелік підстав про застосування цієї санкції виборчою комісією. І національному законодавстві є розширений перелік підстав для того, аби відповідна виборча комісія прийняла рішення про відмову в реєстрації окремого кандидата чи списку політичної партії.

Дослідженння позицій законодавця інших держав з цього приводу засвідчує: подання відомостей про кандидата – обов’язкова умова порядку реєстрації кандидатів, а неподання, приховання важливих відомостей є підставою для відмови у реєстрації кандидата (кандидатів) або ж скасування рішення про їхню реєстрацію.

Законодавство Литви визначає широкий перелік інформації про кандидата, яка має бути подана для виборчої комісії. У випадку, коли кандидат приховав інформацію про рішення суду, на підставі якого було виявлено факт його свідомої співпраці не за завданням Литовської Республіки зі спецслужбами інших держав, що має юридичне значення, ЦВК не реєструє такого кандидата, а коли він був уже зареєстрований, то негайно анулює його реєстрацію кандидатом у члени сейму.

Виборче законодавство Болгарії для реєстрації кандидата окружною виборчою комісією передбачає подання від кандидата лише документа про його висунення політичною силою чи ініціативною групою, заяву про згоду балотуватися та заяву, де потрібно зазначити прізвище, ім’я, по-батькові, вік, місце постійного проживання й особистий ідентифікаційний номер. Одночасно тут чітко не визначена санкція за подання неповних або недостовірних відомостей про кандидата.

Виборчий кодекс Білорусі передбачає подання, крім протоколу партійного осередку про висунення кандидатом відповідної особи, ще й заяву про згоду балотуватися та біографічні дані, вказівки стосовно котрих визначають ЦВК. Якщо подана інформація, в тому числі й біографічна, не достовірна, то відповідна виборча комісія має право відмовити особі в реєстрації кандидатом, а коли вона уже зареєстрована, то скасувати рішення про реєстрацію.

Законодавство Польщі передбачає також для реєстрації кандидатом у депутати заяву про згоду балотуватися, яка повинна містити: прізвище; ім’я; по батькові; вік кандидата та його ідентифікаційний номер; належність до політичної партії, інформацію про службу в органах державної безпеки й співпраці з такими органами в 1944−1990 рр. особами, котрі виконують громадські обов’язки. Законодавець дозволяє усунути недоліки, в подани документах протягом 3 днів. Якщо це не буде виконано, то виборча комісія може застосувати до порушника санкцію у вигляді відмови в реєстрації списків кандидатів у загалом або ж окремих кандидатів.

Законодавці інших держав, на відміну від парламенту України, по-іншому встановлюють підстави визнання виборів недійсними. Виборче законодавство Албанії передбачає визнання виборів недійсними на виборчих дільницях, виборчих адміністративно-територіальних утвореннях чи на всій території республіки, якщо ЦВК виявляє: порушення закону або природні катаклізми такого масштабу, які можуть вплинути на розподіл місць до Асамблеї; голосування не починалось або припинилось упродовж 6 год. Рішення ЦВК може бути оскаржене до Верховного чи Конституційного Суду.

ЦВК Литви може визнати результати виборів недійсними, за виявленння фактів грубого порушення закону про вибори до парламенту, здійснені на виборчій дільниці або у виборчому окрузі, або тоді, коли підроблення документів чи їхня втрата суттєво вплинули на результати виборів та коли на підставі протоколів підрахунку голосів або інших виборчих документів не має змоги визначити остаточні результати виборів. У цьому випадку вибори не можуть бути оголошені недійсними, якщо безспірно визнані результати допомагають установити остаточні результати виборів.

Вибори вважаються недійсними в Молдові, тоді, коли Конституційний суд визнає, що під час голосування та підрахунку голосів положення виборчого закону порушувались і впливами на результати голосування й отримання мандатів.

Нелегітимними, згідно з польським законодавством можуть бути визнані вибори в загалом, у виборчому окрузі, вибори депутата чи сенатора. Підставою для застосування цієї конституційно-правової відповідальності є порушення закону чи порушення Державною виборчою комісією положень виборчого закону, котрі стосуються визначення результатів голосування і результатів виборів. Верховний Суд, приймаючи рішення про недійсні вибори або недійсність вибору депутата чи сенатора, затверджує втрату дійсності мандатів через визнання їх недійсними та виносить постанову стосовно проведення додаткових виборів або певних виборчих заходів, зазначаючи дії, з яких треба поновити виборчі процеси на території Польщі.

У Румунії вимогу визнати вибори недійсними в окрузі можуть подати лише партії, політичні організації чи блоки не пізніше ніж через 48 год після закриття виборчої дільниці. За визнання Конституційним Судом порушення Конституції Румунії, ЦВК може визнати вибори в окремих адміністративних одиницях недійсними і прийняти рішення про проведення в них повторних виборів упродовж 2 місяців.

У Казахстані за виявленні вищою комісією помилок у протоколах виборчих комісій нижчого рівня, а також сумніву в правильному підрахунку голосів комісія може прийняти рішення про повторний підрахунок голосів відповідною виборчою комісією.

Загалом правові реформи, котрі відбувалися в різних державах у різний час, маючи на меті гарантувати дотримання прав громадян через призму визначення юридичної відповідальності, здійснювалися у двох різних напрямах: посилення відповідальності до правопорушників; послаблення санкцій і скорочення переліку діянь, за які має настати юридична відповідальність. Проте оптимальне рішення, очевидно, десь посередині.

Кримінальна відповідальність за порушення виборчих прав. Кримінальний злочин − це суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), учинене суб’єктом злочину. Загаломзлочин вирізняється з–поміж інших правопорушень рівнем суспільної небезпеки. Визначаючи кримінальну відповідальність, доцільно зауважити: цей вид юридичної відповідальності настає саме за вчинення діяння, що має найвищий ступінь суспільної небезпеки, тому сама відповідальність порівняно з іншими, суворіша. У чинному Кримінальному кодексі України законодавець (157–159) визначив злочинними дії: перешкоджання здійсненню виборчого права; неправомірне використання виборчих бюлетенів; підміна виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів; порушення таємниці голосування.

Аналіз кримінального законодавства інших держав дає змогу встановити два способи закріплення злочину “перешкоджання у здійсненні виборчого права”. Перший – абстрактність формулювання. Кримінальне законодавство Росії, Казахстану, Киргизької Республіки, Болгарії, Латвії, Естонії визначає відповідальність через формулювання “перешкоджання здійсненню громадянином своїх виборчих прав”. Кодекс Молдови доповнює це формулювання “різними способами”. Другий – вичерпний перелік способів вчинення цього злочину. У кримінальному законодавстві Польщі, Данії, Німеччини, Узбекистану визначають такі способи: погроза, насильство, обман, підкуп. Коли злочин вчиняють згаданими способами, можливе застосування кримінальної відповідальності.

Щодо кримінальної відповідальності за неправомірне використання виборчих бюлетенів, то кримінальні кодекси Росії, Білорусі, Казахстану, Молдови, Киргизії не містять складів злочинів, пов’язаних із видачею членом виборчої комісії виборчого бюлетеня. Однак у цих кодексах передбачена відповідальність за фальсифікацію виборчих бюлетенів, підміну документів.

По-іншому підійшов розглянув питання притягнення до кримінальної відповідальності законодавець Албанії. Виборчий кодекс цієї Республіки за участь у голосуванні осіб, стосовно котрих відомо, що вони не мають права, та голосування більше, ніж раз або за іншу особу, передбачає покарання у вигляді виправних робіт до 6 місяців.

Аналіз застосування кримінальних санкцій в українському виборчому праві змушує багатьох експертів контактувати факт надмірної криміналізації діяння – розходження між суспільною небезпечністю діяння і його протиправністю. Адже злочином повинно вважатися лише таке суспільно небезпечне діяння, ступінь суспільної небезпечності якого досягнув рівня, що вимагає боротьби з ним кримінально-правовими заходами. На практиці це призводить до цілковитого незастосування або виняткового застосування кримінально-правових норм.

Згідно зі ст. 157 Кримінального кодексу України діяльність, спрямована на перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним народним депутатом України, здійснювати передвиборну агітацію, вважається суспільно небезпечною.

Перешкоджання вільному використоцію громадянином його виборчого права може виявитись у: безпідставній відмові в реєстрації кандидатом; неввязані прізвища громадянина до списків виборців або ведення і з списків виборців за відсутності до того підстав; неправомірній відмові виборцеві у прийнятті й розгляді його заяви про занесення його прізвища до списку виборців; неповідомленні або неправдивому повідомленні виборця про місце та час голосування; примушуванні кандидата зняти кандидатуру з балотування чи зареєструватися кандидатом у народні депутати України і под. Такою ознакою охоплюється також перешкоджання діяльності довірених осіб, представників партій у ЦВК, а також випадки створення перешкод для нормальної діяльності виборчих комісій або її члена. Це може проявитись в організації зриву засідання комісії, щоби не допустити реєстрації певної особи кандидатом у депутати.

Перешкоджання вести передвиборну агітацію передбачає створення будь-яких перепон громадянам України, політичним партіям, іншим об’єднанням громадян вільно й усебічно обговорювати передвиборні програми, безперешкодно безпосередній агітувати “за” чи “проти”. Воно може виявитись у зриві зборів, мітингів або зустрічей з кандидатами (їхній прямій забороні, недопущенні виборців, кандидатів чи інших осіб до місця проведення, ненаданні приміщення, зумисного пошкодження технічного обладнання, необхідного для таких заходів, відключення електроенергії тощо), наданні необґрунтованих переваг встановленні або безпідставних обмежень для передвиборних виступів кандидатів, їхніх довірених осіб у відповідних ЗМІ, безпідставній відмові чи затягуванні виготовлення матеріалів передвиборної агітації, та незаконному вилученні або знищенні, порушенні правил транслювання ЗМІ агітаційних телерадіопрограм і под.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином виборчих прав– або передвиборної агітації може бути вчинено будь-яким способом До поширенішим закон вважає насильство, обман, погрозу, підкуп. Кримінальна відповідальність за такі дії настає лише за умови, що вони вчинялися з умисно й спрямовані на перешкоджання здійсненню активного чи пасивного виборчого права або передвиборної агітації.

Кримінальну відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права може нести будь-яка осудна фізична особа, котра досягла 16-річного віку. Вчинення цього злочину карається обмеженням волі від трьох до п’яти років або позбавленням волі від двох до чотирьох років.

Адміністративна відповідальність за порушення виборчих прав - форма реагування держави на правопорушення. Вона полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого стягнення до суб’єкта проступку. Характеризуючи цей вид юридичної відповідальності, зазначимо: її підставою є не лише вчинення адміністративного проступку, передбаченого адміністративним законодавством, а й заборона інших галузей. Це стосується й виборчого законодавства.

Незважаючи на те, що виборче законодавство врегульовує тайньо складну процедуру виборів чинний Кодекс про адміністративні правопорушення містить лише одну статтю, яка визначає відповідальність за порушення законодавства про вибори Президента України і народних депутатів України. Згідно з цим законодавчим актом відповідальність до правопорушників застосовують за такі дії: публічні заклики чи агітація за бойкотування виборів; опублікування або поширення іншим способом неправдивих відомостей про кандидата; агітація «за» або «протии» кандидата у день виборів; видача членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня для голосування за іншу особу; втручання в роботу виборчих комісій, що перешкоджає виконанню ними обов’язків, пов’язаних з реєстрацією кандидатів, підрахунком голосів визначенням результатів або підбиттям загальних підсумків виборів.

Зовсім не в такий спосіб урегульовано питання адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства в інших державах.Так, 1 грудня 1999 р. Державна дума Російської Федерації прийняла закон, за яким Кодекс про адміністративні правопорушення було доповнено 24 статтями, які визначають адміністративну відповідальність за порушення виборчого законодавства. Крім того, у Росії існує окремий закон “Про адміністративну відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства Російської Федерації про вибори і референдуми”. Він, передбачив 10 статей, що визначають адміністративну відповідальність для юридичних осіб, а також чіткий і детальний процесуальний порядок притягнення порушників до відповідальності.

Кодекс Республіки Казахстан про адміністративні правопорушення містить 13 статей за порушення виборчого законодавства, Киргизької Республіки – 12, а Кодекс Молдови про адміністративні правопорушення закріпив лише одну статтю, яка стосується порушення виборчих прав громадян, проте ця стаття містить 13 частин. Виборчий кодекс Молдови в окремій главі також передбачає відповідальність за адміністративні правопорушення.

Право на складання протоколу про адміністративні правопорушення мають уповноважені особи: мер місцевості, голови виборчої комісії; поліційні органи, котрі наглядають за виборами.

У Республіці Білорусь Кодекс про адміністративні правопорушення, як і в Україні, містить лише одну статтю, що складається з однієї частини та визначає відповідальність за порушення виборчих прав громадян. Закон про вибори членів парламенту Болгарії загалом визначає: за будь-які порушення виборчого закону керівник відповідного району визначає штраф.

По-іншому регламентується юридична відповідальність за порушення порядку проведення виборів у Франції. Виборчий кодекс Франції досить детально регламентував заборони та передбачив конкретні санкції щодо кожного етапу виборчого процесу. В цьому нормативно-правовому акті містяться санкції відповідальності адміністративної, і конституційно-правової та кримінальної.

Узявши за основу Кодекс Російської Федерації про адміністративні правопорушення, ЦВК України розробила законопроект, яким пропонувалося Кодекс про адміністративні правопорушення доповнити главою “Адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення”, котра охоплювала би 24 статті. Цей законопроект прийняли заналом 10 січня 2002 р., але 31 січня 2002 р. Президент України не підписав цей закон і повернув Верховній Раді України на повторний розгляд, мотивуючи рішення тим, що цей закон має суттєві недоліки, які перешкоджають його застосуванню та не гарантують захисту прав і свобод людини й громадянина. Народні депутати погодились з пропозиціями Президента України та скасували результати попереднього голосування за цей законопроект.

Судовий захист виборчих прав громадян. Виборче законодавство України передбачає не лише право обирати та бути обраним, а й гарантує захист цього права через введення до правового механізму відповідних засобів насамперед судового захисту. Так, Закони “Про вибори Президента України”, Закон України “Про вибори народних депутатів України”, “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим”, “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” визначають, що кожен громадянин має право оскаржити рішення дільничних виборчих комісій у встановлених цими законами випадках.

Формально-правову регламентацію процедур вирішення спорів, пов’язаних з виборчим правом, здійснено в Цивільному процесуальному кодексі України (ЦПК).

Судовий захист виборчих прав і свобод громадян відбувається у цивільно-правовій формі згідно розділом ІІІ-Б ЦПК “Провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин”. Відповідно до її положення судам України підсудні такі категорії справ: про помилки у списках виборців або списках громадян, котрі мають брати участь у референдумі (глава 30 ЦПК); про відмову в реєстрації кандидата в депутати чи на посаду голови відповідної Ради (глава 30-а); про відмову в реєстрації участі партії (блоку) у виборах Президента України і претендента в кандидати на посаду Президента (глава 30-б). Скасування рішень виборчих комісій про підсумки виборів (референдуму) і визнання їх недійсними передбачають глави 30-а, 30-б, 30-в. Глави 30-в і 30-г ЦПК містять порядок розгляду заяв про скасування рішень і дій окружної та Центральної виборчих комісій(ЦВК) Верховним Судом України.