Як розкривати мислення і розумові сили дітей

Як розкривати мислення і розумові сили дітей

Як розвивати розум учня, поглиблювати його інтелект — на мій погляд, це одна з найгостріших, не досить опрацьованих проблем шкільного виховання взагалі. Дати знання — це лише один бік розумового виховання, і його не можна розглядати без іншого — формування, розвитку розумових сил. Розвиток думки й розумових сил — це розвиток образного й логіко-аналітичного елементів мислення, а також вплив на рухливість розумових процесів — усунення уповільненості мислення. Як показав багаторічний досвід, необхідні спеціальні уроки мислення, їх треба проводити час від часу вже в дошкільний період. З початком занять у І класі уроки мислення стають частиною розумового виховання. Урок мислення — це і живе, безпосереднє сприймання образів, картин, явищ, предметів навколишнього світу, і логічний аналіз, здобування знань, розумові вправи, знаходження причин і наслідків. Якщо ви хочете, щоб навчилися мислити ваші «тугодуми», приведіть їх до такого джерела мислення, яке відкрило б ланцюг явищ, щоб наслідок одного ставав причиною другого. Охоплюючи думкою цей ланцюг, прагнучи втримати в пам’яті кілька фактів, предметів, відношень, дитина з уповільненим розумовим процесом проходить незамінну школу мислення. Справа в тому, що в ланцюзі явищ одне за одним ідуть відкриття, перед дитиною ніби спалахують вогники думки, вони стимулюють рухливість розумових процесів. Запалюється вогник — і дитині хочеться знати більше, хочеться думкою проникати в нові явища. Це бажання і є поштовхом, який прискорює розумові процеси.

Як виховувати пам'ять

Як виховувати пам'ять Виховання пам’яті — також одна з гострих проблем шкільної практики. Мабуть, у кожного з нас опускалися руки перед дитиною з «дірявою» пам’яттю: сьогодні вона запам’ятала, а завтра забула. Поради і рекомендації відносно виховання пам’яті, які я спробую дати, ґрунтуються на емпіричних даних, на досвіді. Чим більше знань, здобутих власними зусиллями, напруженням волі, чим глибше зачепило логічне пізнання емоційну сферу учня, тим міцніша пам’ять, тим у чіткішому порядку, стрункіше укладаються нові знання в свідомості. Перед тим як почати запам’ятовувати, дитина має пройти школу мислення, про яку я говорив. Чим складніші й важчі завдання постають перед пам’яттю, тим кропіткішим має бути виховання мислення, думки, розумових здібностей. Дитині, яка бачить тільки поверхневі, для всіх очевидні ознаки предметів, речей, явищ, яка не зробила жодного «відкриття», проникаючи в їхню глибину, суть, не пережила почуття подиву перед несподіваним взаємозв’язком явищ, цій дитині буде важко запам’ятовувати. Я твердо переконаний, що про виховання пам’яті особливо треба турбуватися тоді, коли дитині ще не надійшов час заучувати, запам’ятовувати ні на уроках, ні вдома. Дошкільні роки і навчання в початковій школі — чудовий час для закладання фундаменту міцної пам’яті. Треба турбуватися про те, щоб важливі істини про явища й закономірності навколишнього світу були засвоєні дітьми без спеціального заучування і запам’ятовування, тобто в процесі безпосередніх спостережень. Кожному з нас, мабуть, доводилося розводити руками перед дивним явищем: дитина в початкових класах навчалася добре, а після початкової школи відразу ж почала вчитися погано. У чому справа, чому так трапляється? Одна з причин — відсутність у початковій школі спеціальної роботи, спрямованої на розвиток мислення, виховання розумових сил, закладання фундаменту запам’ятовування. У початковій школі треба закласти міцний фундамент пам’яті, а ним є знання, набуті, засвоєні дитиною в процесі безпосереднього пізнання навколишнього світу під керівництвом учителя.