Ухилення від призову на строкову військову службу (ст.335 КК). Ухилення від призову за мобілізацію (ст.336 КК).

Додаткова література: див. перелік до теми 5.1

Практичні завдання

1. Порушуючи інструкцію щодо забезпечення дер­жавної таємниці, конструктор заводу Голуб брав документи, що містили секретні відомості, для роботи з ними вдома. Од­ного разу, перебуваючи в стані сп’яніння, він загубив папку з такими документами. Осипова її підібрала і показала своєму чоловікові. Ознайомившись із їх змістом, останній відніс зна­хідку до місцевого управління внутрішніх справ.

Варіант. Осипова була агентом іноземної розвідки і використала документи в своїх розвідницьких цілях.

Вирішіть питання про відповідальність Голуба.

2. Інженер Балтов, вихваляючись перед своїм ко­лишнім шкільним товаришем Димовим успіхами в науці, по­яснив йому принцип роботи і накреслив схему побудови при­ладу, інформація про який була державною таємницею. Відомості невдовзі ви­користала одна з іноземних фірм і це спричинило шкоду ін­тересам України. Виявилось, що Димов був їх агентом. Балтов цього не знав.

Вирішіть питання про відповідальність Балтова та Димова

3. Ящуку двічі вручалася повістки про явку до райвійськкомату для призову на строкову військову службу. Не бажаючи служити, він виїхав до сусідньої області, де був затриманий лише через шість місяців.

Варіант. Не бажаючи служити в армії, Ящук подав підроблений висновок лікаря про наявність у нього психічної хвороби.

Чи підлягає Ящук кримінальній відповідальності ?

Завдання для самостійної роботи

1. Розмежуйте такі склади злочинів (заповніть таблицю):

Семінарське заняття № 21-22 Тема. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян

Мета занять: Закріпити знання про злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, уміти характеризувати їхні основні ознаки та правильно використовувати отримані знання при вирішенні конкретних задач.

Основні кримінально-правові терміни: державні символи, опір, представник влади, працівник правоохоронного органу, член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовець, втручання у діяльність, державний діяч, погроза, насильство, громадський діяч, посягання на життя, заручник, службова особа чи громадянин, який виконує громадський обов’язок, народний депутат, депутат місцевої ради, незаконна винагорода, цивільно-правові зобов’язання, самоправство, штампи, печатки, документи, негласне отримання інформації, лінії зв’язку.

План семінарського заняття

Теоретична частина

1. Загальна характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади. органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

2. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 КК)

3. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 КК).

4. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК).

5. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 КК). Відмінність від злочину передбаченого ст. 189 КК «Вимагання» .

Додаткова література: див. перелік до теми 5.2

Практичні завдання

1. У нічний час із магазину викрадено товари. Наступного дня дільничий інспектор міліції проводив опитування жителів прилеглих до магазину будинків, щоб з’ясувати обставини крадіжки. Коли інспектор зайшов до будинку В., представився та пояснив мету візиту, той, бажаючи перешкодити виконанню службових обов’язків , накинувся на працівника міліції і заподіяв йому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Кваліфікуйте дії В.

2. Рустамов, не маючи квитка, спробував пройти в нічний клуб, але працівник позаштатної служби охорони Попова, який чергував біля входу, не пропустив його. Дочека­вшись закінчення вечора, Рустамов підстеріг Попова, коли той ішов додому і, бажаючи помститися, вда­рив по обличчю, збив на землю, заподіявши тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вирішіть питання про відповідальність Рустамова. Чи зміниться кваліфікація дій Рустамова за умови, що вони були вчинені в той момент, коли Попов не пропускав Рустамова в клуб?

3. Майстер житлово-комунального підприємства Савицький, прибувши за викликом, відмовився ремонтувати пошкоджену в підвалі систему водопостачання коле­ктивного користування в жилому будинку, посилаючись на відсутність труби, кранів та інших матеріалів. Однак після того, як мешканці під'їзду зібрали йому 200 грн., Савицький відремонту­вав водопровід. Крім того, на прохання пенсіонерки Антонової Савицький відремонтував у її квартирі кран та установив раковину, за що вимагав і одержав 50 грн.

Вирішіть питання про відповідальність Савицького.

4. Позняк, з метою крадіжки, проник уночі до мага­зину, але був помічений працівником міліції, який повертався з роботи. Намагаючись уникнути затримання, Позняк кинув в очі працівникові міліції заздалегідь заготовлений тютюновий порошок, що був у нього в кишені, засліпив переслідувача, але втекти не зміг, бо був затриманий працівниками служби охорони.

Варіант. Працівник міліції був не в службовій формі.

Вирішіть питання про відповідальність Позняка.

5. О. та С. ввечері прийшли додому до З. і почали вимагати, щоб останній повернув борг у сумі 15 тис. гривень сестрі О. Строк сплати боргу, згідно до укладеного договору позики, закінчився три місяці тому. З пообіцяв через тиждень повернути борг, але обіцянки не виконанав. О. та С. знову прийшли до З. та побили його, примушуючи виконати свої зобов’язання, тобто повернути борг. З. були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я.

Кваліфікуйте дії О. та С.

Завдання для самостійної роботи

1. Розмежуйте такі склади злочинів (складіть таблицю):

- ст. 354 КК “Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи, організації” – ст. 368 КК “Одержання хабара”

- ст. 354 КК “Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи, організації” – ст. 189 КК “Вимагання”

- ст. 355 КК “Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань” – ст. 189 КК “Вимагання”

2. Проаналізуйте посягання на представників органів державної влади (розділ XV Особливої частини КК) та складіть у зошитах таблицю категорій потерпілих та відповідних суспільно небезпечних діянь. Охарактеризуйте кожного потерпілого та кожне суспільно небезпечне діяння.

3. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочину передбаченого ст.353 КК “Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи”.

Семінарське заняття № 23-24

Тема. Злочини у сфері службової діяльності.

Мета: Поглибити розуміння поняття службової особи, навчитися аналізувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочинів у сфері службової діяльності та застосовувати їх при розв’язанні конкретних задач.

Основні кримінально-правові терміни: службова особа; представник влади; адміністративно-господарські обов’язки; організаційно-розпорядчі обов’язки; зловживання владою або службовим становищем; перевищення влади або службових повноважень; службова недбалість; службове підроблення; істотна шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб; хабар; одержання хабара; вимагання хабара; давання хабара; провокація хабара..

План семінарського заняття

Теоретична частина

1. Загальна характеристика злочинів у сфері службової

діяльності. Поняття службової особи.

2. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК).

3. Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК).

4. Службова недбалість (ст. 367 КК).

5. Поняття, загальна характеристика і види хабарництва .

6. Одержання хабара (ст. 368 КК).

7. Давання хабара (ст. 369 КК).

8. Провокація хабара (ст. 370 КК).

Додаткова література: див. перелік до теми 5.3

Практичні завдання

1. Д., працюючи в управлінні житлового забезпечення міста та використовуючи своє службове становище, одержувала хабарі за сприяння у наданні квартир пільговим категоріям громадян. Від К. вона отримала 10000доларів США, а від С. – 25000 доларів США.

Варіант. Ці гроші Д. одержувала через свою подругу Р.

Кваліфікуйте дії Д. та Р. Як вирішувалося б питання про відповідальність, ко­ли б замість грошей у пакет була повністю покладена так звана "лялька"?

2. Міліціонери П. та Т. отримали по рації наказ прямувати до квартири громадянки А., щоб припинити бійку, яка там виникла (причому один із учасників погрожував ножем). Не бажаючи ризикувати, вони прибули у вказане місце, до якого було 5 хвилин ходу, лише через годину, вважаючи, що конфлікт з часом ущухне. Під час бійки, за пів години до приходу міліціонерів, сталося вбивство.

Дайте кримінально-правову кваліфікацію діяння П. та Т.

3. Через неуважність анестезіолог Руднєв не правильно провів процедуру обезболювання . Це призвело до смерті хворого.

Вирішіть питання про відповідальність Руднєва.

4. По причині порушення громадського порядку Власов та Ігнатенко були доставлені в приміщення опорного пункту міліції. Черговий міліції Кузьменко, з’ясовуючи обставини їх затримання, двічі вдарив Власова, спричинивши йому перелом нижньої щелепи.

Варіант. Від удару Власов упав, ударившись скронею об край стола, що спричинило його смерть.

Дайте кримінально-правову кваліфікацію дій Кузьменка.

5. Д. працюючи в управлінні житлового забезпечення міста та використовуючи своє службове становище, одержувала хабарі за сприяння у наданні квартир пільговим громадянам. Від К. вона отримала 10000доларів США, а від С.- 25000 доларів США.

Кваліфікуйте дії Д.

Завдання для самостійної роботи

1. Розмежуйте такі склади злочинів (складіть таблицю):

- ст. 364 КК “Зловживання владою або службовим становищем” – ст. 365 КК “Перевищення влади або службових повноважень”.

- ст. 364 КК “Зловживання владою або службовим становищем” – ст. 366 КК “Службова недбалість”.

- ст. 368 КК “Одержання хабара” – ст. 354 КК “Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації”.

- ст. 369 КК “Давання хабара” – ст. 370 КК “Провокація хабара”.

- ст. 368 КК “Одержання хабара” – ст. 370 КК “Провокація хабара”.

2. Опрацюйте постанову Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про хабарництво».

Семінарське заняття № 25 Тема. Злочини проти правосуддя

Мета занять: Набути знань про склади злочинів проти правосуддя, їхні об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Здобути навичок правильної кваліфікації цих суспільно небезпечних посягань та відмежування один від одного.

Основні кримінально-правові терміни: правосуддя; незаконне затримання; незаконний привід; незаконний арешт; показання; право на захист; неправосудний вирок; суддя; судовий орган; народний засідатель; присяжний; особа, взяти під захист; судове рішення; потерпілий; свідок; експерт; перекладач; захисник; дані досудового слідства; ухилення від відбування покарання; виправна установа; місце позбавлення волі; спеціалізований лікувальний заклад; приховування злочину.

План семінарського заняття

Теоретична частина

1. Загальна характеристика злочинів проти правосуддя.

2. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 КК).

3. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372 КК).

4. Примушування давати показання (ст. 373 КК).

5. Приховування злочину ( ст. 396 КК).

Додаткова література: див. перелік до теми 5.4

Практичні завдання

1. Савченко став свідком крадіжки з квартири. Злочинця він упізнав – це був його сусід Власов. Про побачене Савченко вирішив мовчати.

Варіант 1. Власов був двоюрідним братом Савченка.

Варіант 2. Савченко порадив Власову сховати частину викраденого у себе вдома, що й було зроблено.

Варіант 3. Переховані речі Савченко по домовленості з Власовим продав, поділившись з ним вирученим від продажу грішми.

Чи є в діях Савченка склад злочину?

2. Суддя Борисенко одержав матеріали по факту дрібного хуліганства, вчиненого Лисенком, з яким перебував у неприязних стосунках. З почуття помсти він виніс постанову про притягнення Лисенка до кримінальної відповідальності. Вироком суду (суддя Власенко, який не знав про стосунки Борисенка та Лисенка) Лисенко за ч.1 ст. 296 КК України був засуджений.

Варіант. Суддя Власенко виправдав Лисенка.

Чи є в діях Борисенка склад злочину?

3. Василь К. був притягнутий до кримінальної відповідальності в якості обвинуваченого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК. Бажаючи допомогти своєму брату уникнути відповідальності за цей злочин, його брат Петро К. прибув на квартиру до свідка Т. і попросив дати «потрібні» для брата Василя показання. Т. погодився і дав на слідстві та в суді такі показання, за що отримав від Петра К. 2000 доларів США.

Кваліфікуйте дії Петра К. і Т.

4. Н. вирішила обмовити К. через те, що той не виконав обіцянки одружитися з нею після інтимних стосунків між ними. На ім’я прокурора вона подала письмову заяву про те, що К її зґвалтував. При цьому вона пред’явила розірвану сукню та демонструвала синці на руках. Зміст заяви вона підтвердила на допитах її як потерпілої.

Чи є в діях Н. склад злочину? Відповідь поясність.

Завдання для самостійної роботи

1. Дайте характеристику складу злочину:

- Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380 КК).

- Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381 КК).

2. Опрацюйте постанову Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 р. «Про незалежність судової влади».

Семінарське заняття № 26

Тема. Злочини проти основ національної безпеки України

Мета занять: Сформувати систему знань про злочини проти основ національної безпеки України, їхні об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Закріпити навички правильного застосування теоретичних положень при розв’язанні конкретних задач.

Основні кримінально-правові терміни: конституційний лад, державна влада, насильницька зміна чи повалення, публічні заклики, розповсюдження матеріалів із закликами; посягання на територіальну цілісність і недоторканість, державна зрада, воєнний стан, збройний конфлікт, шпигунство, підривна діяльність, диверсія, відомості, що становлять державну таємницю.

План семінарського заняття

Теоретична частина

1. Державна зрада (ст. 111 КК).

2. Шпигунство як спосіб державної зради і як самостійний склад злочину (ст.114 КК).

3. Диверсія (ст.113 КК)

Додаткова література: див. перелік до теми 6.1

Практичні завдання

1. Громадянин України Савченко отримав від представника іноземної держави Джексона завдання, згідно з яким він мав дістати відомості про розташування стратегіч­них військ Збройних сил України і передати їх кур’єру. За ви­конання цього завдання Савченку пообіцяли винагороду. Савченко почав стежити за своїм товаришем, що мав доступ до цих відомостей. Однак потім злякався майбутньої відповідальності й повідомив органи державної влади про свій зв’язок з представником іноземної держави.

Варіант 1. Савченко громадян США, діяв на території України і звернувся до органів Служби безпеки України.

Варіант 2. Савченко одержував відомості від своєї дочки Катерини - дружини офіцера Збройних сил України Вовнянко, який інколи розповідав своїй дружині різні секретні відомості, приносив додому доку­менти, що містили державну таємницю і дружині вдавалося фотографувати їх. За "допомогу" Савченко ділився з дочкою ви­нагородою, яку одержував від Джексона.

Вирішіть питання про відповідальність Джексона, Савченка, Катерини, Вовнянко.

2. Робітники метрополітену під час огляду потяга знайшли в одному із вагонів залишену сумку. Коли вони спробував її відкрити пролунав вибух, від якого робітники загинув на місці події. В результаті розслі­дування було встановлено, що вибуховий пристрій залишив Зайцев, при цьому поставив годинниковий механізм та­ким чином, щоб вибух стався під час руху потяга з пасажира­ми, але в ньому щось не спрацювало. Таким чином Зайцев прагнув ослабити державу шляхом дестабілізації ситуації на­передодні виборів народних депутатів України.

Варіант. Вибуховий пристрій було вивезено за ме­жі міста та знешкоджено.

Вирішіть питання про відповідальність Зайцева.

3. Айвазов по домовленості з представником зарубіжної військової частини вербував на території України добровольців для участі у збройних конфліктів. Для цього він одержав значну суму грошей. Очолювана ним група у складі 10 громадян України нелегально перетнула державний кордон України, отримала зброю і приймала участь у збройних конфліктів на території іноземної держави.

Дайте кваліфікацію дій кожного учасника цієї групи та дій іноземного представника.

4. Уявімо, що А. з метою спричинити міжнародні ускладнення в м. Ен з мисливської рушниці стріляв в посла суміжної з Україною держави, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження.

Варіант 1. Потерпілий був убитий.

Варіант 2. Потерпілий був убитий на замовлення представника іноземної розвідки М.

Варіант 3. З метою заволодіння цінними речами потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Дайте кримінально-правову оцінку цих ситуацій.

Завдання для самостійної роботи

1. Дайте характеристику складу злочину:

- Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст.109 КК).

- Посягання на територіальну цілісність і недоторканість України (ст.110 КК).

- Посягання на державного чи громадського діяча (ст. 112 КК).

2. Розмежуйте такі склади злочинів (заповніть таблицю):

- ст. 441 КК “Екоцид ” – ст. 246 КК “Незаконна порубка лісу”

- ст. 442 “Геноцид”- ст. 161 КК “Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії”

- ст. 443 КК “Посягання на життя представника іноземної держави” - ст. 112 КК “Посягання на життя державного чи громадського діяча”.

Організація контролю знань студентів

Оцінювання знань студентів з кримінального права здійснюється на основі результатів роботи на семінарських заняттях, проведення трьох модульних та двох підсумково модульних контролів, складання екзамену.

Семінарські заняття є важливою складовою вивчення кримінального права (Особлива частина). Вони мають на меті:

• поглиблення знань з цієї навчальної дисципліни;

• оволодіння умінням користуватися текстом КК України, нормативно-правовими актами інших галузей права, актами офіційного тлумачення КК та постановами Пленуму Верховного Суду України з питань застосування законодавства;

• вироблення навичок застосування кримінально-правових норм до конкретних життєвих ситуацій та вміння правильної кваліфікації злочинів.

Специфіка, вивчення Особливої частини кримінального права України, її обширність та багатогранність зумовили структуру планів семінарських занять до кожної з тем. Вони складаються з:

1) питань для вивчення (теоретична частина заняття);

2) практичних завдань (практична частина заняття);

3) завдань для самостійної роботи.

Завдання до семінарських занять спрямовані на детальне вивчення тексту КК, ознайомлення з позицією судово-слідчої практики з певних питань, з’ясування теоретичних підходів до вирішення певних дискусійних положень, аналіз спірних позицій, викладених у літературі.

При підготовці до семінарських занять обов’язковим є вивчення:

• підручників з кримінального права;

• спеціальної літератури, яка наводиться до кожної теми;

• чинного законодавства України;

• опублікованих вироків Верховного Суду України;

• постанов Пленуму Верховного Суду України;

• рішень Конституційного Суду України з питань офіційного тлумачення норм КК України.

Контроль знань на семінарських заняттях проводиться у формі:

- заслуховування й обговорення усних відповідей студентів;

- тестового опитування;

- перевірка написання «Словника кримінально-правових

термінів»;

- написання диктанту визначень кримінально-правових

термінів;

- розв’язування практичних завдань.

Для правильної побудови та повноти усної відповіді на запитання слід, передусім, використовуючи навчальну програму, опрацювати лекційний матеріал, запропоновану літературу, положення чинного законодавства, судову та слідчу практику. Викладати матеріал потрібно суттєво, логічно та послідовно.

При юридичному аналізі складу злочину потрібно дотримуватись наступної схеми:

1. Визначити об’єкт складу злочину та предмет злочину (за наявності).

2. Дати хатактеристику об’єктивної сторони складу злочину:

- діяння (дія чи бездіяльність),

- злочинні наслідки,

- причиновий зв’язок між дією чи бездіяльністю та

злочинними наслідками,

- спосіб, місце, час, знаряддя, засоби й обставини вчинення

злочину .

3. Визначити момент закінчення злочину, який аналізуєть-

ся та вказати на вид складу злочину: матеріальний, формаль-ний, усічений.

4. Дати характеристику суб’єкта складу злочину.

5. Дати характеристику суб’єктивної сторони складу злочи-ну:

- визначити форму вини,

- мотив злочину,

- мета злочину,

- емоційний стан.

6. Назвати кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки складу злочину, який розглядається.

7. Вказати ознаки, які відрізняють злочин, який аналізується від суміжних злочинів.

8. Навести приклади особливостей кваліфікації злочину.

Усна відповідь на семінарському занятті оцінюється в межах від 1 до 3-х балів.

Тестове завдання складається з 10 питань, які із запропонованих відповідей мають тільки одну правильну (Див.: Приклад 1). Система оцінювання тестового опитування складається:

Одним з варіантів перевірки вивченого матеріалу є написання диктанту визначень кримінально-правових термінів. Чітке та правильне написання одного визначення оцінюється в 1 бал.

Написанню юридичного диктанту допоможе ведення Словника кримінально-правових термінів, який повинен складатися в окремому зошиті в тематичному або в алфавітному порядку за вибором студента. Перелік основних кримінально-правових термінів надається окремо до кожного семінарського заняття.

Важливим при вивченні кримінального права є вміння застосувати знання теоретичного матеріалу, кримінального законодавства при вирішенні кримінальної ситуації.

Основними цілями розв’язання практичних задач є :

• набуття та закріплення навичок самостійної роботи з норма-

тивним матеріалом кримінально-правового характеру;

- вироблення вміння давати власну кримінально-правову оцінку конкретних життєвих ситуацій;

- досягнення належного рівня обґрунтування власної кримінально-правової кваліфікації фактичних обставин.

При розв’язанні практичних задач слід дотримуватися такої послідовності (Див.:Приклад 2):

1. Визначити місце злочину в системі Особливої частини КК. Тобто, відшукати норму, за якою, на його думку, буде кваліфікуватися діяння, описане у фабулі задачі. Наприклад, умисне вбивство передбачене розд. ІІ Особливої частини КК «Злочини проти життя та здоров’я особи» (ст. 115 КК України).

2. Якщо диспозиція відповідної статті Особливої частини КК є описовою, тобто містить визначення поняття злочину, необхідно знати це визначення та розкрити його зміст. Наприклад, вбивство – це умисне або через необережність протиправне заподіяння смерті іншій людині.

3. Дати кваліфікацію діяння та провести юридичний аналіз складу злочину за такою схемою:

- об’єкт злочину;

- предмет злочину (за наявності);

- об’єктивна сторона складу злочину;

- вказати на момент закінчення злочину та визначити вид

склад злочину: матеріальний, формальний, усічений;

- суб’єкт злочину;

- суб’єктивна сторона.

4. З’ясувати зміст кваліфікуючих ознак злочину, який розглядається. Наприклад, при умисному вбивстві: з корисливих мотивів або за попередньою змовою групою осіб та інше. За наявності визначити обставини, які пом’якшують або обтяжують покарання.

5. Відмежувати злочин, який розглядається від суміжних злочинів. Наприклад, умисне вбивство від вбивства через необережність та умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст. 121 КК).

При вирішенні практичних задач обов’язковим є посилання на постанови Пленуму Верховного Суду України.

В ході семінарського заняття викладач може змінювати умови задачі і розглядати її в кількох варіантах.

Правильне, повне, послідовне, логічне розв’язування задачі оцінюється в межах від 1 до 3 балів.

Розв’язки задач повинні обов’язково бути виконані письмово в окремому зошиті. Відсутність письмових відповідей дає право викладачу поставити негативну оцінку з подальшим відпрацюванням заняття.

Студенти, які пропустили семінарське заняття з будь-яких причин (хвороба, тощо) або отримали незадовільну оцінку, повинні відпрацювати його у викладача, який проводив заняття. При цьому студент повинен:

• підготувати усні відповіді на питання теоретичної частини заняття,

• подати викладачу розгорнуті письмові рішення всіх запланованих програмою завданнь;

• виконати інші завдання, які були запропоновані для нього особисто викладачем (конспектування теоретичних джерел, узагальнення матеріалів практики, письмовий реферат тощо).

За один раз можна відпрацювати лише одне семінарське заняття.

Форми модульного та підсумкового модульного контролю

Робочою програмою навчальної дисципліни «Кримінальне право (особлива частини)» передбачається проведення модульного, поточного та підсумкового контролів (в V-му та VІ-му семестрах).

Модульний контроль оцінюється в межах від 1 до 6 балів і представляє собою написання письмової роботи, яка складається з двох частин (Див.: Приклад 3):

І. Дати характеристику складу злочину (оцін. від 1 до 3 бал.)

ІІ. Розв’язати задачу (оцінюється від 1 до 3 балів).

Підсумковий модульний контроль оцінюється в межах від 1 до 15 балів, представляє собою написання письмової роботи і складається з трьох частин (Див.: Приклад 4):

І. Написання визначень двох юридичних термінів (кожне

правильне визначення оцінюється в 1 бал).

ІІ. Відповідь на теоретичне питання (оцін. від 1 до 5 балів).

ІІІ. Тестове опитування. Тест складається з 10 питань і оцінюється

за системою:

Кількість правильних відповідей	Кількість балів
10 – 9	3
8 – 7	2
6 – 5	1
4 – 0	0

ІV. Розв’язування практичної задачі (оцінюється від 1 до 5-ти

балів).

С А М О С Т І Й Н А Р О Б О Т А С Т У Д Е Н Т І В

Для поглибленого вивчення Особливої частини кримінального права студенти повинні знати теоретичні концепції, дискусійні положення, формувати навички критичного аналізу проблемних питань та вмілого викладення своїх думок. У зв'язку з цим при підготовці до заняття необхідно вивчати додаткову літературу, яка запропонована в планах практичних занять. Теоретичний матеріал необхідно пов’язувати з правоохоронною діяльністю орга­нів внутрішніх справ, слідчою та судовою практикою.

Згідно з тематичним планом певний обсяг матеріалу студенти повинні опрацювати самостійно.

Самостійна робота – вид позаурочної роботи студента навчального характеру, яка спрямована на вивчення програмного матеріалу навчального курсу.

Під час цієї роботи студент повинен самостійно опрацювати конспект лекцій, літературу, нормативні акти, судову практику до тем, що виносяться на практичні заняття.

Формами самостійної роботи є:

• виконання домашніх завдань;

• доопрацювання матеріалів лекції;

• робота в інформаційних мережах;

• опрацювання додаткової літератури;

• складання конспектів тем, що виносяться для самостійного вивчення;

• складання порівняльних таблиць суміжних складів злочинів.

І Н Д И В І Д У А Л Ь Н А Р О Б О Т А С Т У Д Е Н Т І В

Однією з важливіших складових частин навчального процесу є індивідуальна робота студента, виконання якої сприяє більш глибокому засвоєнню інститутів Особливої частини кримінального права, самостійному, логічно витриманому викладенню думки, аргументованим висновкам, правильному застосуванню відповідних кримінально-правових норм.

Індивідуальне завдання виконується одне в семестр і покладає на студента обов’язок з перших днів занять відмовитись від поверхневого засвоєння кримінально-правових інститутів, категорій і понять.

Індивідуальна робота з Особливої частини кримінального права включає:

• написання рефератів, доповідей, наукових статей, тез наукових праць;

• участь у студентських олімпіадах, науково-практичних конференціях, круглих столах;

• анотації прочитаної додаткової літератури з курсу;

• узагальнення судової практики;

• видання стінгазет юридичного характеру;

• складання юридичних (кримінально-правових) кросвордів;

• та інші форми роботи .

Вибір студентом видів індивідуальної роботи здійснюється за власними інтересами та узгоджується з викладачем.

Наприклад, для підготовки виступу студент повинен з переліку запропонованих тем обрати тему дослідження або запропонувати свою цікаву та пізнавальну інформацію. Успішному виконанню роботи передує вивчення відповідних положень кримінального закону, учбового матеріалу, матеріалів судової та слідчої практики.

Виступ можна додатково доповнити таблицями, схемами, якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи.

Обов’язковою умовою індивідуального завдання є аудиторна презентація роботи студента: наприклад, виступ на семінарському занятті, участь в конференціях або круглих столах тощо.

Виконання індивідуального завдання оцінюється від 1 до 7 балів

Перелік тем рефератів для індивідуальної роботи

1. Завдання кримінального права в посиленні боротьби із злочинністю.

2. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації

3. Значення роз’яснень Пленуму Верховного Суду України при

кваліфікації злочинів.

4. Трансплантологія - правові аспекти та проблеми кваліфікації.

5. Проблеми кваліфікації умисного вбивства, вчиненого на

замовлення.

6. Торгівля людьми: проблеми правового визначення поняття

7. Відмежування торгівлі людьми або іншої незаконної угоди

щодо передачі людини від суміжних злочинів.

8. Аналіз динаміки зґвалтувань на території України.

9. Відповідальність за статеві злочини та інші сексуальні зловжи-

вання щодо малолітніх і неповнолітніх.

10. Кримінально-правова охорона виборчих прав громадян за

новим КК України.

11. Охорона інтелектуальної власності в новому Кримінальному

кодексі України.

12. Визначення вартості викраденого майна при кваліфікації злочинів проти власності.

13. “Значна шкода” як оціночне поняття у складах злочинів проти індивідуальної власності громадян.

14. Фіктивне підприємництво: проблеми кваліфікації та вдосконалення законодавства.

15. Відповідальність за ухилення від сплати податків: законодавство, практика застосування і напрями вдосконалення.

16. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства.

17. Тероризм – як явище і як склад злочину.

18. Кримінально-правове визначення поняття бандитизму.

19. Кримінально- правова охорона трудових прав.

20. Кримінально-правове поняття транспортного засобу.

21. Поняття та зміст ознак державної таємниці. Відмінність від комерційної таємниці.

22. Мета в злочинах проти правоохоронної діяльності.

23. Відмежування заподіяння тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу від суміжних посягань.

24. Особливості суб’єкта у злочинах проти правоохоронної діяльності.

25. Поняття “службова особа”. Співвідношення з поняттям “посадова особа”.

26. Способи зловживання владою або службовим становищем.

27. Мотиви зловживання владою або службовим становищем.

28. Посередництво у хабарництві – кримінально-правова характеристика.

29. Критерії встановлення розміру хабара.

30. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії.

31. Кримінальна відповідальність за нестатутні взаємовідносини.

33. Співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права у сфері боротьби з тероризмом.

34. Конкуренція норм Особливої частини кримінального права.

35. Способи перешкодження здійснення виборчого права чи роботі виборчої комісії.

36. Значення кримінального права в боротьбі з корупцією і організованою злочинністю.

37. Суспільно небезпечні наслідки приховування банкрутства. Поняття фінансової неспроможності.

38. Військові і посадові злочини.

39. Відмінність злочинів проти безпеки виробництва від пору-шення правил охорони праці.

40. Поняття міжнародного кримінального права.

Система оцінювання курсових робіт

Навчальним планом юридичного факультету передбачено написання курсових робіт по Кримінальному праву України.

Головною метою написання курсових робіт є поглиблене вивчення студентами окремих питань курсу кримінального права, оволодіння навичками самостійної роботи з теоре-тичними науковими джерелами і законодавчими актами, матеріалами правозастосовчої, перш за все судової практики.

Якість написання курсової роботи у більшості залежить від правильного своєчасного вибору теми курсової роботи. Тому, перш за все, студент повинен:

1. Ознайомитись з тематикою курсових робіт, яка затверджена кафедрою загальноюридичних та кримінально-правових дисциплін.

2. Написати заяву про обрання теми роботи і призначення наукового керівника.

3. Затвердити план роботи з науковим керівником.

4. Виконати роботу відповідно до встановлених вимог.

5. У встановлені строки здати на кафедру.

6. Підготуватись та захистити курсову роботу.

Не допускається : довільна структура роботи, самовільна зміна теми без відома наукового керівника.

Кожна тема курсової роботи досліджується виключно одним студентом.

Курсові роботи оцінюються за 65-бальною системою та шкалою ECTS, враховуючи такі критерії:

Перелік тем курсових робіт з навчальної дисципліни «кримінальне право»

1. Кримінальне право як засіб охорони соціальних цінностей і встановленого в суспільстві правопорядку.

2. Витоки та формування кримінального законодавства України.

3. Принципи чинності законів про кримінальну відповідальність.

4. Кримінальна відповідальність та її підстави.

5. Поняття злочину в чинному Кримінальному кодексі України.

6. Поняття й види стадій вчинення злочину за чинним законодавством.

7. Співвідношення понять злочину і складу злочину у кримінальному праві.

8. Значення об‘єкта злочину в структурі елементів його складу для характеристики суспільної небезпеки злочину і його кваліфікації.

9. Значення об‘єктивної сторони для оцінки суспільної небезпеки злочину.

10. Поняття суб‘єкта злочину в кримінальному праві.

11. Поняття суб‘єктивної сторони злочину та її значення.

12. Поняття і значення співучасті у злочині, її об‘єктивні та суб‘єктивні ознаки.

13. Особливості кримінальної відповідальності співучасників вчинення злочину.

14. Соціальна та юридична характеристика множини злочинів та її значення.

15. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.

16. Поняття та правові підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності.

17. Поняття та види покарань за кримінальним правом.

18. Порядок призначення покарання за кримінальним законодавством України.

19. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування за кримінальним правом України.

20. Поняття та кримінально-правове значення судимості.

21. Поняття та підстави застосування примусових заходів медичного характеру.

22. Особливості кримінальної відповідальності за Кримінальним кодексом України стосовно неповнолітніх.

23. Поняття, значення і система Особливої частини Кримінального права України.

24. Кваліфікація злочинів: вимоги до кваліфікації та її процес.

25. Захист основ національної безпеки України кримінальним законодавством як гарант захищеності державних інтересів.

26. Охорона кримінальним законодавством життя та здоров‘я особи від кримінальних посягань.

27. Поняття та види злочинів, які посягають на життя особи.

28. Поняття та види злочинів, які посягають на здоров‘я особи.

29. Загальна характеристика та види злочинів проти волі, честі, гідності особи.

30. Сутність та наслідки заподіяння шкоди при вчиненні злочинів, які спрямовані на статеву свободу та недоторканість особи.

31. Загальна характеристика та види злочинів проти виборчих, трудових та інших прав громадян.

32. Захист права власності кримінальним законодавством України.

33. Крадіжка і грабіж: кримінально-правова характеристика і розмежування.

34. Розбій і вимагання: кримінально-правова характеристика і відмежування.

35. Поняття, система та види злочинів у сфері господарської діяльності.

36. Кримінально-правова характеристика контрабанди.

37. Поняття та загальна характеристика злочинів проти довкілля.

38. Суспільна небезпечність злочинів проти громадської безпеки.

39. Злочини, предметом яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини: кримінально-правова характеристика.

40. Кримінально-правова охорона безпечних умов виробництва як реалізація конституційних гарантій права громадян на належні умови праці.

41. Поняття та загальна характеристика злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

42. Поняття та загальна характеристика злочинів проти громадського порядку та моральності.

43. Злочини, що загрожують нормальному духовному і фізичному розвитку неповнолітніх.

44. Поняття, система та види злочинів у сфері наркотичних засобів, психотропних речовин, та інші злочини проти здоров‘я населення.

45. Поняття, система та види злочинів проти авторитету органів державної влади.

46. Особливості вчинення комп‘ютерних злочинів.

47. Хабарництво: кримінально-правова характеристика.

48. Поняття, система та види злочинів проти правосуддя.

49. Поняття, система та види військових злочинів.

50. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Перелік питань на екзамен з дисципліни „кримінальне право (особлива частина)”

1. Державна зрада (ст. 111 КК). Відмінність державної зради від шпигунства (ст. 114 КК).

2. Диверсія (ст. 113 КК).

3. Просте умисне вбивство (ч.1 ст. 115 КК).

4. Кваліфіковані вбивства (ч.2 ст.115 КК).

5. Привілейовані вбивства (ст. 116-118 КК).

6. Вбивство через необережність (ст. 119 КК).

7. Тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК).

8. Середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК). Відмінність від легкого тілесного ушкодження (ст. 125 КК).

9. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК).

10. Залишення в небезпеці (ст. 135 КК). Відмежування від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136 КК).

11. Ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 КК).

12. Захоплення заручників (ст. 147 КК). Розмежування із незаконним позбавленням волі або викраденням людини (ст. 146 КК).

13. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 КК).

14. Експлуатація дітей (ст. 150 КК).

15. Зґвалтування (ст. 152 КК). Розмежування із статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 КК).

16. Розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК).

17. Порушення таємниці голосування (ст. 159 КК)

18. Порушення недоторканості житла (ст. 162 КК).

19. Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК). Відмінність від грубого порушення угоди про працю (ст. 173 КК).

20. Крадіжка (ст. 185 КК). Поняття проникнення у житло, інше приміщення або сховище при вчиненні крадіжки.

21. Грабіж (ст. 186 КК). Поняття насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров‘я потерпілого.

22. Розбій (ст. 187 КК). Поняття насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу.

23. Вимагання (ст. 189 КК). Відмінність вимагання від розбою.

24. Шахрайство (ст. 190 КК).

25. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК). Відмінність від заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192 КК).

26. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК).

27. Контрабанда (ст. 201 КК).

28. Фіктивне підприємництво (ст. 205 КК).

29. Обман покупців та замовників (ст. 225 КК).

30. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов‘язкових платежів (ст. 212 КК).

31. Незаконне полювання (ст. 248 КК).

32. Бандитизм (ст. 257 КК). Відмежування від створення злочинної організації (ст. 255 КК).

33. Терористичний акт (ст. 258 КК).

34. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК). Відмінність від недбалого зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК).

35. Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК).

36. Порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК).

37. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК).

38. Групове порушення громадського порядку (ст. 293 КК). Відмінність від масових заворушень (ст. 294 КК).

39. Хуліганство (ст. 296 КК). Поняття особливої зухвалості та виняткового цинізму, як обов‘язкових ознак хуліганства.

40. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК).

41. Сутенерство чи втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 КК).

42. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК).

43. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК). Відмежування від незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (ст. 309 КК).

44. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 310 КК).

45. Незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 314 КК).

46. Розголошення державної таємниці (ст. 328 КК).

47. Ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК).

48. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 КК).

49. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК).

50. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових обов‘язків (ст. 355 КК).

51. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК).

52. Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК).

53. Одержання хабара (ст. 368 КК).

54. Давання хабара (ст. 369 КК). Відмінність від провокації хабара (ст. 370 КК).

55. Невиконання судового рішення (ст. 382 КК).

56. Приховування злочину (ст. 396 КК).

57. Непокора (ст. 402 КК).

58. Дезертирство (ст. 408 КК).

59. Геноцид (ст. 442 КК).

60. Піратство (ст. 446 КК).

Д О Д А Т О К

ПРИКЛАД 1

Тестове опитування

1. Об’єктом вбивства є:

А) Життя та здоров’я іншої людини.

Б) Життя іншої людини.

В) Здоров’я іншої особи.

2. Вбивство вважається закінченим:

А) з моменту настання смерті.

Б) з моменту нанесення смертельного поранення.

В) з моменту виникнення умислу та підготовки до

вбивства.

П Р И К Л А Д 2

Розв’язування практичного завдання

Завдання. В стані алкогольного сп’яніння Г. вчинив вдома бійку та умисно заподіяв своїй дружині тяжкі тілесні ушкодження.

Дати кримінально-правову характеристику дії Г.

Рішення.

1. Дії Г. слід кваліфікуються за п. 13 ч. 1 ст. 67, ч.1 ст. 121 КК.

2. Тілесне ушкодження – це протиправне заподіяння шкоди здоров’ю іншої особи, що виражається в порушенні анатомічної цілісності чи фізіологічної функції органів і тканин тіла людини.

За ступенем тяжкості тілесні ушкодження в КК класифікуються на три види: тяжкі, середньої тяжкості та легкі. Судово-медичне визначення визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень здійснюється на основі «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6 та зареєстровані в МЮ 26 липня 1995 р. за № 255/79 (далі – Правила).

Відповідно до п. 2.1 Правил та ст. 121 КК, тяжке тілесне ушкодження - це тілесне ушкодження:

- небезпечне для життя в момент заподіяння;

чи таке, що спричинило:

• втрату будь-якого органу або його функцій;

• психічну хворобу;

• або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою

працездатності не менш як на одну третину;

• переривання вагітності;

- непоправне знівечення обличчя.

3. Родовим і безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 121 КК, є здоров’я особи (а саме, дружини Г.).

З об’єктивної сторони тяжке тілесне ушкодження характеризується:

- заподіянням тілесних ушкоджень дією або бездіяльністю у вигляді посягання на здоров’я іншої людини;

- наслідками у вигляді спричинення тілесних ушкоджень;

- причинним зв’язком між вказаними діяннями та наслідками.

За умовою задачі Г., застосувавши фізичний вплив, а саме - нанесення ударів під час бійки, заподіяв тяжкі тілесні ушкодження своїй дружині.

Даний злочин вважається закінченим з моменту настання злочинного наслідку у вигляді шкоди здоров’ю людини.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.

З умови задачі Г. – є суб’єктом злочину.

Суб’єктивна сторона складу злочину виражається в умисній формі вини.

З умови задачі Г. умисно заподіяв тілесні ушкодження дружині.

Мотив та мета заподіяння тілесного ушкодження в даній ситуації на кваліфікацію не впливають. На кваліфікацію вони впливають тільки при кваліфікації за ч.2 ст. 121 КК – тобто були нанесені з метою залякування потерпілого.

4. Кваліфікуючими ознаками злочину ( ч. 2 ст. 121 КК) є вчинення його:

- у спосіб, який характеризується особливим мученням (його заподіяння супроводжувалось особливим фізичним або моральним стражданням чи особливим (нестерпним) болем для потерпілого);

- групою осіб;

- для залякування потерпілого чи інших осіб;

- на замовлення;

- спричинення смерті потерпілого.

Названі кваліфікуючі ознаки не вказані в умові нашої задачі, тому виключають кваліфікацію злочинних дій Г. за ч. 2 ст. 121 КК.

Обставиною, яка обтяжує покарання в даному випадку є – вчинення злочину Г. в стані алкогольного сп’яніння (п. 13 ч. 1 ст. 67 КК).

5. Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст. 121 КК) потрібно відмежовувати від умисного вбивства (ст. 115 КК).

П Р И К Л А Д 3

Модульний контроль

І. Дайте відповідь на теоретичне питання:

Крадіжка (ст. 185 КК) – характеристика складу злочину.

ІІ. Розв’яжіть практичне завдання (Див.: Приклад 2).

П Р И К Л А Д 4

Підсумковий модульний контроль

І. Сформулюйте визначення наступних кримінально-право-вих термінів:

1. Вбивство.

2. Крадіжка.

ІІ. Дайте відповідь на теоретичне питання:

Згвалтування (ст. 152 КК) – характеристика складу злочину.

ІІІ. Виконайте тестове завдання (Див.: Приклад 1).

VІ. Розв’яжіть практичне завдання (Див.: Приклад 2).

Перелік рекомендованих джерел і літератури

1. Конституція України //Відомості Верховної Ради. – 1996 / - № 30. – Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2008.

3. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / За ред. М. І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер; 2006.

4. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / За ред. М. І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер; 2006.

5. Сучасне кримінальне право. Курс Лекцій А.В. Савченко, В.В. Кузнєцов, О.Ф. Шанько; Київ, 2005.

6. Кримінальне право України: Загальна частина – Підручник / Ю. В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько, За ред. М.І.

Мельника, В.А. Климента .- К . Юридична думка , 2004.

7. Кримінальне право. Особлива частина : Підручник / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, М.В. Володько; За ред. М.І. Мельника, В.А. Климента. – К.: Юридична думка, 2004.

7. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Атіка, 2002 р.

8. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації . – К.: Атіка, 1999.

9. Практика судів України у кримінальних справах. 1993 -1995. – К.: Юрінком, 1996.

10. Програма навчальної дисципліни «Кримінальне право України» для вищих навчальних закладів за спеціальністю «Правознавство».- Х. Нац. юрид. академія України, 2002.

11. Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові документи та судово-слідча практика: Хрестоматія / Упоряд. А.В. Савченко та ін.; За заг. ред. В.В. Кузнєцова. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005.

12. Кримінальне право України: Практикум: Навчальний посібник /Андрушко П.П., Шапченко С.Д. та ін.: За ред.. Яценка С.С. – 2-е вид., перер. та допов. ; К.: Юркінкорм Інтер, 2004 . – 592 с.

13. Кримінальне право України. Теоретичний курс і практикум: Посібник для підготовки до державних іспитів / В.В. Кузнецов, А.В. Савченко, В.С. Плугатир; За заг. ред. В.Я. Горбачевського. – К.: Вид. Паливода А.В., 2005.

14. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004). – Офіційне видання / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К., 2004.

15. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2-е вид., змін і доп.). – К .: Видавничий дім «Скіф», 2007. – 492 с. (серія «Кодекси і закони України»)

16. Практика судів України з кримінальних справ (2001-2005) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2005. – № 11.

17. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка.- К.: Атіка, 2004.

18. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. - 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С.Яценко. – К.: А. С. К., 2005.

19. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Ін Юре, 2006.

20. Науково-практичний коментар до Кримінального кодек­су України / Під заг. ред. М.О.Потебенька, В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2001.

21. Егоров В.С. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М., 2002.

22. Усатий Г. О. Кримінально-правовий компроміс- Монографія.- К., 2001.

23. Кримінальне право України (повний курс у схемах та таблицях): Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005.

24. Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики: Збірник наукових праць. – К., 1994.

25. Кузнецов В.В., Савченко А.В. Кримінальне право України:питання для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів: Навчальний посібник / За заг. Редакцією О.М. Джужі. – К.: КНТ, 2007. – 504 с.

26. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: ЮРИСТЬ, 2001.

27. Шульга А.М., Павликівський В.І. Кримінальне право України : основні питання та відповіді. – Х.: ПП «Берека-Нова», 2008. – 304 с.

28. Біленчук П.Д. Кримінальне право України: Навчальний посібник.: Альбом схем. – К.: «Олан», 2003.- 403 с.

29. Тітов М.М., Лях А.О. Кримінальне право.:Навчальний посібник для дистанційного навчання.- К.: Університет «Україна», 2005 . – 544с.

30. Горбачов О.В. Кримінальний кодекс України – структурно-логічні схеми.За редакцією В.Т. Маляренка. – К.:Видавнича компанія «Воля», 2004.- 508 с.

Перелік додаткових джерел і літератури До теми 1.1. Загальна характеристика Особливої частини кримінального права України. Наукові основи кваліфікації злочинів.

1. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. 2-е изд., доп. - К.: Политиздат Украины. - 1985.

2. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. - М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001.

3. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. - К.: Атіка. - 1999.

4. Навроцький В.О. Проблеми кваліфікації злочинів: Конспект лекцій. - Львів: Львівський держ. ун-т. - 1993.

5. Тарарухин С.А. Понятие и значение квалификации преступлений: Учебное пособие. - К.: КВШ МВД СССР. - 1990.

6. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. -К.: Юринком -1995.

До теми 2.1. Злочини проти життя та здоров’я особи

1. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности.– К., 1997.

2. Джужа О.М. Удосконалення кримінального законодавства про відповідальність за поширення СНІДу //Удосконалення кримінального законодавства України. - К., 1996.

3. Коробцова Н. Тілесна недоторканість людини та правові аспекти трансплантації органів і тканин // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999.– № 7.

4. Мамчур В.М. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Київ. Нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2002. – 20 с.

5. Мельник М., Хавронюк М. Вбивство на замовлення: деякі аспекти кримінологічної характеристики та проблеми кваліфікації // Право України. – 1997.– №7. – С. 45.

6. Мислива О.О. Про деякі проблеми криміналізації діянь у сфері трансплантології //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Спецвипуск. – С. 35-40.

7. Пилипчук П., Мельник М. Проблеми кваліфікації умисного вбивства, вчиненого на замовлення //Право України. – 1999. – №2. – С. 31-35.

Закони України, підзаконні нормативно-правові акти

1. «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від

19.11.1992 р. // ВВР.- 1993. - № 4.

2. Закон України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення» від 12 грудня 1991 р. // ВВР.- 1998. - №35.

3. Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 р. //ВВР. - 1999. - № 41.

4. Закон України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 р. із змінами, внесеними 14.01.99р. (ВВР.- 1999 - № 9-10), 07.12.2000 р. (ВВР, 2001, № 2-3)

5. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі мозку, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25 вересня 2000 р. № 226

6. Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності. Затверджений постановою КМ № 221 від 4 квітня 1995 р.

7. Правила проведення судово–медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово–медичної експертизи, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. № 6 і зареєстровані Міністерством юстиції України 26 липня 1995 р. за № 253/789 // Видання МОЗ України. – 1995.

8. Правила медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, обліку ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та медичного нагляду за ними. Затверджених постановою КМ від 18 грудня 1998р.

9. Правила судово–медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. за № 255/ 791.– Юридичний вісник України. – 1995.– 31 жовтня – 7 листопада.

10. Про порядок штучного переривання вагітності від 12 до 28 тижнів: постанова КМ України від 12 листопада 1993 р. //ЗП України. – 1994. - №4. – Ст. 75

11. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» № 1 від 6.04.2002р.

12. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров’я людини» № 2 від 7.02.2003р.

До теми 2.2. Злочини проти волі, честі та гідності особи

1. Акімов М. Кримінальна відповідальність за захоплення заручників //Право України. – 2002. – №3. – С. 150-154.

2. Аніщук Н. До проблеми работоргівлі жінками //Право України. – 2002. – №9. С. 99-101.

3. Володіна О.О. Вчинення діяння щодо малолітнього як кваліфікуюча ознака викрадення людини //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2002. – Вип. 19. – С. 42-46.

4. Денисов С.Т., Сердюк П.П. Торгівля людьми: проблеми правового визначення поняття //Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип 2 (2). – С. 126-134.

5. Злочини проти особистої волі людини. Збірник матеріалів міжнародного науково-практичного семінару (Харків, 19-20 вересня 2000 р.) / [редкол.: Сташис В.В. (гол. ред.актор) та інші]. – Харків: ПФ “Книжкове видавництво” “Лествиця Марії”, 2002. – 240 с.

6. Киренко С. Кримінально-правова охорона неповнолітніх: новий КК – старі проблеми //Право України. – 2002. – №6. – С. 39.

7. Козак В. Уголовная ответственность за торговлю людьми: международно-правовые нормы и законодательство Украины //Проблемы законности. – 2000. – Вип. 43. – С. 145-151.

Закони України

2. Про психіатричну допомогу: Закон України від 22 лютого 2000 р. (ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14).

3. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. (ст. ст. 1, 21).

До теми 2.3. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

1. Свиридов Б. Кримінальна відповідальність за злочини проти статевої недоторканності особи //Право України.– 1999.– №5.

2. Синєокий О. Насильницький гомосексуалізм: деякі кримінально-правові та криміналістичні проблеми //Вісник Академії правових наук України. – 2000. – №3 (22). – С. 195-207.

3. Цвіліховський Л. Деякі питання застосування законодавства про відповідальність за вчинення статевих злочинів: Коментар судової практики з кримінальних справ //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – №6. – С. 47-52.

4. Москаль Д. Кримінальна відповідальність за зґвалту-

вання та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом в Україні та іноземних державах: порівняльний аналіз // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 8.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27.03.1992 № 4.

До теми 2.4. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина

1. Харченко В. Охорона інтелектуальної власності в новому Кримінальному кодексі України //Право України. - 1995. - №1.

2. Андрушко П. Кримінально-правова охорона конституційного права громадян на недоторканість приватного житла // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. -№2.

3. Лихова С. Кримінально-правова охорона виборчих прав громадян за новим КК України //ПУ. – 2002. – №2. – С. 115-119

Закони України

1. Кодекс законів про працю України // Атіка, 2006 р.

2. Кодекс про адміністративни правопорушення // Атіка, 2006р.

3. Сімейний кодекс України // Атіка, 2006 р.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України//Атіка,2006 р.

5. Про освіту: Закон України в редакції Закону від 23.03.1996 р.// ВВР. - 1996. – №21. – Ст. 84.

6. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 року // ВВР. – 1991. – №25. – Ст. 283; 1992. – № 20 – Ст. 277; №30. – Ст. 418; 1993. – № 10. – Ст. 76; №26. – Ст. 277; 1994. – №14. – Ст. 66; 1996. – №3. – Ст. 11. – 1997. – №8. – Ст. 62.

7. Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України від 3 липня 1991 року //ВВРУ. – 1991. – №33. – Ст. 443; 1992. – №35. – Ст. 515.

8. Про авторське право і суміжні права: Закон України в редакції Закону від 11. 07. 2001 р.// ВВРУ.- 2001- № 43.

До теми 3.1. Злочини проти власності

1. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996

2. Огороднік А. “Значна шкода” як оціночне поняття у складах злочинів проти індивідуальної власності громадян. // Право України.– 2001.– № 6.– С. 60.

3. Головкін Б. Суспільна небезпечність тяжких та особливо тяжких корисливо-насильницьких злочинів // Юридична Україна № 5, 2006.

Закони України

1. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року //ВВР. – 1991. – №20. – Ст. 249; 1992. – №38. – Ст. 562; №48. – Ст. 660; 1993. – №7. – Ст. 54; №11. – Ст. 93; № 13. – Ст. 115; № 26. – Ст. 277; 1994. – №38. – Ст. 353; 1995. – №3. – Ст. 22; №13. – Ст. 85.

2. Цивільний кодекс України // Юрінком Інтер. Київ, 2003.

3. Кодекс про адміністративні правопорушення// Атіка, 2006р.

4. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22.05.2004р.- Урядовий кур’єр від 13.07.2004р., № 27 – Ст.22.

5. Про електроенергетику: Закон України від 16.10.1997 р. – ВВР України. – 1998 . - № 1. – Ст.1( із змінами і доповненнями за станом на19.01.2001 р.)

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності: постанова №12 від 25.12.1992 з наступними змінами.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки" від 2 липня 1976 р. № 4 в редакції постанови від 3 березня 2000 р. № 3.

До теми 3.2. Злочини у сфері господарської діяльності

1. Брич Л. П., Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні. – К., 2000.

2. Гутник А.Е. Предупреждение налоговой милицией уклонений от уплаты налогов .– К., 2001.

3. Доля Л. Небезпека легалізації (відмивання0 грошових коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом //ПУ. – 2002. – №2. – С. 89-93.

4. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва. – К., 2001.

5. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003.

6. Кравченко О. Щодо добровільної відмови від вчинення злочину в стадії замаху по справах про контрабанду //Право України. – 1999. - № 4.

7. Мойсик В.Р., Андрушко П.П. Відповідальність за ухилення від сплати податків: законодавство, практика застосування і напрями вдосконалення // Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995 – 1997). – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 58 – 79.

8. Протидія відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом. Збірник нормативно-правових актів, міжнародних документів, коментарі. – К.: Атіка, 2003. – 256 с.

9. Радутний О.Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання або розголошення комерційної таємниці //ПУ. – 2002. – №3. – С. 81-83.

Постанови Пленуму Верховного Суду України:

1. Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов‘язкових платежів: постанова №5 від 26. 03. 1999 р.

2. Про практику розгляду судами справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів: постанова №6 від 12.04.1996 р.

3. Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил: постанова №2 від 26.02. 1999 р.

4. Про судову практику в справах про обман покупців: постанова №2 від 02. 03. 1973 р.

5. Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності: постанова №3 від 25. 04. 2003 р.

До теми 3.3. Злочини проти довкілля

1. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства: наукове видання. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2002.

2. Мельник П. Кримінально-правова відповідальність за незаконну порубку лісу: окремі питання // Право України. – 2001. – №6. – С. 84

3. Земельний кодекс України (ст. ст. 2, 18-22, 25, 28, 33-36, 38-60, 63-77, 84, 98, 103-115, 156, 157, 162-168, 207, 208, 211).

Закони України

4. Лісовий кодекс України (ст. ст. 1, 3, 4, 7-9, 18-22, 36-41, 48-70, 81-86, 98).

5. Водний кодекс України (ст. ст. 1, 3-5, 18-111).

6. Кодекс торговельного мореплавства (ст. ст. 15, 25, 48-72,

277-325).

7. Кодекс України про надра (ст. ст. 1, 13-27, 37-59, 65).

8. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон

України від 25 червня 1991 року (ст. ст. 1, 5, 22, 27, 32, 33, 38, 39, 50, 60-65, 68).

9. Про захист рослин: Закон України від 14 жовтня 1998 року

(ст. ст. 1, 4, 14, 21).

10. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від

16 червня 1992 року (ст. ст. 3, 9, 15-18, 20. 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 42, 64).

11. Про мисливське господарство і полювання: Закон України

від 22 лютого 2000 року (ст. ст. 1, 4, 12, 14-16, 19, 20, 33, 35, 42, 43).

12. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16

жовтня 1992 р. в редакції від 21 червня 2001 р. (ст. ст. 1, 7).

До теми 4.1. Злочини проти громадської безпеки

1. Антипенко В. Визначення поняття “безвинні жертви” у складі тероризму: актуальні питання //Право України. – 2001. – №6. – С. 75.

2. Водько Н.П. Уголовно-правовая борьба с организованной преступностью: научно-практическое пособие.– М., 2000.

3. Ємельянов В. Кримінальна відповідальність за злочини терористичної спрямованості проти державних діячів // Право України. - 2000. - № 1.

4. Романюк Б., Коваленко В. Щодо кримінально-правового визначення поняття бандитизму //Право України. – 2001. – №в. – С. 71.

5. Семикін М.В. Створення терористичної групи чи терористичної організації як різновид тероризму //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2002. – Вип. 19. – С. 13-15.

Постанови Пленуму Верховного Суду України

1. Про практику застосування законодавства про бандитизм: постанова №9 від 07.07. 1995 р.

2. Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: постанова №3 від 26. 04. 2002 р.

4.2 Злочини проти безпеки виробництва

1. Лановенко И.П. Охрана трудовых прав: Теоретические проблемы развития уголовного законодательства Украинской СССР. – К., 1975.

Закони України:

1. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р. (ст. ст. 1, 6, 13, 14, 15, 17, 18).

2. Про пожежну безпеку: Закон України від 17 грудня 1993 р. (ст. ст. 2, 5).

3. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: закон України від 8 лютого 1995 р. (ст. ст. 1, 10, 11, 14, 25-30, 33, 35-37, 46, 53, 56, 61-66).

4. Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України від 30 червня 1995 р. (ст. 1).

5. Про відходи: Закон України від 5 березня 1998 р. (ст. 1).

Постанови Пленуму Верховного Суду України

1. Про практику застосування судами України законодавства в справах, пов‘язаних з порушенням законодавства про охорону праці: постанова №6 від 10.10. 1982 р.

2. Про практику застосування судами України законодавства і виконання постанови Пленуму Верховного Суду України в справах, пов‘язаних з порушенням законодавства про охорону праці: постанова №9 від 03.10. 1986 р.

До теми 4.3. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

1. Коржанський М.Й., Мисливий В.А. Кваліфікація автотранспортних злочинів. – К., 1996.

2.Мыслывый В.А., Опальченко А.Н. Уголовная ответственность за допуск к управлению транспортными средствами водителей, находящихся в состоянии опьянения.– К., 1992.

Закони України

1. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р. // ВВР.– 2001.– № 22.– Ст. 105.

2. Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. // ВВР.– 1993.– № 31.– Ст. 338.

3. Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ № 1094 від 31 грудня 1993 р.

4. Правила користування трамваєм і тролейбусом в міста України, затверджені наказом Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України № 22 від 18 листопада 1997 р.

5. Постанова ПВСУ від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»

До теми 4.4. Злочини проти громадського порядку та моральності

1. Коваленко Т. Чи потрібна стаття про хуліганство в КК України? // Право України.– 2001.– № 2.– С. 91.

2. Дудоров О. Порнографія і кримінальний закон: питання кваліфікації, проблеми вдосконалення законодавства // Юридичний вісник України. – 2000. – 7-13 грудня.

3. Яценко С.С. Масові безпорядки //Юридична енциклопедія. – К.: “Українська енциклопедія”, 2001. – Т. 3. – С. 592-593.

Закони України

1. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р. // ВВР.– 2000.– № 39.– Ст. 333.

Закон України «Про охорону археологічної спадщини від 18 березня 2004 р. // ВВР. – 2004р. - № 26 – Ст. 361

Постанови Пленуму Верховного суду України

1. Про судову практику в справах про хуліганство: постанова № 3 від 28 червня 1981 р.

2. Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність: постанова №6 від 23 грудня 1983 р.// Збірник Постанов

3. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: від 27 лютого 2004 р. № 2 //ВВСУ. – 2004р. - № 4. – С. 16-19.

До теми 4.4. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення

1. Болотский Б.С., Волеводз А.Г., Воронова Е.В., Калачев Б.Ф. Борьба с отмыванием доходов от индустрии наркобизнеса в странах Сотрудничества., 2001.

2. Гасанов Э.Г. Борьба с наркотической преступностью: Международный и сравнительно-правовой аспекты.–М., 2000.

3. Пасічник Г.В., Хруппа МС., Жмінько В.М. та ін. Виявлення та ліквідація підпільних лабораторій з виготовлення наркотичних засобів та психотропних речовин: Метод. рекомендації. – К., 2000.

4. Фесенко Є.В. Кримінально-правовий захист здоров’я населення (коментар законодавства та судової практики). – К.; Істина, 2001

Закони України

1. Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів: закон України від 15 лютого 1995 р. в редакції Закону від 8 липня 1999р.

2. Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 6 квітня 2000 р. (ст. 1).

Постанови Пленуму Верховного Суду України

1. Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів: постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 р.

2. Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил: постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 лютого 1999.

До теми 4.5. Злочини у сфері використання електронно-об-числювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж

1. Азаров Д.С. Про об’єкт злочинів у сфері комп’ютерної інформації //Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. – Одеса: “Юридична література”, 2001.– С. 717 – 722.

2. Азаров Д.С. Застосування норм про кримінальну відповідальність за “комп’ютерні” злочини //Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах: Тези доп. наук.-практ. конф.: У 2-х ч. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002.– Ч. 1. – С. 57 – 58.

3. Азаров Д.С. Про складнощі застосування ст. 362 КК України //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. Львівський національний університет імені Івана Франка. Юридичний факультет. – Львів, 2003. – С. 373-375.

Закони України

1. Про захист інформації в автоматизованих системах: Закон України від 5 липня 1994 р. (ст. 1)

2. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р.

3. Про телекомунікації: Закон України від 05 червня 2003 р. (ст. 1).

До теми 5.1. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

1. Дьяков С.В. Государственная преступность (против основ конституционного строя и безопасности государства) и государственная преступность. – М.: Издательство Норма, 1999. – 320 с.

2. Михеєнко М. Щодо відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України // Право України. - 1999. - № 5.

Закони України

1. Кодекс про адміністративні правопорушення (ст. 212²).

2. Про державний кордон України: Закон України від 14 листопада 1991 р. (ст. ст. 1-12, 20-21, 35).

3. Повітряний кодекс України (розд. 10).

4. Про загальний військовий обов‘язок і військову службу: Закон України в редакції Закону від 18 червня 1999 р. (ст. ст. 1, 15-19, 24, 29, 30, 33-39, 41).

5. Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України в редакції Закону від 18 лютого 1999 р. (ст. ст. 2, 8, 12).

6. Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію: Закон України в редакції Закону від 13 травня 1999 р. (ст. ст. 1-21).

До теми 5.2. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян

1. Осадчий В. Про додатковий об‘єкт образи працівника правоохоронного органу //Право України. - 2000. - №2.

2. Осадчий В. Мета в злочинах проти правоохоронної діяльності //Право України. - 1999. - №10.

3. Осадчий В. Відмежування заподіяння тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу від суміжних посягань //Право України. - 1994. - №3-4.

4. Осадчий В. Особливості суб’єкта у злочинах проти правоохоронної діяльності //Право України. – 2001. – №2. – С. 108.

Закони України

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст. ст. 53¹, 97, 147, 185¹, 186, 187).

2. Цивільний кодекс України (ст. 509, 526).

3. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р.(ст. ст. 1, 7, 9, 10, 16, 17, 20, 21).

4. Про прокуратуру: Закон України від 26 листопада 1993 р. (ст. ст. 13, 17, 56).

5. Про Службу безпеки України: Закон України від 20 березня 1992 р.(ст. ст. 1, 10, 13).

Постанова Пленуму Верховного Суду України

1. Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров‘я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів: постанова №8 від 26.06. 1992 р.

До теми 5.3 Злочини у сфері службової діяльності

1. Брич Л., Навроцький В. Ознаки посадової особи та кваліфікація господарських злочинів, вчинених нею. Загальні ознаки поняття посадової особи - суб’єкта господарських злочинів // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №1. - С.58-52.

2. Брич Л., Навроцький В. Ознаки посадової особи та кваліфікація господарських злочинів, вчинених нею. Спеціальні ознаки поняття посадової особи - суб’єкта господарських злочинів // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №2. - С.68-71.

3. Мельник М.І. Хабарництво: Загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське видавництво, 2000. – 256с.

4. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії. – К.: , 2001.

Закони України

1. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р.

Постанови Пленуму Верховного Суду України:

1. Про судову практику в справах про перевищення влади або посадових повноважень: постанова №12 від 27. 12. 1985 р.

2. Про судову практику в справах про хабарництво: постанова №5 від 26 квітня 2002 р.

3. Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією: постанова № 13 від 25. 05 1998 р.

До теми 5.4. Злочини проти правосуддя

1. Клименко В. Забезпечення безпеки засуджених, які брали або беруть участь у кримінальному судочинстві //ЮВУ. – 2000. – 26 жовтня-1 листопада.

2. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення (ст. 176⁴ КК України) //ВВСУ. – 2000. – №6. – С. 32-37.

3. Осадчий В. Зміст правосуддя у злочинах проти правоохоронної діяльності //ПУ. – 2000. – 311. – С. 110-112.

Закони України

1. Кримінально-процесуальний кодекс України (ст. ст. 70, 72, 106, 135, 136, 148, 155, 288, 292).

2. Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30 червня 1993 р.

3. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 р. (ст. ст. 1, 3, 9, 10-12).

Постанови Пленуму Верховного Суду України:

1. Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі: постанова № 2 від 26 березня 1993 р.

2. Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів: постанова № 4 від 12 квітня 1996 р.

3. Про незалежність судової влади : постанова № 8 від 13.06.2007 р.

До теми 5.5. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

1. Карпенко М. Кримінальна відповідальність за нестатутні взаємовідносини //ПУ. – 2002. – №3. – С. 147-150.

2. Військові злочини: Коментар законодавства / М.І.Хавронюк, С.І.Дячук, М.І.Мельник; Відп. ред. М.Д.Дрига, В.І.Кравченко. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 272 с. – (Економіка. Фінанси. Право).

Закони України

1. По прикордонні війська України: Закон України від 4.11.1991р.

2. Про службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р.

3. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26 березня 1992 року.

4. По війська Цивільної оборони: Закон України від 24 березня 1999 р.

5. Про загальний військовий обов’язок і військову службу: Закон України в редакції Закону від 18 червня 1999 року.

6. Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р.

7. Про дисциплінарний статут Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р.

8. Про Статут гарнізонної і вартової служби Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р.

До теми 6.1. Злочини проти основ національної безпеки України

1. Звонарев О.Ю. Посягательство на жизнь государственного деятеля: к вопросу о содержании понятия //Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю в Україні: Збірник матеріалів наук.-практ. конференції/ [Редкол.: Борисов В.І., (гол. ред) та ін.]. – Харків: ПФ “Книжкове видавництво” “Лестивця Марії”, 2001. – С. 18-22.

2. Климчук О. Нове у кримінальній відповідальності за диверсію //Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №3. – С. 84-86.

Закони України

1. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. в ред. від 21 вересня 1999 р. (ст. ст. 1-6, 8-14, 28, 29, 37, 39).

2. Про оборону: Закон України в редакції Закону України від 5 жовтня 2000 р. (ст. 1).

3. Про державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991 р. (ст. ст. 1-12, 20-21, 35).

4. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 6 квітня 2000 р. (ст. ст. 1, 4, 5, 8).

До теми 6.2. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

1. Аль-Захарна Салим Мухаммед Саади. Элементы юридического состава геноцида //Держава і право /Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. – 2000. – Вип. 6. – С. 343-351.

2. Антипенко В.Ф. Соотношение международного и внутригосударственного права в сфере борьбы с терроризмом //Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 3. – С. 21-24.

3. Карпец И.И. Преступления международного характера. – М., 1979.

4. Майоров І. Гармонізація кримінального законодавства України з правом збройних конфліктів //Право України. – 1999. – №2. – С. 79-80.

4