§4. Глава держави

В більшості країн глава держави є носієм вищої виконавчої влади. В конституційних монархіях главою держави формально є монарх. На основі конституційних норм або в силу існуючих традицій монарх має ряд прав щодо парламенту: правом скликання сесій, розпуску нижньої палати, призначення членів верхньої палати, затвердження законів, а в деяких випадках правом «вето».

В країнах з республіканською формою правління главою держави є президент.

Найбільш широкі владні повноваження має глава держави в президентських республіках. Він одночасно є і главою виконавчої влади, що дає йому можливість суттєво впливати на життя держави.

В парламентських республіках роль президента не така значна. Він лише формально представляє вищу виконавчу владу, оскільки реально її здійснює глава уряду. В таких державах розпуск парламенту хоча й оформляється указом президента, але здійснюється за рішенням уряду. Акти президента не мають юридичної сили без підпису глави уряду.

Класифікація глави держави може здійснюватися:

1) за кількісним складом – це одноособовий глава держави (монарх, президент) та колективний глава держави (Президія Верховної Ради СРСР, Державна Рада Республіки Куба тощо);

2) за способом формування глава держави може бути виборним (США, ФРН, Італія), спадкоємним (Японія, Великобританія, Іспанія), призначуваним ( Саудівська Аравія), ротаційним та узурпатором.

§5. Місцеві державні органи та органи місцевого самоврядування

Місцеві державні органи в Україні – це система органів державної виконавчої влади на місцях, до якої належать державні адміністрації , що здійснюють виконавчу владу в обласних і районних центрах, містах Києві та Севастополі, а також реалізують повноваження, делеговані їм відповідною місцевою радою.

На місцях діють органи місцевого самоврядування, які представляють інтереси відповідних територіальних громад. До органів місцевого самоврядування належать:

1) ради (сільські, селищні, міські, районні, обласні);

2) виконавчі комітети рад.

Органи місцевого самоврядування не є державними організаціями і тому не входять до механізму держави. Однак вони знаходяться у взаємодії з місцевими державними органами і представляють собою форму участі громадян в управлінні державними і суспільними справами місцевого значення. Розділ XI Конституції України присвячено питанням місцевого самоврядування.

Напрямками діяльності органів місцевого самоврядування є: нормотворчість, правозастосування, контроль за правозастосуванням, представництво інтересів місцевого населення.

Принципи діяльності органів місцевого самоврядування:

1) децентралізація управління;

2) субсидіарність ( виключення із сфери компетенції органів виконавчої влади повноважень, які передаються у відання місцевого самоврядування з метою реалізації їх на рівні територіальних громад);

3) партнерство органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

4) гарантії прав територіальних громад, до яких відносяться: конституційні, законодавчі, адміністративні, судово-правові та ін.

Таким чином, органи місцевого самоврядування є відносно самостійною публічною владою територіальної громади. Їх діяльність ґрунтується на муніципальній формі власності, що дає можливість здійснювати функції муніципального управління в сфері соціального життя територіальної громади, спираючись на власну нормативно-правову базу.

Питання для самоконтролю:

1. Як визначається поняття механізм держави та які його ознаки?

2. Вкажіть на складові елементи механізму держави.

3. За якими критеріями можна класифікувати органи держави?

4. Дайте загальну характеристику органам законодавчої, виконавчої та судової влади.

5. Які в Україні є місцеві державні органи?

6. Які органи місцевого самоврядування в Україні ви знаєте?

7. Вкажіть на принципи діяльності органів місцевого самоврядування.