§ 3. Методологія теорії держави і права

Як і будь-яка галузь знань, навчальна дисципліна “Теорія держави і права” має не тільки свій предмет, але і свій метод.

Предмет теорії держави і права дає відповідь на питання, яку галузь суспільно-політичного і правового життя вивчає дана наука і дисципліна. Метод вказує на те, яким чином це робиться.

Безвідносно до конкретної галузі знань і навчальної дисципліни метод являє собою прийом, спосіб вивчення дійсності і отримання від неї необхідних знань. Метод, як зазначається у енциклопедичних словниках є шлях дослідження, “спосіб досягнення якої-небудь цілі, вирішення конкретного завдання”.

Під методами теорії держави і права розуміються способи упорядкування матеріалу, його логічного розміщення для наступного більш глибокого і усестороннього вивчення.

Методологія юридичної науки є складним утворенням, що включає систему різних методів, логічних прийомів і засобів пізнання правових явищ:

1. філософське усвідомлення явищ, що вивчаються;

2. загальнонаукові методи, способи дослідження;

3. конкретно-наукові методи дослідження, спеціальні (виключно для юридичних дисциплін) методи дослідження.

Суть і соціальне призначення держави правильно розуміються тоді, якщо підходити до них конкретно-історично, тобто враховуючи всі особливості і специфічні умови їх існування і розвитку. На існування і розвиток держави певний вплив справляють історичні та національні традиції, моральні принципи суспільства, міжнародна обстановка.

Державно-правові явища досліджуються з різних філософських позицій як метафізики, так і діалектики (матеріалістична та ідеалістична концепція).

Так, одні теорії пов’язують наявність держави з божою силою; інші – з свідомістю людини, його психікою, проголошують державу результатом договору людей. Існують теорії, які представляють державу явищами постійними і незмінними. Релігійні теорії відкидають можливість пізнання держави.

Кожному із цих методів властиві свої закони, принципи, категорії.

Методологічною основою теорії держави і права є філософія, яка є розвиненою формою світогляду на основі раціонального пояснення світу і людини.

Кожна юридична наука, тим більше теорія держави і права, творчо використовує категорії філософії з урахуванням свого предмету, виробляє власні спеціальні прийоми і способи.

Найчастіше методи за сферою їх застосування поділяються на загальнонаукові (загальнофілософські), що є загальними для всіх наук, та конкретно-наукові, що застосовуються виключно до юридичних дисциплін. До загальнонаукових методів відносять: діалектичний, метафізичний, матеріалістичний, ідеалістичний, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, сходження від абстрактного до конкретного і від конкретного до абстрактного, метод єдності історичного і логічного.

Діалектичний метод. Суть цього методу полягає у тому, що всі предмети і державно-правові явища знаходяться у взаємозв’язку і розвитку. Разом з тим, використовуючи діалектичний метод пізнання, не завжди можна пізнати явища природи і суспільства. Виникає потреба встановити стан явища в той чи інший період. Для цього застосовується також метафізичний метод, суть якого зводиться до того, що з його допомогою можна фіксувати сучасний стан явища. За допомогою метафізичного методу держава і право розглядаються як сталі категорії, для порівняння беруться декілька правових систем і виділяються їх як загальні закономірності, так і особливості. Тому при вивченні і пізнанні правових явищ потрібно застосовувати єдність діалектичного і метафізичного методів.

Матеріалістичний метод зводиться до визнання первинності матерії і вторинності свідомості, відповідно до економічного базису і надбудови. За цього метода пізнання державно-правових явищ держава і право розглядаються як похідні від економіки.

Ідеалістичний метод пізнання – це метод, що досліджує державу і право на ідеях, вірі, прагненнях, теоріях, свідомості людей, як категоріях, що є первинними щодо базису, тобто економіки.

Аналіз – це уявне розчленування явища, що вивчається на складові частини і дослідження кожної з них окремо. Шляхом синтезу створюється єдина цілісна картина.

За допомогою індукції забезпечується перехід від вивчення одиничних факторів до загальних положень і висновків. Дедукція дає можливість переходу від найбільш загальних висновків до відносно конкретних.

Загальнонаукові методи дають змогу глибоко розкрити єдність і різноманітність становлення та існування різнотипних правових явищ, вони фіксують їх загальні закономірності, тенденції їх розвитку.

Дослідження державно-правових явищ показує, що загальнонаукові методи тісно пов’язані із конкретно-науковими. Таке співвідношення цих методів проявляється у їх взаємопроникненні.

6. Конкретно-наукові методи вивчення державно-правових явищ (дійсності): історичний, порівняльний, системного аналізу, структурно-функціональний, правового моделювання, тощо

Історичний метод. Цей метод є основою кожного дослідника. За допомогою цього методу досліджується минуле людства з метою пізнання закономірностей його розвитку, які у наступному впливають на існуючі суспільні відносини. У визначенні історизму на сучасне необхідно дивитись із позиції минулого. Саме минуле визначає сучасне.

Сутність історичного методу полягає в тому, що процес розвитку державно-правових явищ відтворюється з урахуванням накопиченого прогресивного історичного досвіду. Саме ідеї сформовані в процесі історичного розвитку зберігають свою актуальність для сучасного і майбутнього покоління. Цей метод дає можливість передбачити майбутнє розвитку держави і права, удосконалити суспільство.

Порівняльний метод. Він передбачає співставлення державно-правових понять, явищ і процесів і з’ясування між ними схожості і різниці. У результаті порівняння установлюється кількісний стан державно-правових систем в цілому або окремих їх інститутів і норм.

Об’єкти, що зіставляються повинні відповідати одній загальній вимозі: вони повинні бути такими, що підлягають порівнянню. Можна порівнювати між собою політичні, державні, правові системи, галузі права, окремі правові інститути і норми. Можна те саме робити і всередині окремої правової системи. Але не можна порівнювати, наприклад, правову систему в цілому і окрему юридичну норму. Ці об’єкти не можуть бути порівнюючи за рівнем, об’ємом, змістом і ознаками.

Якщо зіставляються об’єкти високого рівня, складні за своєю структурою, то це буде макропорівняння, і більш простих – мікропорівняння.

Значення порівняльного методу у правознавстві і державно-правовій практиці виключно велике. Так, на підставі і у результаті порівняння наука встановила, що кожний наступний тип держави і права був прогресивнішим за попередній.

Порівнюючи державно-правовий матеріал та отримані результати, можна визначити конкретні шляхи удосконалення державно-правових систем, покращення законодавства, зміцнення законності і правопорядку.

Широке застосування порівняльного методу у правознавстві, юридичній практиці призвело до формування у складі юридичної науки відносно самостійного напряму – порівняльного правознавства (юридичної компаративістики).

Наука про державу (державознавство) також широко використовує порівняльний метод. Порівнюються різні держави, зіставляються державні інститути різних країн різних часових періодів і тим самим оцінюється їх стан і перспективи розвитку.

Соціологічний (конкретно-соціологічний) метод. Він полягає у дослідженні держави і права на основі фактичних даних державо- і правознавства. Правовий матеріал у цьому випадку розглядається не на рівні абстрактних категорій, а на базі конкретних фактів.

Соціологічний метод вивчення держави і права включає в себе такі способи, як аналіз статистичних даних і різного роду документів, соціально-правовий експеримент, опитування населення, математичні і статистичні методи опрацювання матеріалу і деякі інші.

Соціологічний метод, як і порівняльний, широко застосовується у державно-правовій сфері. Використовуючи його, з’ясовують стан суспільних відносин і потребу у юридичних нормах, ефективність законодавчих і правозастосовчих актів, доцільність тих чи інших юридичних процедур, дій юрисдикційних органів.

Рекомендації по зміцненню держави, удосконаленню її механізму, розвитку законодавства, покращенню правозастосовної діяльності, боротьби із злочинністю, лише тоді будуть обґрунтованими і реальними, коли вони спираються на достовірні і повні факти повсякденного державного і правового життя.

Застосування соціологічного методу у державно-правовій сфері призвело до формування відносно самостійного напряму у юридичній науці – соціології держави і права. Вона також є складовою теорії держави і права.

Логічний метод, що заснований на формах мислення і законах формальної логіки, включає засоби і способи логічного вивчення та пояснення права. Діалектична логіка – це теорія пізнання, яка співпадає з методом матеріалістичної діалектики, а формальна логіка, що застосовується до вивчення права є одним із спеціальних методів освоєння правової дійсності.

Кожний із законів логіки (тотожності, протиріччя, виключення третього) у повній мірі проявляє себе у праві, відображаючи його особливості.

Використання логічних засобів при вивченні і поясненні права дозволяє уникнути протиріч при побудові законодавства, узгодити існуюче право з вимогами природного права, правильно і грамотно застосувати юридичні норми.

Логічний метод з успіхом застосовується під час вивчення держави. Пріоритетом тут є логіка діалектична. За допомогою неї можна з’ясувати передумови виникнення та існування держави.

Системно-структурний (системний) метод в теорії держави і права – це сукупність методологічних підходів, прийомів і принципів вивчення і конструювання держави і права, багатьох державно-правових явищ як систем.

Даний метод виходить з того, що:

1. система являє собою цілісний комплекс взаємопов’язаних елементів;

2. вона утворює єдність із середовищем;

3. як правило, будь-яка система, що досліджується, є елементом системи вищого порядку.

Функціональний метод використовується для виділення у державно-правових системах складових з точки зору їх соціального призначення, ролі, функцій, зв’язку між ними. Знаходить своє застосування у теорії держави і права під час вивчення функцій держави, державних органів, права, юридичної відповідальності та інших державно-правових явищ.

Метод моделювання. Це вивчення державно-правових явищ, процесів і інститутів на їх моделях. Метод моделювання має самостійне значення і разом з тим використовується як один із прийомів більш широкого методу конкретних соціологічних державно-правових досліджень. Цей метод направлений на пошук оптимальних моделей механізму функціональної дії держави і права, процесів демократії і правового регулювання.

Метод правотворчого експерименту використовується у законодавчій практиці для апробації нового законодавчого акта.

7. Спеціальні методи пізнання державно-правових явищ є такими, що використовуються для дослідження предмета лише однієї науки (способи тлумачення норм права, певні прийоми узагальнення юридичної практики), або декількох науках, тому сфера їх застосування є обмеженою.

Спеціальні методи окремих юридичних наук поділяються на їх власні методи, що розроблені і застосовуються тільки ними (наприклад, у криміналістиці – це техніко-криміналістичні і структурно-криміналістичні методи, у юридичній психології – психологічні методи особистості, методи впливу на неї, методи перевірки психологічних якостей людини тощо.

Статистичний підхід особливо розповсюджений під час вивчення державно-правових явищ, які відрізняються масовістю і повтореністю, зокрема, таких як форми представницької і безпосередньої демократії, правотворчий і правозастосовний процеси, боротьба із злочинністю та іншими правопорушеннями.

У цілому, методи є інструментом правового пізнання тільки у своїй сукупності. Ігнорування деяких методів призводить до неточних результатів. Оскільки теорія держави і права є наукою філософсько-юридичного рівня, тому певна пропорція філософських і загальнонаукових методів пізнання повинна бути витримана.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке юридична наука та яка її система?

2. Що вивчає теорія держави? Охарактеризуйте її об’єкт та предмет.

3. Яка структура теорії держави?

4. Які методи використовує теорія держави у процесі дослідження державних явищ.

5. Яке місце займає теорія держави у системі суспільних наук?