Ознаки буржуазного права

1. воно представляє собою систему норм, які виражають, в першу чергу, інтереси пануючих верств;

2. капіталістичне право спрямоване на зміцнення базису капіталістичного суспільства, закріплення системи використання найманої праці, освяченню і ствердженню капіталістичного, суспільного і державного ладу;

3. буржуазне право охороняє капіталістичну власність на землю, надра, водні ресурси, основні засоби виробництва;

4. буржуазне право на відміну від феодального заперечує поділ на стани і пов’язані з ним привілеї;

5. виникнення приватного та публічного права;

6. основними формами капіталістичного права є закони, урядові декрети, рішення, постанови, інструкції, які видаються виконавчими державними органами, правові договори, права і звичаї і прецеденти.

§ 6. Соціалістична держава

Основоположниками наукового комунізму К. Марксом, Ф. Енгельсом і В.І. Леніном були розроблені теоретичні основи соціалістичної держави і права, які полягали в наступному:

1. соціалістична держава і право виникають не еволюційним шляхом, шляхом поступового переростання буржуазної держави в соціалістичну, а шляхом здійснення соціалістичної революції;

2. важливою закономірністю і передумовою становлення і розвитку соціалістичної держави і права є знищення старої державної машини, знищення буржуазного державного апарату;

3. сутністю нової держави, яка функціонує в перехідний від капіталізму до соціалізму період, є диктатура пролетаріату (Ленін пояснював, що лише відповідний клас, а саме міські і взагалі фабрично-заводські, промислові робітники, можуть керувати всією масою трудящих в боротьбі проти капіталу і в справі створення нового, соціалістичного ладу);

4. в своєму ставленні і розвитку соціалістична держава і право проходять декілька етапів (етап існування держави, диктатури пролетаріату, етап функціонування власне соціалістичної держави і етап розвитку загальнонародної держави);

5. формою існування соціалістичної держави є республіка;

6. у визначенні форми державного устрою перевага надавалася унітарній державі, побудованій на основі принципу демократичного централізму, який не виключав місцевого самоврядування з автономією областей;

7. не заперечувалась і можливість існування при відповідних у мовах і федеративної форми соціалістичної держави;

8. будучи нерозривно пов’язане з державою соціалістичне право виражало волю та інтереси панівного класу (на перших етапах встановлення і розвитку соціалістичного суспільства держава і право виражали інтереси робітників, селян і трудової інтелігенції, а на етапі розвинутого соціалістичного суспільства – інтереси всього народу);

9. держава і право не є вічними і незмінними явищами, а в результаті поступового відмирання класів, держава і права, як вважалося, також відімруть.

Передумовами процесу відмирання держави і права є створення відповідних матеріальних, соціальних та інших умов, які ведуть до ліквідації класових протиріч і формування високого рівня суспільної свідомості. Так, в преамбулі Конституції СРСР 1977 року проголошувалось, що найвищою метою Радянської держави є побудова безкласового суспільства, в якому одержить розвиток суспільне комуністичне самоврядування.

Однак на практичному рівні ці питання вирішувались по-іншому. Так, наприклад, Конституція СРСР 1936 року, закріплюючи за радянськими громадянами широке коло прав і свобод, не забезпечувала процес їх втілення в життя. Державна влада на практиці застосовувала політичні репресії (кінець 30-х років ХХ ст.). Були незаконно засуджені тисячі невинних людей.