Складовими частинами феодального права було:

1. кріпосне право, яке забезпечувало повне підкорення кріпосних селян феодалам;

2. міське право, яке закріплювало правовий статус купців, ремісників та інших верств міського населення;

3. канонічне, церковне право, яке регулювало відносини не лише між служителями церкви, але й між іншими членами феодального суспільства.

Основними джерелами канонічного права були: постанови церковних соборів, Старий та Новий Заповіт, окремі інститути римського права, релігійні догми та вчення тощо.

Велику роль для розвитку феодального права мали приватні збірники звичаїв та судової практики, договори між окремими феодалами, між королями і феодалами тощо.

Одним з найбільш яскравих прикладів збірників звичаїв був збірник звичаїв Бовуазі (Франція), Саксонське і Швабське зерцало (Німеччина), а прикладом встановлення і підтримання договірних відносин всередині пануючого класу феодалів може бути Велика Хартія Вольностей (1215р.). Вона відображала боротьбу основних соціальних груп, боротьбу англійських феодалів на початку ХІІІ ст. проти королівської влади за розширення своїх прав і привілеїв.

В період абсолютизму широке розповсюдження одержали писані закони (царські укази, королівські ордонанси тощо), збірники кримінального і кримінально-процесуального законодавства та інші види нормативно-правових актів.

§5. Капіталістична держава

Виникнення капіталістичної держави пов’язано з буржуазними революціями, причини яких створювались ще в умовах існування феодального суспільства. Основою такої держави була капіталістична приватна власність на засоби виробництва, але не на робітників, які залишаються особисто вільними, незалежними від капіталіста.

Ознаки капіталістичної держави:

1. наявність приватної власності на найважливіші знаряддя праці і засоби виробництва;

2. наявність конкуренції, яка існувала в першу чергу з метою одержання прибутку власниками;

3. сприяння технічному і технологічному процесам;

4. розвиток вузької спеціалізації, особливо в сфері фінансових операцій;

5. зростання могутніх національних і транснаціональних корпорацій;

6. періодичне виникнення економічних спадів (депресій);

7. виникнення і розвиток сильних робітничих організацій, які забезпечували підвищення статусу і впливу робітничого класу.

Мірилом економічної свободи при капіталізмі є приватна власність, а економічна свобода – це фундамент політичної, соціальної і особистої свободи людини.

Важливим джерелом виникнення і подальшого накопичення власності є трудова діяльність, а також жорстока експлуатація людини людиною, пригнічення широких мас населення з боку пануючого класу і привласнення ним результатів чужої праці.

Розрізняють буржуазну державу, яка виступала організацією всього класу буржуазії (період становлення), буржуазну державу періоду монополістичного капіталізму, який переріс в державно-монополістичний капіталізм та індустріальне суспільство (держава представляє собою організацію, яка наче б то однаково турбується про всі верстви населення).

Щодо завдань, які характерні для капіталістичної держави, то до них слід віднести:

1. згладжування масових протиріч і різноманітностей, які існують між різними частинами пануючого класу – буржуазії;

2. узгоджування суперечливих інтересів різноманітних фракцій буржуазії і зведення їх до деякого спільного знаменника;

3. визначення спільної стратегічної мети і перспектив подальшого розвитку пануючого класу і його наближених союзників;

4. забезпечення безперервного процесу розвитку капіталістичної економіки, зміцнення і подальше удосконалення політичної системи суспільства, підвищення ефективності офіційної ідеології тощо.