2. Юридичні властивості Конституції

Конституції України властиві такі ознаки:

1. Конституція України є актом установчої влади українського народу і на відміну від інших НПА має установчий характер, оскільки вона закріплює основні засади життєдіяльності держави, особи та суспільства. Теорія установчої влади була окреслена Сієсом, який у 1789 році вперше вжив цей термін. За цією теорією та теорією народного суверенітету (Руссо, Локк* народ є єдиним джерелом влади і носієм суверенітету. Дані положення знайшли своє закріплення в статті 5 КУ. ВРУ прийнявши КУ реалізувала від його імені цю установчу владу, виразила його суверенну волю і діяла не від власного імені, як органу законодавчої влади. Таке положення знайшло своє відображення в рішенні КСУ у справі щодо конституційного тлумачення статті 98 КУ. Зокрема наголошено на тому, що прийняття конституції України було безпосереднім актом реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив ВРУ на її прийняття. В силу цього КУ має установчий характер, тобто встановлює засади життєдіяльності для держави, особи, суспільства.

2. юридичне верховенство Конституції. КУ є абсолютним і основоположним актом для всіх інших правових актів, вона має правовий характер, тобто закріплює загальновизнані принципи і цінності. Згідно статті 8 КУ – КУ має найвищу юридичну силу. Закони та інші НПА приймаються на основі КУ та повинні їй відповідати. КУ характеризується верховенством не лише стосовно актів національного законодавства, але і щодо міжнародних договорів, що передбачено ч.2 ст. 9 КУ: “Укладення міжнародних договорів, які суперечать КУ, можливе лише після внесення відповідних змін до КУ”.

3. КУ є головним джерелом національного права України, оскільки КУ закладає основні принципи, які втілюються в інших галузях права. Ця властивість обумовлена тим, що КУ визначає сфери суспільних відносин, які підлягають законодавчому регулюванні, встановлює ієрархію НПА (ст.8.*, засади законодавчого процесу (ст. 91, 93, 94*, принципи правотворчості та ін. Зокрема ст.92 КУ встановлює досить широкий перелік питань, які визначаються або встановлюються виключно законами України.

4. норми КУ діють прямо і безпосередньо. Згідно статті 8 КУ норми КУ є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі КУ гарантується. Пряма дія конституційних норм означає їх дію через закон, зміст якого визначається самою КУ і закон конкретизує цю норму. Якщо не має закону, така норма може діяти безпосередньо. Таке положення отримало розвиток у постанові №9 Пленуму ВСУ від 1.11.1996 року “Про застосування конституції України при здійсненні правосуддя”. Згідно п.2. цієї постанови суд безпосередньо застосовує КУ у разі:

- коли зі змісту норм КУ не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;

- коли закон, який був чинний до введення в дію КУ чи прийнятий після цього суперечить КУ;

- коли правовідносини, що розглядаються судом  законом України не врегульовані, а НПА прийняті ВР АРК або радою міністрів АРК суперечать КУ;

- коли Укази ПУ, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ суперечать КУ;

якщо зі змісту конституційних норм випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом суд при розгляді справи повинен застосовувати тільки той закон, який ґрунтується на КУ і не суперечить їй. Таким чином, норма КУ діє безпосередньо якщо її приписи достатньо визначені, якщо між нормою і поведінкою суб’єкта не має потреби у опосередкуванні чи конкретизації якоїсь дії.

5. особливий правовий захист. Який має на меті забезпечення дотримання конституційних положень, захист від порушень як знизу – ФО та ЮО, так і згори – різними органами державної влади. В той же час захист КУ може здійснюватись лише правовими засобами. Зокрема, з метою забезпечення верховенства КУ на всій території України створено спеціальний орган – КСУ (здійснення перевірки на предмет конституційності НПА, тлумачення КУ*. Захистом КУ повинні займатись всі органи державної влади і місцевого самоврядування, а також інші суб’єкти суспільних відносин. Правовий захист КУ здійснюють: 1. Вищі органи державної влади (ПУ (ч.2. стаття 102 – гарант додержання КУ*, ВРУ (п.10 стаття 85 – усунення ПУ з поста у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину, контроль за діяльністю КМУ – п.13. статті 85.*, КМУ (п.1. статті 116 – забезпечує виконання КУ і законів України**; 2. Правоохоронні органи (суди, прокуратура*, центральні та місцеві органи виконавчої влади; 3. КСУ; 4. Збройні сили України – оборона України, захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості (ч.2 стаття 17 КУ*; 5. Громадяни України, наприклад стаття 55 КУ гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституції деяких держав (ФРН, Словаччини* передбачають можливість застосування і не правових засобі захисту, закріплюючи право народу чинити опір неконституційній владі, але це може бути застосоване лише у надзвичайних випадках.

6. стабільність або жорсткість КУ. Яка забезпечується особливим ускладненим порядком внесення змін і доповнень. Так, розділ 13 КУ встановлює досить складну процедуру зміни КУ, яка пов’язана з тим, що 1. вона не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України (ч.1 стаття 157*, по-друге КУ взагалі не може бути змінена при настанні певних обставин – в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 статті 157*, по третє, положення КУ, які закріплюють засади конституційного ладу України, форми народного волевиявлення, порядок зміни конституції, можуть бути змінені лише шляхом всеукраїнського референдуму, який призначається ПУ (стаття 156*, по-четверте, зміни до інших положень КУ вносяться ВРУ 2/3 голосів від її конституційного складу.