Коперативний рух серед селянства Поділля 1921-1923

Виходячи з ленінського кооперативного плану , партійні й радянські органи Поділля сприяли кооперування селянства. До цієї важливої роботи залучено комсомольців , членів комітетів незаможних селян та сільську інтелігенцію.[…]

Перші кооперативні обєднання серед подільських селян виникли в 1921 р. Найбільшого поширення набрали комуни та с/г артілі. Станом на 1 січня 1922 р. діяло 2 комуни та 12 артілей , а на 1 січня 1924 р. 27 комун і 274 артілі.

Склад комун та с/г артілей був в основному бідняцьким. Вони утворювали на колишніх поміщицьких і церковних землях . В одній з найбільших комун на Поділлі в селі Ободівці Тульчинського округу було 70 коней . 30 волів , 50 корів. Комунари збудували електростанцію.

Разом з тим багато комун та с/г артілей були економічно слабкими. Так , за даними Подільського губернського земельного відділу , колективні господарства Гайсинського округу були забезпечені живим інвентарем лише на 40 % Екстенсивний характер рільництва і низька культура землеробстві комунальне та с/г артілей могли забезпечити високих і сталих урожаїв.

І.М. Романюк

Сільськогосподарска кооперація поділля

1924-1925 р.р

На Поділлі з 1 жовтня 1923 р. до 1 жовтня 1924 с/г кооперація за кількістю товариств зросла на 54% з 558 до 865, а за кількістю членів – на 184% з 16469 до 45530. Вона охопила станом на 1 вересня 1924 р. 6% усіх селянських господарств.

Ще більшими темпами зростала економічна міць с/г кооперації , баланс якої з 1 січня до 1 червня 1924 р. зріс у 3 рази.

Найбільшим ростом відзначалася с/г кооперація у Вінницькому й Гайсинському округах.

В губерніях нараховувалося 25 меліоративних товариств , а також 7 бджільницьких.

25-28 січня 1925 р. був проведений окружний з’їзд уповноважених с/г товариств і колективів. Особливо гостро стояли питання про заготівлю посівного матеріалу та постачання села с/г машинами.

Необхідність аграрних перетворень на Поділлі диктувала недостатня забезпеченість землею селянства. Так, кількість господарств до десятини становила у 1924 р. 70,4% загальної кількості господарств , від 1 до 2 десятин-263%, від 2до 3 десятин-2,5 і понад 3 десятини-лише 0,8%.

Н.М.Лещенко

ДО ІСТОРІЇ ПОЛІТИЧНОГО СТАНОВИЩА НА ПОДІЛЛІ НА ПОЧАТКУ 20-РОКІВ ХХ СТ.

Поділля на початку ХХ ст.один із найскладніших етапів в історії нашого краю. Радянські історики внесли чималий вклад у його освітленні. Проте є і «білі плями». Нижче друкуємо документ , що раніше не підлягав публікації. Гадаємо що, знайомлення з ним дослідників допоможе їм більш глибоко розкрити дану тему.

Наказ губернської комісії про охорону залізниць на Поділлі

6 жовтня 1921р

1 Для успішної боротьби з господарською розрухою і ліквідації голоду в неврожайних місцевостях необхідна правильна робота транспорту , особливо залізниць. У зв’язку з тим , що вороги трудящих поставили за мету руйнуванням транспорту задушити революцію і повернути старий лад , робітничо-селянська влада закликає все населення до охорони залізничних колій і споруд.

2 З огляду на , те , що робота бандитів у боротьбі з робітничо-селянською владою ведеться в інтересах куркулів.

3З метою здійснення постанови нарада бо боротьбі з бандитизмом при раді народних комісарів України громадяни згідно з повноваженням губнаради, призначаються відповідачами

Відповідачі повинні стежити за появою в районні бандитських загонів і окремих підозрілих осіб.[…]

4 У тому випадку, коли в селі знаходиться бандит , який брав участь у пошкодженні залізничної колії або інших бандитських діях , якщо бандит який брав участь у пошкодженні залізничної колії або в інших бандитських діях , якщо бандит виявлений без допомоги відповідача , по відношенню до відповідачів приймаються ті ж самі міри , що й на випадок аварії поїзда.

5 У зв’язку з пошкодженням на відведеній дільниці засобів телеграфічного зв’язку на відповідачів накладається штраф.

6 на відповідачів покладається обов’язок протидіяти виявам бандитизму й в інших його формах. Ні один випадок появи бандитизму не повинен залишатись безкарним. На випадок вбивства або поранення в селі бандитами представника Радянської влади, червоноармійця або члена комнезаму розстрілу підлягав один з відповідачів за постановою губко місії.

7 Громадяни , які призначені відповідачами випадково і за своїм класом минулою діяльністю є друзями Радянської влади мають право оскаржити дії комісії в губнараді через повітову нараду[…].

8 Нарівні з відповідачами відповідають громадяни в будинках яких знаходили притулок бандити. Тому пропонується всім і кожному:відомих їм бандитів або невідомих перехожих у будинок до себе без оповіщення про це голови Ради не приймати. Підозрілих осіб затримувати.

9 Майно родин , члени яких знаходяться в бандах , постановою губкомісії.

10 Половина сконфіскованого майна і штрафу поступає в розпорядження місцевого комнезаму , половина – у повітовій фонд боротьби баптизмом.

11 Відповідачі мають право відлучатися із села тільки за дозволом місцевого комнезу, голови Ради , причому заступає черговий кандидат[…].

12 Вілповідач, який надає послуги Радянській владі в боротьбі з бандитизмом ітим засвідчив свою відданість революції , може бути переведений у кандидати, а особливо важливих випадках виключений зі списку відповідачів

13. Цей наказ повинен бути оголошений на загальних зборах головою місцевої Ради й вивішений у приміщенні сільської Ради , причому відповідальність за його збереження поклається на голову Ради

14 Дія цього наказу набирає чинності з дня його опублікування.

\ДАВО.-ф.Р-925.-оп.8.спр.21.-арк.5./

С.І. Дровозюк

ДУХОВНЕ ЖИТТЯ ПОДІЛЬСЬЬКОГО СЕЛЯНСТВА У 20 РОКИ ХХСТ.

Сучасна історична наука охоплює лише предметно-практичну сторону діяльності радянського селянства , повністю ігноруючи його духовний світ. Історики перетворили селян на своєрідних соціальних роботів, які позбавлен думки й соціальних почуттів.

Завдання краєзнавства полягає в тому , щоб вивести нарешті, на арену історії справжнього подільського селянина , описати радість не лише його трудових зрушень , а й духовні муки та страждання.

[…]

5 Релігія як елемент духовного життя. В цьому питанні необхідно відмовитися від пропагандистських настроїв , витриманих у традиціх воєвничоо безневіря. Релігійний рух на Поділлі у 20 роки необхідно вивчити й переосмислити з точки зору соціальної психології . Нових підходів вимагає також релігійне секстанство в ідеології та практиці якого були елементи народно соціальної утопії.

6 Селянська мораль. Йдеться насамперед про моральні засади трудової дільності селянина , моральний аспект родинно-побутових відносин, стосунків між групами та особистостями. Актуальним є питання про причини руйнування традиційної селянської моралі та згубний вплив цього процесу на духовну сферу селянства. Пропонований перелік форм духовного життя становить лише загальну схему ісорико-краєзнавчого дослідження. Для цього здійснення необхідно нагромадити значну масу емпіричного матеріалу.

103

О.В. Гонтар

ДО ПИТАННЯ ПРО ПРЕДСТАВНИЦТВО МАС У МІСЬКИХ ТА СЕЛЕЩНИХ РАДАХ ПОДІЛЛЯ В 20 РОКИ

Демократичний характер органів влади значною міро зумовлюється широтою залучення населення до їх виборів. У 20 роки при виборах до міьких та селищних рад інтенсивно застосовувався інститут позбавленства: офіційного , коли складалися списки громадян, позбавленства : офіційного , коли складалися списки громадян , позбавлених виборчих прав за політичними мотивами , та неофіційного, коли значні групи людей ремісників , кустаріви домогосподарок зовсім не враховувалося на виборах.

Після оманливої «демократичної весни» 1924-1925 рр , коли начебто почався процес пожвавлення Рад розширення контингенту виборців та зменшення кількості позбавленців , надто стрімко почалися сталінські заморзки.

Порівняння статистики виборчих комісій 1936-37 рр. з матеріалами Всесоюзного перепису населення 1926 р свідчить про кількість прихованих позбавленців у кілька разів перевищувала офіційно зареєстрованих по містах. Поділля у 2, 5 раза […]. У половині селищ кількість позбавленців перевищувала дві третини можливих виборців Бершадь , Брацлав , Дережня, Липовець , Іллінці, Меджибіж , Хмільник , Шаргород.

Варто зазначити, що на вибори 1926-1927 р. в поселеннях міського типу Поділя зявилося трохи більше половини включених до списку виборців. Отже, у виборах взяла участь лише третина міського населення виборчого віку. У половині селищ кількість позбавленців перевищувала дві третини можливих виборців : Бершадь, Брацлав , Держня , Липовець, Іллінці, Меджибіж, Хмільник, Шаргород.

Після насильницької суцільльної колективізації з ліквідацією куркульства , голоду 1932-1933 рр зростаючих масових репресій офіційна чисельність позбавленців різко зменшується. Репресовані та спец переселенні виборчою статистикою не враховуються. Відживється й абсентеїзм. Злякавшись репресій, на виборчих дільницях зявляється все більше громадян їх кількість перевищує 90%

Великі розбіжності були у соціальному складі Рад та їх виборців. Якщо в містах Поділя робітники складали в середньому 13,6%, то в містах -36,7. Більше половини депутатів становили члени КП б У, що також не відповідало партійному складі виборців. Найменше їх було у Гайсині 43, 2% та Жмеринці 45, 5%. Середні верстви населення : кустарі, ремісники та жінки –дружини працюючих робітників тільки з другої половини 20 років одержують поодинокі місця в Радах.

Таким чином, міські Ради Поділля 20 років не можна вважати такими , які відбивали інтереси переважної більшості міського населення

В.І Нагорний

ТРУДНОЩІ ПРОВЕДЕННЯ УКРАЇНІЗАЦІЇ НА ПОДІЛЛІ 1923-1933

В листопаді 1924 р. в Подільській губернії проживало 3482 тис, чоловік, 80% з яких становили українці, 14%-євреї , 3%-росіяни, 2%-поляки, інші -1%.