92

Смакові. Показовим в даному відношенні може бутти довідник «вінницька облась. Адміністративно-територіальний устрій»/Одеса,1986/, який вміщує алфавітний показчик назв населених пунктів Вінничини українською та російською мовами.

Для передачі українськх топонімів засобами російської мови авторами використано декілька принципів перкладу-дослівний семантичний переклад/ Південний Буг, Вугли-Угли, Вівсяники-Овсяники/, морфемне калькування/ Турбів-Турбов, Уланівка-Улановка/ , фонетична транскрипція/ Дубовий Гай-Дубовий Гай, Діброва-Диброва/. Проте відсутність чітких теоретичних засад, непослідовність засьосування перекладацьких принципів, недостатня увага до сематики топонімів призвели до появи значної кількості невдалих географічних номінацій . Цьому сприяло й надмірне захоплення методом фонетичного транскрибування, при якому повність зберігається звукова оболонка перекладеного слова, але втрачається його внутрішня форма, зміст. На нашу думку, невдалі Травневое, Рдянское , Жовтневое , Пролетар. Не кажучи вже про сумнівну відповідність мовній нормі, такі перекладацькі»перли»не можуть задовольнити навіть невибагливий літературний смак. Великий Сттеп як Великий Степь, хоч в російській мові іменник «степ»відноситься до жіночого роду. Але й з перекладом Великий Степь важко було погодитись . Про те ця різниця у значеннях довідником проігнорована, і всі складні назвиБушинка, Великая, Русява , Великое.

У довіднику також зустрічаються факти , коли назви ідентичної морфологічної структури в результаті перекладу безпідставно набувають різного граматичного оформлення , до порівняння: Сніжна-Снежная, але Сміла- Смела.

Отже, переклад географічних назв на споріднену мову є справою нелегкою, хоч украй необхідною.

Н. Є. Кравцова

Жіноча хорова акапела Вінницького педагогічного інституту

Понад 10 років існує і радує своєю творчість жіноча хорва капела музично-педагогічного факультету Вінницького педагогічного інституту. Спочатку це був невеликий колектив, який у свій репертуар включав нескладні твори, що могли бути використані студентам в їх майбутній роботі в школі. В репертуарі зявлялися такі шедеври хорової музики як»Вечір» С Танкева, «ССлавимо тебе весно» Д Бортнянського , «Словянські наспіви» Б. Дворжака». У своїй творчості капела пропагувала музичну спадщину наших композиторів М. Леонтовича , К. Семенова, В. Ткаченка.

За час свого існування колектив капели неодноразово брав участь в оглядах художньої самодіяльності Вінницької області пропагуючи високодуховне хорове мистецтво серед широких мас населення. Колектив часто виступав з концертами в середніх школах , СПТУ , технікумах, на концертних майданчиках Умані, Бару, Києва.

Керівник хору , ст. викладач кафедри методики музичного виховання Г. М Шкільнюк велику увагу звертає головним чином на стиль , форму , образність, зміст і виразність музичного трактування хоровогу твору , де знаходить своє відображення, нюансування і тембральне звучання.

На заняттях капели студентам надається можливість самостійно керувати хором, працювати з хоровими партіями , самим підбирати репертуар , що дає кожному з них проявити себе як особистість . Студенти факультету , перебуваючи на педагогічній практиці в школах міста та області, допомагають учителям музики в організації хорових колективів, підбору хорового репертуарі , який включає кращі разки класичної та сучасної хорової музики. Вже стало традицією проводити у школах конкурси на краще виконання українських народних пісень. Випускники факультету , які брали активну участь в жіночій хоровій капелі , тепер самі плідно працюють зі шкільними хоровими колективами.

Жіноча хорова капела тала лауреатом Першого республіканського конкурсу ім. М. Леонтовича , який відбувся в Києві у травні 1989 року. Авторитетне журі конкурсу на чолі з народним артистом СРСР , професором А. Т. Авдівським високо оцінило виступ талановитого колективу. Співакам хору притаманна висока вокальна хорова культура , гарний звук, відмінна інтонація , що є одним з найбільш цінних виконавчих якостей хору. Капела двічі завойовувала звання лауреата всесоюзних фестивалів самодіяльної народної творчості.

Л.П. Булгакова

Класифікація вишивок Поділля

Враховуючи складність , багатогранність і взаємозв’язок багатьох ознак вишивок, які підлягають візуальному дослідженню , виникає необхідність класифікації схеми із двох ієрархічних рівнів вищого загального і нижчого конкретного.

Вишивки вищого загального рівня діляться на дві категорії : орнаментальні і мотивні.

За характером зображальних елементів чи мотивів орнаментальні вишивки розділяють на такі види: 1 Геометричні 2 рослинні 3 зооморфні 4антропоморфні.

Зазначимо, що в багатьох вишивках існують мішані композиції , які утворені з геометричних і рослинних мотивів.

Всі види орнаментальних вишивок за гамою кольорів діляться на варіанти 1 монохромні , 2 Біохромні, 3 Поліхромні.

94

Групи мотивних вишивок розмежовуються на такі ж варіанти. Варіанти розкладаються за технікою вишивання: хрестик, гладь, низь і т.д. на ряди.

Ряди всіх варіантів за характером вишивальних ниток : бавовняні, вовняні, шовкові та інші діляться на класи.

Нижній конкретний рівень класифікації проводиться на конкретному матеріалі-видах одягу та інтнрєрної тканини лейбики, сорочки , рушники і т.д.

Запропоновані схеми аналізу декоративно-традиційних ознак дозволяє виявити стійкі міжрегіональні і своєрідні локальні ознаки, створили карти розповсюдження різних вишивальних технік , орнаментів тощо.

Г.М. Тарнавська

Т. Ф. Швед

Особовий фонд н. А. Присяжнюк

На збереження в Державний архів Вінницької області поступили документи й матеріали відомої української фольклористки Н. А. Присяжнюк. В її особистому фонді налічується понад 200 справ.

Більшу частину фонду складають матеріали , які відбивають творчу діяльність нашої землячки.

Всього записано нею близько 4 тис. пісень , 44 тис. прислів’їв , приказок , понад 4 тис. казок , бувальщин, гуморесок , понад 100 голосінь тощо.

Фольклорні записи пісень увійшли у зірку» Пісні Поділля». Це цінна збірка народних скарбів.

Варті увагм краєзнавчі та етнографічні дослідження.

Н.А Присяжнюк можна назвати літописцем рідного краю , про що свідчать

Такі краєзнавчі та етнографічні дослідження: « Історія селища Погребища» , «130-літня хроніка 50-родин кутка», «Нові садиби»»Імена людей у Погребищі колись і тепер».

Викликають цікавість етнографічні розвідки «Квіти в побуті українського народу і в народній творчості» та «колишнє і сучасне харчування селян Погребища».

Н. А Присяжнюк вивчила рецепти виготовлення понад 250 місцевих селянських страв. У фонді докладно описано українське весілля в Погребищах, починаючи з 1900 р. й до наших днів , упровадження нових традицій і обрядів , спогади про життя та діяльність односельців.

На збереженні і листи та поздоровлення адресовані фольклористці.

В.І. Філіпов

О.М. Камінський

До історії відновлення ареалів лікарських і декоративних рослин буго-десянського заказника

Буго- Деснянський заказник розташований поблизу Вінниці в межиріччі р. Південний Буг і її лівої притоки Десни на площі біля 1100 га.

Близкість до міста ріки , шосейна й залізнична дороги , що проходять через територію заказника , дають можливість міським жителям у всі пори року легко добиратися до місць відпочинку в заказній зоні.

95

Туристи й відвідувачі , залишаючи місця відпочинку часто виносять з заказника велику кількість лікарських рослин , які інколи зривають з кореневою системою. Внаслідок такого обурливого відношення до рослин їх природні місце розташування стали різко скорочуватись. Місце , де раніше росли лікарські рослини , почали заселяти менш цінні: осока , ситник , герань, кропива , яглиця і навіть зелені мохи , тобто порушився природний покрив , що формувався в заказнику протягом багатьох віків.

Починаючи з 1974р., значну роботу по захисту зникаючих рослин проводять радіо і преса. Розяснювальну роботу серед населення ведуть члени товариства охорони природи й ентузіалісти. В результаті знищення окремих видів рослин дещо зменшилося.

Крім роз’яснювальних робіт серед населення , на допомогу захисту рослинних угруповувань прийшли вченні ботанічного саду Поділля, лісова охорона і студенти природно-географічного факультету Віннцького педінституту…

Так удалося відновити ареали валеріани лікарської , дзвоників персиколистих і купальниці європейської. Влітку і восени 1990 р. посіяно насіння рутвиці орликолистої , королиці , а також спори плауна булаво видного. Роботи по відновленню цінних лікарських та декоративних рослин будуть продовжені і в наступні роки , що без позитивно позначиться на відновленні складу рослинних угрупувань заказника.

О. С. Безверхий