Министерство образования Украины

Харьковский государственный университет

В.Е.НЕКОС

ОСНОВЫ ОБЩЕЙ ЭКОЛОГИИ И НЕОЭКОЛОГИИ

(Часть 1)

Учебное пособие

(ПРОГРАММНЫЕ И ПРОБЛЕМНЫЕ ЛЕКЦИИ ДЛЯ СТУДЕНТОВ

СПЕЦИАЛЬНОСТИ 7.0708 "Экология")

Харьков – 1998 г.

УДК 557.4

Некос В.Е. Основы общей экологии и неоэкологии: учебное пособие. Программные и проблемные лекции для студентов специальности 7.0708 Экология Часть I, - Харьков, 1998 г.

В пособии изложены основные положения традиционной (геккелевской) экологии и неоэкологии (современной экологии). Понятийно-терминологический аппарат, приведенный в пособии, модульная система изложения и последующий тестовый контроль обеспечивает получение достаточных и оптимальных экологических знаний для будущего эколога широкого профиля.

Книга может быть полезной для любого специалиста, работающего в области как традиционной, так и современной экологии.

Рецензенты:

А.В.Гриценко – доктор географических наук, профессор, директор Украинского НИИ экологических проблем.

В.В.Медведев – доктор биологических наук, профессор, директор Украинского НИИ почвоведения и агрохимии им. А.И. Соколовского.

С.С.Душкин – доктор технических наук, зав. кафедрой водоснабжения, водоотведения и очистка воды Харьковской государственной академии городского хозяйства.

Размножение и тиражирование

курса лекций без официального

разрешения автора запрещено.

@Некос В.Е.

Модуль 1. Введение:

Программная структура курса. Цели и задачи курса. Особенности усвоения курса. Программа курса. Основные дефиниции понятия "экологии" как ранее усвоенные, так и некоторые определения новых авторов. Актуализация знаний по основным понятиям усвоенных при изучении курса "Введение в специальность" (понятия аутэкология, демэкология, синэкология, система, биоценоз, биогеоценоз, экосистема, геосистема, экологическая пирамида, биосфера, охрана природы, природопользование и др.).

Учебный курс "Основы общей экологии" являются основополагающим в подготовке специалиста в области экологии. В разных вузах Украины он читается по разным программам и имеет различную структуру. Это связано с несовершенством образовательной программы и, прежде всего, отсутствием единой обязательной программы. Соответственно, структура курса и подходы к его изложению также различны в разных вузах. В Харьковском госуниверситете этот курс впервые на Украине начал читаться для профессионалов экологов. За много лет его структура, объем и содержание существенно и много раз видоизменялась, приобретая все более усовершенствованную и оригинальную форму необходимую для подготовки современного эколога. Многолетний опыт, советы с выпускниками-экологами, которые уже работают, с различными специалистами, работающими в системы охраны природы позволили выработать предложенную структуру. Курс годичный, т.е. читается в двух семестрах и, соответственно, состоит из двух частей. Первая часть курса, соответствующая осеннему семестру, посвящена классической или геккелевской экологии с необходимыми элементами глобальной экологии без которых понимание общих вопросов было бы затруднено. Вторая часть курса посвящена современной экологии, т.е. неоэкологии с элементами глобальной неоэкологии, т.е. тех, которые касаются в основном глобальных процессов, обусловленных антропогенной деятельностью ,например кислотные дожди, разрушение озонового слоя и др.

Ниже приводится полная программа курса, составленная в соответствии с требованием Минвуза Украины.

1.1. Программа курса "Основы общей экологии и неоэкологии"

А.В С Т У П

У поняття "Загальна екологія" на сучасному етапі укладають дещо інший зміст,ніж той,який був притаманний йому у першій половині 20 сторіччя. Це зовсім не означає, що воно загубило свій первісний зміст, ні. У нашому розумінні воно суттєво збагатилось, отримало багато інших відтінків, відгалужень. Звичайно, правомірним може бути і інший підхід, згідно якому, все нове повинно формуватись у інші, самостійні науки, що влсне здебільшого зараз трапляється. І те, що цей підхід більш приваблює, легко пояснити - бажання створити, або працювати у новій науці чи напрямку,привертає більшу кількість науковців. Але існує і інший бік цієї проблеми. Надто велика розбіжність притаманна першому визначенню "Екології" і сучасному, дійсно,з одного боку це одна наука, а з іншого - суттєво інша, бо зміннився об'єкт, методи та поняття. Тому ми вважаємо, що зберігаючи пріорітет Е.Геккеля і наслідуючи всі традиції екології, сучасну екологію доцільно назвати "неоекологією" - новою екологією. Це відповідало б тому, що склалося зараз у світовій науці і водночас ліквідувало б значну кількість суперечок.

За іншим поглядом, який мало чим відрізняється від наведеного тільки, що, зверджується, що традиційна екологія залишається за біоекологією,а сучасні погляди потребують суттєвого реформування поняття "екологія",тобто раніше існуюче поняття необхідно наповнити іншим змістом.Навряд чи зовсім бездоганні ці та інші тлумачення(наприклад,що землезнавство вивчає глобальні екологічні проблеми і т.і.), підходи.Недоцільно вихолощувати уже сформовану науку, а тім більше надавати їй іншого змісту. На наш погляд, будь-яку науку необхідно збагачувати, укріпляти, доповнюючи її новими доробками, паралельно створюючи нові напрямки, але неодмінно залишаючи "коріння і стовбур дерева", яке вже виросло. Згідно з цим, на наш погляд, курс "Основи загальної екології і неоєкології" повинен бути базовим, який втілює в собі як класику, так і всі нові підходи, знання і основи для розвитку будь яких відглужень і без якого, як без коріння, ні що не зможе вирости, рівно як не буде існувати довго будівля без фундаменту. Виходячи з цього погляду і базуючись на системному підході,вивченню навчальною традиційною екології передує ознайомлення з відомостями,стосовно елементів глобальної екології, тобто з того, що обумовлює екології планети Земля,потім забезпечується формування знань з традиційної (геккелевської)екології,які створюють фундаментальні основи,дозволяють зрозуміти і екологічно грамотно вирішувати злободенні питання сучасної екології (неоекології).Шлях від загального до частковостей (окремостей) - на наш погляд,найбільш вірний. Таким чином, курс "Основи загальної екології і неоєкології" складається з декількох головних, відносно самостійних, але тісно пов'язаных між собою частин - модулів;глобальних питань екології, традиційної екології ї сучасної, або новоі екології (неоекології).

Вивчення курсу базується на знаннях, отриманих з таких фундаментальних навчальних дисциплін, як хімія,біологія,геологія, геоморфологія, метеологія і кліматологія, гідрологія, грунтознавство, вступ до фаху та інших. Початкові основи загальної екології закладені у програмі навчального курсу. "Вступ до фаху", завдяки якому у студента, майбутнього еколога, формуються знання не тільки із історіі розвитку науки,але і основних понять і термінів, які за принципами "поступового ускладення" актуалізуються і планомірно розширюються не тільки в цьому, але і багатьох інших навчальних курсах, які вивчаються при здобутті фаху.В той же час навчальний курс "Основи загальної екології і неекології" є базовим для більшості нормативних професійно орієнтованих дисциплін і спецкурсів, в т.ч. "Соціальної екології" , "Економіки природокористування", "Екологічної експертизи", "Управління природоохоронною діяльністю" і т.і.

У зв'язку з викладеним вище, метою курсу є:формування знань, умінь та навичок з основних екологічних законів, закономірностей, правил, принципів і т.і., взаємодії живоі речовини з навколішнім середовищем і взаємодії між організмами на глобальному,регіональному і локальному рівнях, а також чітке розуміння причин і механізму зміни стану довкілля під вплівом людини.

Задачами навчального курсу слід визначити і підкреслити такі:

1. Знати закони, закономірності, правила і принципи взамовідношень між організмами, популяціями і угрупуваннями та навколишнім середовищем.

2. Сформувати розуміння дії екологічних законів на всіх іерархічних рівнях;

3. На базі знань екологічних законів, закономірностей і т.і., уміти знаходити причини і механізм дії забруднюючих речовин на існування живого;

4. Уміти знаходити вірні рішення щодо оптимального співіснування людини і природи.

5. Виховати у майбутнього фахівця на базі міждисциплінарних знань, здібності і уміння, бути провідником екологічно безпечної життєдіяльності.

Студент має бути добре обізнаним з навчальним планом і цією програмою, орієнуючись у науковій і методичній літературі з навчального курсу.

Головною формою організації вивчення даного курсу є,перш за все, самостійна робота над програмою курсу, а також лекції, лабораторні работи і навчальні практики.Лекції мають різноманітні форми - програмні лекції, проблемні, лекції-бесіди, лекції-диспути і т.і., консультативні заняття.

Основною формою контролю засвоєння знань є тестовий контроль і визначення рейтингу студента, які можуть поєднуватися з іншими формами.

1.Кваліфікаційні вимоги до студентів, які вивчають курс "Основи загальноі екології і неоєкології".

Скорочений перелік основних знань, якими повинен оволодіти студент внаслідок вивчення "Основ традиційної екології і неоєкології (детально перелік знань,умінь і навичок - ЗУН, викладено в програмних лекціях).

Володіти ЗУН з основних модулів традійійної і глобальної екології в т.ч.:

Модуль 1: Мета, задачі курсу. Структура курсу. Програма курсу. Вимоги до вивчення курсу. Еволюція поняття "Екологія". Біосфера.Екологічний імператив.

Модуль 2: Понятійно-термінологічний апарат традиційної екології. Об'экт предмет, методы екології. Актуалізація понять вивчених раніше. Різноманітність визначень. Теоретична аутекологія, синекологія, демекологія. Біоценоз, біогеоценоз, екосистема, структура екосистеми, продуценти, консументи, редуценти, екологічна піраміда, та інше. Основні властивості екосистем. Основи фотосинтезу. Кругообіг речовин,енергії. Екологічна ніша. Організми - головні поняття; закони,закономірності, правила і т.і. фунціонування організмів. Популяції - головні поняття, терміни; сутність, причини, наслідки. Стійкість і структура угрунтувань.

1.3. Скорочений перелік ЗУН, якими повинен оволодіти студент внаслідок вивчення основ неоекології:

Модуль 3,4,5: Об'экт, предмет і методи неоекології. Понятійно-термінологічний апарат: неоекологія, антропосфера, соціосфера, геосистема, геоекосистема, еколого-економічна система, статична неоекологія, динамічна неоекологія, прогнозна неоекологія. Головні закони, закономірності, правила, принципи і гіпотези. Системний метод в неоекології, інші методи. Глобальні проблеми неоекології. Проблеми різноманітного забруднення довкілля. Визначення головних понять і термінів.Класифікація забруднень.Оцінка впливу на оточуюче середовище (ОВОС). Екологічний контроль і управління якістю окремих компонентів і довкілля вцілому . Головні поняття і терміни. Схема управління екологією міста, регіону. Методи та засоби визначення забруднюючих речовин. Проблеми поведінки полютантів в біотичних і абіотичних компонентах. Головні екологічні проблеми Украіни. Основні напрямки державної політики в забезпеченні екологічної безпеки. Прогноз стану довкілля.Окремі світоглядні питання неоекології.

Б.ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

"ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЇ І НЕОЕКОЛОГІЇ"

Теоретична частина

Модуль 1: Загальні питання:

Вступ. Предмет та задачі курсу. Ознайомлення з програмою курсу. Побіжний огляд раніше засвоєних питань і подальший розвиток знань з понятійного апарату.

1.2. Визначення поняття "екологія". Еволюція поняття. Методи екологічних досліджень. Основні екологічні і неоекологічні проблеми біосфери. Елементи глобальної екології. Головні забруднювачі біосфери.

1.3. Біосфера.Еволюція біосфери.Тепло і влагообіг біосфери.Вузкість температурних кордонів існування цивілізації. Необхідність формування нових форм суспільного буття, нової моралі, цілеспрямованого регулювання людської активності. Екологічний імператив.

Модуль 2: Основи традиційної екології.

2.1. Теоретична екологія.

Основний об'єкт і предмет екології. Актуалізація понять: біосфера, екосистема, біо/гео/ценоз. Загальні питання теорії систем.Єдиний біологічний кругообіг речовин. Біохімічні процеси та цикли в біосфері.Основи фотосинтезу. Загальна характеристика кругообігу речовин, кругообіг води, вуглицю, кисню, азоту, фосфору, мікроелементів.

Екологічні фактори (умови) і ресурси та іх класифікація: природні - сонячне випромінювання, грунти, повітря (двуокісь вуглицю, кисень), вода та інші; штучні - шум, електромагнітне випромінювання та інші. Наріжний камінь, центральне поняття теоретичної екології - екологічна ніша. №-мірність екологічних ніш.

2.2. Відповідність між організмами і середовищем.Сутність, причини, наслідки. Головні поняття: адаптація і абаптація, приспособленність, конвергенція і паралелізм, схожість, екотипи, генетичний поліморфізм.

Життя як екологічна подія. Демографічні процеси.Поняття про особину і популяції, унітарні і модулярні організми.

Закономірності розміщення організмів у просторі і часі, міграції і розселення.

2.3.Різноманітність і основні типи взаємодії живих організмів.Головні поняття,внутрішьньовидова конкуренція,міжвидова конкуренція,хижацтво і динаміка популяцій.Людина як хижак:збір врожаю,рибальство, мисливство, вибраковка, редуценти і детрітофаги, паразити і хвороби,мутуалізм.Їх сутність, причини, наслідки.

2.4. Життєвий цикл - як один із найважливіших аспектів традиційної екології. різноманітність життєвих циклів.

Закономірності різниці в кількості організмів.Чисельність.Теорія чисельності видів.

2.5. Угрунтування. Природа угрунтувань. Угрунтування - як рівень організації. Видове багатство угрунтувань. Просторовий розподіл угрунтувань. Головні поняття: сукцессія, клімакс, біомаса і некромаса,первинна і повторна продукція угрунтувань. Різниця в потоках енергії і речовини в угрунтуваннях.

Стійкість і структура угрунтувань.

Модуль 3. Основи неоекології.

3.1. Теоретично-методичні основи неоекології. Методологічна база неоекології: філософська методологія, системний підхід, структурний аналіз і синтез спеціалізованої методології. Структури самостійності неоекології: об'єкт, предмет і метод дослідження. Принципова різниця між антропосферою і соціосферою, між екосистемою і геосистемою. Геоекосистеми і еколого-економічні системи і інші. Відмінні риси неоекології від екології.

Специфіка формування наукової мови неоекології. Понятійно-термінологічний апарат неоекології - як складна система найважливіших понять вихідних наук, загальнонаукових і спеціальних понять. Компоненти неоекології - спеціальний, біологічний, географічний, соціальний та інші.

Фундаментальна база неоекології - основні закони, закономірності, правила,принципи і гіпотези екології.Гіпотеза Геі,логічні закони Арістотеля і Лейбніца, закон біогенної міграції, закон константності, закони Коммонера, еколого-термодинамічне правило, правило 10% та інші, принципи направленності еволюції, принципи сукцесійного заміщення та інші.

Стадії розвитку неоекології дескрентинв (описова) ітерпретинв і конструктивна. Статична неоекологія, динамічна неоекологія, прогнозна неоекологія.

Неоекологія - як система наук. Сімейство, комплекс, галузі, напрямки неоекологічних наук. Сучасна структура неоекологічних дисциплін: аналітичні, синтетичні і методичні неоекологічні дисципліни.

Специфічність підходів і методів. Центральний метод неоекологічних досліджень - системний підхід, як конкретне теоретичне вираження матеріалістичної діалектики. Головні напрямки використання системного підходу - створення системи понять і термінів (трансляція системних понять в неоекологію і навпаки); вирішення неоекологічних проблем за допомогою системного підходу.

Структурний аналіз для всебічного вивчення складних неоекологічних проблем, іх функціональної структури. Методи формалізації, моделювання і інші – як межпредметні і універсальні такі що забезпечують вивчення неоекологічних проблем і задач у просторі і часі, прогнозування розвитку найбільш важливих із них.

3.2. Основні питання неоекології.

Найбільш важливі глобальні проблеми неоекології.Ріст населення Землі, марнотратство ресурсів, отруєння і винищення всього,що забезпечує життя.

Кислотні дощі, проблеми руйнування озонового шару і його захист.Проблеми забруднення води, повітря, грунту.Сільськогосподарче забруднення. Проблеми електромагнітного забруднення,світлове,шумове, пильове і теплове забруднення.

Понятійно-термінологічний апарат неоекології: забруднення, відходи, що складуються, викиди, стоки, організовані і стихійні викиди, забруднюючі речовини, якість оточуючого середовища, якість середовища життя людини, міри якості середовища і т.і.

Класифікація забруднюючих речовин. За характеом надходження: локальні, точечні, площині, лінійні. За складом: органічні, органо-мінеральні, мінеральні. Важкі метали і іх визначення.

Міграція хімічних елементів.Геохімічна міграція,геохімічний бар'єр, міграційний потік, геохімічний фон, аномалія. Зони забруднення. Густість забруднення. Критична густість.

Вплив забруднень на живі організми. ПДВ, ПДС, ПДК.Санітарно-захисна зона. Рівень концентрації забруднюючих речовин.Пороговість концентрації.

Допустимі рівні. Критичні рівні. Еколого-геохімічна норма рівня існування людини. Функціональні і морфологічні відхилення - як прямі і віддалені екологічні наслідки.

Оцінка впливу на оточуюче середовище (ОВОС). Основні принципи оцінки впливу на оточуюче середовище. Загальні вимоги,об'екты,учасники ОВОС. Зміст ОВОС. Ідентифікація впливу, безпосередня оцінка впливу, методи. Інтерпретація результатів. Подання наслідків оцінки.

Екологічний контроль і управління якістю стану навколишнього середовища;

Загальні положення.Контроль і управління якістю: атмосферного повітря, водних об'єктів, грунтів.Понятійно-термінологічний апарат. Принципи, механізм, причини та наслідки. Поняття про екологічний ризик, методологія сучасної оцінки екологічного ризику.

Схема управління екологією міста з інших територій.

Методи та засоби визначення забруднюючих речовин в атмосфері, воді, грунтах, організмі людини. Проблеми поведінки забруднювачів у навколишньому середовищі і живій речовині.Нормативи.Маловідходні та безвідходні технології.

Головні екологічні проблеми в Украіні. Основні напрямки державної політики України в галузі охорони навколишнього природного середовища,використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.Екологічний прогноз.

Модуль 4. Окремі світоглядні питання неоекології.

Міжнародні організації та міжнародне співробітництво у розв'язанні екологічних проблем. Міжнародні програми: геосферна, біосферна та інші.

Екологічна інформація в інформаційних системах та базах даних ООН та інших організаціях.

Роль екологічної освіти та виховання, екологічного всеобуча.

Вибіркові екологічні теми.

5.1.Екологізація сучасної науки. Екологічна кібернетика. Аерокосмічний моніторинг. Екологія та економіка. Гуманізація науко-технічного прогресу.

5.2. Екологічні злочини.

5.3. Теми на замовлення.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Бигон М. Харпер Дж., Таунсенд К. Экология. Особи, популяции и сообщества: в 2-х т. Т.1. Перс анг. - М6 Мир: 1989.-667 с.

2. Бигон М., Харпер Дж, Таунсенд К. Экология. Особи, популяции и сообщества, в 2-х томах, т.2. Пер. с англ. - М.: Мир, 1989.- 447 с. ил.

3. Білявський Г.О. та інш. Основи загальної екології. Підручник, -К, Лібідь, 1995, 368 с.

4. Будыко М.И. Глобальная экология.М.Мысль, 1979, - 327 с.

5. Федоров В.Д. Гильманов Т.Г. "Экология" Изд-во МГУ, М., 1980, 464 с.

6. М'якушенко В.К. Вольвач Ф.В. "Екологія", Вища школа,К., 1984,168 с.

7. Стадницкий Г.В. Родионов А.И. Экология: Уч.пос. М., Высшая школа,1988,272с.

8. Сытник К.М. Словарь-справочник по экологии;К. Наукова думка, 1994, 667 с.

9. Реймерс Н.Ф. Природопользование. Словарь-справочник.М., Мысль, 1990.

10. Реймерс Н.Ф. Экология (теория, законы, праавила, гипотезы)-М., Журнал "Россия Молодая", 1994, - 367 с.

11. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь, Кишинев, Гл.Ред. Мол. Сов.Энциклопедия, 1990. 408 с.

12. Довідник з охорони прирорди. (А.Л.Андрієнко та ін.) Київ, Урожай , 1985, 248 с.

13. Яцык А.В. Шматков В.М. Гидроекология.К., Урожай, 1992, с.-192 с.

14. Мережко О.І. Величко І.М. Теємниці зеленої фабрики.К.,Наукова думка, 1990, -104 с.

15. Методы контроля загрязнения воздушного бассейна, Григорович А.Д. Київ, УкрНИИНТИ, 1982, -75 с.

16. Моисеев Н. Экология человечества глазами математика. М.Мол.Гвардия. 1988.- 254 с.

17. Микитюк О.М., Злотін О.З. Словник українсько-російсько-англійсько-французський(посібн. для студ.пед.вузів.- Х. ХДПУ, 1995, 668 с.

18. Principles of General Ecologi Angus M. Woodbury Hr.D.Director of Utah.York the Blarigton Companu, INC, Toronto.

19. Основні напрямки державної політики України Забезпечення екологічної безпеки, Київ, 1997р.

20. Некос В.Е. Основы общей экологии неоэкологии. Програмные и проблемные лекии, Рукопись,1997р.

21. Боков В.А. і др. Геоекология. Научно-методическая книга по экологии, Симферополь, Таврия, 1996, 384 с.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Основы эколого-географической экспертизы (Под.ред.К.Н.Дьяконова, Т.В.Звонковой, М. Изд-во МГУ, 1992 г., 240 с.

2. Гумилев Л.Н. Энтогенез и биосфера Земли. 2-е изд.исп. и доп. - Л.,Изд-во Ленинградского университета, 1989, 496 с.

3. Григорьев А.А. Экологические уроки исторического прошлого и современности (Под ред. акК.Я.Кондратьева. -Л., Наука, 1991, 252 с.

4. Маркович Д.Ж. Социальная экология: Кн. для учителя, Пер. с серб-хорв; М., Просвещение, 1991, 176 с.

5. Кузнецов Г.А. Экология и будущее. Анализ философских оснований глобальных прогнозов, М., Изд-во МГУ, 1988, 160 с.

6. Яншин А.Л. Мелуа А.И. Уроки экологических просчетов, -М.,Мысль, 1991 г, 429 с.

7. Ефремов Ю.К. Хозин Г.С. Всемирная стратегия охраны природы, -М., Знание, 1981, 48 с., (новое в жизни, науке, технике, Сер. "Науки о зекмле", №4.

8. Плотников В.В. На перектерстках экологии.М., Мысль, 1985, -208 с.

9. Сухорукова С.И. Экономика и экология (Политэкономический аспект). Уч.метод. пособие для вузов, - М., Высшая школа, 1988, 111 с.

10. Экология и экономика: Справочник: (О.Ф.Балацкий и др.) Под ред. К.М. Сытника, -К., Политиздат, Украины, 1986, 308 с.

11. Аверьянов А.Н. Системное познание мира: Методологические проблемы, М.Политиздат, 1985, 263 с.

12. Слюсаренко В.К. Эколого-хозяйственное районирование для целей планирования и управления качеством окружающей среды (на примере Донецко-Приднепровского экономического района), Ворошиволоград, 1955, 95 с.

13. Зархина Е.С. Гуманизация научно-технического прогресса, Научн.доклад Владивосток, 1988, 14 с.

14. Мирзеханова З.Г. Нарбут Н.А. Методические рекомендации по экологической экспертизе размещении промышленных объектов ДВО ВНСССР, 1990, 9 с.

15. Дубовик О.Л. Жилинский А.Э. Причины экологических преступлений. -М., Наука, 1988г, 240 с.

16. Toungations of the manacement of mountainous areas Karimiers zabil rowski.

17. Living in the environment/Ninth edition/G.TYLER MILLER, yr.1996, Wadsworth publishing Company.

Програма складена і перероблена

проф.Некосом В.Ю.

Проток.зас.каф. №1 від 31.08.91 р.

Прот.зас.каф. №1 від 29.08.97 р.

Основной особенностью освоения данного курса является требование самостоятельности, изучения не менее 50% объема курса.

Это требование существует и выполняется уже около 10 лет, т.е. с самого начала подготовки специалиста-эколога в Харьковском госуниверситете. Чрезвычайно важно, что по имеющимся сведениям, этот принцип вводится во всей системе высшего образования Украины.

Второй особенностью курса является модульная система изучения и, соответственно, использование тестового контроля (т.е. только письменного контроля) и рейтинговой оценки знаний студентов, что обеспечивает постоянную и непрерывную упорную работу над курсом.

Третья особенность направлена, с одной стороны, на облегчение усвоения материала, с другой - на достижение максимально возможного эффекта формирования знаний по курсу. С этой целью используется следующий механизм подачи и усвоения материала студентами - программная лекция - проблемная лекция - консультативное занятие - тест-контроль по модулю(ям). Программная лекция является объективной необходимостью, обусловленной выше названной первой особенностью, т.е. самостоятельное пятидесятипроцентное усвоение объема курса. Именно в программной лекции освещается полный перечень вопросов, подлежащих изучения студентами. Это руководство для определения их объема знаний и гарантирующее успех в написании теста. Каждый пункт и вопрос программной лекции, обязательно присутствовать в тесте. Проблемная лекция направлена на изложение наиболее важных, наиболее трудных вопросов модуля, в целом охватывающая не менее 50% всего материала. Консультативное занятие дает возможность студенту задать вопросы преподавателю, то ли по проблемной лекции, или по самостоятельно проработанным вопросам (литературе) и окончательно подготовиться к письменному тесту-контролю, завершающему этапу овладению материалом определенного блока знаний.