ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ОБ’ЄКТА УПРАВЛІННЯ

1. Організація і управління. Види управлінської діяльності.

2. Система управління організацією.

3. Організація та методи прийняття управлінських рішень.

4. Координація в організації

1. Організація і управління. Види управлінської діяльності.

Управління – це специфічний вид діяльності по визначенню цілей, розробці механізмів їх досягнення і координації праці членів організації для отримання результатів, які відповідатимуть поставленим цілям.

Управління організацією — це безперервний процес впли­ву на продуктивність працівника, групи або організації в цілому з метою досягнення найкращих результатів з позиції по­ставленої мети.

Управління у внутрішньоорганізаційному житті відіграє роль координуючого начала, що формує та приводить в рух ре­сурси організації для досягнення нею своїх цілей. Управління формує та змінює, коли це необхідно, внутрішнє середовище організації. Внутрішнє середовище організації є органічним поєднанням таких складових, як структура, внутрішньоорганізаційні процеси, технологія, кадри, організаційна культура.

Структура. Управління повинне ви­значити розміри структурних підрозділів, їх права та обов’язки, систему взаємодії та інформаційного зв’яз­ку з іншими підрозділами, поставити завдання перед підроз­ділами та наділити їх необхідними ресурсами.

Внутрішньоорганізаційні процеси включають три основні підпроцеси: координація, ухвалення рішень, комунікації.

Для здійснення координації управління може сформувати в організації два типи процедур: безпосереднє керівництво дія­ми у вигляді розпоряджень, наказів та пропозицій; створення системи норм і правил, що стосуються діяльності організації.

Процедури ухвалення рішень формуються в різних органі­заціях по-різному. Ухвалення рішень може здійснюватися від низу до верху, тільки на верхньому рівні або на нижньому рів­ні ієрархії.

Форми комунікацій здійснюють знач­ний вплив на клімат усередині організації. Роль управління полягає тут в тому, щоб створити якнайкращу атмосферу всередині організації.

Технологія. Управління повинне вирішувати питання технологій і здійснення їх найефективнішого використання.

Кадри є основою будь-якої організації. Управління формує кадри, встановлює систему відносин між людьми, сприяє їх розвит­ку, навчанню та кар’єрному просуванню.

Організаційна культура виробляється і формується значною мірою управлінням, і зокрема вищим керівництвом. Управління також зосереджене на вирішенні питань, пов’язаних з формуванням, підтримкою та розвитком організацій­ної культури.

Внутрішнє життя організації складається з великої кіль­кості різних дій, процесів і підпроцесів. Виділяють п’ять груп функціональних процесів, які охоплюють діяльність будь-якої організації. Вони є об’єктом управління з боку менеджменту. До цих функціональних груп належать: виробництво; марке­тинг; фінанси; робота з кадрами; облік і аналіз господарської діяльності.

Управління виробництвом передбачає, що керівники певного рівня здійснюють управ­ління процесом переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, що надходять на вході в організацію, у продукт, який ор­ганізація пропонує зовнішньому середовищу. Управління мар­кетингом покликане задовольнити потреби клієнтів організації. Управління фінансами полягає в управлінні про­цесом руху фінансових засобів в організації. Управління персо­налом пов’язане з використанням можливостей працівників для досягнення мети організації. Управління обліком і аналізом господарської діяльності передбачає управління процесом об­робки та аналізу фінансової інформації про роботу організації.

Види управлінської діяльності.

Стратегіч­не управління - формування цілісної стратегії розвитку ор­ганізації на основі визна­чення довгострокових пріоритетів.

Фінансо­вий мене­джмент організації - управління фінансовими ресурсами організації та фінансовими відносинами, які виникають у процесі їх руху

Організа­ційна ло­гістика - управління рухом матері­альних, фінансових та інформаційних потоків в організації; комплексна система одер­жання інформації про стан певних підсистем організа­ції та зовнішнього середовища; забезпечення просу­вання організації в умовах напруженої конкуренції на основі реалізації конкурен­тних переваг

Проект­ний мене­джмент - забезпечення комплексно­го розвитку організації як складної системи проектів з конкретними цілями, ре­сурсами і часовими межа­ми.

Кадровий менеджмент - формування адекватної системи управління кадровим забезпеченням органі­зації на основі врахування пріоритетності людського фактора в процесі реаліза­ції цілей її розвитку.

Ризик-менеджмент - зменшення чи усунення впливу зовнішніх та внут­рішніх ризиків розвитку організації в умовах неви­значеності

Антикризове управ­ління - згладжування циклічних коливань розвитку органі­заційної системи з метою попередження кризових ситуацій

Ситуацій­не управ­ління ор­ганіза­цією - застосування інструментів менеджменту організації з урахуванням характерис­тик конкретної організації та стану зовнішнього сере­довища.