Фольклористичне поділля.

Однією із складових ланок краєзнавства є вивчення фольклору,яким особливо багате Поділля. Не випадково українські вчені етнографи П. Чубнський, В. Гнатюк, Ф. Колесса, К.Квітка та інші називали етнографічну територію Поділля скарбницею фольклору. Тут через складні історичні обставини якоюсь мірою асимілювалися фольклорні традиції східнослов’янських та західнослов’янських народів. Приміром,у південн-західних районах Поділля до сьогодні збереглися окремі елементи польської і болгарської і навіть тюркської культур, ана поліському Поділлі в обрядовому фольклорі відчутні білоруські й російські впливи.

Фольклорні пам’ятки на поділлі ще з кінця XIXст. Привертали увагу видатних етнографів,мистецтвознавців,істориків.Так експедиція Російського географічного товариства фіксувала етнографічні матеріали з народними піснями в Тиврівському повіті. Українські жнивні та обрядові пісні Літинського повіту видані у збірках Ф.Колесси та С. Людкевича.

В 30-х роках етномузикогог К Квітка досліджував фольклор на території Козятинського району. Відзначимо,що ще в ті часи на замовлення Британського етнографічного музею від студентки київського університету, фольклористки з Поділля насті Присяжнюк записано чимало різних за жанрами перлин усної народної творчості, в тому числ плачі та голосіння.

На багатому фольклорному грунті Поділля зросли відомі на Україні фольклористи- носії і дослідники народнопісенної творчості Явдоха Зуїта.Гнат Танцюра, Настя Присяжнюк, Марія Руденко, Мефодій Рябй, композитор М. Леонтович.

Згусток рідкісних фольклорних видів та мистецьких памяток приваблювали на Поділлі композиторів П. Ніщинського,К Стеценка й П. Чайковського.

Історичні стежки й місця,якими ходили славнозвісні діячі культури повинні стати дослідними маршрутами краєзнавців-школярів і студентів.

Ю.О. Синюк

Значення народної пісні у вихованні дітей на Вінниччини

Українська народна пісня виникла дуже давно. В ній відбита історична доля народу Багатюща пісенна творчість передавалася з покоління в покоління.

Протягом багатьох років формувався в народі педагог-фольклорист,який з допомогою народної пісні вчив підростаюче покоління доброму,розумному і прекрасному.

Виховна роль пісні з великою силою виявляється при її виконанні. Виконують пісні не тільки хори,ансамблі,троїсті музики.Спває весь народ.

Велике виховне значення пісні розумціють учителі музики на Вінниччині, зокрема М.Д, Горошко(гайсинська середня школа №4) та ін..

Кращі вчителі музики збирають фольклорний матеріал свого краю,організовують у школа фольклорно-етнографічні ансамблі,проводять фестивалі та конкурси виконавців народної подільської пісні.

Мелодійно-інтонаційна особливість народної пісні,її неповторна ритмічна структур,форма,глибокий життєвий зміст приваблюють дітей, відкривають їм нове,розвивають почуття прекрасного.

Чудових успіхів у виховній роботі домігся народний фольклорно-етнографічний ансамбль «Русава» у с. Стіні Томашпільського ройону,яким керує відома фольклористка України Зоя Чорна. Вона створила при своєму ансамблі дитячий фольклорно-етнографічний колектив.

Л.П.Василевська