Літературні джерела : 1 , 2, 3, 27, 32, 36, 42

Тема 5. Ретроспектива розвитку науки менеджмент

В цій темі вивчаються еволюція управлінської думки. Передумови виникнення науки управління. Класична теорія менеджменту. Неокласична теорія менеджменту. Кількісна теорія менеджменту. Інтегровані підходи до управління.

Історія розвитку науки про управління. Роль менеджменту у розвитку суспільного виробництва, централізоване і децентралізоване управління. Теорії менеджменту. Управлінський механізм вітчизняного і зарубіжного менеджменту. Еволюція поглядів на сутність менеджменту. Співвідношення категорій “управління”, “менеджмент”, “адміністрування”, “керування”. Моделі бізнес –освіти.

Мета теми: формувати у студентів розуміння сутнісних особливостей становлення науки «менеджмент» поняття про її кваліфікаційні характеристики схожості та відмінності в наслідок плинності часу.

Студент повинен знати: історичні особливостей становлення науки «менеджмент» та вплив факторів на його удосконалення в підготовці фахівців з менеджменту.

Студент повинен вміти: використовувати історичний досвід в сучасних умовах господарювання для ефективного управління процесами діяльності.лан лекційного заняття

План лекційного заняття

1.Ретроспективний аналіз.

2.Історичні передумови виникнення менеджменту як науки .

3.Зарубіжний досвід розвитку менеджменту.

4.Основні ознаки управлінських відносин.

Семінарське заняття

1. Ретроспектива виникнення менеджменту як науки.

2. Наукові школи класичної теорії менеджменту.

3. Наукові школи неокласичної теорія мїнеджменту

4. . Кількісна теорія менеджменту.

5. Інтегровані підходи до управління.

6. Характеристика процесного підходу

7. Характеристика системного підходу.

8. Характеристика ситуаційного підходу

Перелік питань для самостійної роботи

1. Історичний контекст виникнення науки про управління.

2.Спільні та відмінні риси управління і менеджменту.

3.Що вивчає наука про управління?

4. Європейська модель бізнес-освіти.

5. Американська модель бізнес-освіти.

6. Японська модель бізнес-освіти.

7.Особливості вітчизняного менеджменту;

8.Особливості міжнародного менеджменту;

Індивідуально-консультативна робота

Підготувати доповідь на тему: «Порівняльний аналіз основних моделей бізнес-освіти в світі» (європейської, американської, японської).

Тезисний матеріал до теми:

Розвиток школи "наукового управління" припадає на початок XX століття. її засновником був американський інженер Федеріко Уінслоу Тейлор (1856-1915). Заслугою Ф. Тейлора було прагнення протиставити науковий підхід існуючим традиціям (коли на першому місці стояв організатор), підійти до виробничого процесу як до системи і виробити наукові основи організації та нормування праці робітника.

Серед основних положень школи наукового керування, які внесли вагомий внесок у теорію і практику керування, можна відзначити наступні:

1.Використання наукового аналізу для визначення кращих способів виконання задачі.

2. Добір працівників, що краще підходять для виконання задач, і забезпечення їхнього навчання.

3.Забезпечення працівників ресурсами, необхідними для ефективного виконання їхніх задач.

4.Систематичне і правильне використання матеріального стимулювання для підвищення продуктивності.

5.Відділення планування й обдумування від самої роботи.

Представниками школи наукового управління можна назвати таких дослідників менеджменту як Френк Гілбрейт (1868-1924) і Лілія Гілбрейт (1878-1972) та ін. Вони зробили вагомий внесок у розвиток цієї школи. Зазначені автори, вважали, що застосування спостережень, логіки та аналізу дає змогу вдосконалювати операції ручної праці, досягаючи їх ефективнішого виконання

Адміністративний управлінський підхід (1920-1950) був спрямований на удосконалення керування організацією в цілому. Метою прихильників адміністративного підходу було створення універсальних принципів керування, дотримання яких, безперечно, забез­печить успіх підприємства. Першими представниками цієї школи були Г. Емерсон ( 1852-1931), А. Файоль (1841-1925), Г. Форд (1863-1947), А.К. Гастєв (1882-1941) та ін. Родоначальником системного керування організацією ("адміністративна школа") по праву вважається А.Файоль (1841-1925). Він уперше представив у структурованій формі діяльність підприємства. Він виділив п'ять найважливіших функцій керування – передбачати (планування), організовувати, розпоряджатися, координувати і контролювати.

А. А. Файоль сформулював 14 знаменитих універсальних принципів управління підприємством, які не втрачали свого значення і в сучасних умовах господарювання: розподіл праці, повноваження, відповідальність, дисципліна, єдиноначальність, єдність напряму, підпорядкованість особистих інтересів загальним, заохочення персоналу, централізація, скалярний ланцюг, порядок, справедливість, стабільність робочого місця для персоналу, корпоративний дух.

Приблизно одночасно з Файолем німецький соціолог Макс Вебер (1864-1920) сформулював свої ідеї про ідеальний управлінський підхід для великих організацій. Суть його ідей виражена в сімох основних характеристиках ідеально формалізованої організації:

1. Поділ праці, при якому влада і відповідальність чітко визначені для кожного працівника й узаконені як офіційні обов'язки.

2. Бюрократична система ієрархічна, тобто кожна вища посадова особа керує нижчими і у свою чергу підлегла більш високопоставленому чиновникові.

3. Усі члени організації підбираються на основі технічної кваліфікації за допомогою формальних іспитів або шляхом навчання.

4. Посадові особи призначаються, а не обираються.

5.Адміністративні посадові особи працюють за фіксовану плату і є “кур’єрними” службовцями.

6. Адміністративні посадові особи не є власниками компанії, де вони служать.

7. Адміністративні чиновники мають право регулювати діяльність своїх підлеглих. Ці правила повинні бути безособовими і застосовуватися в усіх випадках.

Школа людських відносин базувалася на розробці й застосуванні соціально-психологічних аспектів менеджменту, тобто управління трудовим колективом здійснювалося з позиції психології і людських відносин.

Представниками цієї школи можна назвати вчених Елтона Мейо, Вальтера Ділла Скотта), Мері Паркер Фоллєт, Абрахама Маслоу, П. М. Кержінцева, Ф.Герцберг, Д.Мак-Клеланд, В.Врум, Дж.Адамс, Е.Лок, Л.Портер і Э.Лоулер та та інших.

Школа людських відносин у розвитку менеджменту утвердилася як реакція на обмеженість раціоналізму в системі управління. В основу людських відносин були покладені досягнення психології, соціології та ін.

Основними досягненнями школи людських відносин і школи поведінкових наук прийнято вважати:

1. Застосування прийомів керування міжособистісними відносинами для підвищення ступеня задоволеності роботою і продуктивності.

2. Застосування наук про людську поведінку до керування і формування організації таким чином, щоб кожен працівник міг бути використаний відповідно до його потенціалу.

Представником школи «соціальних систем» є П.Друкар (1970 – до сьогодні). Будь-яка структура розглядається як соціальна система, орієнтована на гуманізацію управління, постійне оновлення діяльності з найменшими витратами для задоволення потреб ринку.

Загальним для усіх ранніх теорій менеджменту було те, що вони пропонували кожна свій єдиний «рецепт» підвищення ефективності управління. Кожна з них не була помилковою та зробила важливий внесок у розуміння сутності менеджменту. Проте кожна з них одночасно обмежена з точки зору вузького погляду на багатомірність управління.

Процесний підхід.. За цим підходом управління розглядається як процес виконання взаємопов’язаних дій (планування, організація, керування, контроль), кожна з яких сама по собі є процесом.

Цей підхід було розроблено вченими класичної школи, які запропонували виокремлювати і вивчати функції менеджерів.

Системний підхід. В основу системного підходу покладено постулат, що всі організації є системами, де всі складові частини взаємопов’язані. Це спосіб мислення по відношенню до організації та управління, який розглядає їх у єдності складових частин нерозривно пов’язаних із зовнішнім світом. Зі сказаного вище зрозуміло, що спосіб мислення управлінця щодо організації процесу управління залежить і формується за рахунок:отриманої інформації; якості її обробки; комплексу теоретичних знань, професійної підготовленості; досвіду; особистих ділових якостей і характеристик.

Головна ідея системної теорії полягає в тому, що жодна дія не починається в ізоляції від інших. Кожне рішення має наслідки для всієї системи.

Основні положення теорії систем:

• наявність певного набору частин та компонентів цілісності, що суттєвим чином зумовлюють її структуру і можливість взаємодії із зовнішнім середовищем;

• властивості об’єднаного в систему цілого не дорівнюють арифметичній сумі властивостей частин – вони якісно нові, характерні лише для даної системи;

• система є організованою, тобто об’єднує і з’єднує в одне ціле відповідно до певного розміщення і зв’язків систему компонентів;

• наявність у системі як прямих, так і обернених зв’язків;

• за винятком всесвіту, усі системи є підсистемами більших систем.

Ситуаційний підхід. В сучасному бурхливому бізнесі особливо важливим є ситуаційний підхід до керування. Специфіка і рівень ефективності керування в даному випадку визначається тим, наскільки правильно оцінена ситуація, чи правильно обрана "домашня заготовка" для вирішення посталої задачі, чи правильно обрана сукупність управлінських прийомів і методів з обліком усіх позитивних і негативних факторів. Провідною позицією ситуаційного підходу є спроба пов’язати конкретні прийоми і концепції з визначеними ситуаціями.

Реалізація принципів управління на практиці здійснюється за допомогою певних методів управління.

Методи управління підприємством (колективом) - це способи здійснення управлінської діяльності, за допомогою яких виконуються функції управління і забезпечується реалізація цілей і задач. Методи управління базуються на дії об’єктивних законів розвитку суспільного виробництва і впливають на економічні інтереси.

В управлінні виробництвом можна виділити чотири групи методів управління: економічні, організаційно-розпорядчі, соціально-психологічні та ідеологічні. Всі вони взаємопов’язані.

Найважливіше завдання управління - вірно поєднати на кожному етапі розвитку економіки різноманітні методи управління. Вирішення цих питань пов’язане з визначенням раціонального співвідношення централізації і децентралізації в управлінні.

Сутність методів менеджменту визначається соціально-економічними відносинами, тим, наскільки вони відповідають характеру і рівневі розвитку продуктивних сил суспільства.