Тема 5. Діагностика стану підприємства методами бізнес-аналізу

Головною метою діагностики є підготовка інформації для прийняття стратегічних рішень. Діагностика стану підприємства дозволяє уточнити стан доходів і витрат підприємства і найголовніше - розкрити чинники, що дозволяють домогтися перевищення доходів над витратами.

Основними цілями є:

- об'єктивна оцінка результатів комерційної діяльності;

- контроль за процесами виробництва й реалізації продукції;

- прогнозування господарської діяльності;

- оцінка очікуваного виконання виробничого плану.

Діагностика реалізується в процесі виконання безлічі завдань.

Деякі з них:

1) аналіз можливостей виробництва і збуту;

2) з'ясування внутрішніх і загальноекономічних ситуацій, що впливають на виробництво і збут;

3) аналіз співвідношення попиту і пропозиції;

4) аналіз кінцевих фінансових результатів виробничої, збутової, маркетингової діяльності;

5) аналіз комерційного ризику.

Джерела інформації для діагностики:

I. Облікові:

1) бухгалтерський облік і звітність;

2) статистичний облік і звітність;

3) управлінський облік і звітність.

II. Позаоблікові:

1) матеріали ревізій та аудиту;

2) засобу масової інформації;

3) особистий контакт з виконавцями;

4) листування зі сторонніми організаціями та ін

5.1Визначення профілю стратегії підприємства.

Для обґрунтування позицій (рис.1) необхідно розробити профіль стратегії підприємства (табл.1.). Для складання такого профілю зазначені найбільш важливі характеристики стратегії підприємства в даний час оцінюють в балах, всі оцінки заносять в табл.1. Потім аналогічним чином оцінюють оптимальну стратегію підприємства, і оцінки заносять в ту ж таблицю. Поєднуючи відрізками помічені клітинки таблиці отримують два профілі: фактичної й оптимальної стратегії підприємства. Чим ближче фактичний профіль до оптимального, тим ближче стратегія підприємства до оптимальної і навпаки. Якщо за окремими характеристиками стратегія підприємства далека від оптимальної, отже, саме тут і знаходяться «вузькі місця» і саме сюди потрібно спрямувати основні зусилля для ліквідації стратегічного розриву.

Наприклад:

Таблиця 1

Примітка: у якості оптимальної стратегії в своєму прикладі можна використовувати наведену у табл.1.

Сенс стратегії зниження витрат - низькі витрати дозволяють знизити ціну без втрати прибутку. Для здійснення цієї стратегії необхідний великий обсяг виробництва, потужна виробнича база, ефективна технологія, зручний у виготовленні дизайн виробу, чітка організація виробництва, дешева система розподілу. Небезпека цієї стратегії в тому, що конкуренти можуть оголосити «цінову війну», і тоді жоден конкурент не зможе отримати достатньо високий прибуток. Ще одна небезпека - поява нових, більш ефективних технологій, які можуть звести нанівець конкурентну перевагу у витратах. Крім того, ця стратегія слабо враховує маркетингові аспекти конкуренції.

Продуктова диференціація полягає в тому, щоб випускати унікальну, індивідуалізовану продукцію з урахуванням специфічних вимог кожної групи споживачів і тим самим перевести конкуренцію в площину якості і технічних властивостей продукції. Диференціація може також полягати у створенні іміджу марки, в особливостях післяпродажного обслуговування. Застосування цієї стратегії вимагає навичок маркетингової діяльності, «творчої жилки», гнучкості виробництва. Небезпека полягає в тому, що часто для покупців ціна не менш важлива, ніж властивості товару. Крім того, часом диференціація зводиться до імітації, і як тільки споживачі починають це розуміти, стратегія псевдодиференціаціі перестає «працювати».

Ринкова диференціація - зосередити увагу на одному сегменті ринку, щоб орієнтуватися на специфічні вимоги саме цього сегмента. Як і попередня, ця стратегія також вимагає найретельнішого маркетингового аналізу. Ризикованість стратегії фокусування в тому, що товар може втратити свою привабливість для обраного сегмента ринку, наприклад, внаслідок скорочення обсягу даного сегмента.

З цього прикладу (табл. 1) можна зробити висновок: фактична стратегія дуже відстає від оптимальної за параметром продуктової диференціації. Підприємство приділяє зайву увагу лідерства в зниженні витрат, в той час як для покупців важлива диференціація продукції. Таким чином, для ліквідації стратегічного розриву підприємству необхідно звернути увагу на освоєння нових модифікацій продукції.

Стратегічна діагностика

Визначення ефективності стратегії методом аналізу розриву.

МЕТОД АНАЛІЗУ РОЗРИВУ включає в себе наступні операції:

• визначення пріоритетного показника підприємства, описаного в стратегії (це може бути збільшення кількості продажів, зниження витрат виробництва відносно профілю стратегії, табл.1);

• з'ясування реальних можливостей фірми з точки зору поточного стану середовища і передбачуваного майбутнього стану (через 3 - 5 років) - напрям лінії «можливості» на рис.1;

• визначення бажаної тенденції зміни конкретного показника стратегічного плану - напрям відповідної лінії на рис.1;

• встановлення розриву між показниками стратегічного плану і можливостями, зумовленими реальним станом підприємства;

• розробка програм і способів дій, необхідних для ліквідації розриву.

Інший спосіб аналізу розриву - це визначення різниці між найбільш оптимістичними очікуваннями і найскромнішими прогнозами, тобто те, що ви маєте в кращому і в гіршому випадку.

Схема аналізу розриву представлена на рис.5.

Рис. 5 Схема аналізу розриву

Остаточні висновки наводяться в кінці роботи: характеристика ситуації і спрямованість стратегічних рішень, тобто максимально повний коментар до рис.1 із зазначенням причин і наслідків.

Вихідні дані