12.1. Методичні поради до вивчення теми Перелік питань

12.1.1.Торгівля як інструмент екологічного захисту.

12.1.2.Зміст, функції та форми торговельних операцій у контексті екологічної безпеки.

12.1.3.Формування торговельних механізмів екологічного захисту.

12.1.4. Підходи до екологізації торговельної діяльності підприємства

12.1.1. Торгівля як інструмент екологічного захисту

У регулюванні впливу на екосистеми не останню роль відіграє торгівля. Однак до недавнього часу процеси торговельного обмі­ну та проблеми збереження довкілля розглядалися відокремле­но один від одного, так, немов між ними зовсім не було функці­онального зв'язку. Разом з тим об'єктивні процеси трансфор­мації та розвитку суспільно-економічних відносин свідчать про те, що торговельні процеси відіграють активну роль економіч­ного регулятора, у тому числі і у сфері екологічної діяльності -як у межах національних економік, так і на рівні міжнародних відносин. До цього слід додати, що і самі процеси торгівлі спри­чиняють істотний вплив на довкілля.

Коли розміри екологічних збитків від торговельно-економі­чної діяльності досягли таких масштабів, що їх далі неможливо було ігнорувати, прибічники вільної торгівлі запропонували розглядати навколишнє середовище як будь-яке інше благо. Однак для того щоб механізми вільної торгівлі могли ефектив­но запобігати екологічним збиткам, сприяючи загальному еко­номічному зростанню, необхідне дотримання цілої низки умов, зокрема:

1) рухаючись шляхом економічного зростання, яке базується на збільшенні фізичних обсягів виробництва продукції, не­обхідно усвідомлювати, що для підтримання стану довкілля на нинішньому рівні, не кажучи вже про його поліпшення, потрібне деяке додаткове втручання в механізм дії вільної торгівлі;

2) для того щоб економічне зростання благотворно впливало на стан навколишнього середовища, необхідно не тільки про­дукувати ресурси, які можуть бути на це витрачені, але й дійсно спрямовувати їх саме на ці заходи.

Так, досвід міжнародного економічного розвитку свідчить: у країнах зі зростаючою економікою спостерігається погіршення екологічних показників, оскільки розподіл ресурсів відбувається не на користь збереження якості довкілля. Таким чином, хоча вільна торгівля теоретично і створює можли­вості для покращання стану довкілля, на практиці це досить-таки важко здій­снити з тієї причини, що за правилами міжнародної торгівлі країнам дозволя­ється вимагати від національного виробника дотримання норм охорони до­вкілля і не дозволяється захищати його від іноземних конкурентів, які таких норм не дотримуються. Як наслідок, реалізувати на практиці екологічну по­літику зможуть тільки найбільш сильні в економічному відношенні виробники і країни.

Вважається, що суперечності, які виникають у системі від­носин «торгівля - навколишнє середовище» можуть бути до певної міри розв'язані за допомогою таких трьох основних підходів:

• виховально-переконуючий - ґрунтується на принципі: робити те, що корисно для навколишнього природного середовища, навіть якщо такі дії не вигідні для економічного суб'єкта;

• заборонно-штрафний - ґрунтується на використанні різно­го роду економічних санкцій, платежів за забруднення, штра­фів, податків тощо;

• економічний - містить два важливих компоненти: по-пер­ше, систему пільг і кредитів на екологоорієнтовану діяль­ність; по-друге, принцип вигідності, тобто підвищення кон­курентоспроможності за рахунок поліпшення якості, і, перш за все, екологічних властивостей продукції.

Існує декілька підходів, де для таких цілей пропонується використовувати, наприклад, каральні податки і компенсацій­не мито, а також такі заходи, як аналіз життєвого циклу товару і виявлення нерівності у витратах на запобігання забрудненню довкілля в різних країнах.

Як свідчить міжнародна економічна практика і досліджен­ня із зазначеної проблематики, можна чітко відокремити такі стратегічні напрями взаємодії у механізмі «торгівля -навколишнє середовище»:

• внутрішні норми з охорони довкілля підвищують або змен­шують конкурентоспроможність продукції на ринку (якщо країна-виробник ці норми впровадила в економічну практи­ку) (детермінанта конкурентоспроможності);

• зняття торговельних бар'єрів знизить або підвищить рі­вень економічного благополуччя системи, яка відмовилася від практики використання торговельних бар'єрів як меха­нізмів захисту довкілля (детермінанта лібералізації тор­гівлі);

• поєднання торговельної політики і політики з охорони довкілля знизить або підвищить існуючі сьогодні рівні бла­гополуччя в розвинених країнах (детермінанта взаємообу-мовленості).

Таким чином, різноманітні теоретичні і практичні моделі оцінки впливу торгівлі на навколишнє середовище, які викори­стовуються в економіці природокористування, економічно ґру­нтуються на таких важливих моментах.

По-перше, у таких моделях завжди повинні враховуватися окремі переваги, які формуються у споживачів щодо окремих товарів, що впливають на їх благополуччя. Останнє, у свою чергу, формує підходи до природоохоронної політики. Ці про­цеси відбуваються саме у сфері торговельного обміну продук­тами/товарами між окремими економічними суб'єктами і/чи територіями.

По-друге, у всіх моделях зовнішні ефекти охорони довкілля виникають із взаємодії суб'єктів різних рівнів: економічна ді­яльність на одній території спричиняє вплив на інші види дія­льності на цій території, а також на діяльність поза нею. Інтен­сивність такого впливу, як і сам механізм передачі його, мають важливе значення як для території, так і для економічного су­б'єкта.

По-третє, для впливу торговельних процесів на політику охорони довкілля повинні застосовуватися такі механізми, які б ураховували всі особливості і аспекти торговельно-економіч­них схем, які використовуються в різних країнах. Універсальними критеріями, за якими можна оцінити ефективність впро­вадження і використання торговельних механізмів екологічно­го захисту, є ціна, дохід, обсяги продажів, конкурентоспромож­ність товару.

У глобальній економічній системі торговельні відносини між державами є домінуючими. Проблеми світової торгівлі посіда­ють провідне місце в міжнародних переговорах (відбуваються практично щорічно Раунди Світової організації торгівлі (СОТ), конференції і наради інших міжнародних організацій). Не даре­мно на Конференції ООН з торгівлі і розвитку «ЮНКТАД - X»1 торгівля була визначена як основотворчий чинник у створенні «нового економічного порядку».

Аналіз соціально-екологічних передумов впливу торговель­них операцій на стан природних факторів дозволяє сформулю­вати такі основні передумови використання торгівлі в механізмі захисту навколишнього природного середовища:

1. Торгівля є рушійною силою будь-якої ринкової економі­ки, і переважна частина країн світу використовує саме цю еко­номічну модель. «Ринок» означає «торгівля». Таким чином, торгівля є основою трьох головних взаємопов'язаних економіч­них процесів, які постійно здійснюються в суспільстві: ринку товарів, ринку капіталу та ринку праці.

2.У торгівлі починаються і закінчуються великі та малі цикли економічних процесів:

• гроші —> товар —> гроші;

• обмін —> виробництво —>розподіл —> споживання —> обмін;

• інвестиції —> наука —> створення підприємств (технологій) —> виробництво товарів —> продаж —> інвестиції.

3. Торгівля, напевно, єдина зі сфер міжнародного людського спілкування, що має універсальну мову, єдину і зрозумілу для всіх націй та верств населення (сукупність економічних термі­нів). З цієї точки зору торгівля є найбільш зручним засобом міжнародного спілкування.

4. Торгівля є найбільш демократичним засобом управління. Вона ґрунтується на добровільному характері учасників проце­су і дозволяє кожному громадянину брати участь у процесі при­йняття управлінського рішення, віддаючи свій грошовий голос за певний напрям економічних процесів.

Зв'язок торговельних процесів з екологічною безпекою еко­номічного суб'єкта будь-якого рівня (підприємства, галузевого об'єднання, території, національної економіки, транснаціональ­ного утворення) обумовлюють кілька суттєвих моментів: 1) саме через торгівлю економічні суб'єкти залучають всі необхідні фак­тори організації виробництва; 2) через торгівлю будь-який еко­номічний суб'єкт реалізує результати своєї економічної діяль­ності, тобто продукцію; 3) торгівля сама є джерелом екодеструк-тивної діяльності; 4) торгівля пов'язує окремі економічні су­б'єкти в єдину економічну систему; 5) у торгівлі починає «роз­кручуватися» попит на будь-який товар і формуються ціни на нього; 6) торгівля екологічно спрямованими товарами та послу­гами може стати потужним напрямом підвищення економічно­го потенціалу в межах даного суб'єкта. Це створює підґрунтя для розв'язання як соціально-економічних, так і екологічних проблем.