5. Функції менеджменту: склад і призначен­ня.

Усі сучасні дослідники процесу управління виробництвом вважають класичний підхід, запропонований А. Файолем, основою класифікації функцій менеджменту.

На сьогодні найбільш розповсюдженою є точка зору, згідно з якою процес менеджменту складається з чотирьох взаємопов'язаних функцій: планування, організації, мотивації та контролю.

Планування. Функція планування передбачає вироблення рішень про те, якими повинні бути цілі, завдання організації і що по­винні зробити члени організації, щоб досягти їх. Отже, функція плану­вання - це управлінська діяльність, яка ставить цілі та засоби їх досягнення. За своєю суттю, функція планування відповідає на три основних питання:

1. Де організація знаходиться в даний час? Керівники повинні оцінити сильні та слабкі сторони організації в таких важливих галузях, як фінанси, виробництво, наукові дослідження та розробки, маркетинг, пер­сонал (оцінка компетенції організації, її конкурентної позиції). Все це здійс­нюється з метою визначити, чого може реально досягти організація.

2. В якому напрямі організація прагне розвиватися? Оцінюючи загрози ^\ та можливості, що виникають у ринковому середовищі, керівництво ви­значає, якими повинні бути цілі та завдання організації та що може зава­дити організації досягти їх.

3. Які шляхи досягнення цілей? Керівники повинні вирішити, що необхідно здійснити для досягнення поставлених цілей та завдань. Відповіддю на це запитання є стратегічні і тактичні плани організації.

Важливість функції планування зумовлюється вигодами, які от­римує організація від здійснення цього виду управлінської діяльності:

• координуються зусилля персоналу шляхом визначення спільної мети для організації в цілому та її підрозділів:

• здійснюється планомірна підготовка організації до змін;

• керівництво долає умови невизначеності шляхом здійсненням комплексу заходів прогнозування змін зовнішнього середовища;

• змінюється система мислення керівників (менеджери діють активно, стимулюючи розвиток вигідних для організації подій, заперечуючи па­сивність та вичікувальну позицію).

Однак планування не слід розглядати як гарант успіху, оскільки не всі події та зміни зовнішнього середовища можна передбачити. Крім того, інформаційна база може бути недостатньою, що призводить до прийняття неефективних рішень.

Організація. Організувати – значить створити певну струк­туру. Організація як функція менеджменту – це процес створення структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно працю­вати для досягнення спільної мети.

Необхідною умовою створення структури є виконання робіт в межах функції планування, адже чітке визначення місії організації, цілей та завдань, вироблення стратегії діяльності формують базу для побудови структури. Отже, функція організації в менеджменті повинна забезпечувати перехід від стратегії до структури.

Функцію організації в менеджменті розглядають як процес створення об'єкта управління (виробничої структури) та суб'єкта управління з регламентацією їх функцій, підфункцій, робіт і операцій, прав та обов'язків, а також підбір та розташування кадрів, формування штатів працівників.

Мотивація. Поведінка людей завжди мотивована. Моти­вацію визначають як силу, що спонукає до дії. Мотив - це внутрішнє спонукання, імпульс або намір, який змушує людину щось робити або поступати певним чином.

Одне з найбільш популярних визначень менеджменту розглядає його як вміння виконувати роботу, використовуючи знання, інтелект, досвід інших людей. І завданням функції мотивації є створення такої мотиваційної системи, при якій персонал продуктивно виконує ро­боту відповідно до делегованих йому обов'язків згідно з планом ор­ганізації.

Менеджерів завжди цікавило, в яких умовах людина мотивована до праці за чиїмось завданням. Цей інтерес зростав в міру розширення свобод підлеглого, коли традиційні методи утримування і примушу­вання, які в свій час приводили в рух армії рабів, вже не спрацьовува­ли. Чим вільнішою ставала людина, тим важливішим було знання того, що нею рухає, що спонукає напружувати зусилля, а що навіть при сприятливих умовах приводить до посередніх результатів.

З кінця XVII і до XX століття була розповсюджена думка, що лю­ди завжди будуть працювати більше, якщо вони мають можливість більше заробити. Вважалося, що мотивація – це просте питання, яке зводилося до пропозиції відповідних грошових винагород в обмін на докладені зусилля.

Однак дослідження в галузі поведінкових наук продемонструва­ли обмеженість чисто економічного підходу. Було виявлено, що моти­вація є результатом складної сукупності потреб, які постійно змінюються. Менеджер повинен визначити, якими є реальні потреби працівників, і забезпечити спосіб задоволення цих потреб через актив­ну, ефективну діяльність. Для цього здійснюється економічне та мо­ральне стимулювання персоналу, збагачується зміст праці, створю­ються умови для прояву творчого потенціалу працівників та їх само­розвитку.

Створення ефективних мотиваційних систем – актуальне питан­ня для вітчизняних організацій (підприємств). Нові економічні умови, при яких люди стають засновниками, співвласниками підприємств, по­требують докорінної зміни традиційних мотиваційних систем, адже людям подобається відчувати свою значущість, вони прагнуть реалізу­вати свої права, самореалізуватися.

Контроль. Контроль – це процес забезпечення досягнення ор­ганізацією своєї мети. Якщо не доводити мету до своїх підлеглих, то немає чого і контролювати. Це стосується не лише контролю за ре­зультатом, але й контролю за процесом, причому останній слід здійснювати особливо уважно. Без контролю в організації починається хаос і об'єднати діяльність людей стає неможливо.

Функція контролю в організації передбачає:

1. Подолання невизначеності. Певні обставини можуть протидіяти досягненню запланованих результатів. Зміна законів, соціальних цінностей, умов конкуренції та інших чинників зовнішнього середовища можуть перетворити плани у щось недосяжне. Для реакції на вказані зміни організаціям потрібний ефективний механізм оцінки їх впливу на поточну діяльність та узагальнюючі показники. Невизначеність також породжується труднощами у прогнозуванні реакції персоналу на управлінські нововведення.

2. Попередження кризових явищ. Якщо вчасно не виправити помилки та не усунути проблеми, виявлені в процесі аналізу ситуації, то вони пе­реплітаються з помилками в оцінці майбутнього стану організації та зовнішнього середовища. Імовірність переплетення помилок в організації ве­лика через високий рівень взаємозв'язку різних видів діяльності.

Функція контролю дозволяє виявити проблеми та скоригувати діяльність організації до того часу, коли ці проблеми переростуть у кризу.

3. Підтримування успіху. Важливим є й інший бік контролю, який по­лягає у підтримуванні всього того, що є успішним у діяльності організації. Отже, один з найважливіших аспектів контролю – визначити, які напрями діяльності найбільше сприяли досягненню мети.

Отже, визначаючи успіхи та невдачі, ми отримуємо можливість адаптуватися до змін зовнішнього середовища.

Подана класифікація функцій менеджменту є найпопулярнішою, однак існують й інші підходи до формулювання управлінських функцій. Так, вчені Державної Академії управління (м. Москва) виді­ляють п'ять загальних функцій менеджменту: планування, ор­ганізацію, координацію, мотивацію та контроль.

Л.А. Жданова, спираючись на дослідження зарубіжних авторів, виділяє такі функції менеджменту: планування, організацію, комплек­тування штатів, керівництво та лідерство, координацію, мотивацію, контроль. Деякі вітчизняні автори пропонують виділяти й аналітичну функцію менеджменту, враховуючи її важливість у розпізнаванні проблемної ситуації, діагнозуванні причин, що зумов­люють зміну запланованих параметрів та передбаченні можливої зміни досліджуваного процесу.

Існують й інші класифікації, які поділяють функції менеджмен­ту на основні (планування, організація, мотивація, контроль) та част­кові (управління основним виробництвом, допоміжним виробництвом, технічною підготовкою, матеріально-технічним забезпеченням, па­тентно-ліцензійною діяльністю, капітальним будівництвом тощо). Нетрадиційним підходом відрізняється й класифікація, згідно з якою виділяються такі функції менеджменту: встановлення мети, плану­вання, рішення, організація, оперативний вплив, мотивація, кон­троль. Кожна з наведених класифікацій має у своїй основі досить вагомі аргументи.

РЕЗЮМЕ

1. Концепція процесу управління, яку можна реалізувати у всіх типах ор­ганізацій, виникла в межах класичної шко­ли менеджменту.

Менеджмент – це процес планування, організації, мотивації та контролю діяльності з тим, щоб забезпечити координацію всіх ре­сурсів, необхідних для ефективного досягнення мети організації.

2. Виділяються наступні етапи процесу управління: визначення мети впливу, оцінка ситуації, визначення проблеми, управлінське рішення. Кожний етап процесу управління реалізується за допомогою взаємозв'язаних управлінських процедур: формулювання мети, інфор­маційне забезпечення, аналітична діяльність, вибір варіантів дій, ре­алізація рішень.

3. Процеси менеджменту мають спільні характеристики: безпе­рервність, нерівномірність, циклічність, послідовність, мінливість, постійність.

4. Залежно від повноти, надійності та достатності інформації розрізняють такі типи процесу управління: лінійний, коригований, роз­галужений, ситуаційний та пошуковий.

5. Процес і структура управління перебувають у взаємозв'язку, оскільки вони відображають дві сторони одного і того ж явища впливу керуючої системи на керовану. Структура відображає не­обхідний склад ланок, які здійснюють вплив і в яких він зароджується, а також зв'язки, через які він реалізується. Процес управління характе­ризує склад і послідовність операцій при формуванні і здійсненні впливу, порядок діяльності ланок структури і розповсюдження впливу на її зв'язки.

Залежно від конкретних умов та обставин роботу по вдоскона­ленню організації управління можна починати зі структури або проце­су. Однак у методологічному відношенні процесові управління повин­на належати першість, оскільки саме в ньому виявляються всі ознаки та тенденції розвитку.

6. У сучасних умовах господарювання концепція управлінсь­кого процесу у своєму первісному вигляді не забезпечує ефективної діяльності організації, оскільки належно не враховує впливу зовнішнього середовища. Вимоги практики зумовили розвиток нової філософії управління – стратегічного менеджменту, тобто процесу, за допомогою якого менеджери встановлюють довгострокове спряму­вання організації, визначають специфічні цілі, розробляють стратегії для досягнення цих цілей з врахуванням зовнішніх та внутрішніх об­ставин і зобов'язуються виконати обрані плани дій.

7. Процес менеджменту включає здійснення комплексу робіт в межах чотирьох основних функцій: планування, організації, мотивації та контролю.