Глава 2. Особливості розслідування умисних вбивств, скоєних за наймом

2.1. Планування розслідування. Початковий етап розслідування умисних вбивств, скоєних найманцями

Розкриття та розслідування замовних вбивств представляє собою складну і багатогранну діяльність, для здійснення якої слідчий повинен проявити неабиякий організаторський майстерність. Розслідування представляє собою пізнавальну діяльність певних суб'єктів, наділених особливими повноваженнями, і є процесом безперервним. [24]

Процес розслідування більшість вчених ділять на три етапи: початковий, наступний і заключний. І хоча вчені виділяють різну кількість етапів, початковий існує завжди.

Виробництво первинних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів починається відразу після повідомлення про вбивство, виявлення трупів або важко поранених потерпілих. Ефективність цих дій багато в чому залежить від організованості й системності їх проведення слідчо-оперативною групою, яка працює у справах даної категорії. До її складу мають входити: 1) слідчий прокуратури (кілька слідчих), 2) оперативні працівники карного розшуку, 3) дільничний інспектор, який обслуговує мікрорайон, де скоєно вбивство, 4) експерт-криміналіст, що виконує функції фахівця; 5) судово-медичний експерт ; 6) інспектор-кінолог.

Члени слідчо-оперативної групи повинні негайно зробити:

1) опитування очевидців події для встановлення візьме найманців, використаного ними транспорту та інших відомостей, необхідних для розкриття вбивства за «гарячими слідами»;

2) огляд місця події (за участю експерта-криміналіста). У разі особливої ​​складності об'єктів огляду в ньому можуть брати участь кілька слідчих і спеціалістів - тоді один із слідчих (зазвичай більш досвідчений) приймає на себе керівництво всією роботою;

3) зовнішній огляд трупа на місці його виявлення. У разі необхідності крім судово-медичного експерта запрошуються і інші фахівці, наприклад у галузі судової балістики, вибухотехніки і т.д.;

4) призначення судово-медичної експертизи трупа, а іноді деяких інших досліджень;

5) переслідування кілерів по «гарячих слідах» із застосуванням службово-розшукової собаки по напрямку, зазначеному очевидцями. Цим займаються інспектор-кінолог і оперативні працівники;

6) обстеження території, прилеглої до місця вбивства, силами оперативних працівників. За межами місця події можуть бути виявлені важливі сліди і речові докази. Тоді кордону слідчого огляду повинні бути розширені;

7) блокування шляхів можливого втечі найманців силами оперативного складу МВС та інших правоохоронних органів;

8) подвірно-поквартирний обхід з проведенням розвідувальних опитувань для виявлення очевидців та збору інформації про найманих вбивць. Їх проводять дільничний уповноважений і оперативники. [25]

Далі невідкладно здійснюються: допити найбільш важливих очевидців, перевірка подучетного контингенту, затримання підозрюваних, їх обшуки, допити, огляду. Якщо найманці використовували автотранспорт, то після з'ясування його індивідуалізують особливостей до розшуку підключаються співробітники ГИБДД і її патрульних служб.

Висування версій і планування розслідування. Складаючи програму (тобто плануючи свою роботу), слідчий повинен дотримуватися наступних принципів планування: конкретності, індивідуальності і динамічності, тісно пов'язаних між собою. [26]

Незважаючи на публічний і нерідко демонстративний характер більшості вбивств по найму, вони відносяться до досконалим «в умовах неочевидності». Тому особливу роль відіграє виявлення ознак, що дозволяють висунути версію про скоєння вбивства саме найманцями. Це: демонстративний характер розправи; зухвалість дій кілерів, і місце нападу - під'їзд, сходова майданчик, ліфт, автостоянка тощо; час «акції» - початок або кінець робочого дня; відомості про вистежуванні потерпілого; застосування автоматичного або напівавтоматичного вогнепальної зброї, спеціальних боєприпасів, прицілів, глушників, вибухових пристроїв та інших надійних засобів ураження; наявність контрольного пострілу в голову; ознаки ретельної підготовки вбивства. [27]

Висування версії про вбивство найманцями дозволяє намітити основні напрямки його розкриття. Найбільш доцільно діяти «від потерпілого до замовника, а від нього - до посередника і виконавцям вбивства».

Якщо інформація, зібрана одразу ж після вбивства, дозволяє виявити всіх учасників злочину, то процес розслідування набуває спрямованість: «від потерпілого - одночасно до виконавця, посередника і замовнику». Важливу роль тут відіграє мотив скоєння злочину.

Створення криміналістичних моделей починається з моменту одержання слідчим будь-якого мінімуму інформації про злочинну подію. [28] Криміналістичні моделі будучи подобою оригіналу можуть не відповідати йому в значній своїй частині і в багатьох випадках виражають лише ймовірне судження слідчого про модельованих об'єктах. [29]

Успішне розкриття «замовних» убивств неможливо без висування і перевірки слідчих версій. Розглянемо одну типову слідчу версію. Вбито працівник засобів масової інформації. Замовником вбивства може бути лідер злочинного угруповання. Мотиви вбивства.

а) опублікування або демонстрація матеріалів, що викривають кримінальну діяльність угруповання;

б) відмова оприлюднювати компрометуючі матеріали щодо конкретної особи;

в) помста за недопущення представників криміналітету в число засновників, великих акціонерів, членів керівництва ЗМІ, особливо електронних. [30]

Наведений приклад не претендує на вичерпність. Однак він найбільш характерний, а тому має велике практичне значення.

У плані зазначаються слідчі версії; слідчі дії та інші необхідні заходи; терміни проведення; виконавці. При складанні плану, перевірку кожної з версій можна виділити окремим пунктом. [31]

Важлива особливість планування по справах даної категорії - його багатоверсійності характер. Складаючи план, слід пам'ятати, що зміст тактичних операцій цілком залежить від конкретної слідчої ситуації і від того, які питання належить вирішити слідчому. Виходячи з цього і плануються необхідні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. Після їх проведення відкидаються окремі версії, але з'являється нова інформація, яка перевіряється шляхом проведення слідчих заходів, але вже на основі нового плану, метою якого є перевірка вже наявної інформації і доказів і пошук нових. [32]

Необхідність висунення декількох версій диктує обов'язковість їх паралельної (одночасної) перевірки. Така перевірка найбільш оптимальна. Але найчастіше доводиться проводити першочергову перевірку найбільш вірогідних версій, що містять відомості про участь у вбивствах конкретних замовників, посередників, виконавців. У разі їх непідтвердження перевіряються версії, за якими є інформація про групу можливих підозрюваних, наприклад про те, що замовником вбивства був хтось із лідерів декількох кримінальних формувань. У ході їх відпрацювання слідчий отримує докази, що дозволяють зупинитися на одній з версій.

Тому методика розслідування замовного вбивства на початковому етапі роботи по кримінальній справі, вибір необхідних слідчих і оперативних дій, визначення оптимальної послідовності їх здійснення залежать від двох дуже важливих факторів - по-перше, від вихідної інформаційної бази і, по-друге - напрямки пошуково-пізнавальної діяльності, тобто рух від відривного пункту до шуканого злочинцеві (злочинцям). [33]

Необхідно дотримуватися один з основних принципів планування - динамічність. Відповідно до нього слідчий повинен швидко реагувати на зміну ситуації у справі, перемикаючи основні сили на перевірку підтверджує версію, але не залишаючи без уваги інші аж до повного розкриття злочину. [34]

Початкові слідчі дії - це зазвичай огляд місця події (злочину), допит очевидців та інших свідків, судово-медична експертиза. [35]

Огляд місця події у справах даної категорії має специфіку, обумовлену змістом ситуацій початку розслідування. Одна з особливостей виникає з складності визначення меж місця події. Сучасну стрілецьку зброю з оптичними прицілами, керовані вибухові пристрої дозволяють влаштовувати засідки на значній відстані від жертв.

Центром місця події, як правило, служить труп потерпілого, огляду якого приділяється особлива увага. Не менш важливими вузлами огляду є місця засідок найманців, стоянки їх автомашин, кинуті зброю і боєприпаси, засоби спостереження і зв'язку і т.п.

Слід вжити всіх заходів до відшукання місця засідки виконавця вбивства. Для цього застосовуються не тільки метод візування, але і допоміжні прийоми - визначення напрямку пострілу по пробоїн, паску обтирання та ін При цьому потрібно враховувати узагальнені дані про типові місцях засідок - горища, підвали, сходові майданчики, чагарники, паркани, насипу. [36 ]

Хоча професійні вбивці піклуються про ліквідацію слідів, тим не менше на місцях засідок вони виявляються майже завжди, щоправда, за активної допомоги фахівця-криміналіста. Для встановлення найманців слідами запаху рекомендується відбір проб повітря, особливо із закритих приміщень.

Паралельно з виробництвом огляду обстежується територія, прилегла до місця події. Наймані вбивці часто викидають зброю, патрони, рукавички та інші докази на значній відстані від місця злочину. Тому розширення меж огляду, дослідження об'єктів, виявлених за ними, - також одна з найважливіших особливостей справ цієї категорії. [37]

У протоколі огляду місця події слідчим докладно викладаються дії слідчої групи, перераховуються вилучені речові докази. До протоколу додаються плани і схеми місця вбивства, фото та відеоматеріали.

Даний протокол буде являти собою «ідеальну словесно-знакову модель, відображення на папері у словесній формі однієї зі сторін уявної моделі події, трансформованому особливим чином». [38]

Найпоширенішим з усіх слідчих дій є допит (ст. 187-191 КПК України.). У ході розслідування замовного вбивства проводяться допити свідків, підозрюваних і звинувачених, потерпілих (якщо мало місце замах на вбивство), очевидців, родичів потерпілого, його товаришів по службі.

Свідки докладно допитуються про обставини і механізм здійснення вбивства, прикметах вбивці, джерелах відомостей про скоєне вбивство. Нерідко ключову роль для встановлення істини грає виробництво судових експертиз.