1 Група – права окремого виборця.

• принцип загальності

• Усі громадяни країни мають активне і пасивне виборче право

• Існують виборчі цензи (певні умови, за яких громадянин отримує активне і пасивне виборче право)

• 1848р. Франція – вперше загальне виборче право для чоловіків.

• 1893р. Жінки отримали право голосу в Новій Зеландії

Суфражизм – рух за надання жінкам рівних виборчих прав з чоловіками.

• принцип рівності – усі громадяни беруть участь в виборах на рівних засадах:

• Усі виборці мають однакову кількість голосів (а не один голос, як думають тупі студенти)

• Кожний кандидат буде обиратися в округах з приблизно однаковою кількістю виборців (за мажоритарної системи)

• Виборча географія-геометрія – вперше застосована в Масочусетсі 1942р. Єлріджем Джері – (ще одна назва –джерімандарінг).

• принцип прямого виборчого права – виборець приймає рішення про обрання кандидату на виборчу посаду особисто.

• принцип таємності голосування - контроль за волевиявленням громадян заборонений.

2 Група принципів:

1) Принцип свободи виборів – відсутність будь-якого тиску на кандидатів, організаторів виборів, виборців:

- адміністративний тиск – погроза зняти з посади

- економічний тиск – підкуп кандидатів, виборців і т.д.

- Психологічний та інформаційний тиск – СМІ

- Фізичний тиск – кримінальні структури.

2) Принцип альтернативності – наявність вибору з декількох кандидатів або партій, не запропонованих керівництвом

3) Принцип конкурентності/змагальності – різні кандидати мають рівні можливості боротьби за голоси виборів.

4) Принцип періодичності/регулярності виборів.

5) Принцип рівності кандидатів.

’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’

Основні виборчі системи

Законодавча база політ. виборів України:

• Конституція України

• Закони: «Про вибори ПУ», «Про вибори нардепів У», «Про вибори депутатів ВР АРК, місцевих рад, селищних, сільських та міських голів» «Про ЦВК України».

В науковій літературі побутує думка, що в демократичних державах виборче законодавство стоїть на 2 місці після Конституції.

Виборча система – важлива складова будь-якої політичної системи.

Виборча система – це певний порядок організації і проведення виборів, а також визначення результатів голосування.

3 Основні типи виборчих систем:

- Мажоритарна

- Пропорційна

- Змішана

Мажоритарна – історично-перша

1. Абсолютної більшості (50% + 1 голос)

2. Відносної більшості (перемагає той, хто набрав більше голосів)

Основними перевагами мажоритарної системи вважається легкість у формуванні уряду і стабільність.

Головний недолік – мажоритарна система може спотворювати картину політичних уподобань виборців – перемогу може отримати партія, що набрала менше голосів. В цій системі не враховується голоси відданні партії, що програла.

Мажоритарна система виборів має величезну кількість недоліків ще й тому, що за такої системи простіше фальшувати вибори.

Пропорційна система – поширюється від кінця 19 ст.

• В виборах беруть участь виключно п.п. за п. списками.

• Розподіл мандатів за % голосів.

• Виборчий бар’єр:

• низький: 1-3%

• Середній – 4-6%

• Високий 7-10%

7 – В Росії, 10 – в Туреччині.

Дає можливість представляти політичні сили відповідно з реальною популярністю

Дозволяє формувати легітимні і відповідальні органи держ. влади.

Змішана виборча система – комбінація, поєднання мажоритарної та пропорційної виборчих систем. Застосовується в тих країнах, де йде пошук і становлення виборчих систем або існує необхідність досягнення компромісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.

-----------------------------------------------------------------------

’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’

Еволюція виборчої системи України:

Особливість виборчої системи У – часта зміна виборчого законодавства (майже перед кожними виборами)

=> з одного боку – ускладнення виборчого процесу

=> з іншого боку – відображення швидкого суспільно-політичного розвитку.

Додатковий фактор, що впливає на еволюцію виборчої системи: постійні намагання змінити конституційні засади стосунків між законодавчою та виконавчою владою, змістити центр тяжіння у змішаній формі правління.

Закон про вибори в СРСР 1988р (вибори 1989р):

• характеризує стартові позиції, з яких почався процес демократизації України.

• Перші після встановлення тоталітарного радянського режиму альтернативні вибори.

• Водночас деякі особливості не дають підстав називати їх справжніми демократичними виборами.

• Особливість: запровадження інституту «народних депутатів від громадських організацій» 1750 осіб.

• Замість процесу номінації кандидатів керівні ограни деяких організацій отримували право призначення депутатів без звернення до виборців.

Вибори народних депутатів до ВРУ 1 скликання відбулися за мажоритарною системою абсолютної більшості.

Виборчий закон 1993 року:

Головна риса – відверто антипартійний характер

Максимально ускладнював роль партій у всіх виборчих механізмах: процедурі номінації кандидатів.

Зміни передбачені цим законом мали катострафічні наслідки для формування парламенту.

Збережений 50% бар’єр участі, двох турова мажоритарна система абсолютної більшості (перемогу отримував кандидат, що пересік 50% бар’єр в обох турах), заборона переможеним кандидатам приймати участь в наступних виборах => ВРУ другого скликання почала роботу маючи трохи більше двох третин свого складу.

Прийняття конституції України стало важливим етапом у розвитку і становленні українського виборчого законодавства.

Уроки виборів 1994р зламали опір українських політиків, які намагались зберегти старі радянські традиції проведення виборів. Виборча система, запроваджена 1997року законом «Про вибори народних депутатів» від 24 вересня 1997р. різко відійшла від ідеї абсолютної більшості, проте вона ще мала компромісний характер.

Виборча система 1998р (і 2002р) була змішаною – половина депутатів обиралась за системою пропорційного представництва, інша половина – за мажоритарною. Встановлювався єдиний поріг у 4%. Поріг явки виборців було скасовано.

Дискусії навколо виборчої системи відновилися у зв’язку з постійними намаганнями політ. кіл внести зміни до Конституції. Підсумком став закон від 8 грудня 2004р., згідно з яким вибори до ВРУ 2002р. проводилися за пропорційною виборчою системою в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі.

Соломін вважає пропорційну систему – найкращою, проте виступає проти пропорційної системи при виборах до міських рад. На його думку ефективнішою була б мажоритарна система їх обрання.