1. Сутність, походження політичних партій

Політичні партії – головні діячі політичного процесу

В сучасній П. існує думка, що партії з’являються майже одночасно з політикою. Вони з’явилися ще в Др. Греції.

В Афінах – гетерії – групи олігархів, які боролися

проти демократії

В Римі – оптимати (інтереси знаті) і популяри (народу)

Середньовічна Італія – Гвельфи і Гебеліни

Але всі ці партії були клієнтеллами:

Клієнтела – тимчасова група людей, що підтримує знатних осіб.

Їх ще називають протопартіями.

Самі партії з’являються у буржуазну добу, в Англії, в час «Славної рев-ї».

Наприкінці 18 ст. у Франції з’являються політ. клуби якобінців і жирондистів.

В нац. джерелах (вітчизняній політологічній літ-рі) переважає думка про те, що в найбільш розвинутих індустріальних країнах партогенез завершився в сер. 19ст. Цьому сприяло загальне виборче право і поширення парламентаризму.

Демократична партія США остаточно сформувалася в 1829р.

Дослідження історії формування цих партій дозволив зробити висновок:

Вони з’являлися або як групи однодумців, що об’єднувалися в межах парламенту для координації своїх дій, або як комітети виборців, які підтримували окремих кандидатів.

Дюверже поділяє їх:

внутрішнього походження: парламентерські та електоральні

зовнішнього походження: позапарламентські (партії, що могли виникати підпільно а потім перетворювалися

на масові партії.

М. Вебер про стадії формування партій:

1) Аристократична котерія (гурток)

2) Політичний клуб

3) Масова партія

Більшість сучасних українських партій – зовнішнього походження (МВС)

Перша укр. партія сучасного типу – РУРП (І. Франко, Львів, 1890)

В новітній історії – УРП – (Л. Лук’яненко, Київ, 1990)

За даними міністерства юстиції станом на літо 2006р. – 126 політ. партій. Але більшість партій існує лише на папері. На загальному рівні владу в державі виборюють значно менше партій.

П. партія – це відносно усталена організована група однодумців, яка виражає інтереси частини населення і прагне їх задовольнити завдяки здобуттю держ. влади або участі в її розподілі і діяльності.

Ознаки п.п.:

1. Наявність організаційної структури

2. Наявність суспільної ідеології

3. Представлення інтересів частини населення

4. Боротьба за владу в державі

Внутрішньо-суперечлива сутність політ. партій:

На початку 20ст. Роберт Міхельс зазначав, що потреба управління політичними структурами приводить до монополізації влади в руках невеликої частини людей («Залізний закон олігархії 1911р)

Будучи створеною для представлення інтересів певної частини населення партія часто перетворюється на організацію, що дбає перш за все про інтереси верхівки, номенклатури, тощо (МВС)

В різні часи і у різних народів ставлення до політ. партій було різним.

Спочатку – негативне ставлення – П.П. як джерела напруженості та суперечностей в суспільстві

Поступово воно змінювалось. В демократичних країнах партії – інструменти політичної боротьби. В недемократичних – «джерела розколу суспільства» - в деяких мусульм. країнах партії заборонені.

’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’