2. Структура п.П.

Структура – сукупність усталених зв’язків в об’єкті що зумовлюють його існування

Основні чинники, що впливають на структуру П.П:

• хар-р політ. режиму в країні

• тип партії

• ФДУ

• Особливості чинного законодавства.

Принципи побудови партії:

1. Виборчо-територіальний (не демократ. режим)

2. Територіальний (демократ. режим)

«Формула» політичної партії:

Політ. партія = п. ідеологія + організаційна будова + соц. база та електорат + методи, засоби і стиль партійної діяльності.

Головні функції політ. партії:

1. Внутрішні

• Розробка парт. ідеології

• корд. работи парт. органів

• залучення нових членів

• розвиток співробітництва з спорідненими партіями інших країн

• інтеграція політичних лав

2. Зовнішні

• Політична – завоюв. влади

• Представницька – представлення інтересов певної соц. групи

• Комунікативна – забезпечення спілкування між державою та соц. групами

• Інституалізація політ. активності громадян

• Формування політ. еліти.

-----------------------------------------------------------------------

’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’

Класифікація політ. партій і партійних систем

Існує багато класифікацій. Їх можна робити на основі якісних або кількісних показників.

1. Класифікація на основі якісних показників.

1.1 За політичною ідеологією:

• Ліберальні

• консервативні

• комуністичні

• соціал-демократичні

• соціалістичні

• фашистські

• екологічні

• тощо

1.2 За рівнем «політичного темпераменту:

• Ліві

• центристські

• праві

Первісне значення: ліві – радикальні зміни

праві – збереження існуючого ладу

центр. – реформи (поступові)

Еквівалентно – радикальні, реформістські та консервативні.

З появою масових п.п. лівими починають називати виключно партії, зайняті інтересами пролетаріату

Підхід до аналізу партій за рівнем п. темпераменту має завжди розглядатися в тісному зв’язку з іст. часом.

Ультраправі і ультраліві партії мають спільне в тому, що прагнуть досягнення цілей шляхом насильства.

1.3 За організаційним критерієм

(Дюверже): масові і кадрові

Кадрові – не мають офіційної процедури прийому до своїх лав, партійних внесків. Формуються на основі виборчих комітетів. Мають чітко виокремлених лідерів і структуру. Роль рядових членів виконує електорат (США).

Масові – точно визначена процедура вступу, членські внески. 3 ланки – парт. керівництво, середній рівень і рядові члени. Традиційно масові партії = партії робітничого руху (КПРС)

Ж. Шарло, Дж. Сартрі: масові, кадрові, партії виборців

Партії виборців – з’являються в повоєнний період. Поєднують риси масовиї і кадрових п.п. Мають виборчі амбіції (Кадрові партії) і масовий характер.

1.4 За соц. базою та електоратом:

Наразі досить складно виокремити чітку соц. базу. Більшість укр.. партій на початку теж мали певне спрямування на соц. базу.

Зараз ця класифікація може здатися анахронізмом. Але вони все ж мають право на існування (див. назви політ. партій)

Феномен «народної партії» - З’являється в повоєнний період. Наголошують, що хочуть віддзеркалювати інтереси не певної соц. групи, а всього народу.

1.5 За методами і засобами діяльності

• парламентського типу – активна участь у виборах до представницьких органів влади, використовують тільки законні методи боротьби.

• Авангардного типу – окрім законних,використовують і нелегальні методи, терорист. акції, партизанська боротьба.

1.6 За стилем політичної діяльності

• Прагматичні – постійна націленість партії на досягнення мети: застосування концессусних технологій, поступливі.

• Ідеологізовані – постійний захист своєї ідеології, конфліктні.

1.7. За місцем в системі влади

- Правлячі або урядові партії

- Опозиційні партії

1.8 За ставленням до чинного політичного режиму:

- системні

- антисистемні

2. За кількісним показником:

Він може враховувати або кількість членів (масові) або електорату (кадрові) партії.

• великі (40% відсотків)

• середні (>20%)

• проміжні (15%)

• малі (<10%)

Висновок: існує багато класифікацій партій, що розрізняють за кількісним і якісним показником

Партійна система: це сукупність усіх правлячихі опозиційних (як системних, так і позасистемних) партій, що виборюють і здійснюють владу в державі.

Апартійні системи – це такі системи, де партій взагалі не існує.

На думку деяких фахівців тоталітарні системи є апартійними, хоча там є 1 політ.партія.

Перша класифікація 1954р. (Дюверже) за кількісним показником:

• однопартійні (тоталітаризм)

• двопартійні - демократія

• багатопартійні – демократія

Друга класифікація (Блондель)

• двопартійна система

• 2,5 партії

• багатопартійна з домінуючою партією

• багатопартійна без домін. партії

Наразі найбільш поширеною і всеохоплюючою є класифікація Дж. Саторі (1976)

1. Однопартійна

2. Багатопартійна з партією-гегемоном

3. Багатопартійна з домінуючою партією

4. Двопартійна

5. Обмеженого (поміркованого) плюралізму

6. Поляризованого (радикального_ плюралізму

7. Атомізована

-----------------------------------------------------------------------

’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’

Політичні режими сучасності.

Поняття і види політичних режимів

Поняття політичний режим є одним із базисних, але не має єдиного визначення.

Одні дослідники занадто широко тлумачать п.р. : п.р.=політична система. Інші – навпаки, вузьке тлумачення: п.р. = форма держ. правління. Критерій – характер взаємовідносин між законодавчою і виконавчою владою.

Висновок – П.Р. – це поняття, що характеризує стиль державного врядування, тобто методи і засоби здійснення держ. влади, характер взаємовідносин між державою, індивідом і суспільством.

Багато дослідників наголошують на таких якісних відмінностях, що хар-ють п.р:

• обсяг прав і свобод людини

• методи здійснення держ. влади

• характер відносин між державою, індивідом і суспільством

• способи формування політичних інститутів.

В конкретній країні п.р. формується переважно стихійно

Для того, щоб краще розуміти політичне життя данної країни, треба перейти від формальної ознаки державного правління до більш глибокої ознаки – політ. режиму.

Наприклад, США-Таджикістан

Традиційно п.р. поділяли:

1. Диктатура:

- Деспотія (спирається на існуючі культ. традиції)

- Тиранія

- Олігархія

2. Демократія

Сучасна класифікація:

- демократичні

- недемократичні

Не можна ототожнювати П.Р. з іншими поняттями.

-----------------------------------------------------------------------

Сутність та історичні різновиди тоталітаризму:

Термін «тоталітаризм» вперше використаний Джованні Джентіле

1925 р. Беніто Мусоліні ввів термін Т. до політичного лексикону

Сутність: «Усе в державі, нічого поза державою, нічого проти держави».

В ідеології фашизму тоталітаризм мав позитивне значення.

В західному суспільствознавстві термін тоталітаризм використовується дуже широко, а сучасні укр.. та російські політологи використовують його виключно стосовно недемократичних режимів ХХ ст.

Т. – суспільно-політичний лад етатизованих ідеократій індустріальної доби (Китаєв)

Ідеї тоталітаризму зустрічаються давно – Платон, Кампанелла, Мор, Гагаль, Маркс.

Історичною реальністю тоталітаризм став лише в ХХ ст., коли склалися конкретні умови.

Російські політологи так і визначають тоталітаризм як новий різновид диктатури, що виникає в ХХ ст.

Тоталітаризм – це політичний режим етатизованих ідеократій, за якого держава намагажться безпосередньо управляти усіма царинами індивідуального та суспільного життя, проводить репресивну внутрішню та агресивну зовнішню політику.

Ознаки тоталітаризму