Нормативно-правові акти та рекомендована література

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос України. - 2003. - № 45-46 - 12 березня 2003 р.; № 47-48 - 13 березня 2003 р.

3. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 2. - Ст. 249.

4. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 14. - Ст. 168.

5. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 20. - Ст. 82.

6. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. — Ст. 508.

7. Про приватизаційні папери: Закон України від 6 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. - № 24. — Ст. 352.

8. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 51. - Ст. 292.

9. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України від 10 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 15. - Ст. 67.

10. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23 вересня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 40. - Ст. 364.

11. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 8 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. - № 12. - Ст. 81.

12. Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії: Закон України від 11 січня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 9. - Ст. 68.

13. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. - № 48. - Ст. 650.

14. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 33. - Ст. 345.

15. Про захист інформації в автоматизованих системах: Закон України від 5 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 31. - Ст. 286.

16. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст. 502.

17. Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними: Закон України від 18 листопада 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 9. - Ст. 34.

18. Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність: Указ Президента України від 25 травня 1994 р. // Урядовий кур'єр. - 1994. - 28 травня 1994 р. - № 82.

19. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 17. - Ст. 184.

20. Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. № 706. - Зібрання постанов Уряду України. - 1994. - № І. - Ст. 17.

21. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузньцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1. - С. 136-160.

22. Цивільне право України. Частина перша |Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н.Азімов, М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін.; За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М.Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — С. 115-141.

23. Харитонов Е.О., Саниахмегова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001. - С. 129-146.

24. І.А.Бірюков, Ю.О.Заіка, В.М. Співак Цивільне право України Загальна частина. К..'Наукова думка, 2000. — С. 74-88.

25. Кізін С. Проблемні питання емісії акцій під конкретного інвестора // Право України. - 2000. - № 10. - С. 32-33.

26. Бірюков В. Деякі колізії в законодавстві України про цінні папери // Право України. - 2000. - № 5. - С. 89-90.

27. Ромашко О., Грищенко А. Запобігання правопорушенням на ринку цінних паперів: актуальні проблеми // Право України. - 2000. - № 5. - С. 85-88.

28. Поляничко А. Правове значення індосаменту в процесі передачі права на іменні цінні папери // Право України. - 2001. - № 6. -С, 52-57.

29. Безклубий І. Цінні папери: поняття, зміст, юридичні характеристики // Право України. - 2001. - № 9. - С. 33-38.

30. Єфімов О. Правова природа індосаменту переказного та простого векселя // Право України. — 1999. - № 4. — С. 30-33.

Тема: « Здійснення та захист цивільних прав»

Самостійне вивчення

Законспектувати та вивчити такі питання:

1. Здійснення цивільних прав.

2. Виконання цивільних обов'язків.

3. Захист цивільних прав та інтересів: поняття та підстави

4. Способи захист цивільних прав та інтересів

5. Форми захисту цивільних прав: загальна характеристика.

6. Самозахист цивільних прав.

7. Засоби оперативної дії.

8. Засоби захисту цивільних прав та інтересів, що здійснюються компетентними державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими уповноваженими органами та особами.

Повинні знати такі терміни:

Суб’єктивне цивільне право, зміст суб’єктивного права, фактичні та юридичні способи здійснення цивільних прав, виконання цивільних обов’язків, принципи щодо здійснення особами суб’єктивних прав і обов’язків, зловживанням правом, захист цивільних прав, підстави для захисту цивільних прав, способи та форми (юрисдикційна та неюрисдикційна форма) захисту цивільних прав, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання правочину недійсним, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, самозахист цивільних прав, визнання незаконним рішенням, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, засоби оперативної дії, засоби захисту цивільних прав, які застосовуються компетентними державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими уповноваженими органами та особами.

Перевірка буде здійснюватися на семінарському занятті № 6 у вигляді термінологічного диктанту

Самостійна робота (викласти письмово):

Завдання 1

Визначте способи захисту, які можуть бути застосовані в конкретному нижченаведеному випадку порушення цивільного суб'єктивного права?

1. За договором перевезення перевізник несвоєчасно здійснив перевезення вантажу.

2. В газеті "Відомості міста" було поміщено неправдиві відомості про особисте життя громадянина Круглова.

3. Громадянин Кондаров втратив документи, які підтверджують його право власності на яхту і не мав можливості отримати дублікати правовстановлюючих документів.

4. Громадянин Клоков перешкоджав здійснювати користування транспортним засобом громадянину Донову.

Для студентів, які своєчасно не виконали самостійну роботу, були відсутні на семінарському занятті, або отримали незадовільну оцінку по темі:

1. Наведіть приклади правовідносин, коли відшкодовуються лише реальні збитки. При відповіді робіть посилання на нормативно-правові акти.

2. Наведіть приклади зловживання правом.

3. Наведіть приклади захисту цивільних прав та інтересів за допомогою засобів оперативної дії.

Питання до самоконтролю:

1. Що таке суб’єктивне цивільне право?

2. Що Ви розумієте під здійсненням цивільних прав?

3. Як Ви розумієте термін "зловживання правом"?

4. Які вимоги закону існують щодо виконання цивільних обов’язків?

5. Які є підстави на захист цивільних прав7

6. Назвіть способи захисту цивільних прав.

7. Назвіть форми захисту цивільних прав

8. В чому полягає моральна шкода за ЦК України?

9. Назвіть основні нормативно-правові акти, які відносяться до антимонопольного законодавства України?

10. Чим відрізняються такі способи захисту цивільних прав як зміна правовідношення та припинення правовідношення?

11. Які способи самозахисту Ви знаєте? Наведіть приклади.

12. Назвіть засоби захисту цивільних прав та інтересів процесуально-правового порядку.

Теми рефератів

1. Право на самозахист як секундарне право.

2. Честь, гідність, ділова репутація як об’єкти захисту.

3. Зловживання правом як новели цивільного законодавства.

4. Проблеми реалізації норм права, які містять заходи захисту.

5. Способи захисту прав суб’єктів господарювання.

6. Цивільно-правовий захист інформаційних прав та інтересів.

7. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди: судова практика в Україні.

8. Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав та інтересів

Методичні вказівки

Здійснення цивільних прав — це можливі дії уповноваженої особи з реалізації її цивільних суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільних правовідносин шляхом здійснення певних юридичних дій задовольняє свої потреби та інтереси. Наприклад, зміст права власності складається із трьох правомочностей: володіння, користування і розпорядження своїм майном. Суб'єктивному праву завжди відповідає суб'єктивний обов'язок. Якщо, наприклад, власник має право користуватися своїм майном, то на інших осіб покладається обов'язок утриматися від дій, які б перешкоджали власнику здійснювати дії щодо користування цим майном. Зауважимо, що уповноважена особа для здійснення належних їй суб'єктивних прав сама обирає способи їх здійснення, але лише у межах закону і не порушуючи права та інтереси інших осіб. Уповноважена особа може діяти особисто або через свого представника, хоча є права, які можуть здійснюватися лише особисто. Наприклад, складення заповіту або реєстрація шлюбу тощо. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, поведінка особи припускається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено рішенням суду. Цивільним законодавством встановлюються межі здійснення цивільного права. Так, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Законодавець встановлює, що при здійсненні цивільних прав особа має додержуватися моральних засад суспільства. Не допускається використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вище перерахованих вимог, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїм правом та застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Як вже зазначалося, будь-якому суб'єктивному праву відповідає суб'єктивний обов'язок. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Також передбачаються випадки, коли особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання.

Захист цивільних прав

Можливість захисту суб'єктивного права є одним з елементів його змісту. Необхідність захисту суб'єктивного права виникає лише тоді, коли інша особа порушує, оспорює це право або перешкоджає його здійсненню. Таким чином, передумовою захисту суб'єктивного права є порушення цього права з боку інших осіб. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу. Цивільний кодекс України (ст. 16) передбачає такі способи захисту цивільних прав та інтересів: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Цей перелік не є вичерпним, законодавець визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Визнання права. Це підтвердження державним органом (наприклад, судом) дійсного існування відповідного права у конкретного суб'єкта. Наприклад, особа, яка втратила документ, що посвідчує право, а також у разі невизнання або оспорювання його права іншими особами, може звернутися до суду для визнання його права. Так здійснюється судом визнання права на будинок або квартиру за особами, які втратили правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомості і з певних причин не мали змоги одержати їх дублікати. Визнання правочину недійсним. При визнанні правочину недійсним анулюються правові наслідки, які виникли внаслідок його укладення, а кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Тобто відбувається двостороння реституція. Наприклад, при визнанні договору купівлі-продажу, покупець повергає майно продавцю, а продавець повертає гроші, які були ним отримані за це майно. Судом може бути застосована і одностороння реституція, коли майно тощо недобросовісної сторони стягується на користь держави. Припинення дії, яка порушує право. У цих випадках правопорушник своїми діями порушує суб'єктивне право, що належить іншій особі. Порушуватись можуть особисті немайнові (авторське право, право на свободу, право на недоторканність ділової репутації тощо) і а майнові права (право власності, речові права на чуже майно тощо). У такому випадку суд зобов'язує правопорушника припинити дії, які порушують суб'єктивне право іншої особи. Наприклад, припинення розголошення обставин особистого життя фізичної особи іншими особами або припинення правопорушником здійснення перешкод у користуванні майном, яке належить на праві власності або на іншій законній підставі (оренда) особі тощо. Відновлення становища, яке існувало до порушення. При порушенні особистих немайнових або майнових прав особи, суд зобов’язує правопорушника відшкодувати завдані збитки. Окрім цього, суд може постановити рішення про відновлення боржником стану майна, який існував до правопорушення. Якщо стан майна відновити неможливо у зв'язку з тим, що внаслідок протиправних дій річ істотно пошкоджена і надати їй первинного вигляду і властивостей немає можливості, суд може зобов'язати правопорушника надати потерпілому іншу річ, якщо грошова компенсація його не задовольняє. Примусове виконання обов'язку в натурі. Цей спосіб захисту цивільних прав та інтересів частіше застосується при зобов'язальних правовідносинах. У разі невиконання зобов'язаною особою обумовлених у зобов'язанні обов'язків, суд може примусити боржника виконати їх, якщо цього вимагає позивач. Гак, відповідно до ст. 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання. Суд може також зобов'язати боржника повернути річ, яка підлягає поверненню по закінченні строку договору найму. Окрім цього, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки, у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення тощо. Зміна правовідношення. Зміна правовідношення може відбуватися шляхом зміни предмета або змісту зобов'язання. Наприклад, у разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет (ч. 2 ст. 580 ЦК України); за домовленістю сторін можуть бути змінені умови договору — строки поставки товару; може відбутися зміна сторони у зобов'язанні тощо. Припинення правовідношення. Припинення правовідношення застосовується як спосіб захисту суб'єктивних прав у тих випадках, коли одна із сторін договору систематично не виконує своїх обов'язків або порушує умови договору, а її контрагент у зв'язку з цим вимагає розірвання договору. Так, у судовому порядку може бути розірваний договір найму житла на підставі того, що наймач не вносить плату за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази або руйнує чи псує житло особисто чи інші особи, за дії яких він відповідає (ч. 2 ст. 825 ЦК України). Припинення правовідношення можливе також як санкція за поведінку, яка згідно із законом є недозволеною. Наприклад, відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту при самочинному будівництві, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення про знесення такої будови за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво і відмовляється провести відповідну перебудову або проведення такої перебудови є неможливим. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити тля відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі (як реальні збитки, так і упущена вигода), якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. До інших способів відшкодування майнової шкоди можна віднести стягнення з особи, яка порушила право, неустойки (штрафу, пені). Цей спосіб захисту цивільних прав може застосовуватись виключно зобов'язальних правовідносинах. Неустойкою (штрафом, пенею) є і ротова сума або інше майно (рухоме і нерухоме майно), які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пеня і штраф, незважаючи на їх схожість, мають певні відмінності. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, так і у твердій передбаченій змістом закону або договору сумі і сплачується одноразово. Пеня ж обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаною грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і застосовується виключно у разі невиконання грошових зобов'язань залежно від джерела встановлення, неустойка буває законна і договірна. Законна неустойка встановлюється у законі або іншому нормативно-правовому акті. Договірна - встановлюється безпосередньо в договорі, укладеному між сторонами. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони мають право зменшити розмір неустойки, встановленої законом, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Наголосимо на тому, що законодавством можуть встановлюватися межі стягнення неустойки. Так, відповідно до ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Зауважимо, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Слід також знати, що кредитор не має права на неустойку у разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Визначення моральної шкоди вперше було закріплено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з якою моральною шкодою визнається втрата немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Цей спосіб захисту порушеного права передбачається Законами України "Про захист прав споживачів", "Про інформацію", "Про авторське право та суміжні права", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" та ін. Цивільний кодекс України не закріплює норми-дефініції моральної шкоди, а лише визначає, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми або іншим майном або в інший спосіб. Як свідчить вітчизняна судова практика, моральна шкода в Україні відшкодовується в грошовому еквіваленті. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Самозахист цивільних прав. Ч. 5 ст. 55 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушені, і протиправних посягань. Ст. 19 ЦК України також закріплює подібну норму про право на самозахист у контексті порушення цивільних прав та інтересів особи. Так, особа має право на самозахист і ют цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Зауважимо, що самозахист завжди здійснюється після вчинення правопорушення. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Засоби фактичного характеру, спрямовані на охорону прав громадян та організацій, можуть бути як передбачені законом, гак і випливати зі звичайно прийнятих у суспільстві заходів такого роду.

Засоби оперативної дії. Під засобами оперативної дії розуміються такі юридичні засоби правоохоронного порядку, які застосовуються до порушника цивільних прав та обов'язків безпосередньо управо-моченою особою без звернення за захистом права до відповідних уповноважених органів. Такі засоби можуть застосовуватися лише у випадках, зазначених у законі.

Засоби захисту цивільних прав, які застосовуються компетентними державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими уповноваженими органами та особами. Відповідно до ст. 17 ЦК України у випадках, встановлених законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Орган державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду. Відповідно до ст. 18 ЦК України захист цивільних прав та інтересів може здійснювати нотаріус шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, у випадках і в порядку, встановлених законом. Суб'єктивне право на захист може включати і інші способи захисту.