Нормативно-правові акти та рекомендована література

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос України. - 2003. - № 45-46 - 12 березня 2003 р.; № 47-48 - 13 березня 2003 р.

3. Про органи реєстрації актів громадянського стану: Закон України від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. - № 14. - Ст. 78.

4. Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 р. № 3 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1999. - № 5. — С. 5.

5. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1. - С. 87-108.

6. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н.Азімов, М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін.); За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М.Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — С. 59-77.

7. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001. - С. 89-101.

8. Зензин А., Невзгодина Е. Расширить основания ограничения дееспособности граждан // Социалистическая законность. — 1987. - № 5. - С. 64-65.

9. Никитин Н. Практика расемотрения судами дел о признаний гражданина безвестно отсутствующим и обьявлении его умершим // Советская юстиция. - 1981. - № 24. - С. 18-19.

10. Бобко В. Правові наслідки з'явлення громадянина, визнаного безвісно відсутнім або оголошеного померлим // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 6. - С. 48-50.

Семінарське заняття №4.

Тема: « Юридичні особи як суб’єкти цивільного права»

План семінарського заняття

• Поняття та ознаки юридичної особи.

• Правоздатність юридичних осіб та її зміст.

• Порядок створення та припинення юридичних осіб.

• Види юридичних осіб.

• Організаційно-правові форми юридичних осіб.

• Підприємницькі товариства

• Особливості цивільної правосуб'єктності держави Україна як суб'єкта цивільного права.

• Правосуб'єктність Автономної Республіки Крим як суб'єкта цивільного права.

• Правосуб'єктність територіальних громад як суб'єктів цивільного права.

Повинні знати такі терміни:

юридична особа, організаційна єдність, майнова відокремленість, самостійна цивільно-правова відповідальність юридичної особи. загальна та спеціальна правоздатність юридичної особи, цивільна дієздатність юридичної особи, майнові та немайнові права юридичної особи, засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту (комерційне найменування, знаки для товарів, географічне зазначення, виробнича марка,); розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний та договірний спосіб створення юридичної особи, представництво, філія, дочірнє підприємство; реорганізація (злиття, поділ, приєднання, перетворення) та ліквідація юридичної особи, об’єднання підприємств (асоціація, корпорація, консорціум, концерн); класифікація юридичної особи; товариство. установа.; господарські товариства, учасники та вищі органи управляння господарських товариств; акціонерне, відкрите, закрите, командитне та повне товариство; виробничий кооператив, непідприємницькі юридичні особи (релігійні, громадські, благодійні організації, політичні партії тощо), бюджетна установа, держава, як суб’єкт цивільних правовідносин; особливості державі, як суб’єкта цивільних правовідносин; способи набуття права власності державою; Автономна Республіка Крим, як суб’єкти цивільних правовідносин; територіальні громади як суб’єкти цивільних правовідносин; органи місцевого самоврядування в цивільних правовідносин; правові форми участі держави, АРК, територіальних громад у цивільних правовідносинах.

Самостійна робота (викласти письмово):

Задача 1

Юридична особа "Стоматологія" уклала договір із заводом медичного устаткування на придбання обладнання для стоматологічного кабінету. Після відвантаження обладнання заводом-виготовлювачем, було з'ясовано, що в договорі не зазначені найменування відділення банку і номер банківського рахунку юридичної особи "Стоматологія". У відповіді на вимогу правління заводу повідомити свої платіжні реквізити, уповноважена особа юридичної особи "Стоматологія" повідомила, що не має взагалі рахунку, а її фінансове обслуговування здійснює районний відділ охорони здоров'я. На той час обладнання для стоматологічного кабінету було вже доставлено в лікарню, змонтоване в стаціонарному приміщенні і використовувалось для лікування хворих. Сформулюйте правові запитання ? Вирішіть справу.

Задача 2

Павлов, Грошин та Шиян заснували закрите акціонерне товариство. Через рік Шиян заявив про вихід з числа акціонерів і виступив на загальних зборах із заявою про виділ йому в натурі вкладу, який він вніс до уставного фонду товариства. Загальні збори відмовили Шияну в задоволенні його вимог, мотивуючи це тим, що акціонер не має права вимагати виділу вкладу. Вони порадили йому передати свій вклад іншій особі, яка сплатить йому вартість вкладу. Шиян не погодився з таким рішенням і звернувся з позовом до суду. Сформулюйте правові питання. Як слід вирішити справу?

Для студентів, які своєчасно не виконали самостійну роботу, були відсутні на семінарському занятті, або отримали незадовільну оцінку по темі:

Задача 1.

Державне підприємство «Хорт» було викуплено організацією орендарів і перетворено у товариство з обмеженою відповідальністю. Робітник Олексіїв у зв'язку з виходом на пенсію і припиненням трудових відносин з товариством звернувся до правління товариства із заявою про повернення йому вкладу, внесеного ним в уставний фонд товариства в натурі, а саме: передати йому окреме нежиле приміщення та транспортний засіб марки "Жигулі". Голова правління товариства у відповіді на заяву Олексієва повідомив, що майно товариства є колективною власністю і воно належить товариству, окрім того, відповідно до Статуту товариства, майно розподіляється між членами трудового колективу лише при ліквідації товариства, В усіх інших випадках члени трудового колективу і особи, що припинили трудові відносини з товариством з будь-яких причин, не мають права на отримання свого вкладу навіть у грошовій формі. їм на цей вклад лише нараховуються і виплачуються проценти у розмірі, що визначається трудовим колективом, виходячи з результатів господарської діяльності товариства, Олексії звернувся з позовом до суду про витребування свого майна у товариства "Хорт". Сформулюйте правові питання. Вирішіть справу.

Задача 2.

Генеральний директор виробничого об'єднання хлібопекарної промисловості (ВОХП) виніс на засіданні правління питання про перетворення об'єднання в акціонерне товариство і звернувся до фірми по наданню юридичних послуг із завданням проаналізувати всі можливі варіанти, переваги і недоліки перетворення ВОХП на акціонерне товариство. До складу об'єднання входять 3 хлібозаводи, І кондитерський цех по виготовленню тортів та ремонтно-монтажний комбінат, балансова оцінка основних і оборотних засобів яких складає 2 мільйона гривень. В програму приватизації включено З хлібозаводи.

Генеральний директор юридичної фірми дав своїм юристам такі завдання:

1. З'ясувати порядок створення акціонерних товариств на базі державного майна?

2. Виявити переваги акціонерних товариств перед державним виробничим об'єднанням?

3. Яким чином до складу акціонерного товариства можуть увійти хлібозаводи?

4. Як необхідно провести перетворення об'єднання?

5. Яким чином зможе акціонерне товариство ввести до складу підприємства, трудові колективи яких не виявляють бажання акціонуватися?

6. Яка різниця між акціонерним товариством відкритого і закритого типу?

7. Чи зможе акціонерне товариство в майбутньому створити спільне підприємство?

8. Яке правове значення контрольного пакету акцій і яким чином здійснюється їх емісія?

Питання до самоконтролю:

13. Розкрийте зміст правоздатності юридичних осіб.

14. В чому полягає загальна правоздатність юридичних осіб?

15. Чи є тотожними терміни «правоздатність юридичної особи» і «дієздатність юридичної особи»?

16. В чому схожість та відмінність правоздатності юридичних осіб та правоздатності фізичних осіб?

17. Назвіть способи утворення юридичних осіб,

18. Який порядок утворення юридичних осіб публічного права та юридичних осіб приватного права?

19. Порядок реєстрації юридичних осіб та суб'єктів підприємницької діяльності. Суб'єкти реєстрації.

20. Назвіть організаційно-правові форми юридичних осіб.

21. Установчі документи юридичних осіб.

22. Органи юридичної особи.

23. Ліквідація юридичних осіб. Порядок створення та повноваження ліквідаційної комісії.

24. Підстави визнання юридичної особи банкрутом.

25. Визначте статус філіалів, представництв та дочірніх підприємств.

26. Поняття господарського товариства та його види.

27. Розкрийте зміст термінів "асоціація", "корпорація", "концерн", "консорціум".

28. Поняття кооперативу та його види.

29. Що таке підприємницькі товариства?

30. В чому виражається особливе місце держави Україна серед суб'єктів цивільного права?

31. В особі яких органів держава Україна може виступати як суб'єкт цивільного права?

32. Яке майно може переходити у власність держави?

33. Які способи набуття права власності притаманні лише державі?

34. Як Ви розумієте термін «державна скарбниця»?

35. До якої форми власності належить власність Автономної Республіки Крим?

36. В які цивільні відносини можуть вступати територіальні громади?

37. Дайте визначення територіальній громаді?

38. Чи може держава виступати в якості боржника?

39. Суб'єктами якої форми власності є територіальні громади?

40. Чи можуть фізичні особи бути представниками держави Україна, Автономної Республіки Крим і територіальних громад? Якщо так, то в яких випадках і на основі якого документу?

Теми рефератів

1. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб публічного права.

2. Право власності релігійних організацій.

3. Правовий статус дочірнього підприємства.

4. Місце правового інституту бюджетної установи в системі права.

5. Суб'єкти підприємницької діяльності: правовий статус та перспективи розвитку.

6. Кооператив: вдосконалення правового статусу.

7. Акціонерні товариства: перспективи розвитку.

8. Процедура банкрутства: нинішній стан і перспективи.

9. Товарний знак для товарів та послуг як особисте немайнове право юридичної особи.

10. Правовий статус юридичних осіб приватного права.

11. Питання цивільно-правової відповідальності юридичних осіб публічного права.

12. Цивільна правосуб’єктність держави, АРК, територіальних громад.

Методичні вказівки

Нарівні з фізичними особами, суб'єктами цивільного права виступають різноманітні колективні утворення (підприємства, господарські товариства, кооперативи, громадські об'єднання тощо). Відповідно до цивільного законодавства за юридичними особами визнається цивільна правоздатність. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ч.1 ст. 91 ЦК України). Якщо фізичні особи є живими істотами, які можуть виражати своє волевиявлення, то юридичні особи не є живими істотами, але від їх імені діє об'єднана людська воля, яка направлена на досягнення певної мети, задля якої і створюється певна юридична особа.

Ст. 80 ЦК України встановлює, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

До ознак юридичної особи традиційно відносять: організаційну єдність; наявність відокремленого майна; здатність нести самостійну майнову відповідальність; виступ в цивільному обороті від свого імені; здатність бути позивачем або відповідачем у суді.

Як вже зазначалося, юридична особа — це переважно колективне утворення, певним чином організований колектив людей. Ці колективи можуть організовуватися за різними принципами, наприклад, шляхом добровільного об'єднання фізичних осіб на основі членства в колективному сільськогосподарському підприємстві або шляхом укладення трудового договору між роботодавцем (адміністрацією підприємства) та робітником тощо. Кожне колективне утворення має свою внутрішню організаційну структуру, органи управління. Організаційна структура юридичної особи встановлюється її статутом. Юридична особа може містити певні організаційні елементи (підрозділи). Всі ці елементи складають єдине ціле юридичної особи, вони взаємопов'язані між собою і взаємодіють. Гак, наприклад, юридична особа публічного права Міністерство внутрішніх справ України має свої управління, відділи, відлічений тощо. І зрозумілим є те, що якщо ці структурні підрозділи не будуть взаємодіяти і співпрацювати, і о не буде досягнуто цілей та завдань, задля досягнення яких була утворена ця юридична особа.

Кожна юридична особа має своє відокремлене майно. Воно відокремлено від майна членів трудового колективу цієї юридичної особи. від майна інших юридичних осіб, від. майна тих юридичних осіб та органів, які утворили цю юридичну особу тощо. Своїм майном юридична особа несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями перед іншими суб'єктами права.

Кожна юридична особа виступає в цивільному обороті від свою імені. При вступі в цивільні правовідносини, вона вказує своє найменування. Враховуючи, що при здійсненні цивільних прав та обов'язків між суб'єктами цивільного права можуть виникати спірні питання, юридична особа здатна виступати як позивачем, так і відповідачем у суді.

До другорядних ознак юридичної особи відносять здатність маги рахунок у банку, круглу печатку тощо. Але ці ознаки не є істотними, тому що при реєстрації юридичної особи для здійснення розрахунків та інших платежів юридична особа зобов'язана відкрити рахунок у банку; для укладення письмових правочинів з іншими суб'єктами цивільних правовідносин, які не потребують нотаріального посвідчення, необхідна наявність круглої печатки тощо.

Як вже було зазначено, юридична особа може мати такі самі права і обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які пов'язані з природними властивостями людини - право на життя, право на донорство, право на сім'ю, право на особисту недоторканність тощо. Такі права можуть належати лише фізичним особам.

Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення (державної реєстрації або реєстрації її статуту) і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 91 ЦК України). Зауважимо, що виникнення правоздатності і дієздатності юридичної особи збігається у часі, вони виникають одночасно. Місцезнаходженням юридичної особи визначається місце її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Майнові права та обов'язки юридичної особи можуть виникати з різних підстав: з правочинів, як з односторонніх (заповіту, довіреності, оголошення конкурсу тощо), так і з двосторонніх (договорів тощо). Також підставами виникнення прав та обов'язків юридичних осіб можуть бути протиправні дії (заподіяння шкоди, набуття, збереження майна без достатньої правової підстави тощо). Юридична особа здатна також, мати особисті немайнові права та обов'язки. До них відносять права на недоторканність ділової репутації та її захист у судовому порядку, на таємницю кореспонденції, на інформацію, право на найменування, право на знаки для товарів і послуг, на виробничу марку тощо.

Засобом індивідуалізації учасників цивільного обороту, зокрема юридичних осіб, є найменування юридичної особи, знаки для товарів і послуг, географічне зазначення походження товарів тощо. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування юридичній особі надає суб'єкт, який приймає рішення про її створення. При цьому найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. (Міністерство фінансів України, Рахункова палата України, видавництво «Школа», Херсонський державний університет тощо). Юридична особа може мати крім повного найменування, скорочене найменування (повне найменування — закрите акціонерне товариство "Оболонь" — скорочене — ЗАТ "Оболонь", по аналогії ТОВ "Альберт", ЗАТ "Чумак", АПК "Полісся" тощо). Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування ("Світоч" "Верес", "Ке8Ііе" тощо). Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру. У разі зміни свого найменування, юридична особа крім інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це вдрукованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, та повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи (ст. 90 ЦК України). У жодному нормативно-правовому акті не визначено суб'єктів, права яких на знаки для товарів і послуг охороняються. Охорони вказаних прав здійснюватиметься лише за умови отримання свідоцтва власником знаку для товарів і послуг (ст.ст. 10-13 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"). Такими суб'єктами можуть бути як юридичні особи, які виробляють і (або) продають товари або надають послуги, так і фізичні особи, які зареєструвалися як суб'єкти підприємницької діяльності. Право інтелектуальної власності юридичної особи па географічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не встановлено законом (на упаковках кондитерських виробів вказується географічне зазначення – «Житомирські ласощі» тощо). Виробнича марка як засіб індивідуалізації юридичної особи та продукції, що нею виготовляється, включає в себе найменування організації, вказівки на сорт виробу, номер стандарту, ціну та інші відомості.

Юридична особа має право на недоторканність ділової репутації та її судовий захист (ст. 94 ЦК України). Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Юридична особа може створювати як єдиноначальні органи (генеральний директор товариства), так і колегіальні (загальні збори уповноважених, загальні збори акціонерів, правління тощо). Виступаючи від імені юридичної особи орган або особа, які її представляють, діють від імені всього колективу, від імені самої юридичної особи. В разі перевищення своїх повноважень органи (особи) несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Створення юридичних осіб відбувається в установленому законом порядку. Способи створення юридичних осіб розрізняються в залежності від видів юридичних осіб. Прийнято розрізняти такі способи створення юридичних осіб як розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний і договірний. Сутність розпорядчого способу полягає в тому, що юридичні особи утворюються на підставі видання розпорядчого акту Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування про створення юридичної особи. Той орган, що видав розпорядчий акт про створення юридичної особи, затверджує її статут або положення. В такому порядку утворюються юридичні особи публічного права. Наприклад, Положення про Національне агентство України по управлінню державними корпоративними правами, затверджене Указом Президента України, постанова Кабінету Міністрів України "Про створення державної інспекції праці Міністерства прані" тощо. Для утворення юридичної особи нормативно-явочним способом необхідно, щоб умови створення юридичної особи були закріплені в нормативно-правовому акті у вигляді загального дозволу держави, але цього недостатньо для створення юридичної особи, необхідна ще й ініціатива (явка) її організаторів і реєстрація у відповідному органі. Так, благодійна організація може бути утворена за ініціативою фізичних осіб на добровільних засадах на основі Закону У країни "Про благодійництво та благодійні організації" або фізичні особи з метою задоволення релігійних потреб сповідувати і поширювати віру можуть утворити релігійну організацію на основі Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Якщо юридична особа утворюється у дозвільний спосіб, ініціатори повинні отримати дозвіл на її створення від відповідних органів чи підприємств. Такий дозвіл необхідний для створення юридичних осіб, діяльність яких пов'язана із громадською безпекою, охороною здоров'я фізичних осіб, забезпеченням правопорядку, грошово-кредитним обігом, здобуттям освіти тощо. Так, для створення приватної стоматологічної клініки необхідний дозвіл Міністерства охорони здоров'я; дозвіл на створення комерційного навчального закладу надає Міністерство освіти та науки тощо. У такий же спосіб утворюються дочірні підприємства, які з дозволу діючого підприємства виділяються з його складу в окрему юридичну особу. Юридичні особи можуть утворюватися у договірний спосіб. Фізичні та юридичні особи можуть добровільно об'єднуватися для досягнення певних цілей шляхом укладення установчого договору. У такому порядку можуть утворюватися деякі господарські товариства, асоціації, корпорації тощо.

Від юридичних осіб слід відрізняти філії та представництва юридичних осіб. Так, від імені юридичної особи можуть діяти їх представництва. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи (ст. 95 ЦК України). Філії є відокремленими підрозділами юридичної особи, які здійснюють всі або частину її функцій та розташовані поза її місцезнаходженням. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Припинення юридичної особи відбувається удвох формах: шляхом реорганізації та шляхом ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про ЇЇ припинення. Слід наголосити, що законодавець не закріплює вичерпних обставин, що можуть зумовлювати припинення діяльності юридичної особи. До таких обставин можна віднести досягнення цілей, задля яких була утворена юридична особа; закінчення строку, на який утворювалася юридична особа; нерентабельність юридичної особи; відпала необхідність у існуванні юридичної особи внаслідок зміни суспільних відносин тощо. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають за погодженням органом, який здійснює державну реєстрацію, комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до положень Цивільного кодексу України. Реорганізація юридичної особи відбувається в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення). Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання. Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення передбачається ст. 107 ЦК України. При злитті на основі двох або більше юридичних осіб утворюється нова юридична особа, до якої переходять всі права та обов'язки тих осіб, які припиняють свою діяльність внаслідок злитім (наприклад, ТОВ "Азарт" і ТОВ "Спорт" зливаються в одну юридичну особу ТОВ "Старт"). При поділі на основі однієї юридичної особи утворюються дві або більше нових юридичних осіб (наприклад, ТОВ "Велес" здійснює поділ на ТОВ "Вел" і ТОВ "Аква"). При приєднанні до однієї юридичної особи приєднуються одна або більше юридичних осіб, відповідно права та обов'язки приєднаних юридичних осіб переходять до юридичної особи, до якої приєднуються. Наприклад, до ТПВ "Оранта" приєднується ТДВ "Світ" і утворюється ТДВ "Філат"). При перетворенні юридичної особи відбувається зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи (наприклад, колективне сільськогосподарське підприємство перетворюється у відкрите акціонерне товариство або міжгосподарське підприємство перетворюється на товариство з обмеженою відповідальністю тощо). Слід звернути увагу на те, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (ст. 109 ЦК України), отже виділ не є способом реорганізації юридичної особи, тому що при виділі юридична особа зберігає своє існування, але як нова юридична особа, оскільки з неї виділився один або більше структурних підрозділів, які створюються як нові юридичні особи. Ліквідація юридичної особи ~ це припинення юридичної особи без переходу її прав та обов'язків до інших юридичних чи фізичних осіб. Ліквідація може відбуватися в добровільному і примусовому порядку. У добровільному порядку юридична особа може бути ліквідована за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також і; інших випадках, передбачених установчими документами. У примусовому порядку юридична особа може бути ліквідована за рішенням суду про визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Гак, у примусовому порядку може бути ліквідовано командитне товариство, якщо з нього вибули всі учасники, які відповідають за зобов'язаннями всім своїм майном.

Слід мати на увазі, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3 ст. 110 ЦК У країни).

Юридичні особи поділяють на різні види в залежності від певних критеріїв. Необхідно звернути увагу на те, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяють на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права (ч. 2 ст. 81 ЦК України). Це положення є запозиченим із законодавства зарубіжних держав. Юридичні особи приватного права створюються за ініціативою приватних осіб на договірних засадах саме з метою участі у різних цивільних правовідносинах. Наприклад, господарські товариства, кооперативи тощо. Юридичні особи публічного права створюються незалежно від волі приватних осіб, як правило, для здійснення спеціальних функцій, не обумовлених їх участю у цивільному обороті. Наприклад, міністерства, державні комітети, школи тощо. Юридичні особи публічного права створюються розпорядчим актом Президента України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування.

Залежно від існуючих форм власності в Україні юридичні особи поділяють на приватні, колективні, державні, комунальні і змішані. Тут слід наголосити на тому, що Цивільним кодексом України не закріплено такої форми власності як колективна, водночас Господарським кодексом України положення про колективну власність закріплюється.

Відповідно до суб'єктного складу юридичні особи можуть бути українські, спільні із залученням іноземного інвестора, іноземні, міжнародні організації та об'єднання. В юридичній літературі проводять класифікацію юридичних осіб і за інтими ознаками.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ і інших формах, встановлених законом (ст. 83 ЦК України). Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб-учасників, які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяють на підприємницькі та непідприємницькі. Підприємницькі товариства — не товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. До них можуть відноситися господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство (закрите і відкрите), а також виробничі кооперативи. Непідприємницькі товариства — не товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. До непідприємницьких товариств відносять споживчі кооперативи, об'єднання громадян (такі організації, як релігійні, благодійні, творчі спілки, кондомініуми, політичні партії тощо). Установа - організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Для більш глибокого вивчення питання про форми юридичних осіб необхідно опрацювати Закони України "Про господарські товариства", «Про об’єднання громадян», "Про свободу совісті та релігійні організації", "Про благодійництво та благодійні організації", "Про банки і банківську діяльність" та їй.

Суб'єктами цивільного права нарівні з фізичними та юридичними особами є держава Україна, Автономна Республіка Крим і територіальні громади (ст.2 ЦК України). При вивченні цієї теми слід звернути увагу на особливий характер держави Україна як суб'єкта цивільного права. Ця особливість виражається втому, що держава визначає правовий статус інших суб'єктів цивільного права: фізичних осіб, юридичних осіб, Автономної Республіки Крим, територіальних громад і в тому числі свій власний статус шляхом прийняття нормативно-правових актів.

Ст. 167 ЦК України визначає правові форми участі держави у цивільних правовідносинах. Так, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Держава також може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1 ЦК України в цивільні правовідносини учасники вступають на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності. Держава як рівноправний учасник цивільних правовідносин, здійснює своє вільне волевиявлення при вступі в цивільні правовідносини через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Від імені держави, за спеціальним дорученням можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами. Водночас, правосуб'єктність держави відрізняється від правосуб'єктності інших суб'єктів цивільного права. Правоздатність держави можна визначити як спеціальну, тобто не зважаючи па рівноправність участі в цивільному обороті, вона може мати лише ті права і обов'язки, які передбачені законом (спеціальний дозвіл).

Держава може реалізовувати свою цивільну правосуб'єктність, вступаючи в різноманітні цивільні правовідносини. Відповідно до ст. 31 Закону України "Про власність" держава є суб'єктом державної власності. Більшість державного майна закріплена за державними підприємствами та державними установами на правах повного господарського відання та оперативного управління. Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення. Вона не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави. Також вона не відповідає за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад. Держава може виступати у якості боржника у зобов'язаннях із заподіяння шкоди, договорах купівлі-продажу, державної позики, державного кредитування тощо. Таким чином, держава Україна як суб'єкт цивільною права може нести самостійну майнову відповідальність за рахунок майна, яке не закріплено за конкретними державними підприємствами і установами. Державну власність становлять: майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, системи зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне значення; кошти державного бюджету; Національний банк України, інші банки та їхні установи і створювані ними кредитні ресурси; державні резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних закладів та інше майно.

Держава може набувати право державної власності у різні способи. Так, держава може успадковувати майно; набувати права власності на скарб, що є пам'яткою історії та культури (ч. 4 ст. 343 ЦК України). Згідно із ст. 353 ЦК України у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція). Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Держава може набувати право державної власності у такий спосіб як конфіскація. Згідно із ст. 354 ЦК України може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. затверджено Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, яке переходить у власність держави і розпорядження ним. При вивченні зазначеного нормативно-правового акту студентам пропонується звернути увагу на те, що деякі права набуття права власності державою відповідно до нового Цивільного кодексу України перейдуть до територіальних громад. Так, наприклад, майно, визнане безгосподарним, переходитиме у власність не держави, а у власність територіальних громад, на території яких знаходилось це майно тощо. Зауважимо, що такі способи набуття права власності як реквізиція та конфіскація належать лише державі. Інші суб'єкти у такі способи набувати право власності не можуть.

Відповідно до ч. З ст. 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" держава може вступати в цивільні правовідносини в особі Національного банку України з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладати відповідні міжбанківські угоди; здійснювати облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках тощо.

Згідно із ст.ст. 2, 14-1, 14-2 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" держава може бути емітентом цінних паперів в особі уповноваженого органу (наприклад, Міністерства фінансів України). Так, держава здійснює випуск казначейських зобов'язань України, облігацій внутрішніх і зовнішніх державних позик та виплачує за ними прибуток.

До держави можуть переходити певні повноваження у сфері інтелектуальної власності. Так, держава може бути суб'єктом авторських, винахідницьких та інших правовідносин. Для більш глибокого вивчення цього питання студентам доцільно ознайомитися із Законами України "Про авторське права та суміжні права", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у сфері інтелектуальної власності.

Суб'єктом цивільного права є Автономна Республіка Крим, яка є невід'ємною складовою частиною України. Правовий статус Автономної Республіки Крим визначається Конституцією України, законами, Конституцією Автономної Республіки Крим та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 168 ЦК України Автономна Республіка Крим діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом; юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо); брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом. Автономна Республіка Крим набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через свої органи влади у межах їх компетенції, встановленої законом. Від імені Автономної Республіки Крим за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. Автономна Республіка Крим може успадковувати майно, якщо вона як спадкоємець буде передбачена в заповіті. Автономна Республіка Крим не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. В свою чергу, останні не відповідають за її зобов'язаннями. Автономна Республіка Крим не відповідає за зобов'язаннями держави і територіальних громад.

Територіальні громади також можуть виступати самостійним суб'єктом цивільного права. Територіальні громади здійснюють свою діяльність на основі Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування" та інших нормативно-правових актів. Під територіальними громадами, відповідно до ст. 140 Конституції України, визначаються жителі села чи добровільного об'єднання у сільську громаду, жителі кількох сіл, селища та міста, які можуть самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Законодавець в ст. 167 ЦК України визначив правові форми участі територіальних громад у цивільних правовідносинах. Вони діють у цих правовідносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України й законом; юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), та брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. Так, до органів місцевого самоврядування належать сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селиш та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рал.

У випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами від імені територіальних громад за спеціальним дорученням можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. Ст. 142 Конституції України визначено, що територіальна громада є суб'єктом права комунальної власності. Територіальні громади можуть набувати права комунальної власності на підставі ст. 328 ЦК України. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування здійснюють правомочності володіння, користування та розпорядження комунальною власністю. На праві комунальної власності територіальним громадам належить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади сіл. селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

У комунальну власність певної територіальної громади може бути передана безгосподарна річ у порядку, встановленому законом за рішенням суду. Відповідно до ст. 338 ЦК України у комунальну власність територіальної громади може переходити сума виторгу від продажу транспортного засобу, який було знайдено на території цієї громади у разі, якщо протягом трьох років колишній власник транспортного засобу не вимагатиме передання йому суми виторгу. Відповідно до ч,2 ст. 341 ЦК України у разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї, ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено. Територіальні громади можуть виступати суб'єктами спадкових відносин, зокрема, якщо спадкодавець в заповіті визначив спадкоємцем конкретну територіальну громаду.

Студентам необхідно уважно ознайомитися із ст. 11 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", згідно з якою такі органи місцевого самоврядування як місцеві ради можуть випускати облігації місцевих позик.

Необхідно також знати, що законодавець визначив територіальні громади відповідальними за зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення. Територіальні громади через свої органи можуть виступати в якості боржника за зобов'язаннями із заподіяння шкоди. Територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. В свою чергу, юридичні особи, створені територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями цих територіальних громад. Ч. 5 ст. 176 ЦК України встановлює, що територіальна громада не відповідає за зобов'язаннями держави Україна, Автономної Республіки Крим та інших територіальних громад.