Нормативно-правові акти та рекомендована література

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. - № ЗО. От. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос України. - 2003. - № 45-46 - 12 березня 2003 р.; № 47-48 - 13 березня 2003 р.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Комп'ютерна правова система "Ліга: Закон", "Нормативно-правові акти України" та ін.

4. Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР: Постанова Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. - № 46. - Ст. 621.

5. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 10. - Ст. 137.

6. Про правонаступництво України: Закон України від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. - № 46. - Ст. 617.

7. Про економічну самостійність Української РСР: Закон Української РСР від 3 серпня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1990. - № 34. - Ст. 499.

8. Концепція переходу Української РСР до ринкової економіки. Схвалена Верховною Радою Української РСР 1 листопада 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - № 48. - Ст. 631.

9. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10 червня 1997 р. // Урядовий кур'єр від 14 червня 1997 р. № 107-108.

10. Притика Д.М., Карабань В.Я., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. В 4-х т. — Київ-Севастополь: Інститут юридичних досліджень, 2000. - Т. 1. - С. 8-67.

11. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А.Довгерта. — К.: Український центр правничих студій, 2000. — С. 9- 68.

12.Біркжов І.А., Заїка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина . — К.: Наукова думка. — 2000. — С. 5-35.

13. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзєри, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. ~ Кн. 1. - С. 5-40.

14. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н.Азімов, М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін.// За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М.Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — С. 3-31.

15.Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001. - С. 3-37.

16. Лисенкова О. Законодавство України: необхідне нормативне визначення поняття // Право України. — 1999. -№ 11. - С. 93-96.

17.Труш 1. Систематизація законодавства і підприємництво// Право України. - 2000. - № 11. - С. 91-92.

18.Первомайськнй О. До питання про джерела цивільного права// Право України. - 2001. - № 2. -С. 34-37.

19.Смітюх А. Ідея добросовісності як імператив приватного права // Право України. - 2001. - № 8. - С. 51-53.

Семінарське заняття №.2

Тема: « Фізичні особи як суб’єкти цивільного права»

План семінарського заняття

1. Поняття та обсяг цивільної працездатності фізичної особи.

2. Ім'я та місце проживання фізичної особи.

3. Акти цивільного стану.

4. Поняття та зміст цивільної дієздатності фізичної особи.

5. Види цивільної дієздатності фізичних осіб.

6. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи: підстави, порядок та правові наслідки.

7. Визнання фізичної особи недієздатною: підстави, порядок та правові наслідки.

8. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою: підстави, порядок та правові наслідки.

9. Підстави, порядок та правові наслідки оголошення фізичної особи померлою. Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою.

10. Опіка та піклування.

11. Фізична особа-підприємець.

Семінарське заняття №. 3. Тема: «Особисті немайнові права»

1. Поняття особистих немайнових прав.

2. Види. особистих немайнових права.

3. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.

4. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

5. Охорона та захист особистих немайнових права

Повинні знати такі терміни:

Фізична особа; правоздатність; реалізація правоздатності; повна, часткова, неповна, обмежена дієздатність; недієздатна фізична особа; деліктоздатність, тестаментоздатність; правочиноздатність; трансдієздатність; бізнесдієздатність; емансипація фізичної особи; м’ясце проживання фізичної особи; оголошення фізичної особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою; правочин вважається дрібним побутовим; акти цивільного стану; опіка; піклування; опікуванні та підопічні; опікун; піклувальник; орган опіки та піклування; особисті немайнові права, класифікація особистих немайнових прав, право на життя та визначення життя людини; право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю; право на охорону здоров'я визначення здоров’я; право на надання медичної допомоги та визначення медична допомога, психіатрична допомога; право на інформацію про стан свого здоров'я; право на свободу та право на особисту недоторканість та визначення свобода людини; право на сім’ю; право на опіку та піклування; право на таємницю про стан здоров’я; право на донорство; право на безпечне для життя та здоров’я довкілля, право на ім’я, право на зміну імені, право на використання імені, право на повагу до гідності та честі, право на недоторканості ділової репутації та визначення ділової репутації; право на індивідуальність, право на особисте життя та його таємницю, право на інформацію, право на особисті папери та їх розпорядженням, право на ознайомлення з особистими паперами, що передані до фонду бібліотек та архівів, право на таємницю кореспонденції, право на свободу літературної, художньої, наукової та технічної творчості, право на місце проживання, право на недоторканість житла, право на свободу пересування, право на повагу людини, яка померла, право на вибір роду занять, право на свободу об’єднання, право на мирні зібрання

Самостійна робота :

Варіант визначається згідно з порядковим номером у списку групи: непарний номер – Варіант 1 (наприклад: 1,3,5,7...), Варіант 2 – парний номер (наприклад 2,4,6,8)

Варіант 1

Задача 1

Головний інженер заводу «Мотор Січ» Івакін під час відпустки перебував на судні «Титан», яке здійснювало маршрут "Сгамбул-Одеса" через Чорне море. Його бачили на судні 21 червня 2002 року, а вранці в каюті пасажира Івакіна не було. Капітан при підході у порт "Одеса" зробив заяву про те, що в ніч з 21 на 22 червня 2002 року, коли зник пасажир Івакін, був шторм.

Дружина Івакіна 22 жовтня 2002 року звернулася до суду із зая­вою про встановлення факту смерті її чоловіка, оскільки їй та її дітям повинна бути призначена пенсія у випадку втрати утриманця.

Яке повинно бути рішення суду за поданням полову громадянки Івакіної? Яке рішення постановив би суд у випадку, якщо б громадянка Івакіна звернулась з подібною заявою у вересні 2002року? Обґрунтуйте свою відповідь.

Задача 2

15 вересня 2002 року Карашев пішов вранці до магазину за хлібом і не повернувся. 21 лютого 2002 року жінка Карашена звернулася до суду з вимогою визнати її чоловіка Карашева безвісно відсутнім. При цьому вона вказала в заяві причину, по якій вона вимагає такого рішення суду, а саме вона бажає розлучитися зі своїм чоловіком Карашевим, щоб маги можливість одружитися з іншим.

Чи задовольнить суд вимоги Карашевої? За яких підстав суд може визнати фізичну особу безвісно відсутньою?

Задача З

17-річні Міньков і Совкова одружилися. Під час шлюбу подружжя придбало будинок за гроші, які їм подарували на весілля. Через З місяці після одруження за бажанням обох із подружжя органи РАЦСу їх розлучили. Питання про розподіл спільного майна у них не виникло.

Ще через 2 місяці Міньков, який залишився жити в будинку (колишня дружина Совкова пішла жиги до батьків), вирішив продати будинок. Міньков звернувся до нотаріуса, щоб посвідчити договір купівлі-продажу будинку. У нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу Мінькову було відмовлено, при цьому нотаріус керувався тим, що Міньков неповнолітній і на даний момент вже не перебуває у шлюбі, тому укласти такий правочин може лише за згодою батьків. В свою чергу, колишня дружина Мінькова, Совкова, дізнавшись, що її колишній чоловік бажає продати будинок, який був придбаний за їх спільні кошти, звернулася до суду з позовною заявою про розподіл будинку як спільної сумісної власності.

Сформулюйте правові питання, які виникають у справі. Вирішіть задачу.

Задача 4

На день народження 16-річному Богдану сестра Оксана подарувала мотоцикл «Ява». Через деякий час Богдан обміняв подарований мотоцикл «Ява» на мотоцикл «Мінськ» у свого друга Івана. Через 5 днів мотоцикл «Мінськ» було викрадено. Мати Богдана звернулась до Івана з вимогою про повернення мотоциклу «Ява», на що одержала відмову, після чого звернулася з позовом до суду про витребуван­ня мотоциклу «Ява».

Дайте юридичну оцінку діям учасників відносин. Яке рішення повинен постановити суд?

Задача 5

Мешканець м. Москва Шишкін вирішив придбати у Сіренка квартиру, розташовану в м. Києві. Нотаріус відмовив посвідчити договір купівлі-продажу, мотивуючи це тим, що Шишкін є громадянином Росії, а не України, і тому не може укласти такий договір.

Чи правомірні дії нотаріуса? Визначте обсяг правоздатності іноземців та осіб без громадянства.

Варіант 2

Задача 1

Журналісти Федотов і Курків під час відрядження до Чечні у зону бойових дій у вересні 2000 року пропали. У листопаді 2000 року їх автомобіль, що згорів, було знайдено. У грудні 2000 року батько Федотова звернувся до суду із заявою про оголошення сина помер­лим. Суд заяву задовольнив і постановив рішення про оголошення Федотова померлим.

За Федотовим залишилося майно (квартира, 2 автомобіля, музичний центр, комп'ютер), яке після оголошення його померлим за заповітом перейшло у спадок його дружині і батьку. Батько отримав 1 автомобіль, який одразу ж продав. Дружина успадкувала інше вказане майно. Через рік дружина Федотова одружилася вдруге і подарувала своєму новому чоловікові автомобіль, який отримала у спадок, оформивши договір дарування. Ще через рік на батьківщину повернувся Федотов і пояснив, що весь цей час знаходився у полоні зі своїм колегою Курківим і їм вдалося втекти. Довідавшись про зміну у своєму сімейному та майновому становищі, Федотов звернувся до адвоката за роз'ясненням своїх прав.

Виступіть у ролі адвоката Федотова і надайте юридичну допомогу.

Задача 2

Лотін, який був хворий на психічну хворобу (слабоумство), зайшов на двір Гарбузівського і розпалив вогонь, від якого зайнялася пожежа і згорів будинок. Гарбузівський звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної Лотіним. Суд відмовив у за­доволенні позовних вимог Гарбузівського, мотивуючи тим, що Лотін не розумів значення своїх дій і не міг керуватися ними внаслідок слабоумства, отже він і не може відповідати за свої дії.

Сформулюйте правові питання, які виникають у задачі. Вирішіть справу.

Задача 3

Клімов зловживав спиртними напоями і всю свою заробітну плату витрачав на їх придбання. Сім'я Клімова внаслідок цього була поставлена в скрутне матеріальне становище, тому що його дружина не працювала, а займалася вихованням двох малолітніх дочок. Дружина звернулася із заявою до суду про обмеження свого чоловіка в дієздатності, щоб мати можливість отримувати його заробітну плату самостійно.

Яке рішення винесе суд? Які правові наслідки обмеження дієздатності фізичної особи ?

Задача 4

Малолітньому Петру з дитинства не подобалось його ім'я. При досягненні 14 річного віку, він звернувся до свого батька з проханням надати згоду на зміну свого імені. Батько його в цьому відмовив.

Чи зможе Петро змінити своє ім'я самостійно ? Якщо так, то в якому порядку?

Для студентів, які своєчасно не виконали самостійну роботу, були відсутні на семінарському занятті, або отримали незадовільну оцінку по темі:

Варіант 1

Завдання 1

Опрацюйте глави 21, 22 ЦК України. Згрупуйте особисті немайнові права фізичної особи за певними критеріями, які Ви виділите (на Ваше міркування) і складіть таблицю.

Завдання 2

Відносини у сфері охорони здоров'я та медичної допомоги регулюються: Конституцією України; Цивільним кодексом України; Кримінальним кодексом України; основами законодавства України про охорону здоров'я. Доповніть перелік.

Завдання З

Як вирішується в Україні питання про зміну правового статусу особи, яка змінила стать? Як це питання вирішується в інших державах? Що Вам відомо? Проведіть науковий бібліографічний пошук.

Завдання 4

Опрацюйте розділ 2 Особливої частини Кримінального кодексу України "Злочини проти життя та здоров'я особи" (ст.ст. 115-145) і знайдіть норми, які гарантують забезпечення прав: на життя, на охо­рону здоров'я, на інформацію про стан свого здоров'я, на таємницю про стан здоров'я та на медичну допомогу. Доберіть до кожного вказаного особистого немайнового права відповідні норми КК України.

Варіант 2.

Завдання 1

Ознайомтеся із ст. 293 ЦК України "Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля". Дайте визначення терміну "довкілля". Назвіть нормативно-правові акти, які закріплюють гарантії права па безпечне для життя і здоров'я довкілля. Опрацюйте ці нормативно-правові акти і законспектуйте норми, які гарантують право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Завдання 2

Ознайомтеся із ст. 300 ЦК України "Право на індивідуальність". законспектуйте поняття "індивідуальність". Визначте елементи, які можуть відображати індивідуальність фізичної особи. Розкрийте зміст права па індивідуальність.

Завдання 3

Ознайомтеся із ст. 308 ЦК України "Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена па фотографіях та в інших художніх творах". Яким чином може здійснюватися охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах? Які існують обмеження цього права? Наведіть приклади.

Питання до самоконтролю:

1. Хто визнається фізичною особою?

2. Як реалізовується правоздатність?

3. Визначте поняття дієздатної фізичної особи. Назвіть види дієздатності.

4. Визначте поняття обмеженої цивільної дієздатності фізичної особи.

5. У чому міститься недієздатність фізичної особи?

6. Які критерії дрібного побутового правочину?

7. Як визначається місце проживання фізичної особи і яке це має правове значення?

8. Чи є тотожними терміни: "місце проживання" і "місце реєстрації" фізичної особи?

9. Чим відрізняється оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті фізичної особи?

10. З якою метою запроваджені цивільно-правові інститути опіки та піклування?

11. Назвіть випадки встановлення опіки та піклування судом.

12. Назвіть випадки встановлення опіки та піклування органом опіки та піклування.

13. Які фізичні особи не можуть здійснювати опіку та піклування?

14. Які правочини не може вчиняти опікун зі своїм підопічним?

15. Поняття особистого немайнового права, ознаки даних прав.

16. Види особистих немайнових прав.

17. Розкрийте зміст особистих немайнових прав.

18. В чому полягає сутність активної та пасивної евтаназії?

19. Дайте визначення терміну "стерилізація".

20. Назвіть перелік обставин, за яких може бути проведене штучне переривання вагітності від дванадцяти до двадцяти восьми тижнів.

21. Розмежуйте поняття "смерть особи", "оголошення фізичної особи померлою", "встановлення факту смерті особи".

22. Виконання яких умов є обов'язковими при штучному заплідненні та імплантації ембріона в організм жінки?

23. Назвіть складові права на таємницю про стан здоров'я.

24. Розкрийте зміст права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я.

25. Дайте визначення терміну "донорство".

26. Які суб'єкти можуть бути донорами?

27. Якими нормативно-правовими актами регулюються відносини донорства?

28. Які види донорства Ви знаєте?

29. Якими гарантіями забезпечується реалізація права на донорства?

30. Дайте визначення терміну "трансплантація".

31. Які сторони виділяють при трансплантації?

32. Розкрийте зміст права на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

33. Дайте визначення категорій "честь", "гідність", "ділова репутація".

34. Назвіть ознаки відомостей, що порочать честь та гідність фізичної особи.

35. Кому належить особисте немайнове право - право на повагу до людини, яка померла?

36. Що Ви розумієте під поняттям "індивідуальність"?

37. Назвіть особливості фізичної особи як індивідуальності?

38. В чому полягає сутність права на розпорядження особистими паперами?

39. Складовою якого особистого немайнового права є право на розпорядження особистими паперами?

40. Чим гарантується право на свободу об'єднання?

41. Які обмеження передбачаються щодо права на свободу об'єднання?

42. В межах якого часу фізичні особи повинні сповістити органи про проведення мирних зібрань?

43. В яких випадках може бути обмежене право на мирні зібрання і в якому порядку?

44. Що Ви розумієте під поняттям ''фото-, кіно-, теле- чи відеозйомка"?

45. Гарантією яких особистих немайнових прав є захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомки?

Теми рефератів

1. Фізична особа-підприємець за цивільним законодавством України.

2. Обмеження дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною: практика застосування.

3. Цивільний стан особи та його закріплення в актах цивільного стану.

4. Опіка та піклування як цивільно-правові інститути.

5. Порядок управляння майном підопічних.

6. Захист честі, гідності та ділової репутації фізичних осіб.

7. Право на ім'я як особисте немайнове право фізичної особи.

8. Право на донорство - особисте немайнове право, що забезпечує природне існування фізичної особи.

9. Еволюція прав людини.

10. Право на особисте життя га його таємницю.

11. Права на інформацію та таємницю про стан свого здоров'я.

12. Право на медичну допомогу.

13. Цивільно-правовий захист інформаційних прав та інтересів: теоретичний аспект.

14. Особисті немайнові права людини у рекламі.

Методичні вказівки

Відповідно до ст. 2 ЦК України фізичні особи є учасниками цивільних правовідносин. За ними визнається цивільна правоздатність як здатність мати цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 25 ЦК України). Цивільна правоздатність є загальною і визнається за всіма фізичними особами. Вона виступає необхідною передумовою для визнання фізичної особи у якості суб'єкта цивільних правовідносин. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Слід зауважити, що законодавцем закріплено положення про те, фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків називаються актами цивільного стану.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільна дієздатність фізичної особи — це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. ЗО ЦК України).

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи може бути обмежений лише виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Проаналізував положення ст.ст. 31-36 ЦК України можна виділити різні види цивільної дієздатності фізичної особи, зокрема повну, часткову, неповну, обмежену. Різняться ці види дієздатності фізичної особи обсягом прав і обов'язків, яких вони можуть набувати і створювати для себе.

Повна цивільна дієздатність фізичної особи — це здатність фізичної особи здійснювати весь комплекс цивільних прав та обов'язків, тобто реалізовувати правоздатність. За загальним правилом повна цивільна дієздатність фізичної особи виникає з досягнення нею повноліття — 18 років. Повної дієздатності можуть набувати також неповнолітні особи у разі укладення шлюбу. При цьому, необхідно звернути увагу на те, що при припиненні шлюбу до досягнення повноліття, набута повна цивільна правоздатність зберігається. Цивільний кодекс України також закріплює положення про можливість надання цивільної дієздатності фізичним особам при досягненні ними 16 річного віку, які бажають займатися підприємницькою діяльністю у встановленому законом порядку. Цивільна дієздатність вказаним особам в такому випадку може бути надана лише за письмовою згодою їх батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування. Набувають такі особи повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації їх як підприємця. Також може бути надана повна цивільна дієздатність фізичним особам, які досягли 16 річного віку і працюють за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. В такому разі необхідна письмова згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника. У разі відсутності такої згоди цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

Часткова цивільна дієздатність фізичної особи — це здатність малолітніх осіб набувати лише певних прав та створювати для себе обов'язки, які зазначені в ст. 31 ЦК України. Часткову цивільну дієздатність можуть особи, які не досягли 14 років. Ці особи називаються малолітніми. Вони в межах часткової цивільної дієздатності мають право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини та здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не наділена деліктоздатністю, тобто вона не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Слід звернути увагу на те, що Цивільний кодекс України закріплює визначення дрібної побутової угоди. Так, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість (ч. 1 ст. 31 ЦК України).

Неповна цивільна дієздатність фізичної особи — це здатність неповнолітніх осіб набувати лише певних прав та створювати для себе обов'язки, які визначені в ст. 32 ЦК України. Неповна цивільна дієздатність надається неповнолітнім особам у віці від 14 до 18 років. Фізичні особи з неповною цивільною дієздатністю мають право: вчиняти дрібні побутові правочини; самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Всі інші правочини неповнолітня особа може вчиняти за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Фізичні особи з неповною цивільною дієздатністю є деліктоздатними.

Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи — це позбавлення фізичної особи за рішенням суду здатності своїми діями набувати певних цивільних прав і створювати для себе певні обов'язки, яких вона могла би набувати і створювати при повній або іншому виді цивільної дієздатності. В цьому контексті слід наголосити, що можливе обмеження як повної, так і інших видів цивільної дієздатності фізичної особи. Необхідно звернути увагу на те, що Цивільний кодекс України розширив підстави та правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи. Так, обмеження цивільної дієздатності фізичної особи можливе лише за рішенням суду у разі, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Порядок обмеження фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (даті ЦПК України) (ст.ст. 256-260). Рішення суду про обмеження фізичної особи в дієздатності тягне за собою настання певних правових наслідків. Так, над фізичною особою, обмеженою в дієздатності встановлюється піклування. Вказана особа може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, то виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, завдану нею іншій особі, з чого слідує, що, коли фізична особа обмежується в дієздатності, вона залишається деліктоздатною. У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд може поновити її цивільну дієздатність. Поновлення цивільної дієздатності судом можливе у разі припинення фізичною особою зловживати спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо. Відповідно, на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності припиняється піклування, що встановлене над фізичною особою. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, встановлюється ст. 260 ЦПК України.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК України). Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України (ст. ст. 256-260). Після набрання законної сили рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною наступають такі правові наслідки: над недієздатною фізичною собою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун; відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою несе її опікун, якщо не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною можливе за умови видужання або значного поліпшення її психічного стану, внаслідок чого у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється ст. 260 ЦПК України.

У цивільному праві є такі цивільно-правові інститути як визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення фізичної особи померлою. Ці інститути запроваджено з метою забезпечення та захисту особистих немайнових і майнових прав як осіб, які визнаються безвісно відсутніми або оголошуються померлими, так і членів їх сімей та інших осіб. Наприклад, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою з метою збереження майна фізичної особи, про місце перебування якої не має ніяких відомостей або з метою захисту прав кредиторів цієї особи, якщо є можливість задовольнити їх вимоги за рахунок її майна тощо. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється ст.ст. 261-265 ЦПК України. На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, нотаріусом за останнім місцем її проживання описується майно, яке їй належить та встановлюється над ним опіка. Законодавцем передбачається також можливість встановлення такої опіки і до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах. За рахунок цього майна можуть утримуватися особи, яких за законом зобов'язані утримувати фізичні особи, визнані безвісно відсутніми або фізичні особи, місце перебування яких невідоме. У разі появи фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, опіка над її майном припиняється і скасовується рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. В такому ж випадку припиняється опіка над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме.

Фізична особа може бути оголошена померлою за рішенням суду, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Фізична особа, яка пропала безвісті у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше шести місяців. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ст. ст. 261-265 ЦГІК України.

Оголошення фізичної особи померлою, у юридичному сенсі прирівнюється до її смерті. Після набрання сили рішення суду відкривається спадщина на майно фізичної особи, оголошеної померлою. На думку багатьох фахівців з питань цивільного права підставою оголошення фізичної особи померлою є презумпція (припущення) її смерті, тому законодавцем передбачаються і наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою. В цьому зв'язку слід звернути увагу на положення, закріплене в Цивільному кодексі України про те, що спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з прийняттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину нерухомого майна, накладає на нього заборону відчуження. У разі появи фізичної особи, яка була оголошена померлою, суд скасовує рішення про оголошення фізичної особи померлою. Незалежно від часу своєї появи ця фізична особа має право вимагати від осіб, які володіють її майном, його повернення. Порядок повернення майна фізичній особі, оголошеної померлою, встановлюється ст. 48 ЦК України. Необхідно також розрізняти рішення суду про оголошення фізичної особи померлою та рішення суду про встановлення факту смерті фізичної особи. При встановленні факту смерті фізичної особи суд завжди керується доказами про її смерть, а не припускає її смерть, як при вирішенні справи про оголошення фізичної особи померлою.

З метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки, запроваджуються такі цивільно-правові інститути як опіка та піклування. Здійснення опіки та піклування покладено на орган опіки та піклування. Опіка встановлюється над: малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування; фізичними особами, які визнані недієздатними. Опіка може також встановлюватися над майном особи, яка була визнана судом безвісно відсутньою, а також над майном особи, щодо якої встановлено опіку чи піклування, якщо воно знаходиться в іншій місцевості, може бути встановлено опіку за місцезнаходженням майна. Піклування встановлюється над: неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування; фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена. Слід розрізняти, коли опіка та піклування встановлюється судом, а коли органом опіки та піклування. Судом встановлюється опіка над фізичною особою у разі визнання її недієздатною; піклування над фізичною особою у разі обмеження ЇЇ цивільної дієздатності. Органом опіки та піклування опіка встановлюється над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків визнання їх недієздатними або обмеженими в дієздатності. Відповідно, тоді це право належить суду. Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Опікун або піклувальник призначається органом опіки та піклування. Опікуном або піклувальником може бути фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Закон допускає призначення кількох опікунів чи піклувальників над підопічним. Законодавством визначаються ті фізичні особи, які не можуть бути опікуном або піклувальником — не фізичні особи, які позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені та фізичні особи, поведінка та інтереси яких суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки та піклування. Цивільний кодекс України закріплює права, обов'язки та обсяг повноважень опікуна та піклувальника. Орган опіки та піклування за заявою особи може звільнити її від повноважень опікуна або піклувальника.

Підстави припинення опіки та піклування закріплено у ст.ст. 76, 77 ЦК України. Опіка може бути припинена у разі: передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам); досягнення підопічним 14 років; поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною. Піклування припиняється у разі: досягнення фізичною особою повноліття; реєстрації шлюбу неповнолітньої особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.

Інституту прав і свобод людини присвячено розділ II Конституції країни "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", майже третина гроти на всієї Конституції (ст.ст. 21-68). Водночас законодавець особисті немайнові права фізичної особи в книзі 2 "Особисті немайнові права фізичної особи", якій відвів належне місце у структурі Цивільного кодексу України одразу ж після книги І «Загальні положення». Це відповідає Конституції України, свідчить про значимість цих прав як для людини окремо, так і для суспільства в цілому. Ст. З Конституції України визнає людину найвищою соціальною цінністю. Спочатку людина (немайнові (духовні) блага), а потім все інше, що може забезпечити її існування (задоволення матеріальних потреб тощо).

Враховуючи значний об'єм теми, при її вивченні студентам необхідно опрацювати велику кількість нормативно-правових актів, які гарантують забезпечення та реалізацію особистих немайнових прав фізичної особи. Ознайомитися з науковою літературою з цього питання. Самостійно опрацювати в комп'ютерному класі нормативно-правові акти, запропоновані у переліку джерел.

В ЦК України не має норми-дефініції особистого немайнового права, а лише зазначається, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом («і. 1 ст. 269 ЦК України). Аналізуючи положення ч. 2-4 ст. 269 ЦК України можна визначити такі ознаки особистих немайнових прав фізичної особи: відсутність в них економічного змісту; належать кожній фізичній особі від народження або за законом; тісний зв'язок з фізичною особою; заборона позбавлення фізичної особи цих прав; необмеженість, крім випадків, встановлених законом; належать фізичній особі довічно.

Більшість особистих немайнових прав належать фізичній особі від народження (право на життя, право на охорону здоров'я), деяких вона набуває на основі закону (право на інформацію, право на опіку та піклування тощо).

Особисті немайнові права нерозривно пов'язані з особою їх носія. Забороняється позбавлення фізичної особи цих прав. За загальним правилом діє заборона обмеження особистих немайнових прав фізичної особи. Хоча у випадках, встановлених Конституцією України, ЦК України та іншими законами певні обмеження допускаються. Фізична особа не може відмовитися від цих прав, вона володіє ними довічно.

Перелік особистих немайнових прав, який передбачено як в Конституції України, так і в ЦК України не є вичерпним. Держава гарантує забезпечення та реалізацію цих прав.

Слід звернути увагу на те, що в юридичній літературі існує багато різноманітних класифікацій особистих немайнових прав фізичної особи за різними критеріями. Законодавець же особисті немайнові права поділяє на 2 групи: особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи та особисті немайнові прана, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

Необхідно розкрити зміст та шляхи реалізації окремих видів і особистих немайнових прав та їх правове регулювання законодавством України.

Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи. Центральне місце серед особистих немайнових прав фізичної особи посідає: право на життя; право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю; право на охорону здоров'я; право на надання медичної допомоги; право на інформацію про стан свого здоров'я; право на свободу та право на особисту недоторканість; право на сім’ю; право на опіку та піклування; право на таємницю про стан здоров’я; право на донорство; право на безпечне для життя та здоров’я довкілля тощо.

Особисті немайнові права. що забезпечують соціальне буття людини. До них відносять: право на ім’я, право на зміну імені, право на використання імені, право на повагу до гідності та честі, право на недоторканості ділової репутації; право на індивідуальність, право на особисте життя та його таємницю, право на інформацію, право на особисті папери та їх розпорядженням, право на ознайомлення з особистими паперами, що передані до фонду бібліотек та архівів, право на таємницю кореспонденції, право на свободу літературної, художньої, наукової та технічної творчості, право на місце проживання, право на недоторканість житла, право на свободу пересування, право на повагу людини, яка померла, право на вибір роду занять, право на свободу об’єднання, право на мирні зібрання тощо.

Цивільно-правова характеристика права на охорону та захист особистих немайнових права, а саме визначення, підстави виникнення та особливості, зміст даного права, загальні та спеціальні способи захисту особистих немайнових прав.