Нормативно-правові акти та рекомендована література

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. /І Відомості Верховної Ради України. ~ 1996. - № ЗО. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос України. - 2003. - № 45-46 - 12 березня 2003 р.; № 47-48 - 13 березня 2003 р.

3. Про власність: Закон України від 7 лютого і991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20. - Ст. 249.

4. Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О.Харитонова, О.М.Калітенко. - Одеса: "Юридична література". - 2003. С. 355-376.

5. Підопригора О.А. Основи римського приватного права: Підручник. - К.: Вища школа, 1995. - С. 81-135.

6. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком їнтер, 2002. - Кн. і. - С. 479-491.

7. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н.Азімов, М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін.]; За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М.(шатенка. — Харків: Право, 2000. - С. 271-278.

8. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.Л. Гражданское право: Учеб. иособие. - К.: А.С.К., 2001. - С. 280-284.

9. Харитонов Є.О., Калітенко О.М., Зубар В.М. та ін. Цивільне та сімейне право України у запитання та відповідях. — X.: ТОВ "Одіссей", 2002. - С. 247-254.

10. Гражданское право: В 2 т. Том 1: Учебник / Отв. ред. проф. ГІ.А. Суханов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательство БЕК, 2003. - С. 590-609.

Тема для самостійного вивчення

Тема: «Загальні положення права інтелектуальної власності »

Законспектувати та вивчити такі питання:

1. Поняття права інтелектуальної власності та його співвідношення з правом власності.

2. Об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності.

3. Підстави виникнення (набутій) права інтелектуальної власності.

4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності.

5. Майнові права інтелектуальної власності.

6. Строк чинності прав інтелектуальної власності.

7. Способи використання об'єкта права інтелектуальної власності.

8. Передання майнових прав інтелектуальної власності.

9. Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам.

10. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору.

11. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за за мовленням.

12. Правові наслідки порушення права інтелектуальної власності.

13. Захист права інтелектуальної власності судом.

Повинні знати такі терміни: творчість, право інтелектуальної власності в об’єктивному та суб’єктивному розумінні, об’єкти та суб’єкти інтелектуальної власності.

Перевірка буде здійснюватися на заліку

Питання до самоконтролю:

1. Чи можливе відчуження особистих немайнових прав інтелектуальної власності?

2. Чи може бути суб'єктом права інтелектуальної власності юридична особа?

3. Як співвідносяться право інтелектуальної власності і право власності?

4. Назвіть джерела права інтелектуальної власності.

5. Назвіть строки чинності особистих немайнових прав інтелектуальної власності.

6. Чи залежать особисті немайнові права інтелектуальної власності від майнових прав інтелектуальної власності?

7. Які Ви знаєте способи використання об'єктів права інтелектуальної власності?

8. Кому належать особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору?

9. Кому належать майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору?

10. Кому належать особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням?

Теми рефератів

1. Генеза права інтелектуальної власності.

2. Об'єкти права інтелектуальної власності, їх загальна характеристика.

3. Межі здійснення суб’єктивного права інтелектуальної власності.

4. Реформування відносин власності в інтелектуальній сфері.

5. Правова охорона та захист права інтелектуальної власності.

6. Передання виключних прав на права інтелектуальної власності.

7. Інтелектуальна власність у сфері договірних відносин.

Методичні вказівки

Ст. 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, і приступатися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право інтелектуальної власності вперше було закріплено в Законі України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. в розділі "Право інтелектуальної власності". В 1993 р. було прийнято ряд законів, які регулюють відносини щодо права інтелектуальної власності, зокрема Закони України "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", Про охорону прав на знаки для то­варів і послуг", "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" тощо. Відносини інтелектуальної власності регулюються положеннями книги 4 "Право інтелектуальної власності" ЦК України.

Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК України та іншим законом. Інтелектуальну власність визначають як власність на результати інтелектуальної діяльності, яким відповідно до чинного законодавства надається правова охорона. Право інтелектуальної власності можна розглядати в об'єктивному та суб'єктивному значенні. Право інтелектуальної власності в об'єктивному значенні — це сукупність правових норм, які регулюють відносини права інтелекту­альної власності. Право інтелектуальної власності в суб'єктивному значенні— це право авторів творів, винахідників та інших суб'єктів на об'єкти права інтелектуальної власності. Зміст права інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права та (або) майнові права інтелектуальної власності щодо об'єктів права інтелектуальної власності, який визначається ЦК України та іншими законами. Гарантією права інтелектуальної власності є їх непорушність. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Законодавець закріплює норму про співвідношення права інтелектуальної власності та права власності. Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Ці права є самостійними правовими категоріями. Слід запам'ятати, що результат інтелектуальної діяльності може бути визнаний об'єктом права інтелектуальної власності, який буде підлягати правовій охороні, лише відповідно до вимог закону. Окрім того, право інтелектуальної власності, як і право власності, є правом абсолютним, проте воно обмежено певним строком, наприклад, за загальним правилом авторське право діє протягом всього життя автора і 70 років після його емері і

Зауважимо, що перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає перехід права власності на річ. І навпаки, перехід права власності на річ не означає перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності. Наприклад, придбання книги певного автора не означає автоматичного переходу авторського права до особи, яка придбала цю річ. Законодавством визначено досить широке, і як здається, не вичерпне коло об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Суб'єктами права інтелектуальної власності визнаються: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо); інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до ЦК України, інших законів чи договору. Зауважимо, що до творців об'єкта права інтелектуальної власності не ставиться певних вимог щодо їх дієздатності. Це може бути будь-яка фізична особа, будь-якого віку, обсягу дієздатності (може бути з неповною дієздатністю, обмежено дієздатна, недієздатна фізична особа тощо). Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності визначаються ЦК України, законами чи договором. Як вже зазначалося, змістом права інтелектуальної власності є особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є право на: визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; перешкоду будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатну завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта прана інтелектуальної власності; інші особисті немайнові права, встановлені законом.

Слід наголосити, що особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати лише творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. Проте, у випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. Особливістю особистих немайнових прав інтелектуальної власності є те, то вони не можуть відчужуватися (перелапатися), за винятками, встановленими законом.

Майнові права — це суб'єктивні права суб'єктів цивільних правовідносин, які виражаються у володінні, користуванні та розпорядженні майном тощо. Майнові права у правовідносинах інтелектуальної власності можуть носити абсолютний, виключний або зобов’язальний характер. До майнових прав інтелектуальної власності відносять: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, втому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Законом можуть бути встановлені винятки га обмеження в май нових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення закон них інтересів суб'єктів цих прав. Слід звернути увагу па те, що май нові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися її інших цивільних правовідносинах.

За загальним правилом, особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, проте інше може бути встановлено законом.

Щодо майнових прав інтелектуальної власності, то вони є чинними протягом строків, встановлених ЦК України, законом чи договором. Наприклад, автор твору укладає авторський договір з видавництвом на 2 роки, отже майнові права на цей твір належать видавництву протягом 2 років. У випадках, встановлених ЦК. України, законом або договором, майнові права інтелектуальної власності можуть бути припинені і достроково.

В цивільному законодавстві встановлено різноманітні способи використання об'єкта права інтелектуальної власності. Наприклад, опублікування твору, переклад, переробка, публічне виконання, включення до баз даних, продаж, здавання в найм (оренду) тощо.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт па власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Що стосується інших осіб, то використання об'єкта права інтелектуальної власності цими особами може здійснюватися лише з дозволу особи, яка має виключне право дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених ЦК України та іншими законами. Наприклад, без дозволу можна використовувати цитати з правомірно опублікованого твору за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі.

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) па використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог ЦК України та піших законів.

На відміну від особистих немайнових прав інтелектуальної власності майнові права інтелектуальної власності можуть передаватися повністю або частково іншим особам відповідно до закону. Як правило, умови передання майнових прав інтелектуальної власності визначаються належним чином укладеним договором.

Слід зазначити, що право інтелектуальної власності може належані кільком особам. В такому разі таке право може здійснюватися ними особами на підставі договору між ними; якщо такий договір відсутній — право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.

Студентам необхідно звернути увагу на норми ЦК України, які визначають особливості права інтелектуальної власності на об'єкти, створені у зв'язку з виконанням трудового договору та створені замовленням. Особливістю змісту права інтелектуальної власності на цей об’єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору є те, піп особисті немайнові права на зазначений об'єкт належать працівникові, який створив цей об'єкт (якщо інше не встановлено законом), а майнові права на такий об'єкт належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Такі ж умови належності особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності застосовуються до об'єкту, створеного за замовленням.

Особа, яка здійснила порушення права інтелектуальної власності або не визнає це право чи посягає на нього, несе цивільно-правову відповідальність, визначену ЦК України, іншим законом або договором.

У разі порушення свого права інтелектуальної власності особа має право звернутися за захистом до суду.